Прогноз розвитку ситуації на польсько-білоруському кордоні

Ускладнення обстановки навколо Білорусі покликане дестабілізувати ситуацію як в Євросоюзі, так і в Україні

 

 

Сергій Польовик

Становище з близькосхідними мігрантами на кордонах між Білоруссю та країнами Європейського Союзу — Польщею і Литвою, — що спровоковане панівним лукашенківським режимом, щодень ускладнюється. Ясна річ, що до цього безпосередньо причетна Москва, хоча вона вперто це і заперечує, враховуючи при цьому, як міграційна криза може вплинути, зокрема, і на перебіг подій біля українського (з Білоруссю і Росією) кордону. Це є одним з розподілених на певні часові періоди геополітичних завдань Росії та її європейських сателітів, що стосується безпосередньо України. Сам такий процес вже можна розподілити на кілька фаз.

 

Фаза 1. Концентрація сил і зростання напруження

…У Євросоюзу немає досвіду з протидії таким відвертим провокаціям. Але робити з цим щось таки треба…

Концентрація напередодні зимової пори року на відкритому повітрі тисяч людей, доставлених літаками білоруської авіакомпанії «Белавиа» та інших міжнародних перевізників, однозначно провокує гуманітарну катастрофу. Мета — звинуватити керівництво ЄС у нехтуванні долею мігрантів, якими нещодавно європейці так переймалися, коли сталася криза після виведення військ НАТО з Афганістану. Одночасно Росія зосереджує власні війська біля кордонів з Україною та Білорусі, разом з білорусами організовує демонстративні навчання, під час яких виконує десантування підрозділів у потенційно «кризові райони», де, як запевняють спікери з Москви, вірогідні агресивні дії з боку ЄС і НАТО. І з’ясовується, що у Євросоюзу немає досвіду з протидії таким відвертим провокаціям. Але робити з цим щось таки треба.

На вимогу ЄС турецький авіаперевізник Turkish Airlines та сирійська авіакомпанія Cham Wings Airlines припиняють перевезення до Мінська з близькосхідних країн деяких «туристів». Та з’являється нова проблема — як визначити мету подорожуючих, щоб відокремити справжніх туристів від «туристів Лукашенка», які за допомогою білоруських силовиків опиняються на кордоні з Польщею і Литвою, тримаючи в руках ножі, палиці та зброю. Щодо останнього, то сам О. Лукашенко, виступаючи на телебаченні, заявляє, що зброя до мігрантів потрапляє з українського Донбасу… Пам’ятаєте, як російська сторона у 2014 році пояснювала, що сучасне, в тому числі важке, озброєння у бойовиків з «ЛНР/ДНР» з’явилося внаслідок їх партизанських дій, тобто, вилучення зброї зі складів ЗС України? Так ось, «воєнторг Путіна» запрацював під прикриттям О. Лукашенка, а на кордоні з ЄС у мігрантів з’явилася вогнепальна зброя. Водночас стає зрозуміло, що подальші вибухові дії на цьому кордоні розігруватимуться заздалегідь визначеним і ретельно підготовленим сценарієм російсько-білоруських спецслужб, а мігрантам випаде грати роль такого собі каталізатора. Оскільки ініціює такий гібридний тиск Росія, то вона, а не пасивна міжнародна спільнота, точно знає, що і коли з розроблених нею планів повинне відбуватися.

…Розвиток подій сягне своєї кульмінації тоді, коли випадково або невипадково застосують зброю з будь-якого боку кордону…

Скоріш за все розвиток подій сягне своєї кульмінації тоді, коли випадково або невипадково застосують зброю з будь-якого боку кордону, що призведе до людських жертв. Але це не означатиме, що у подальшому напруга у такому «сценарії» піде на спад. Бо на черзі буде наступна активна фаза за іншим сценарієм і з наступною кульмінацією. І вже на піку подій будуть не лише мігранти, що прагнуть потрапити до ЄС, зокрема, до Німеччини. На «сцені» з’являться ті, хто зараз стоїть за їхніми спинами.

