Чи стане Мінськ союзником Москви у її протистоянні з Україною?

Іван Січень

Влітку поточного року Україна зіткнулася з новою проблемою, а саме — відверто антиукраїнською політикою самопроголошеного «президента» Білорусі О. Лукашенко. Чого тільки варті його висловлювання у серпневому інтерв’ю про «готовність Білорусі перейти кордон України для того, щоб зробити її українською».

На погляді О. Лукашенка «українська Україна» повинна бути частиною Росії, якою ось-ось стане і Білорусь. Причому це не просто порожні погрози і гучні слова. У тому ж інтерв’ю він висловив готовність дозволити Росії розмістити свої війська на білоруській території. А це вже відкриє ще один — «Північний фронт» проти України.

Як і слід було очікувати, масові акції протесту у Білорусі через фальсифікацію керівництвом країни підсумків президентських виборів влітку минулого року підштовхнули режим О. Лукашенка в «обійми» Росії. А останню крапку у цьому процесі поставив інцидент з примусовою посадкою у Мінську 23 травня ц. р. пасажирського літака Boeing 737 ірландської компанії Ryanair, що виконував міжнародний регулярний рейс маршрутом Афіни — Вільнюс. З літака зняли та заарештували відомого білоруського опозиціонера Р. Протаскевича.

Звичайно, як і всі інші цивілізовані країни, Україна засудила білоруську владу, що жорстко репресує опозицію, не кажучи вже про фактичне «повітряне піратство» із застосуванням винищувачів МіГ-29 проти цивільного пасажирського літака. Що ще раз демонструє повну єдність режиму О. Лукашенка в Білорусі з режимом В. Путіна в Росії. Згадаємо знищення Росією пасажирського літака Boeing 777 рейсу МН17 малайзійської компанії Malaysia Airlines 17 липня 2014 року. Як каже народна мудрість: «яблуко від яблуні не далеко падає».

Однак, справа зовсім в іншому. Проти України дійсно може відкритися новий «Північний фронт». Самі по собі збройні сили Білорусі не становлять для України відчутної загрози. Їх основу складають чотири механізовані бригади, дві повітряно-десантні бригади, бригада спеціального призначення, три артилерійські бригади та одна ракетна бригада. Крім того, у складі білоруської армії є з’єднання та частини ВПС, ППО, РХБЗ, зв’язку тощо. Є ще і війська територіальної оборони, призначені для ведення партизанських дій на території самої країни у випадку її окупації.

Всі ці сили значно менші за ті, що є у розпорядженні ЗС України, однак приблизно дорівнюють загальновійськовій армії Росії, і відтепер можуть діяти спільно з російськими військами, що розгорнуті на Українському напрямку. Втім, Росія та Білорусь і без того давно вже тісно співпрацюють у військовій сфері.

Так, ще в 1999 році у рамках побудови Союзної держави Білорусі та Росії було укладено договір про військову співпрацю сторін. Основним його положенням передбачалося створення регіонального угруповання військ двох країн, яке спочатку було спрямовано проти НАТО, а тепер націлено ще й на Україну. Згодом цей договір доповнюється угодами про спільну охорону зовнішнього кордону Союзної держави у повітряному просторі та єдину регіональну систему ППО Росії та Білорусі.

Згідно з цими угодами, підрозділи та частини російських військ систематично перекидаються на територію Білорусі для проведення різноманітних військових навчань. Основним із них є стратегічні командно-штабні навчання (СКШН) типу «Захід», під час яких опрацьовується сценарій наступальної операції збройних сил Росії та Білорусі проти Польщі і країн Балтії. Ми вже не раз про це згадували, тому не будемо втомлювати читачів вже відомими подробицями. Нагадаємо лише, що з 2013 року під час навчань «Захід» виконуються також завдання зі спільних військових дій Росії та Білорусі проти України. Таке завдання, зокрема, є одним із елементів СКШН «Захід-2021», яке вже фактично розпочалось на російській і білоруській території за участю збройних сил двох країн.

В рамках підготовки до навчання в серпні поточного року до Білорусі прибули окремі частини 1-ї танкової і 20-ї загальновійськової армій Західного військового округу та повітряно-десантних і інженерних військ ЗС Росії. Крім того, до СКШН залучається тактична авіація зі складу 6-ї армії ВПС та ППО і літаки дальньої авіації, які виконуватимуть польоти у повітряному просторі Білорусі, користуватимуться її аеродромами для тимчасового базування та завдаватимуть ракетно-бомбових ударів по розміщених на білоруських полігонах цілям.

Поряд з цим на території Білорусі проводяться і інші, спільні з Росією військові заходи, зокрема, російсько-білоруські навчання «Слов’янське братерство». Зазвичай у них беруть участь батальйонні/ротні тактичні групи повітряно-десантних військ Росії та сил спеціальних операцій Білорусі. Опрацьовуються питання проведення антитерористичних операцій. А минулого року, в період масових акцій протесту в Білорусі, вперше залучались до навчання стратегічні бомбардувальники-ракетоносці Ту-160 та дальні бомбардувальники Ту-22М3, що надавало йому якісно новий характер. Водночас у повітряному просторі Білорусі систематично діє російська розвідувальна авіація. При цьому розвідка ведеться як відносно суміжних з Білоруссю країн НАТО, так і України.

