Іран: 13-й уряд Ісламської Республіки під санкціями

vraevski

Президент Ірану і майже половина його міністрів занесені у «чорні списки» США та ЄС

 

Вадим Волохов

Після довгих п’ятиденних дебатів, заслуховувань і голосувань Меджліс Ірану 25 серпня поточного року виніс вотум довіри 13-му уряду Ісламської Республіки Іран. Депутати Меджлісу проголосували за призначення 18-ти нових міністрів і відхилили кандидатуру міністра освіти Хосейна Багголі. Причин було кілька — його некомпетентність у питаннях організації освіти в масштабі країни, особливо в умовах сучасного Ірану, і доволі значні прорахунки у програмі, яку він презентував депутатам парламенту. Але вважається, що головною причиною стало те, що Х. Багголі є родичем дружини Ібрагіма Раїсі. Тим самим, парламентарі дали зрозуміти новому президентові, що не будуть підкорюватись всім його бажанням.

Щодо процесу затвердження міністрів, то важливим є розуміння, що у сфері зовнішньої політики Верховний лідер Ірану особисто ухвалює рішення, а у внутрішній системі ухвалення рішень головну роль відіграє Вища рада національної безпеки і президент країни є головою цієї Ради, і саме тому його позиція має вирішальне значення при доборі та призначенні міністрів, хоча його рішення не остаточне. Склад кабінету міністрів затверджує парламент. Рішення щодо призначення на ключові посади у кабінеті міністрів, а саме: міністра закордонних справ, очільника міністерства інформації (розвідка) та міністра внутрішніх справ, згідно зі статтями 110 та 176 Конституції ІРІ ухвалює тільки Верховний лідер.

Не зайве пам’ятати, що у тому разі, якщо І. Раїсі отримав «карт-бланш» на запровадження масштабних реформ від Верховного лідера Алі Хаменеї, то він сам і визначав кого набрати у свою команду. Як і сподівався І. Раїсі, кандидатури на посаду міністра зовнішніх справ Хоссейна Аміра Абдоллахіяна та міністра внутрішніх справ Ахмада Вахіді не викликали запитань у депутатів Меджлісу. Досить гарячі обговорення виникли навколо посади міністра інформації Ісмаїла Хатіба, міністра освіти Хоссейна Багголі, міністра праці Ходжатолли Абдольмалекі та міністра культури Мохаммада Мехді Ісмаїлі. На захист кандидатури міністра інформації активно виступив спікер Меджлісу Багер Галібаф, який нагадав депутатам, що сам Верховний лідер Ірану санкціонував І. Хатіба на посаду міністра.

Список кандидатів, який був наданий до Меджлісу Ірану президентом І. Раїсі

Склад нового кабінету міністрів Ірану був оприлюднений 25 серпня ц. р., відразу після затвердження Меджлісом До речі, важливою особливістю даного кабінету міністрів є те, що сам президент і майже половина його міністрів занесені у «чорні списки» США та Європейського Союзу.

Сам президент потрапив до такого санкційного списку США ще 4 листопада 2019 року. У міністерстві фінансів США зазначено, що Сейєд Ібрагім Раїсі, 1960 року народження, внесений до списку «за просування режиму внутрішнього і зовнішнього пригнічення і радикальної політики Ірану». В Управлінні контролю за іноземними активами Мінфіну США (OFAC) проти І. Раїсі висунули звинувачення за здійснення «адміністративного нагляду за стратою осіб, які на день скоєння злочину були неповнолітніми, а також тортури та інші злочини, включно з ампутацією, які принижують людську гідність».

Наразі більш детально розглянемо команду президента Ібрагіма Раїсі.

Перший віце-президент ІРІ Мохаммад Мохбер. За освітою медик, учасник ірансько-іракської війни, військовослужбовець Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР), кілька років був заступником губернатора провінції Хузестан. Останні 20 років обіймав посаду голови офісу у виконанні рішень Верховного лідера ІРІ. Одночасно був заступником директора з питань комерційної діяльності релігійних фондів «Мостазафан» «Сетад». Під санкціями США з 13 січня 2021 року.
Віце-президент у справах Меджлісу Ірану Сейєд Мохаммад Хоссейні. Народився в місті Рафсанджан у 1961 році. Має ступінь доктора ісламського права. Раніше, за часів президента Махмуда Ахмадінежада, він був міністром культури і заступником міністра науки. С. Хоссейні також був членом парламенту з 1996 по 2000 рік.
Віце-президент Мохсен Резаї Мірхаєд буде займатися економічними питаннями. Він також обіймає посади секретаря Вищої економічної координаційної ради та секретаря урядової Економічної координаційної комісії. М. Резаї народився в 1954 році в місті Масджеде-Солейман в провінції Хузестан. Має вищу освіту. Очолював Раду доцільності Ірану з жовтня 1995 року. Генерал-майор КВІР ІРІ, протягом 17-ти років був командуючим КВІР (1980–1997 рр.) Єдиний в збройних силах, кого тричі нагородили Орденом Фатха 1-го ступеня. Двічі балотувався у президенти в 2009 і 2013 роках і програв М. Ахмадінеджаду та Х. Роухані відповідно. Прихильник жорсткої політики. Переконаний, що Ірану потрібен інший, новий шлях розвитку.
Голова офісу президента Голям Хосейн Ісмаїлі. Спікер судової системи ІРІ, знаходиться під санкціями ЄС з 13 квітня 2011 року, обвинувачується у порушенні прав людини у той час, коли керував іранськими в’язницями.