 

Фаза 2. Спроби перенацілити хвилі біженців з кордону ЄС до України

…Спроби перенацілити хвилі біженців з кордону ЄС до України можуть бути головною метою Росії…

Це може бути головної метою Росії. У Москві розуміють, що ЄС разом зі США знайдуть спосіб, який убезпечить єврокордони і території довкола них від напливу біженців. І рано чи пізно, але їх звідти доведеться забирати або Білорусі, яка спровокувала цей хаос, або направляти до сусідньої України, де немає жорсткого контролю кордонів, що подекуди пролягають лісистою місцевістю та чорнобильської зоною. Та й Україна наразі залишається осторонь проблеми з мігрантами. Емоційні заяви секретаря РНБОУ не можуть з такого приводу визначати державну політику. Тому у Москви і Мінська з’являється можливість втілити варіант розміщення мігрантів на українській території. Пропозиції такі вже чуються й у Німеччині з боку СДПН — партії-переможниці на парламентських виборах. До слова, соціал-демократи, висуванець яких обійматиме посаду федерального канцлера Німеччини, ніколи не заперечували будівництва «Північного потоку-2» і принципово не зважали на загрози, що з’являться через це для України та енергетичної безпеки загалом Європи.

…Керівництво ЄС знаходиться у політичній комі, очікуючи на свою подальшу долю…

Зрозуміло, до конфлікту на східному кордоні ЄС долучаться агенти впливу Кремля з числа європейських маріонеток. Нерішучим буде і саме керівництво ЄС, так як воно знаходиться у політичній комі, очікуючи на свою подальшу долю, що залежить від потужних гравців-суб’єктів міжнародної політики. А геополітична слабість і відсутність сильного лідера в Німеччині, ревізія ролі США в Європі та активізація деструктивних сил в ЄС, яких уособлюють керівники Польщі, Угорщини, Італії тощо, так чи інакше сприятимуть пропагандистській кампанії Кремля.

Спільними скоординованими діями Росії, Білорусі та «п’ятої колони» в Україні форсуватиметься тема щодо прийняття на території України мігрантів, які через похолодання почнуть масово хворіти і помирати. ЄС вимагатиме від України, щоб вона створила побутові умови для розміщення на своїй території мігрантів, і оприлюднить план про повернення під егідою ЄС репатріантів на їх батьківщину. Україні формально нададуть матеріальну підтримку для облаштування таборів біженців, а Росія реально зможе утворити в Україні чергове джерело напруженості і нестабільності.

…Росія може утворити в Україні чергове джерело напруженості і нестабільності…

В Україні активно візьмуться за таку справу і промосковські політики і «реєстрові опозиціонери», метою діяльності яких є ослаблення державного управління, провокування хаосу і масових заворушень. Наступним кроком Росії в Україні буде провокація масових, з людськими жертвами заворушень, перш за все у прикордонних з Білоруссю та Росією областях. Нестабільність подаватиметься як «утиски прав російськомовного населення та громадян Росії», тому необхідне «захистити їхні конституційні права», наприклад у спосіб виконання збройними силами Росії та Білорусі «миротворчої операції» вже на території України, що передбачено російським законодавством.

Масові збурення підхоплять в інших прикордонних з Росією областях України, де існує практика незаконної видачі місцевим мешканцям російських паспортів. Державність України на цьому етапі, за розрахунками росіян, припиняється, чим досягається виконання багаторічного стратегічного кремлівського плану.

 

Фаза 3. Санкції проти Білорусі та Росії

…Санкції з боку ЄС і США стосовно Білорусі і Росії не дадуть змоги уникнути як гуманітарної катастрофи на кордоні, так і проблем для України…

Санкції з боку ЄС і США стосовно Білорусі і Росії будуть, як постфактум. Це не дасть змоги уникнути як гуманітарної катастрофи на кордоні, так і проблем для України. Санкції будуть альтернативою намірам негайного будівництва високих парканів на кордоні ЄС з Білоруссю, але вони не змінять намірів національних урядів з цього приводу. Європейські країни врешті-решт збудують інженерні споруди, що свідчитиме про нове протистояння по лінії Європа — Азія, найближчим уособленням якого вперше стане модифікована Росією Білорусь.

Запровадження механізму ефективних західних санкцій, з огляду на ситуацію з мігрантами на кордоні Білорусі з Польщею і Литвою, маловірогідне взагалі. Щоправда, у підписаній 31 серпня ц. р. Стратегічній оборонній програмі 2021 року США і Україна зазначили, що мають намір працювати над просуванням спільних інтересів, включно з впровадженням реформ оборони та оборонної промисловості, поглибленням співпраці в таких сферах, як безпека Чорного моря, кіберзахист, обмін розвідувальними даними, протидія російській агресії. США пообіцяли вжити жорстких санкцій щодо Москви у випадку ескалації напруженості та прямого вторгнення Росії на територію України. Але реакції на гібридні дії Москви та Мінська, що виконуються ними у стилі традицій макіавеллізму, у санкціях ані США, ані ЄС наразі не передбачаються.