Слід також відзначити той факт, що з часу розпаду СРСР на території Білорусі залишилися два російські військові об’єкти, а саме — 43-й вузол зв’язку ВМФ РФ «Вилейка», а також РЛС системи протиракетної оборони «Волга» («Ганцевичи»). Нещодавно між Росією та Білоруссю була досягнута домовленість про створення у білоруському м. Ліда спільного центру підготовки фахівців ВПС та ППО. В центрі, а фактично на російсько-білоруській військовій базі, перебуватимуть російські багатоцільові винищувачі Су-30СМ. До того ж підрозділи російських військ, які беруть участь у військових навчаннях на території Білорусі, тепер мають можливість доступу до складів колишньої Радянської армії, розташованих у Білорусі.

Загрози з Північного напрямку стали абсолютно реальними для України після того, як в серпні поточного року Росія і Білорусь остаточно узгодили пакет інтеграційних документів, що стало повною капітуляцією Мінська перед Москвою. По суті, вже у найближчому майбутньому Білорусь перетвориться на звичайну російську «провінцію» лише з формальними ознаками державності. І тепер білоруське керівництво змушене виконувати всі накази із Кремля, в тому числі, стосовно України. Причому, якщо Москва вирішить розширити масштаб збройної агресії проти України, то Білорусь не лише надасть свою територію для розміщення російських військ, що нападатимуть на нашу державу, але і сама долучиться до військових операцій ЗС Росії.

Про це не криючись казав О. Лукашенко у вищезгаданому інтерв’ю. За його словами, «Росія разом із Білоруссю можуть зробити нестерпне життя для України». І, що найбільш цікаво, він чомусь вважає, що його підтримує 90 % українців.

Ну, подивимося, як це їм вдасться. Росія вже знаходиться під західними санкціями, а минулого року подібні нищівні санкції були запроваджені США та Європейським Союзом також стосовно Білорусі. В серпні поточного року, у річницю початку акцій протестів у Білорусі, санкції проти режиму О. Лукашенка запровадили також Канада та Великобританія. Вони таким чином завдали ще одного потужного удару по білоруській економіці. Загалом, згадані обмежувальні заходи включають:

• заборону на в’їзд до США та країн ЄС, заморожування рахунків та блокування бізнесу самого О. Лукашенка, його сина та близько ста осіб з його оточення, в тому числі керівників силових відомств та олігархів. Незважаючи на нібито державний характер білоруської економіки, насправді всі провідні підприємства країни належать олігархам, які є «особистими гаманцями» О. Лукашенко;
• припинення кредитування уряду Білорусі, а також страхування та перестрахування бізнесових операцій білоруських державних органів. Такі ж санкції стосуються і російських бізнесменів, які підтримують білоруську владу;
• блокування виходу на західні ринки провідних білоруських підприємств, серед яких — «Беларуськалий», «Белнефтегаз», МАЗ, БелАЗ, «Белаэронавигация», «Белказтранс», «Абсолютбанк», «Энерго-ойл», «Новая нефтяная компания», «Дана Холдингс», «Дана Астра», «Нефтебитумный завод», «Бремино групп», «Дубай Вотер Фронт», «Эмирейтс Блю скай», «Интер Тобакко», «Интерсервис» и «Гродненская табачная фабрика». До речі, хто б знав, але саме Великобританія була другим після України імпортером білоруських нафтопродуктів на суму 720 млн дол. США за рік. Крім того, скасована співпраця з чотирма білоруськими державними організаціями — Національним олімпійським комітетом, управлінням внутрішніх справ Гомельського облвиконкому, Слідчим комітетом та молодіжним спортивним товариством «Спортивный клуб «Шок»;
• виключення Білорусі із міжнародного авіаційного транспортного сполучення, що повністю знищило її значення як одного з транзитних центрів в Центрально-Східній Європі. А разом з тим вона втратила близько 70 млн дол. США за обслуговування такого транзиту. Ще більше постраждала білоруська компанія «Белавиа» внаслідок заборони польотів її літаків у повітряному просторі країн Європейського Союзу. А до того ж у західних країнах ще й припинили їх обслуговування.

На відміну від Росії, яка хоч якось ще дає собі раду із західними санкціями завдяки експорту нафти і газу, згадані обмеження з боку США, ЄС та їх партнерів стали справжньою катастрофою для Білорусі. Останнім часом вона втрачає цілі галузі своєї економіки. Зокрема, лише через відмову західних країн від імпорту білоруських калійних добрив підприємство «Беларуськалий» практично припинило свою роботу, внаслідок чого Білорусь вже втратила до 3 млрд дол. США.

А підсанкційні підприємства не можуть не тільки продавати свою продукцію, але і закуповувати обладнання та вести розрахунки у доларах і євро, навіть якщо це стосується Росії та Китаю. І дійсно, кому потрібні лишні проблеми, коли набагато простіше відмовитись від співробітництва з білоруським бізнесом, навіть таким, що не перебуває під санкціями.

Поки що це все ще стримує агресивні дії білоруської влади стосовно України. Однак, я знову ж таки хочу нагадати — розслаблятися нам не можна. І навіть більше, ситуація в Білорусі вимагає від України посилення власної обороноздатності, на Північному напрямку — включно.

З 2014 року Україна вже розгорнула додаткові війська на кордоні з Білоруссю, в тому числі, прикрила Київ та основні транспортні магістралі, які ведуть до нашої держави з білоруської території. Але наразі цього, мабуть, вже недостатньо. Білорусь реально постає таким же джерелом загроз для України, як і Росія.