Нова узаконена зброя Кремля. Гітлер і КДБ у поміч

Олександр Бєлов
Юрій Михайленко

 

 

 

П’ятого вересня президент РФ В. Путін підписав указ, яким затвердив «Концепцію гуманітарної політики Російської Федерації у закордонні». Ця концепція є новою зовнішньополітичною доктриною, заснованою на ідеології «русского мира», яку російські націоналістичні ідеологи вже неодноразово використовували для виправдання за розв’язані війни, анексію територій незалежних держав, як, до прикладу, в Україні, Грузії і Молдові, для «підтримки» російськомовного населення за кордоном. Концепція ясно демонструє, як саме, на думку Кремля, буде чинити (і вже давно чинить!) Росія в різних куточках світу.

Симптоматично, що поява такого указу збігається з розміщенням на нашому сайті аналітичного матеріалу «Загадка кровавого беZумия», де аналізуються погляди Путіна і його оточення, що викладені в «Концепції гуманітарної політики Російської Федерації у закордонні».

У 31-сторінковій доктрині повідомляється, що «гуманітарна політика Російської Федерації за кордоном є невід’ємною частиною зовнішньої політики Російської Федерації…

Деятельность РФ направлена на укрепление сотрудничества, взаимного доверия, развитие человеческого капитала…

Необходимо учитывать взаимосвязанный и взаимозависимый характер современных международных отношений…

Продвижение за рубежом традиционных российских духовно-нравственных ценностей…

Особую роль… играет культура как эффективный инструмент сглаживания противоречий между государствами и формирование объединительной международной повестки дня…

Особую актуальность приобретают многосторонние усилия и действия… по укреплению системных основ международных отношений, прежде всего, по обеспечению неукоснительного соблюдения Устава ООН…

Принципами гуманитарной политики РФ за рубежом являются… невмешательство во внутренние дела других государств…

Россия привержена принципам равенства, справедливости, невмешательства во внутренние дела других государств, готова к взаимовыгодному сотрудничеству без предварительных условий, признает национальную и культурную идентичность…»

Під час читання цих та інших загальних положень доктрини виникає нестримне бажання поставити низку запитань їх розробникам. Під час повномасштабної жорстокої, нелюдської військової агресії проти України весь світ бачить проголошені у «Концепції…» положення про те, що «Росія віддана принципам рівності, справедливості, невтручання у внутрішні справи інших держав», що вона «просуває свої традиційні духовно-моральні цінності» та «зміцнює системні основи міжнародних відносин та забезпечує безумовне дотримання Статуту ООН». Але усвідомлюючи, що всі ці питання більш риторичні, спробуємо проаналізувати загальну концепцію документа і те, що розробники хотіли ним сказати. Головне, на нашу думку, що вони прагнули донести — відсьогодні офіційно узаконюється те, що російська гуманітарна політика (РГП) за кордоном є зброєю Кремля. І зброєю не лише ідеологічною, а й, нарівні з усіма видами зброї, військовою. Так, «інструментами м’якої сили» (читай — зброєю!) РГП у закордонні в документі визначені: російська мова; російська культура; російська наука і освіта; російський спорт; російська молодь; /російські, російськомовні/ співвітчизники, які живуть за кордоном; російська історія; російські ЗМІ; російські релігія і церква. І віднині вже не скажеш, що «спорт поза політикою», «культура поза політикою» тощо. Всі складові культурного і гуманітарного блоків стають зброєю!

Зупинимося лише на одному «інструменті м’якої сили» — російських співвітчизниках, які мешкають поза межами РФ.

Аналіз концепції РГП у закордонні демонструє, що Росія долучає до співвітчизників не лише етнічних росіян, а й осіб, що належать до інших етнічних груп, які спілкуються російською мовою. А «підтримка і просування російської мови є ключовими елементами гуманітарної політики РФ за кордоном»! Інакше кажучи, всі, хто вміють спілкуватися російською, автоматично вважаються співвітчизниками президента РФ, незалежно від країни їх перебування, чи то громадяни США і Європи, чи колишніх радянських республік. І саме в разі «обмеження/утиску/приниження» російськомовних Кремль може прийти їм «на допомогу» і «на захист». І з будь-якої причини, навіть якщо їх притягатимуть до відповідальності за розпалювання міжетнічної ворожнечі чи дискримінацію ЛГБТ і БЛМ-спільнот. Адже «РФ надає підтримку співвітчизникам, які живуть за кордоном, у дотриманні їхніх прав, забезпеченні захисту їхніх інтересів»!