Очевидно також, що Frontex — відомство з охорони зовнішніх кордонів ЄС — зі своїми завданням не впоралося. Те ж саме можна казати й про Верховного представника ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки, чи про його колег у зовнішній політиці Євросоюзу і політиці безпеки загалом. Інститути ЄС вже не можуть дати ради з актуальними викликами і загрозами, відверто ворожими діями, що генеруються у Москві та транслюються за допомогою залежного від неї О. Лукашенка. Очевидно, що Євросоюз у нинішній формі існування себе вичерпав і потребує кардинального організаційного осучаснення.

Довідково:

Frontex — агенція Європейського Союзу, яка займається охороною зовнішніх кордонів. Агенція відповідальна за координацію діяльності національних прикордонних служб та дбає про надійність кордонів країн-членів ЄС з іншими країнами.

Штаб-квартира агенції розташована у Варшаві.

Найближчим часом, а саме у листопаді––грудні поточного року можна очікувати цілеспрямованого перекидання груп мігрантів з використанням транспортних засобів Білорусі до кордонів з Україною та проривів її державного кордону з метою переміщення мігрантів до Польщі вже через українсько-польський кордон. Останнім часом офіційна Білорусь намагається знайти провідників для переміщення «туристичних груп» через наземний кордон, зокрема через заборонену для переміщень людей територію радіоактивного чорнобильського лісу.

 

Фаза 4. Застосування військової сили з боку Росії та Білорусі

…Найближчим уособленням нового протистояння по лінії Європа — Азія стане модифікована Росією Білорусь…

Посилаючись на можливі смертельні наслідки через відкриття вогню та зростання напруженості внаслідок спроби мігрантів прорватися на територію ЄС, керівники у Мінську та Москві показово наголосять на неприпустимості ескалації такої напруженості і, обіцяючи стабілізувати ситуацію, що склалася, оприлюднять своє рішення зробити це за допомогою об’єднаних збройних сил РФ і Білорусі.

У Раді Безпеки ООН Росія поставить питання про негайне запровадження в регіоні миротворчої місії, яку вона має намір очолити і реалізувати. У випадку блокування ініціативи в Раді Безпеки ООН таку операцію Москва і Мінськ можуть виконати поза межами рішень ООН. Білорусь виконуватиме роль допоміжної військової компоненти у «миротворчій операції» Росії. Операція Москви і Мінська супроводжуватиметься цілеспрямованою пропагандою, розрахованою на внутрішнього російського споживача, меншим чином — на білоруського, який загалом індиферентно сприймає дії тоталітарної влади та не відстоює власні права і свободи.

…Білорусь виконуватиме роль допоміжної військової компоненти у «миротворчій операції» Росії…

Для реалізації «гуманітарної місії» та підготовки до розгортання локального військового угруповання виконуватиметься десантування спільних підрозділів ПДВ та підрозділів спецпризначення Білорусі та Росії безпосередньо біля кордонів Білорусі з Польщею і Литвою. Їх підтримає у бойовому спорядженні патрульна фронтова авіація ПКС ЗС РФ, яка не перетинатиме державний кордон країн ЄС і НАТО. На режим чергування у бойовій готовності «Повна» переводяться сили ППО і ПКС Росії, здійснюється марш-кидок до кордону раніше розгорнутих у прикордонних регіонах військових підрозділів, частин бойового, тилового і технічного забезпечення. Утворюється військове угруповання у вигляді посиленої бригади з завданням підвищити напруження, зафіксувати присутність ударної компоненти російських військ на кордоні з ЄС і таким чином тиснути на переговорний процес з Євросоюзом, насамперед з Польщею і Литвою, щодо врегулювання ситуації на умовах Росії.

Конфлікт завершується на таких умовах: або витіснення на територію ЄС групи мігрантів, що скупчилася на кордоні, або створення тимчасового анклаву на нейтральній території на кордоні з Польщею і Литвою. Альтернативний варіант — вивезення мігрантів до Мінська та їх депортація з Білорусі до країн походження. Білорусь вимагатиме від ЄС відшкодування фінансових збитків та погашення виплат у випадку рішень за судовими процесами, ініційованими представниками мігрантів.

