У питаннях зовнішньої політики ЄС залишається осторонь

Стратегічний суверенітет Європи руйнується щодня

 

 

Нещодавно Єврокомісія заявила, що оскільки проблеми взаємостосунків Німеччини та Росії навколо добудови скандального російсько-німецького газопроводу «Північний потік-2», з огляду на протести в Європі та американські санкції, не стосуються Євросоюзу, то Берлін повинен вирішувати це питання власними силами. Сама політика ЄС останнім часом критикується через неспроможність застосувати для боротьби із загрозами і викликами наявний потенціал та адміністративний інструментарій країн-учасниць, про що наголошують авторитетні експерти і аналітики. Про що, зокрема, йдеться у німецькому виданні Focus, на сторінках якого кілька днів тому з’явився аналіз за директора з досліджень в Європейській раді з міжнародних відносин (European Council on Foreign Relations, ECFR) Джеремі Шапіро. Свого часу він обіймав посаду спеціального радника при помічнику державного секретаря з питань Європи та Євразії у Державному департаменті США, був керівником з наукових досліджень у Центрі США та Європи Інституту Брукінгса.

Автор статті нагадує, що минулого року по вступі на посаду президента Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн пообіцяла європейцям створити Єврокомісію, геополітичну за змістом, що матиме потужний голос у світовій політиці і забезпечуватиме стратегічний суверенітет Європи. Майже через рік, внаслідок пандемії, яка наразі перевертає життя у всьому світі, громадяни Європи починають усвідомлювати ще й страшні негативні наслідки через відсутність дієвої європейської геополітики.

Довідково:

Урсула фон дер Ляєн — німецький політик, член Християнсько-демократичного союзу (ХДС), федеральний міністр оборони Німеччини у 2013–2019 роках; з грудня 2019 року — президент Європейської комісії.

У статті Focus зазначається, що на тлі пандемії, змін клімату і глобальної рецесії великі міжнародні держави-гравці використовують міжурядові структури як своєрідну зброю для силового впливу чи покарання один одного. Зокрема, Китай погрожував європейським країнам, які не підтримують його політично, що буде затримувати постачання медичних товарів. США погрожують економічними санкціями, щоб нав’язати європейцям власну політику щодо Ірану. Туреччина погрожує доправити біженців до Європи, якщо ЄС не заплатить їй належні кошти і не підтримає Лівію. Росія не лише втручається у вибори в США, але й політизує своє постачання газу.

Згідно з опитуваннями ECFR, ці події змусили переважну більшість країн визнати, що без спільних дій не захистити національний суверенітет. Через ті ж негативні прояви COVID-19 63 % європейців хотіли б активізувати європейську співпрацю. Такої думки дотримується більше половини респондентів, опитаних навіть у менш проєвропейських країнах-членах ЄС, зокрема у Франції — 52 %, Швеції — 51 % та Данії — 53 %.

 

Формування в Європі більш суверенного та приязного до природи майбутнього

Незважаючи на цю чітку вимогу громадян, У. фон дер Ляєн у своїй майже 90-хвилинній промові на трьох мовах у Європарламенті 16 вересня ц. р. не змогла викласти геополітичний план Єврокомісії. У щорічній доповіді про стан справ у Євросоюзі вона представила перелік існуючих проблем, але після її виступу не склалося враження, що Європі потрібно вдосконалювати свої геополітичні підходи до їх вирішення. Експерт Дж. Шапіро запитує: чому ж це так сталося,? Чому так складно створити дійсно «геополітичну комісію», що У. фон дер Ляєн обіцяла минулого року? Європейський план реконструкції повинен дати можливість сформувати Європу, у якої більше суверенності і поважне ставлення до навколишнього середовища. Але У. фон дер Ляєн повинна для цього визнати наявність двох суттєвих проблем та вжити відповідних заходів для їх усунення, зазначає автор.

Забезпечити солідарність країн-членів

Перша проблема стосується взаємовідносин між країнами-членами ЄС. Усі ці країни заявляють, що прагнуть створювати геополітично свідому Європу. Але здебільшого вони мають на увазі, що ЄС повинен більш серйозно ставитися до конкретних геополітичних проблем. А саме, для держав на сході ЄС у центрі інтересів є Росія; країни на півдні Європи бажають, щоб ЄС приділив більше уваги запобіганню чи усуненню конфліктів, що існують на протилежному боці Середземного моря; є країни, для яких основною проблемою є Балкани чи Туреччина. І іншого боку, деякі країни Північної Європи не проти, щоб ЄС був захищений від викривлень і диспропорцій у торгівлі з Китаєм.