Кабінет міністрів Ісламської Республіки Іран:

Міністр інформаційно-комунікаційних технологій доктор Ісса Зарепур народився в 1980 році в місті Ісламабаде-Герб, провінція Керманшах. Має ступінь доктора у сфері комп’ютерних технологій та захистив дві докторські дисертації у сфері комп’ютерних мереж, макро-планування інформаційних технологій та кіберпростору, викладає на факультеті комп’ютерного інженерінгу Науково-технологічного університету Ірану. Обіймав посади заступника директора та голови Центру інформації та технологій міністерства юстиції. Він є засновником та головою Центру інформаційних технологій та медійних цифрових досліджень, член Комісії зі стратегічних питань Вищого комітету інформаційних технологій, виконавчий директор Центру служби електронного розвитку міністерства культури та ісламської орієнтації, член кількох робочих груп інформаційних технологій при президентах Ірану, член національного комітету ЮНЕСКО.
Міністр інформації ІРІ (розвідка) Ісмаїл Хатіб. Кандидатура І. Хатіба схвалена особисто Верховним лідером ІРІ. Народився в 1961 році, має релігійну освіту. Біля 20-ти років працював поруч із І. Раїсі у судовій системі Ірану (Центр захисту інформації судової системи, так звана «таємна третя розвідка Верховного лідера»), очолював службу безпеки Верховного лідера ІРІ. У 1980-ті роках служив у структурі розвідки КВІР та міністерства інформації. Очолював департамент розвідки провінції Кум (релігійна столиця Ірану). Потім у 2019 році очолив департамент безпеки та розвідки релігійного фонду Astan-e Quds Razavi. Проти кандидатури І. Хатіба дуже активно виступали представники ультраконсервативної фракції «Фронт Пайдарі», які підтримували І. Раїсі на виборах та планували, у разі його перемоги, мати свого представника на посаді керівника розвідки.
Міністр економіки та фінансів Ехсан Хандузі народився в 1980 році в Горгані у релігійній родині. Почав здобувати свою освіту в 1998 році в університеті «Імам Садек». Брав активну участь у діяльності формувань народного ополчення «Басідж». Має ступінь доктора економіки. Депутат Меджлісу 11-го скликання, заступник голови комітету з питань економіки, голова комісії Меджлісу з питань виробництва та бізнесу. Директор департаменту ісламської економіки університету імені Алламе Табатабаї з 2019 року, секретар економічної ради Іранської телерадіомовної компанії (IRIB), генеральний директор Центру економічних досліджень Ісламської консультативної асамблеї та член Ради з дерегуляції та сприяння. Автор багатьох статей з економіки. Багато критикував уряд Х. Роухані за прорахунки в реалізації економічних програм, активний прихильник політики «економіки спротиву». Він розуміє, що новий міністр економіки насправді не є чимось модерним. Е. Хандузі знає, як і всі в уряді, що аятола А. Хаменеї все вирішує. Дуже мотивований на досягненні влади та грошей.
Міністр охорони здоров’я та медичної освіти Бахрам Ейноллахі народився в 1958 році в Сарабі. За медичною освітою офтальмолог, професор університету «Шахід Бехешті». Обіймав посади заступника міністра охорони здоров’я, секретар Асоціації медичних наук та освіти, член багатьох медичних центрів та асоціацій. Кандидатура Б. Ейноллахі викликала при обговоренні депутатами Меджлісу багато запитань щодо його академічної освіти та його посади керівника медичного центру КВІР. Депутати не оминули увагою і його висловлювання про необхідність «повернутись до традиційної ісламської медицини». При заслуховуванні в Меджлісі Б. Ейноллахі не зміг представити свою програму щодо посилення вакцинації проти COVID-19 та взагалі продемонстрував відсутність досвіду керівництва медициною країни.
Міністр праці, соціальної політики та у справах кооперативів Ходжатулла Абдольмалекі народився в 1981 році у місті Шахе-Рей, вищу економічну освіту здобув в університеті Ісфагану. Указом Верховного лідера ІРІ призначений членом опікунської ради Фонду з надання допомоги імені імама Хомейні (IKRF). Голова інформаційної ради Групи страхування ісламських досліджень та секретар економічної ради Іранської телерадіомовної компанії (IRIB).
Міністр сільськогосподарського джихада Джавад Садатінеджад народився в 1972 році в Кашані, провінція Ісфахан. Вищу освіту отримав в Московському державному університеті на факультеті водних та природних ресурсів, має ступінь доктора. Очолював Комісію сільського господарства, водних і природних ресурсів в Меджлісі 11-го скликання. Розпочав свою діяльність в 1994 році з Джихаду будівництва Кашана і є представником народу Кашана, Арана і Бідгола в Меджлісі Ірану.
