Диверсійно-підривна діяльність під час російсько-української війни. Частина 2

Диверсійно-підривна діяльність під час російсько-української війни. Частина 2

«Defence24.pl», Польща

Частина перша — за посиланням

Окрема тема, що обов’язково поглиблено вивчатиметься по закінченні російсько-української війни, — системна підготовка Україною прикордонних регіонів до дій, що стримують навалу російських військ. Мається на увазі важлива інформація для диверсійно-підривних загонів про архітектурні особливості зведених мостів, переходів тощо, що дасть змогу їх вивести за необхідності з ладу.

Автор статті Я. Раубо нагадує, що така підготовча системна робота практикувалася, наприклад, під час холодної війни, коли планувалася оборона від вторгнення військ СРСР і Варшавського договору. Тому цілком зрозуміло, що розвідувальна діяльність за участю піротехніків/саперів та спецназівців може бути складовою частиною підготовки України до оборони протягом тривалого часу. Адже ця країна знаходиться під дією російського нападу з 2014 року.

Контррозвідка СБУ припинила діяльність агентурної мережі ФСБ, до якої входили колишні військові.
Джерело: https://ssu.gov.ua/

Існує ще одна важлива тема для обговорення, звертає увагу автор допису, — операції, що виконуються не на окупованих територіях, а на території самої Росії. Автор припускає, що там, на тих російських теренах, очевидно, здійснюються певні диверсійно-підривні заходи.

«Звичайно, ми, природно, боремося з двома проблемами — російською інформаційною політикою, а також емоційним підходом до інформації, що стосується російських втрат і російських військових проблем, — вважає автор з цього приводу, пропонуючи читачам своє, так би мовити, резюме: — У першому аспекті слід зазначити, що під час війни самі росіяни неодноразово намагалися створити на власній території враження українських наступальних дій, шукаючи таким чином привід для початку своєї агресії, часто в трагікомічному ключі.

Знешкодження української диверсійної групи на кордоні виявилося відомим фейком, коли використовувалися бронетранспортери, якими користуються лише ЗС РФ (БТР-70М). Такий же гротескний вигляд мало інсценування обстрілу прикордонної будівлі, яка призначалася для Федеральної служби безпеки Росії (ФСБ)».

У другому випадку, коментує автор дослідження, багато інцидентів, таких як пожежі, аварії й вибухи в прикордонних районах тощо, за визначенням трактується, на жаль, як елемент ефективної диверсійно-підривної роботи українських захисників.

Щоправда, зважаючи на всі застереження в наших оцінках, про що зазначалося вище, зазначає Я. Раубо, можна дійти висновку, що деякі ситуації, які безпосередньо обмежують можливості російської військової машини, у тому числі на її території, є наслідком дійових підривних операцій, що підтверджують такі наступні приклади, як підготовка операторів українських спецпідрозділів, тісна співпраця з розвідувальними структурами, коли територія Росії була визнана потенційною ціллю, де визначалися вразливі місця після першої агресії 2014 року, а також специфіка російської політики відносно агресії проти України.

У першому немає сумніву, якщо взяти до уваги пріоритет, який в Україні надавали силам спеціальних операцій у роки, що передували вторгненню 2022 року.

Сили спеціальних операцій: провідна сила війн майбутнього.
Джерело: https://opk.com.ua/

Щодо іншого, то відомо, що останнім часом ФСБ Росії досить часто звинувачує і… росіян, у тому числі й військовослужбовців, у тому, що вони є українськими агентами. Якщо припустити, що деякі з цих публічних справ могли ґрунтуватися на фактичних досягненнях української розвідки, то слід очікувати стрибка в її діяльності не лише в російських прикордонних регіонах, а й у таємних операціях, що здійснюватимуться в Росії.

Не можна залишати поза увагою те, що Росія сама хотіла напасти на Україну, не мобілізуючи при цьому своє суспільство, у тому числі й у плані своєрідної мілітаризації прикордонних з Україною регіонів. За таких умов, навіть за посиленого (швидше за все) захисту критичної та військової інфраструктури, неможливо запобігти значній диверсійно-підривній діяльності. Автор допису зазначає, що з примарою війни зіткнувся весь український народ, що не можна казати про російське населення, коли йдеться про їх повсякденність навіть у прикордонних регіонах.

Водночас слід припустити, що будь-яка диверсійно-підривна операція, яка проводиться на території Росії, що спрямована навіть проти російських військових ресурсів, обов’язково знаходиться під контролем найвищих українських військово-політичних структур. Здебільшого задля того, щоб не забезпечувати російську сторону та її пропаганду інформаційною фактурою. Зрештою, неодноразово доводилося чути, що росіяни були готові самі підривати багатоквартирні будинки (як перед Другою чеченською війною) або використовувати інші методи під фальшивим прапором аби потім звинуватити у злочинності ворога.

СБУ припинила діяльність диверсійно-терористичної групи спецслужб РФ на території нашої держави.
Джерелдо: https://pkrv.dp.gov.ua/

Це все підтверджує, що сьогодні психологічний фактор також може бути ефективною зброєю, переконує читача автор матеріалу. Зазначимо, пише він наприкінці допису, що при пожежі (на військових науково-дослідному центрі чи складах пального тощо) ми одразу вбачаємо можливу ефективну диверсійно-підривну операцію чи взаємодію українських спецслужб з іншими родами військ на чолі з авіацією.

«Таким чином, у нас є своєрідне близькосхідне переконання, що якщо подібна подія станеться, то це, ймовірно, справа ізраїльського Моссада. Так вибудовується міф, дуже важливий для ефективності не лише самих спецслужб, а й для удару по моральному духу опонента та суспільства, яке підтримує російську агресію. Тому будь-які спеціальні наративи в ЗМІ також можна вважати важливим елементом на довгому шляху у справі стримування та оборони», — робить висновок у своєму матеріалі польський аналітик.

Підготував О. Махно

 https://defence24.pl/geopolityka/dywersja-i-sabotaz-czyli-naturalny-obraz-wojny-na-ukrainie-opinia

 

Схожі публікації