Для Казахстану настає час визначатися зі своєю подальшою долею

Для Казахстану настає час визначатися зі своєю подальшою долею

«Ośrodek Studiów Wschodnich», Польща

Конституційний референдум у Казахстані не міг не привернути до себе уваги також і Європи, оскільки це — геополітична подія практично «першого ґатунку», особливо в контексті нещодавніх протестів казахів проти, як тоді повідомлялося у ЗМІ, урядового свавілля. Зрештою, казахстанські процеси, особливо на тлі російсько-української війни, красномовно свідчать про «політичне забарвлення» подій на просторах колишнього СРСР, а точніше — на тих теренах, що тільки ще намагаються вийти з-під опіки Москви. Про це йдеться у аналітичній публікації, що з’явилася минулого місяця на одному з сайтів osw.waw.pl під заголовком «Токаївська перебудова. Казахстан перед обличчям внутрішніх і зовнішніх викликів». Автор Войцех Гурецький — причетний до діяльності поважного польського Центру східних досліджень Бренд Karpбув, що надає органам державної влади Республіки Польща інформацію про важливі політичні, соціальні та економічні події та процеси.

Джерело: «Ośrodek Studiów Wschodnich», https://www.osw.waw.pl/

Поштовхом для написання аналітичного матеріалу став конституційний референдум у Казахстані 5 червня поточного року. Зрештою, це також може пояснити нещодавній виступ президента Казахстану, під час якого він сказав, що не підтримує створення на захоплених росіянами українських територіях всевдореспублік ОРДЛО.

Що ж спонукало казахського лідера на такий крок? Перш за все, вважає автор матеріалу, що до 80 % виборців підтримують запропонований пакет змін, що стосується понад третини (а всього вноситься 56 змін) статей Основного закону. Мета майбутньої реформи — змінити «суперпрезидентську» систему республіки на президентську, де глава держави вже не буде домінувати, оскільки його обмежуватиме парламент. Тоді має покращитися управління країною, зміцниться казахська державність. Автор зауважує, що зміни відбуваються не внаслідок прийняття нової конституції (до речі, це нам нічого не нагадує? — Ред.), а з запровадженням нових вимог, тобто це ніби її «перебудова».

Якщо визначати причину такого реформування, то нею можна вважати найбільш відчутну в історії Казахстану кризу на початку поточного року. Масштабні заворушення переросли тоді у соціальні протести, що виявили слабкість державних структур, неспроможність еліти у прийнятті рішень, а також продемонстрували деструктивний потенціал фактичного двовладдя (повноваження лідера були обмежені прерогативами колишнього — «першого» — президента Нурсултана Назарбаєва, що дало йому та його оточенню можливість впливати на поточну політику).

Токаєву тоді вдалося обмежити вплив угруповання, тісно пов’язаного з колишнім главою держави. Фактично створенням конкурентного центру влади він зміцнив власні позиції. Але щоб більше не допустити подібних криз, він розробив протягом місяця лютого згадану конституційну реформу і оприлюднив її у березні.

Важливим контекстом для її запровадження, констатує автор статті, стала війна в Україні. Маючи союзницькі зв’язки з Росією, Казахстан не хоче вплутуватися у спричинений нею воєнний конфлікт, заявляючи про підтримку територіальної цілісності України. Отож офіційна ліквідація «двовладдя» (у тому числі шляхом вилучення з конституційного закону звернення до першого президента) ускладнить Москві у її іграх на внутрішньокавказькій напруженості.

Досить детально нагадавши читачам, як і що відбувалося на початку року у Казахстані, Войцех Гурецький підводить до висновку, що назарбаєвська так зв. реформа, спрямована на покращення, зміцнення та модернізацію держави, не була послідовною, а отже — її неможна було реалізувати. Та інакше, як репресіями, не можна було пригасити соціальні негаразди і активні виступи протесту, що охопили населені пункти Казахстану.

Автор пише, що Токаєву не вдалося уникнути застосування репресій, але він намагався їх використовувати обмежено і проти нелояльних представників еліти, а не стосовно громадськості. Незабаром умови діяльності малих і середніх підприємств значно покращилися, а корупція та свавілля чиновників, що викликало гнів у пересічного населення, помітно зменшилися. Це свідчило про бажання здійснити інституційні реформи, коментує автор статті, повідомляючи далі про те, як і кого притягнули до відповідальності, хто змушений був навіть сісти за грати і позбутися привілеїв разом зі статками.

