Не дивно, що Чехія програє у гібридній війні

 Відчайдушні війни — інформаційні

«Blog | Jaroslav Herda», Чехія

В одному зі своїх нещодавніх аналітичних дописів чеський аналітик Ярослав Герда порушив досить-таки актуальну тему сьогоднішніх гібридних війн, які, на його думку, Чехія програє. Причиною програшу він вважає, зокрема, соромну непідготовленість своїх співвітчизників до такої війни, і навіть неосвіченість політиків чи їхню заангажованість. Так, поштовхом для таких висновків послужило висловлювання представника у Європарламенті від Чехії, депутата І. Давида, в одному з інтерв’ю, де він заявив, що Кримський півострів Україні подарував М. Хрущов. «Звичайно, я усвідомлюю, що політик — це людина, і навіть євродепутат може помилятися, — коментує депутатський вчинок автор Я. Герда. — З ним теж може трапитися прикрість, хоча іноді це дуже підозріло. Особливо в тих випадках, коли він мав багато часу, щоб ознайомитися з правдивою інформацією».

То політик не вважає за належне знати те, про що балакає на загал, чи спеціально подає у такому ракурсі інформацію на догоду росіянам?

Іван Давид /СПД/, євродепутат, екс-міністр охорони здоров’я.
Джерело: кадр відео https://www.ceskatelevize.cz/

 

Правду кажучи, така інформація про Крим нині більш ніж доступна, особливо на тлі відторгнення півострова Росією від України у 2014 році й розв’язаної кілька місяців тому Москвою активної фази російсько-української війни. Та якщо депутат поважного Європейського парламенту, пише далі Я. Герда, впевнено говорить про такий «хрущовський подарунок» Україні, то його, скоріш за все, надихає сконцентрована влада у руках президента Володимира Володимировича Путіна. Тому він вже не бажає погоджуватися у 2021 році зі справжніми легкодоступними фактами. Наприклад, з такими, як оприлюднений 2014 року текст: «19 лютого 1954 року Крим виведено зі складу Російської РФСР і адміністративно включено до УРСР. Офіційна причина — «подарувати» Україні з нагоди трьохсотріччя приєднання (Східної) України до Російської імперії. Неофіційно це було своєрідне вибачення перед українцями за страшні голодомори, які московський уряд свідомо влаштував в Україні у 1930-х роках. Це не мало практичних наслідків у тоталітарному Радянському Союзі. Проблематичність рішення Хрущова стала очевидною лише після розпаду комуністичної імперії».

Хрущов «дарує» Крим Україні.
Зображення з відкритих джерел

Чи з таким текстом, який поширювали ЗМІ у 2016 році: «У 1954 році Микита Хрущов боровся за керівну посаду в СРСР з Георгієм Маленковим, і взагалі після смерті Сталіна стільки влади ніколи не було зосереджено в руках однієї людини. Отож, у 1954 році Хрущов не міг самочинно «подарувати» Крим Україні, незважаючи на те, що ініціатива, очевидно, насправді була його. Передача Кримської області до складу України була здійснена згідно з тодішньою радянською конституцією і затверджена Президією Верховної Ради СРСР, РРФСР і УРСР. Сесію Президії Верховної Ради СРСР, на якій було ухвалено рішення про передачу, вів Г. Маленков, а відповідний закон підписав Климент Ворошилов. Приналежність Криму та Севастополя до України була підтверджена радянською Конституцією 1977 року, а Росія чітко визнала кордони України та Криму, зокрема в Біловезькій угоді 1991 року, чи, наприклад, у Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією і Україною від 1997 року».

Г. Маленков і М. Хрущов.
Фото з відкритих джерел

Зрештою, були й інші об’єктивні причини для передачі півострова у підпорядкування УРСР. Окрім того, що українці там також становили значну частку місцевого населення, а кримських татар звідти примусово виселили після звільнення від фашистських окупантів, підставою передачі стало те, що так зручніше було здійснювати адміністративне (і технічне) управління. Та й незгоду виселених звідти кримських татар Москві зручніше було відвести від себе на Київ, але це трішки інший напрям трагічної історії. Бо виселяли кримських татар «через їхню співпрацю з німцями», коли ті захопили півострів, хоча й тут не все так однозначно. Але повернімося до Ярослава Герда, до того, про що він з цього приводу думає і пише:

«Шановному читачеві навіть на мить не спадає на думку, що депутат Європарламенту з університетською освітою не спроможний перевірити кілька фактів із відкритих джерел. Цікаво також, що Іван Давид представив Хрущова, корінного росіянина, як українця, який віддав Крим своїм землякам з позиції абсолютної влади. Навіщо виправдовувати російську анексію Криму і пояснювати її як наслідок зради українського Хрущова, який таким чином зрадив і пограбував росіян? Не знаю. Однак у зв’язку з іншою дезінформацією та брехнею, яку вільно поширює Іван Давид, відповідь здається простою. Іван Давид також приписував українцям різанину в Краматорську». Чи не в останньому реченні такого абзацу розкривається суть таких вчинків європейського депутата, який активно поширює неправдиву інформацію?

Тоді доречно нагадати одну з передач на радянському ТБ «Сельский час» (приблизно 1991 року), де популярний колись ведучий, кримчанин за походженням, ніби між іншим, сказав, що лише з початком Другої світової у Криму нарешті припинився багаторічний голод, бо німецькі загарбники із зібраних місцевими робітниками там врожаїв дещо таки залишали їм на прожиття. Це був практично один з останніх випусків «Сельского часа». Можна лишень здогадуватися — чому. Бо якщо навіть без такого факту вести мову про новітню історію Криму, то треба ще уточнити і про, як вище згадувалося, «неофіційне своєрідне вибачення перед українцями за страшні голодомори, які московський уряд свідомо влаштував в Україні в 1930-х роках». Бо голодомор в Україні розпочався на десяток років раніше, у 1920-х, після того, пише у своїй книжці Р. Сербін «Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді», як «28 грудня 1920 р. Росія визнала суверенність і незалежність совітської України; обидві республіки вступили у військовий і економічний союз, у якому Росію репрезентували Ленін і Чичерін, а Україну Чаковський», і який тривав майже до початку Другої світової, не кажучи вже про голод під час і після війни.

У тій же книжці можна, зокрема, прочитати, що «Голод почався наприкінці літа 1921 р. Він охопив місцевості в шістьох з 12 губерній України: Запорізьку, Миколаївську, Одеську, Донецьку, Катеринославську і Полтавську»; «Людей, виснажених голодом, часто добивав холод або косили епідемії»; «Совєтські газети повідомляли лише про страхіття голоду в Поволжі. Голод в Україні замовчувався: його в 1921 р. взагалі не було, а якщо був, то невеликий, та й про нього ніхто не знав», «Повінь голодних москалів заливає Україну. Червоні загони… нападають на села і відбирають у населення силою всю їжу. В некоторих місцевостях прийшло до кривавих боїв…».

В Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору.
Фото з відкритих джерел

Події сторічної давнини описуються ніби нинішні. Чи не так?

Та повернімося до допису чеського аналітика Я. Герди з приводу поширення його соплемінником-депутатом Європарламенту І. Давидом російської пропаганди, такого собі «нескінченного гною, де можна зануритися по вуха», «брехні і дезінформації, що розпалюють ненависть, — тобто те, через що ми так довго пробираємося російським болотом, що огорнуло не лише Росію». «Якщо представник Європейського Союзу готовий поширювати брехню про Україну в той час, коли ця країна зазнає військової агресії, і навіть не намагається вибачитися, то він представляє те, що вже перебуває на пізній стадії кризи», — робить висновок автор допису, неоднозначно натякаючи на європейське керівництво, що підпало під вплив дезінформації, яка, повторюю, підриває стабільність ЄС, і що є, згідно з теорією найслабшої ланки, логічним наслідком наполегливої роботи ідеологів-прислужників В. Путіна.

Це не хто інший, як вони, підготували привід як для російської анексії Криму, так і для вторгнення в Україну. Це їхні ідеологеми і хибні передумови та зроблені з них жахливі висновки охоче сприймаються та поширюються путінськими поплічниками в країнах ЄС. Тому російська пропаганда святкує свої успіхи вдома і у світі та завзято експортує фейкові нісенітниці, в чому допомагають їй деякі безвідповідальні європейці. Тому, робить висновок Я. Герда, й «не дивно, що Чехія програє у гібридній війні» — це, окрім висновку, ще й заголовок згаданого допису.

Підготував Олег Махно

https://herda.blog.respekt.cz/neni-divu-ze-ceska-republika-prohrava-v-hybridni-valce/

 

 

Схожі публікації