На думку багатьох аналітиків, у т. ч. експертів Robert Lansing Institute (RLI), цю концепцію можна порівняти з доктриною Гітлера про «життєвий простір» (Lebensraum), що стала ідеологічним принципом нацизму і послужила «виправданням» захоплення Німеччиною територій напередодні і під час Другої світової війни. Дуже багато запозичень і паралелей у документах.

Так, «підстави» для вторгнення в Україну ідентичні тому, що казав Гітлер, нападаючи на Польщу. А саме: «це захист наших кордонів, безпеки рейху та пригнічуваної німецької меншості у Польщі. Данциг завжди був німецьким містом, Німеччина має право відновити суверенітет над німецькими територіями. Ліберальний світ бреше, ми прагнемо миру, ми терпляче пропонували стримати зростання озброєння. Та Польща зривала мирні перемовини і проводила мобілізацію. Ми не воюємо з населенням, наша авіація атакує лише військові цілі. Той, хто застосує бомби чи хімічну зброю, отримає руйнівну відповідь. Ми готові воювати з усіма».

Це казав Гітлер у 1939 році. Послухати Путіна у 2014 році, а особливо у 2022-му — і все стає ОЧЕВИДНИМ. Дуже схоже, чи не так?

Та Кремль пішов-таки далі і доповнив гітлерівську доктрину положеннями підручника «Использование возможностей Советского комитета по культурным связям с соотечественниками за рубежом в разведывательной работе» («Використання можливостей Радянського комітету з культурних зав’язків зі співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі»). Підручник розроблено ще у 1968 році в червонопрапорній школі КДБ СРСР (згодом Вища розвідувальна школа, Червонопрапорний інститут ім. Андропова КДБ СРСР, а сьогодні — Академія зовнішньої розвідки РФ). За його положеннями навчалося не одне покоління радянських КДБешників, Зокрема і нинішні керівники РФ.

У підручнику зазначається, що основним оперативним завданням роботи зі співвітчизниками є підготовка вербувально-розвідувальної бази із залученням радянських емігрантів, підкреслюється важливість залучення старшого покоління, діти якого є частиною сучасного західного суспільства і мають різні професії — від умовного адвоката до підприємця.

Використання нацистської доктрини та підручників КДБ у концепції РГП у закордонні переконує, що Кремль не збирається прилаштовуватися до сучасних світових реалій та намагається змінити умови, щоб і надалі використовувати звичні для себе інструменти і тактику. Причини такого на поверхні — ключові особи, які ухвалюють рішення у Росії, зберегли погляди і ментальність холодної війни і modus operandi, типовий для тих років.

Останнім часом Кремль використовував «російських співвітчизників» вже не так для розвідки, як для підривної діяльності у країнах Заходу. В багатьох державах світу Москва створює різні організації, за допомогою яких російські спецслужби «законно» діють і просувають так званий «русский мир». Наприклад, федеральна агенція «Россотрудничество», на яку вже накладено західні санкції, просувала ідеологію «русского мира» у 80 країнах світу, прикриваючись не чим іншим, як культурними і гуманітарними місіями. Чи фонд «Русский мир», створений указом президента РФ В. Путіна (указ № 796 від 21.06.2007 р.) з метою «популяризації російської мови, що є національним надбанням Росії та важливим елементом російської і світової культури, а також для підтримки програм вивчення російської мови за кордоном».

Від імені Російської Федерації засновниками фонду виступають російські МЗС та міністерство освіти. Керує фондом опікунська рада та правління, склад яких призначає президент РФ. Статки фонду складаються із надходжень з «державного бюджету, добровільних майнових внесків та пожертвувань, а також інших джерел».

Серед керівників опікунської ради та правління представлено особи, які тривалий час займалися і займаються активною антиукраїнською діяльністю: В. Ніконов (голова правління фонду), В. Мединський (міністр освіти, зараз — помічник президента РФ, голова правління Російського військово-історичного товариства), митрополит Іларіон (у миру — Г. Алферов, член опікунської ради фонду «Русский мир», керівник відділу зовнішніх церковних зв’язків Московського патріархату, вікарій патріарха Московського і всієї Русі Кирила, зараз митрополит Будапештський та Угорський), Н. Нарочницька (президент Фонду історичної перспективи, керівниця Інституту демократії та співробітництва, Париж), С. Лавров (міністр закордонних справ РФ).

