Наближення перелому. Особливості розвитку ситуації на фронті

Іван Січень

 

Напередодні 9 травня ц. р. багато хто з експертів очікував рішення В. Путіна щодо введення надзвичайного стану в Росії та оголошення загальної мобілізації в країні. Разом з тим, цього так і не відбулось. Згідно з роз’ясненням Кремля, «наразі у таких кроках немає потреби, оскільки спеціальна операція в Україні розвивається по плану». Як вона «розвивається» ми бачимо самі, а до кремлівської брехні всі давно вже звикли. Втім, хотілося б ще раз подивитися на те, що відбувається на лінії фронту, уточнити зміни у ситуації, а також зробити певні прогнози на майбутнє.

 

Відразу ж після 9 травня ц. р. засоби масової інформації агресора в черговий раз оголосили про «вихід російських військ на східні кордони Донецької та Луганської областей». Втім, в реальності бажане знову видається за дійсне.

Російські війська справді просунулись на деяких ділянках на Донбасі, однак на інших – були розгромлені. Як це, наприклад, відбулось при спробі прориву окупантів під Білогорівкою з метою оточення Сєвєродонецька та Лисичанська із заходу.

Згадаймо також про Рубіжне, Воєводівку на північних околицях Сєвєродонецька та саме місто, Мар’їнку, Вугледар, Піски й інші міста та села в регіоні, де Збройні сили України впевнено тримають оборону. Більш того, навіть в центрі м. Маріуполь на заводі «Азовсталь» та у передмістях м. Попасна все ще точаться бої.

На всіх інших напрямках Москва була змушена припинити активні бойові дії та перейти до утримання своїх позицій та спроб нанесення втрат захисникам України із застосуванням ракетно-артилерійських засобів. Це стосується навіть Ізюмсько – Сєвєродонецького напрямку, який є одним із головних для Росії з точки зору створення зовнішнього кільця оточення угруповання ЗСУ на Донбасі.

А на північному та східному напрямках від м. Харків Збройні сили України взагалі проводять контрнаступальну операцію та вже відновили контроль над низкою населених пунктів. У випадку досягнення подальших успіхів на згаданих напрямках, ЗСУ зможуть вийти на кордон з Білгородською областю Росії вже протягом найближчого часу.

Крім того, будуть створені умови для розвитку наступу Збройних сил України в сторону міст Вовчанськ та Куп’янськ на окупованій території Харківської області, через які здійснюється матеріально-технічне забезпечення ізюмського угруповання російських військ. В результаті це угруповання може бути відрізане від своїх баз і саме опинитися в оточенні.

Наведені перспективи змушують командування ЗС РФ нарощувати свої сили на півночі та сході Харківської області за рахунок резервів, а також перекиду частини військ з інших напрямків, у тому числі із-під м. Ізюм. Саме це, а також нестача ресурсів у Росії, і є головними причинами призупинення нею активних наступальних дій на більшості з ділянок лінії фронту.

Своєю чергою, Україна використовує таку ситуацію для проведення локальних наступів у Херсонській та Запорізькій областях. Зокрема, на сьогодні ЗСУ вже впритул підійшли до північних (Чорнобаївка) та східних околиць м. Херсон, що змусило противника перенести свої штаби у східну частину області. Судячи з усього, окремі елементи наступальних дій проводяться також із району м. Гуляйполе в напрямку м. Пологи Запорізької області, що зриває плани ворога вийти на автотрасу Запоріжжя – Донецьк.

 

В цілому наведені обставини підтверджують виникнення динамічної рівноваги сил сторін на лінії фронту. При цьому як Росія, так і Україна мають певні переваги та проблеми.

Так, за оцінками експертів, кількість особового складу збройних сил сторін у районах бойових дій є приблизно рівною.

Зокрема, зі складу ЗС РФ в Україні знаходиться близько 95 батальйонних тактичних груп. З них: близько 25 на Ізюмському напрямку; 40 – у Донецькій та Луганській областях; до 10 – у північній та східній частинах Харківської області; до 9 – у Херсонській області; до 14 – у Запорізькій області.

Загалом це складає близько 70 % сухопутних військ ЗС РФ. Тобто, в резерві у Росії знаходиться ще до 30–40 батальйонних тактичних груп, які можуть бути залучені без проведення загальної мобілізації. Втім, залучити їх всі до дій проти України практично неможливо, оскільки Росія змушена зберігати певну кількість військ в інших регіонах своєї країни для стримування реальних та потенційних противників.