Ось як про це викладається у матеріалі: «Спочатку було звільнено, а потім заарештовано голову CBS і колишнього прем’єр-міністра Каріма Масімова, а його заступника Самата Абіса (племінника Назарбаєва) звільнено. Також Токаєв звільнив міністра оборони Мурата Бектанова, який обіймав цю посаду кілька місяців (потім його заарештували за підозрою у невиконанні службових обов’язків); протягом наступних тижнів, зокрема, (усунений з посади) президент правління QazaqGaz і, за даними ЗМІ, партнер старшої дочки Назарбаєва Дариги Кайрат Шаріпбаєв (вона сама подала у відставку з посади депутата, а тесть її сина залишив посаду голови Центральної виборчої комісії); також — Дімаш Досанов, президент правління KazTransOil і чоловік Алії, молодшої дочки колишнього президента; мільярдер Тимур Кулібаєв, голова Національної палати підприємців «Атамекен» і чоловік середньої дочки Назарбаєва Дінари (він також позбувся членства в раді директорів російського «Газпрому»). Нарешті, Кайрат Сатибалди (племінник колишнього президента та брат Абіша) та його колишня дружина були заарештовані за звинуваченням у розкраданні…»

Джерело: «Настоящее время», https://www.currenttime.tv/

Не притягнули, щоправда, до відповідальності самого Назарбаєва, бо він, як перший президент, захищений законодавчо. Але його наступник послідовно позбавляв Назарбаєва подальших прерогатив: після звільнення з посади глави Ради Безпеки його позбавлено посади голови Асамблеї Націй Казахстану, а раніше — правлячої партії.

А вже 16 березня Токаєв у своїй промові оголосив про перехід до далекосяжного системного реформування країни. Перелік необхідних реформ, який він озвучив, призвів до оголошення великого пакету конституційних змін, а 29 квітня він пообіцяв, що проведе референдум, на якому вони ухвалюватимуться. Нові рішення, остаточно затверджені 5 червня, мають покращити управління державою та її функціонування, в т.ч. через: децентралізацію процесів ухвалення рішень, забезпечення ширшого соціального представництва в парламенті (нижній виборчий бар’єр, змішана виборча система, легша реєстрація партій). Також було скасовано смертну кару (мораторій на її виконання діяв з 2003 року, а наприкінці 2021 року її вилучили з усіх статей Кримінального кодексу).

Попри широкий спектр необхідних змін, президент вирішив не ухвалювати нової Конституції, а поновити дещо у ній шляхом референдуму. Схоже, він хотів підкреслити спадкоємність державних інститутів, водночас відгородившись від попередньої практики встановлення влади та від самого Назарбаєва як творця цієї системи. Елементом продовження є, власне, і особа самого Токаєва, який походить із широкої назарбаївської еліти і належав до старої системи в largo сенсі (але не до «сім’ї» колишнього глави держави).

Щодо безпосередньо затверджених на референдумі 5 червня 2022 року змін у конституції Казахстану, то вони наступні:

Президент: не може належати до політичної партії; найближчі члени його сім’ї не можуть обіймати керівних посад в державному управлінні або на державних підприємствах.

Парламент: кількість депутатів Мажилісу (нижньої палати) зменшено з 107 до 98; депутати обираються за змішаною системою (раніше — винятково мажоритарною).

Дотримання справедливості: створено Конституційний Суд (раніше була Конституційна Рада, але громадяни не могли вносити до неї індивідуальні подання — тепер можуть); з конституції вилучено смертне покарання.

Засідання мажилісу парламенту Республіки Казахстан.
Джерело: «Известия», фото commons.wikimedia.org/Мажіліс парламенту Республіки Казахстан, https://iz.ru/

На початку допису вже згадувалося, що така реформа у Казахстані співпала з російською агресією проти України. Російсько-українська війна стала шоком для Казахстану і ще одним, після січневих хвилювань, екзистенційним викликом, який поставив країну в скрутне становище (особливо після того, як Москва, використовуючи механізм ОДКБ, допомогла Токаєву стабілізувати ситуацію, змусивши його стати символічним боржником і зважати на рушійну силу такого механізму). Через три тижні від початку в Україні бойових дій Токаєв у своїй промові описував міжнародну ситуацію — тобто згадував російсько-українську війну і протистояння між Росією і Заходом, у якому бере участь і Китай.