Організаційна структура «Русского мира» свідчить про його глобальний характер. Системоутворювальними є так звані «Русские центры» (до 4–8 організацій у 49 країнах світу, тобто майже у третині країн-членів ООН); «Кабинеты» (до 5–8 організацій у 60 країнах світу); «Организаци» (від 2 до 170 практично в усіх країнах світу).

Руйнівну діяльність «Русского мира» в Україні ґрунтовно дослідили українські фахівці (див. роботи Інституту історії НАН України: Л. Якубова «Русский мир» в Україні: на краю прірви», 2018 p.; В. Смолій, Л. Якубова «Крим і Донбас: проблеми і перспективи інтеграції в українські модерні проєкти», 2019 p.; Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України: «Інтерпретація російсько-українського конфлікту в західних наукових та експертно-аналітичних працях», 2020 p.).

У контексті останньої роботи симптоматичним є прихильне ставлення до України американських, британських, польських і німецьких аналітиків у цих питаннях на тлі недостатньої поінформованості і певної упередженості багатьох експертів із Франції, Італії та Греції. Зазначимо, що у цих країнах істотно представлено «Русский мир»: у Франції (89 структур, не враховуючи Свято-Троїцький собор та Російський духовно-культурний центр у Парижі), в Італії (84 структури), у Греції (49 структур, не враховуючи можливості Імператорського Православного Палестинського Товариства).

Аналізуючи представництва і роботу фонду «Русский мир» і йому подібних, необхідно брати до уваги, що етнічні росіяни не входять до списку найбільш численних народів на землі, хоча їх досить багато за межами Росії — за оцінками ООН, у 2021 році — понад 10 млн. Найбільше — у країнах колишнього СРСР. Зокрема, в Україні, Казахстані — 3,5 млн (18,85 % згідно з переписом 2020 року), у Білорусі — 707 тис. (7,5 % згідно з переписом 2019 року), Узбекистані — 720 тис. (2 % за даними на 2021 року), у Латвії — понад 26 % населення країни, Естонії — понад 23 %, Киргизії, Литві — 5 %, Молдові — понад 9 %, непідконтрольній Молдові «ПМР» — 29 %.

Найбільша в абсолютних числах закордонна російська спільнота за межами РФ знаходиться у США і налічує близько 3,1 млн осіб. Наступні за величиною російські діаспори мешкають у Німеччині — близько 1,2 млн та Ізраїлі — близько 1 млн осіб. Чималі російські спільноти є в Канаді, Австралії, Аргентині, Бразилії, Мексиці, Великій Британії, Новій Зеландії, Уругваї, де у кожній налічується приблизно по кілька сотень тисяч росіян, які ідентифікують себе як такі, що мають хоча б часткове російське походження. За завданням Концепції «необхідно активно використовувати потенціал численної російської діаспори»!

Загалом, «Концепція гуманітарної політики Російської Федерації у закордонні» офіційно закріплює за культурними і гуманітарними блоками завдання, що притаманні «гібридній війні», яку так полюбляє Кремль. Що прирівнюється до ідеології «русского мира», створеної, передусім, як політична і ідеологічна зброя, а не теоретична доктрина. Їх головна мета — знищення суверенітету і державності країн, де проживають російськомовні. А з новою концепцією фактично кожна російськомовна особа може стати зброєю в руках Кремля. Це стосується не лише країн пострадянського простору, а й практично всіх країн Заходу, де проживає хоча б одна російськомовна людина. Там завжди можна дочекатися «ввічливих зелених чоловічків»…

Отож, як зазначав відомий чеський письменник у своїй книжці, назва якої як ніколи доречна у нинішній світовій геополітичній ситуації, — «Люди! Будьте пильні!» (останні слова книжки «Репортаж з петлею на шиї») Юліуса Фучика).

У наступних матеріалах аналізуватимемо концепцію РГП за межами Росії більш детально, акцентуючи увагу на тих особливостях діяльності, що можуть стати предметом розгляду майбутнього Міжнародного кримінального суду над Путіним і його поплічниками.

 

Схожі публікації