Окрім ЗС Росії, на окупованих територіях України можуть діяти до 15 батальйонних тактичних груп зі складу «Росгвардії», які виконують карально-поліцейські функції. Залучити додаткову кількість таких військ Москва навряд чи зможе, оскільки їх резерви вже практично вичерпані.

Безпосередньо на лінії фронту військам Російської Федерації протистоять близько 30 бригад Збройних сил України. З них – 8–9 бригад на Донбасі. Загалом, це складає ті ж самі 90 батальйонних тактичних груп. Поряд з ними діє як мінімум п’ять бригад Національної гвардії та ще стільки ж бригад територіальної оборони.

Не менше 5–6 бригад ЗСУ залишається або формується в тилу. Там же у кожному обласному центрі знаходяться місцеві з’єднання Національної гвардії та територіальної оборони. Все це, по суті, дорівнює наявним резервам Росії.

Попри приблизну рівність кількості військових частин та чисельності їх особового складу, Росія все ще переважає Україну за наявними у неї важкими озброєннями (у тому числі танками, бойовими броньованими машинами та ракетно-артилерійськими системами), авіацією, оперативно-тактичними ракетами та кораблями.

Втім, зазначена проблема поступово вирішується на користь України.  По-перше, ЗСУ успішно знищують ворожу техніку із застосуванням як старих радянських, так і набагато більш високотехнологічних західних озброєнь. По-друге, наша армія приймає на озброєння танки, броньовані машини та ракетно-артилерійські системи, кинуті противником. В результаті, на сьогодні ми вже відібрали у Росії більше військової техніки, ніж ЗСУ отримали від «Укроборонпрому» за весь час його існування. По-третє, до України вже в масовому порядку почали надходити важкі озброєння від країн-партнерів. Як відомо, ключовим чинником у даному процесі стало ухвалення США закону про ленд-ліз, який дозволяє надати військово-технічну та іншу допомогу Україні у зміцненні її оборони на 40 млрд доларів.

Що ж до Росії, то її можливості компенсації втрат військової техніки обмежуються ресурсами баз зберігання застарілої військової техніки, яка залишилася у неї ще з часів колишнього Радянського Союзу. Яка це техніка, і що вона собою становить, видно на лінії фронту. Як і її відсталість від аналогічних західних зразків того ж самого покоління, які постачаються Україні. Зокрема, дальність стрільби американських 155-мм гаубиць на 5–10 км перевищує такий же показник радянських 152-мм систем, що дозволяє нам фактично без перешкод вести обстріл позицій окупантів.

І, нарешті, що є найголовнішим, – це набагато вищий моральний дух оборонців України. Так, в Україні військкомати змушені відмовляти добровольцям у призові на службу через їх занадто велику кількість. На відміну від цього, в Росії можливість оголошення загального призову розцінюється як загроза загальнонаціональної катастрофи. А тому Москва і не зможе набрати достатньої кількості військ.

 

Загалом розглянуті аспекти підтверджують перехід війни у позиційну форму з локальними боями та відносно незначними просуваннями військ сторін на окремих напрямках. Виключенням з цього є Донецька та Луганська області, де бої поки що зберігають активний характер. Саме від їх результатів і залежатимуть підсумки битви за Донбас та подальший хід війни у найближчій та середньотерміновій перспективі.

При цьому головним завданням ЗСУ у згаданому регіоні є втримання своїх позицій ще протягом близько місяця, що дозволить Україні отримати достатню кількість західних озброєнь та накопичити сили для переходу у більш масштабний контрнаступ. Очевидно, що на першому етапі метою таких дій стане розгром противника на Донбасі, остаточна зачистка Харківської області та звільнення м. Херсон. У випадку досягнення успіху, Україна може розпочати деокупацію інших територій.

Звичайно, Росія розуміє таку можливість і також здійснює кроки з накопичення сил. Зокрема, продовжується прихована мобілізація за рахунок призову резервістів та добровольців з-поміж різного роду воєнізованих формувань. Крім того, вживаються заходи зі збільшення обсягів випуску військової техніки, у тому числі шляхом переведення підприємств військово-промислового комплексу на посилений режим роботи. Не виключається також активізація Росією бойових дій у Херсонській та Запорізькій областях.

Втім, за Україною стоїть весь цивілізований світ, а Росію залишили навіть її найближчі союзники. А тому, вже до кінця літа поточного року Україна може вибити ворогів зі своєї території, як це прогнозують американські військові експерти.

 

Схожі публікації