Міністр закордонних справ Хоссейн Амір Абдоллахіян. Народився в 1964 році, випускник коледжу міжнародних відносин МЗС Ірану та Тегеранського університету, має ступінь доктора міжнародних відносин. Креатура КВІР та член «команди Сулеймані». В системі МЗС очолював спеціальне управління у справах Іраку, департамент Перської затоки та Близького Сходу, був заступником міністра закордонних справ у справах арабських країн та Африки, надзвичайний та повноважний посол ІРІ у Бахрейні, спеціальний радник спікера Меджлісу. Певний час був генеральним директором Ісламської консультативної ради у міжнародних справах. Широко відомий своїми погрозами на адресу Ізраїлю та країн Заходу. В Ірані його називають «душею осі спротиву» Підтримує тісні контакти з ліванською «Хизбуллою» та останніми роками очолював постійний секретаріат Міжнародної конференції на підтримку палестинської інтифади та редакційну раду видання «Палестинський стратегічний діалог». Вільно володіє англійською та арабською мовами.
Міністр юстиції Амін Хоссейн Рахімі народився в 1968 році в Малаєрі, провінція Хамадан. Має ступінь доктора з юриспруденції та кримінального права. Він є суддею юстиції з більш ніж 35-річним досвідом служби в судах різного рівня. Був заступником голови суду з питань людських ресурсів та культури, представником Малаєра у парламенті 8-го скликання, головним радником Голови судової влади, головою Вищого аудиторського суду, заступником генерального прокурора з питань політики та безпекикерівником Координаційного центру Меджлісу.
Міністр оборони та забезпечення збройних сил бригадний генерал Мохаммад Реза Аштіані. Міністр оборони ІРІ потрапив до списку санкцій США 16 січня 2020 року. З вересня 2005 року обіймав посаду заступника командуючого Армії ІРІ. Він з «команди мученика» заступника начальника Генерального штабу Армії генерал-майора КВІР Алі Сейєда Ширазі, якого вбили біля свого дому в 1999 році.
Міністр доріг та міського розвитку бригадний генерал КВІР Ростам Гасемі. Також знаходиться під дією санкцій ЄС та США. Народився в 1964 році у Сардаху, провінція Фарс, в родині заможного бізнесмена, а згодом, після перемоги Ісламської революції 1979 року, губернатора провінції Фарс. Має вищу освіту, закінчив технологічний університет імені Шаріфа, має ступінь магістра цивільного будівництва. Обіймав посаду міністра нафти у 2011–2013 роках (за часів президента М. Ахмадінежада) та був генеральним секретарем ОПЕК, з 2007 по 2011 рік очолював концерн КВІР Khatam al-Anbiya. Відомо, що на посаді міністра нафти сотні мільйонів доларів США перераховувались із міністерства нафти на рахунки КВІР і йшли на розробку ядерної програми та програми балістичних ракет. Член ради директорів Організації промислового розвитку та реконструкції Ірану (IDRO). В 2012 році займав 57-й рядок списку Forbes у розділі «Найбільш впливові люди світу», при цьому було зазначено, що він є резидентом Австрії.
Міністр торгівлі, промисловості та шахт Мохаммад Реза Фатемі Амін народився в 1974 році, має ступінь магістра з електронної інженерії, інженерії економічних і соціальних систем, доктор стратегічного управління. Ф. Амін володіє достатніми знаннями та досвідом, представив депутатам Меджлісу чітку програму діяльності. Був заступником міністра промисловості з планування, заступником міністра промисловості та шахт, членом правління Організації промислового розвитку та реконструкції країни (IDRO), керівником Штабу трансформації промисловості та шахт, а також радником міністра промисловості, гірничодобувної промисловості та торгівлі.
Міністр науки, досліджень та технологій Мохаммад Алі Зольфіголь народився в 1966 році в Аштіані, Центральна провінція (Марказі). Учасник ірансько-іракської війни, службу проходив в батальйоні КВІР в Кумі. Має ступінь доктора з органічної хімії, у 2008-2014 роках був президентом університету «Бу-Алі Сіна» в Хамадані. За часів президента М. Ахмадінежада був заступником першого віце-президента в Фонді національної еліти Ірану, член Консультативної комісії з еліт і талантів Вищої ради культурної революції, віце-канцлер факультету фундаментальних наук, декан і віце-канцлер з досліджень і технологій університету «Бу Алі-Сіна».
Міністр культури та ісламської орієнтації Мохаммад Мехді Ісмаїлі народився в 1975 році в місті Кабудараханг, провінція Хамадан. Вищу освіту отримав в інституті гуманітарних і культурних досліджень Тегеранського університету. Має ступінь доктора політології. Був заступником керівника Центру стратегічних досліджень в уряді М. Ахмадінежада, віце-президент з досліджень Центру документації Ісламської революції, заступник губернатора Ісфахана, член робочої групи з культурної трансформації міністерства культури та ісламської орієнтації. Автор понад 200 робіт у галузі історії.