Наслідки: ситуація в ЄС дестабілізується, в якості суб’єкта переговорного процесу на рівні ЄС легітимізується О. Лукашенко, а вплив Москви на нього стає безмежним.

* * * * *

…Ускладнення обстановки навколо Білорусі та на східному фланзі ЄС покликане дестабілізувати ситуацію як в Євросоюзі, так і в Україні…

Ускладнення ситуації у прикордонних з ЄС районах Білорусі продовжується. Не викликає сумніву, що це відбувається внаслідок скоординованих дій В. Путіна і його білоруської маріонетки О. Лукашенка. Обидва авторитарних правителя об’єднали свої зусилля з метою досягти прийнятних для них обох цілей. Російський президент В. Путін наполегливо намагається реалізувати свій план з ліквідації України, Євросоюзу/НАТО та руйнування європейських цінностей, втілюючи свій багаторівневий план агресивних дій. Його окремі ланки пов’язані між собою, доповнюються і модифікуються залежно від ситуації, що складається на міжнародній арені. Планами В. Путіна передбачаються як характерні активні операції на зразок демонстрації сили перед США і Заходом, зокрема у рамках проведених у 2021 році стратегічних командно-штабних навчань «Захід-2021», так і інтелектуальні операції індивідуального впливу на конкретних політиків і лідерів держав. Ускладнення обстановки навколо Білорусі та на східному фланзі ЄС покликане дестабілізувати ситуацію як в ЄС, так і в Україні.

З огляду на вищезгадані проблеми формування нової правлячої коаліції Німеччини та домінування в ній Соціал-демократичної партії з лівацькими поглядами та промосковськими «звичками», навряд чи можна сподіватися, що Берлін кардинально змінить свій курс на користь Києва. Як лідер СДПН і новий канцлер Олаф Шольц, так й інші керівники фракцій правлячої коаліції, зокрема лідери Вільної демократичної партії та партії «Зелені», не здатні докорінно вплинути на нинішню зовнішню і внутрішню політику Німеччини. Бо на неї мають тотальний вплив фінансово-промислові групи власне Німеччини, ЄС, Китаю та інших глобальних гравців.

…Ознак змін чи трансформацій у зовнішній політиці Росії не спостерігається…

Одним з таких негативних геополітичних суб’єктів вважається Росія з її незмінним пожиттєвим лідером В. Путіним, який, не зважаючи на об’єктивні обставини та неминучі розпад і деградацію сьогоднішньої Росії, прагне визначити способи свого збереження біля владного керма. Ознак змін чи трансформацій у зовнішній політиці Росії не спостерігається. Запас економічної міцності держави та міжнародний бізнес з використанням природних сировинних ресурсів Росії дозволяє В. Путіну проводити свою імперську політику стосовно російського народу та країн світу у межах, що визначають його особисте фізичне існування.

Характерні ознаки такого путінського стилю правління наступні: зневажливе ставлення до будь-яких міжнародних авторитетів; бажання мати змогу тотально контролювати народ держави і придушувати найменші ознаки демократичних свобод; отримання фінансових вигод з відносин, зокрема з Китаєм; намагання зруйнувати демократичні цінності Заходу. Україна залишається у переліку пріоритетів Москви, які передбачають її підконтрольність і ліквідацію.

…Москва, як і 500 років тому, сприймає лише один аргумент — потужну силу…

Дії міжнародної спільноти на чолі зі США з придушення агресивних намірів Росії передбачають окреслення меж дозволеного для В. Путіна та його оточення, перетин яких гарантує непоправні втрати для всієї системи російської влади. Такі межі, очевидно, вже визначені. Вони доведені до відома Кремля і належним чином вплинули на його міжнародну поведінку. Поки що В. Путін обмежується гібридними і іншими видами дистанційного впливу на супротивників, послідовно і свавільно дестабілізуючи міжнародну обстановку. На всіх континентах світу продовжуються деструктивні дії Кремля з метою захопити, підпорядкувати і зберегти ключові позиції (або їх залишки, як у випадку з Китаєм).

Москва, як і 500 років тому, сприймає лише один аргумент — потужну силу, яка потужніша за її міць. Таке ставлення Москви до світу не зміниться, аж поки вона існуватиме чи не розпадеться на окремі самостійні частини.

 

Схожі публікації