Треба зважати, що Казахстан входить до всіх пострадянських інтеграційних форматів — Співдружності Незалежних Держав, ОДКБ та Євразійського економічного союзу, який є проросійським, і має другого за величиною площі сусіда — Китай. З іншого боку, Казахстан вже давно позиціонує себе як прихильник діалогу за порозуміння і міцно інтегрований у світову економіку — найбільшим його торговельним партнером залишається Європейський Союз в цілому (тут вирішальну роль відіграє казахстанський експорт, особливо енергоносіїв). Як наслідок, влада, можливо, побоювалася запроваджених США і ЄС санкцій проти Росії, і намагалася зробити все, щоб їх запобігти. Завдяки вищезгаданим умовам Казахстан залишається відкритим для російського бізнесу, має можливість одержати певний прибуток (наприклад, внаслідок створення компаній громадянами Російської Федерації). Однак останнім часом з’явилися вимоги, наприклад, щоб особа, яка хоче відкрити рахунок у казахстанському банку та отримати кредитну картку Mastercard або Visa, мала дозвіл на роботу чи постійне проживання. Дії Токаєва свідчать, що він намагається не порушувати життєво важливих інтересів жодного з найбільших гравців (Заходу, Китаю та Росії).

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв висловив свою незгоду з президентом РФ
і висловив, що не визнає песевдореспублік на Донбасі.
Крім того, Токаєв відмовився від ордена «Александра Невського» за заслуги у співпраці з РФ.
Джерело: «Сегодня», https://www.segodnya.ua/

До війни Росії проти України у Казахстані ставляться вичікувально, що особливо помітно через масштаби казахстансько-російських зв’язків та інтервенції ОДКБ у січні цього року. Токаєв відмежовується від Москви, що вже було помітно в його посланні від 16 березня, але водночас дбає про те, щоб не зашкодити їй реально — Казахстан визнав територіальну цілісність України (що пояснювалося позицією міжнародного співтовариства), але 7 квітня він проголосував на Генасамблеї ООН проти припинення членства Росії в Раді з прав людини. «Така обережність продиктована турботою не тільки про збалансованість у відносинах з основними столицями світу, а й про внутрішню стабільність — за оцінками, близько третини громадян поділяє російську точку зору на війну» — робить висновок автор статті Войцех Гурецький, зауважуючи в той же час, що сума «антиросійських» дій, таких як скасування параду 9 травня 2022 року (під приводом бюджетних труднощів), виходить за межі традиційного маневрування між Росією, Китаєм і Заходом, створюючи нову якість, і Казахстан зараз віддалений від Москви більше, ніж чотири місяці тому. «Однак це не незворотний процес» — вважає автор статті, маючи на увазі вже згадані ним підстави, і робить висновок, що Токаєву вдалося стабілізувати ситуацію після січневої кризи та зберегти незалежну політику в умовах агресії Росії проти України.

Токаєв обговорив із Зеленським ситуацію в Україні у сьомий день війни.
Джерело: «Радио Азаттык», https://rus.azattyq.org/

Підготовка та реалізація конституційної реформи свідчить про те, що після періоду «двовладдя» Токаєв почав реально контролювати державу та звільнився від обмежень системи, побудованої Назарбаєвим, та впливу найближчого оточення. Та ось політика Москви з її неоімперськими прагненнями все ще є постійним викликом для Казахстану. Після вторгнення в Україну відомі заяви Москви про штучність утворення української держави у Казахстані можуть бути сприйняті, як певні завуальовані погрози військового втручання. Токаєв вважає, що важливо уникати прямого втручання в український конфлікт і в той же час наполегливо відстоювати свої інтереси. Зважаючи на сукупність зроблених Казахстаном кроків, він віддаляється від Росії (і Китаю) і зближається з Заходом, але тут не варто очікувати однозначних заяв чи більш жорстоких поворотів, вважає автор у своєму аналітичному матеріалі.

Для підтвердження його висновків наведемо деякі показники торговельних відносин 2021 року, надані Європейською комісією 10.05 2022 року. Так, у 2021 році найбільшим торговим партнером Казахстану був Європейський Союз. На його частку припало 29,4 % зовнішньої торгівлі Казахстану, тобто 26,1 млрд євро (Росія — 18,2 % і 20,5 млрд євро, Китай — 15,9 % і 17,9 млрд євро). Експорт перевищив 52,9 млрд євро, з них на країни ЄС припадає 20,7 млрд євро (39 %), на Китай — 9,9 млрд євро (18,8 %), на Росію — 5,5 млрд євро (10,4 %).

Імпорт склав 35,9 млрд євро. Частка Росії — 12,7 млрд євро (35,5 %), Китаю — 6 млрд євро (16,6 %), ЄС — 5,5 млрд євро (15,3 %). Серед важливих партнерів Казахстану також є Південна Корея, Туреччина, Узбекистан, Індія, Швейцарія, США та Японія.

 

 Олег Махно

https://www.osw.waw.pl/pl/publikacje/komentarze-osw/2022-06-21/pierestrojka-tokajewa-kazachstan-wobec-wyzwan-wewnetrznych-i

 

Схожі публікації