Міністр внутрішніх справ Ахмад Вахіді, справжнє ім’я — Ахмад Шах Черагі. Народився в 1958 році в Ширазі, провінція Фарс. Генерал-майор КВІР, попередник генерала Касема Сулеймані на посаді командувача Сил спеціальних операцій КВІР «Кодс», у 2009–2013 роках обіймав посаду міністра оборони ІРІ за часів президента М. Ахмадінежада. Має ступінь бакалавра з електроніки, магістра промислової інженерії та доктора стратегічних досліджень університету «Імама Садека». За даними Інтерполу, А. Вахіді особисто планував операцію в Буенос-Айресі в 1994 році, внаслідок якої загинуло 85 та поранено кілька десятків євреїв та американців у Єврейському культурному центрі. В 2007 році Інтерпол оголосив А. Вахіді у міжнародний розшук. За часів президентства Х. Роухані був членом Ради спостерігачів, очолював Центр стратегічних оборонних досліджень, член Ради стратегічних міжнародних відносин, очолював Вищий національний університет оборони. Призначення А. Вахіді міністром внутрішніх справ свідчить, що у внутрішній системі державних силових органів набирають силу представники «Кодс» та «групи Сулеймані». Зрозуміло, що А. Вахіді призначений на цю посаду особисто Верховним лідером Ірану.
Міністр туризму, культурної спадщини та ремесел бригадний генерал КВІР Сейєд Езатолла Заргамі народився в 1959 році в релігійній родині. Перша інформація про нього з’явилась ще в 1979 році, коли він був серед бойовиків, які захопили заручників в посольстві США в Тегерані. Член революційних комітетів, учасник ірансько-іракської війни, був радіоведучим новин з фронту. Випускник університету «Амір Кабір» з дипломом цивільного будівництва та університету «Азад». Під час навчання у старшій школі дружив з Хасаном Тегерані-Мохаддамом, який згодом став батьком програм з розробки балістичних ракет Ірану. Обіймав посаду заступника міністра оборони ІРІ, у 2004–2014 роках був генеральним директором Іранської телерадіомовної компанії (IRIB), заступником міністра культури та ісламської орієнтації з питань кінематографії (1995–1997 рр.). Член Вищої ради культурної революції. Досі підтримує тісні стосунки з колишнім президентом М. Ахмадінежадом та конфліктував з президентом Х. Роухані. Балотувався у президенти Ірану на виборах 2017 року та 2021 року. Знаходиться у санкційному списку ЄС від 23 березня 2012 року за «порушення прав людини», а в 2013 році включений до санаційного списку США за «порушення прав людини та свободи слова». Прихильник програми «жорсткого правління».
Міністр нафти Джавад Оджі у санкційному списку США з 18 листопада 2020 року. Здобув вищу технічну освіту, обіймав посади заступника міністра нафти, керуючого директора Національної іранської газової компанії (NIGC), компанії Iranian Gas Engineering and Development (IGEDC), працював на керівних посадах у дочірніх компаніях Центру з виконання наказів Верховного лідера «Сетад» — Mofid Economics Group Petro, Mofid Development Holding та Sina Energy Development. Ці компанії були створені за наказом імама Хомейні і займались продажем власності спадщини останнього шаха Ірану після революції 1979 року. Багато років працював поруч з М. Мохбером, який призначений віце-президентом.
Міністр енергетики Алі Акбар Мехрабіан народився в 1969 році в Хансарі, провінція Ісфаган. Вищу освіту здобував в університеті «Шираз», навчання продовжив в Тегеранському університеті на факультеті економіки та цивільного будівництва. Має ступінь магістра економіки. З 2007 по 2011 рік працював в міністерстві промисловості та шахт. З 2011 по 2013 рік був спеціальним помічником президента М. Ахмадінежада з реалізації проекту Mehr Mandegar (супроводження великих проектів в країні, особливо в області будівництва дамб, електростанцій, систем водопостачання, нафтохімічних і нафтопереробних заводів). Має великий досвід та авторитет у роботі в чутливих сферах іранської промисловості.
Міністр спорту та у справах молоді Сейєд Хамід Саджаді Хазаве народився в 1969 році в Тегерані. Має ступінь доктора філософії з управління та планування в галузі фізичного виховання. Заступник міністра спорту та у справах молоді (2011–2013 рр.), заступник директора з питань організації чемпіонатів та професійного спорту міністерства спорту та молоді за часів президента М. Ахмадінежада, член правління та різних рад Федерації легкої атлетики, керуючий директор та член правління культурно-спортивного клубу «Сайпа», член ради спортивної політики Іранської телерадіомовної компанії (IRIB). Підтримує зв’язки з КВІР. Його неодноразово звинувачували у відмиванні коштів. Читає лекції в університеті «Азад». За часів президента М. Ахмадінежада двічі номінувався на посаду міністра молоді та спорту, але не був затверджений Меджлісом. Був у національній команді Ірану на літніх Олімпійських іграх в 1992 та 1996 роках (біг на середні та довгі дистанції).
Міністр освіти пост вакантний