Звичайно, зазначається у статті Focus, президент Єврокомісії жодним чином не намагається контролювати країни-члени, особливо у питаннях національної безпеки. Однак, з огляду на зазначені розбіжності у позиціях країн, і для того, щоб ЄС міг діяти більш геополітично, потрібен певний регламент, який по-перше, визначатиме пріоритети серед цих питань, по-друге, гарантуватиме солідарність країн-членів навіть тоді, коли йдеться не лише про їхні проблеми, і, по-третє, регулюватиме стосунки, коли країни-члени не можуть дійти згоди.

 

Європа як найважливіша лінія оборони

З огляду на наявність такої проблеми, у виступі У. фон дер Ляєн висувається пропозиція запровадити голосування кваліфікованою більшістю з питань зовнішньої політики, принаймні, щодо прав людини та санкцій. Проте, навіть якщо це подається у деклараціях ЄС як річ важлива, насправді це є інструмент для… ігнорування непоступливих держав. Кращим курсом для ЄС, ніж більшість у голосуванні країн-членів, коли справа стосується важливих для них питань, було б так, щоб усі члени ЄС відчували, що Європа є їх основною лінією захисту з цих питань, і що вони втратять для себе щось надзвичайно важливе, якщо вони послаблюють ЄС в інших, менш важливих для себе сферах.

Бюрократичний апарат ЄС

Друга проблема — це бюрократичний апарат ЄС у Брюсселі, яким формально керує У. фон дер Ляєн. Геополітичний підхід, зазначається у статті Focus, також передбачає використання всіх наявних інструментів управління для досягнення геополітичних цілей. Зокрема, США використовують свої зв’язки з європейцями в галузі оборони, щоб вимагати від них торгових поступок; Китай використовує свою перевагу у медичному забезпеченні, щоб, наприклад, покарати Нідерланди за їх політику стосовно Тайваню.

Європейський Союз спеціально створювався для розв’язання таких протиріч. Але в ЄС зараз не існує жодної конкретної процедури для забезпечення цього. Наприклад, ідея використовувати поступки в торгових угодах ЄС для отримання поступок геополітичних наштовхується на обурення серед тих, кого стосуються ці торгові угоди.

Не дивно, що в цій промові У. фон дер Ляєн поверхово торкнулася питання внутрішньої політики, яке проте є фундаментальним для реалізації ідеї геополітичної Європи. У Брюсселі визнають, що геополітичний підхід вимагає більшої грунтовної координації, але кожен вважає, що саме його організація повинна опікуватися питаннями координації. Звичайно, Європейська служба зовнішніх справ, яку очолює Верховний представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель, видається найбільш придатною для виконання таких функцій. Аналітик Дж. Шапіро вважає, що тут ЄС зазнає втрат, якщо не розширити згадані владні повноваження.

 

Розбудова більш суверенної Європи

План розвитку дозволяє ЄС інвестувати у справу побудови суверенної Європи, особливо коли йдеться про важливі для громадян питання. Замість того, щоб дозволяти непрозорий розподіл значної частини коштів через структурні та пов’язані з ЄС фонди, Євросоюз повинен чітко поставити собі за мету інвестувати в інфраструктуру суверенної Європи. Зокрема, такі інвестиції можуть передбачати створення спільних запасів медичного обладнання для боротьби з майбутніми пандеміями, прозорі та чітко регламентовані за використанням баз даних для створення систем штучного інтелекту інвестиції в інфраструктуру для сприяння енергетичній незалежності та переходу до низьковуглецевих енергетичних систем, а також спільні оборонні проекти та інвестиції.

Аналітик Дж. Шапіро зазначає, що таким намірам вже надається широка підтримка. Проведені Європейською радою з міжнародних відносин опитування показали, що під час пандемії в Європі позитивно сприймаються заходи з запобігання змінюванню клімату. Зокрема, в Іспанії 60 % опитаних заявили, що їхня підтримка кліматичних зобов’язань зросла. У. фон дер Ляєн у своїй промові популяризувала деякі з цих ідей, але без фокусування на геополітичних аспектах цих проблем вони, ймовірно, зазнають невдачі у конкурентній боротьбі між країнами-членами ЄС та установами Євросоюзу у Брюсселі.

У. фон дер Ляєн лише недавно з’явилася на посаді президента Європейської комісії. Зрештою, ЄС ніколи не намагався стати геополітичним актором протягом року чи навіть протягом п’яти років. Однак, як зазначила У. фон дер Ляєн, світ не може собі дозволити довго чекати на ухвалення Євросоюзом необхідних рішень: стратегічний суверенітет Європи руйнується щодня. Ще не пізно закласти інституційні основи успіху. ЄС має для цього всі необхідні інструменти. Для того, щоб їх використати, У. фон дер Ляєн повинна визнати той факт, що серед країн-членів ЄС та в Брюсселі є потужні зацікавлені сторони, які зовсім по-іншому уявляють собі геополітику.

 

Схожі публікації