 

У своїй передвиборній кампанії і вже після інавгурації президент Ірану І. Раїсі багато часу приділяв економічним питанням та способам виведення країни із затяжної економічної та соціальної кризи. З метою планування економічної політики свого уряду президент створив команду із п’яти економістів та політиків, завданням якої є розробка термінових дипломатично-економічних заходів:

  • контроль над інфляцією;
  • забезпечення незмінності «ядерної угоди» 2015 року;
  • посилення економічних відносин Ірану з усіма сусідніми країнами;
  • створення програм щодо застосування сучасних технологій цифрової економіки.

Двоє із п’яти членів цієї групи, а саме, Фархад Рахбар і Масуд Мірказемі, працювали з адміністрацією президента М. Ахмадінежада.

Фархад Рахбар (фото в центрі) народився в провінції Семнан в 1959 році. Він є консервативним політиком та вченим, плідно співпрацював з І. Раїсі у період президентських перегонів в 2017 та 2021 роках. В 2015 році він був радником І. Раїсі з економічних питань в адміністрації фонду «Імама Рези» в Мешхеді. Кілька років Ф. Рахбар керував економічним підрозділом міністерства розвідки за часів президента Мохаммада Хатамі.

Масуд Мірказемі (на фото праворуч від Ф. Рахбара) був міністром торгівлі в уряді М. Ахмадінежада за першої його каденції та міністром нафти за другої каденції президента М. Ахмадінежада.

Міністр торгівлі, промисловості та шахт Мохаммад Реза Фатемі Амін також входить до складу цієї групи.

Ще один відомий економіст — Мехді Дусті — входить до складу групи і на теперішній час є заступником з технологічних питань начальника відділу нафти та газу фінансового та будівельного конгломерату КВІР та керівником проекту на нафтопереробному заводі «Сетарех-е Халідже Фарс».

Міністр праці, соціальної політики та у справах кооперативів Ходжатулла Абдольмалекі (ліворуч від Ф. Рахбара) також є членом групи.

Всі члени цієї групи є прихильниками централізованої економіки, підконтрольній державі. Вірогідно, що контроль буде жорстко здійснюватись через таку організацію, як Sazman-e Tazirat («Організація економічних покарань»).

Неофіційно до складу групи входить ще політичний аналітик Ясер Джебраїлі, який тісно співпрацює з інформаційними агенціями КВІР Fars та Tasnim.

До речі, Ф. Рахбар після інавгурації президента І. Раїсі обраний президентом університету «Азад» і Вища рада культурної революції Ірану затвердила його на цій посаді.

Таким чином, кабінет міністрів Ірану сформовано, і 26 серпня поточного року члени уряду провели своє перше засідання у новому складі.

Схожі публікації