Олексій Волович
кандидат історичних наук
Сталося те, що повинно було статися. Президента США Джо Байдена вмовили припинити свою участь у практично безперспективній для нього і для Демократичної партії президентській виборчій кампанії і доручити її провести віцепрезидентці Камалі Гарріс. Що й було зроблено Байденом 21-го липня. Попри те, що президент США не має права одноосібно визначати номінанта від партії. Втім, його рекомендація була вирішальною. Жоден з ключових політиків партії не оскаржив такий вибір. Умовляли Байдена так вчинити його родичі і близькі друзі, а також поважні функціонери-демократи і пересічні виборці. Спонсори Байдена заявили, що відмовляються його підтримувати. Заміна ослабленого кандидата на більш молодого і енергійного надихнула демократів і їхніх прихильників з середовища американських виборців, які отримали надію виграти президентські вибори.
Лише за перший тиждень своєї передвиборчої кампанії К. Гарріс зібрала рекордні 200 млн доларів. За липень її штаб зібрав 310 млн доларів, майже вдвічі більше, ніж Д. Трамп. Загальна скарбниця кандидатки від демократів склала 377 млн доларів, тобто на 50 мільйонів більше, аніж у того ж Д. Трампа, що певною мірою свідчить про популярність К. Гарріс і її значні шанси стати 47-м президентом США. При цьому, за даними CNN, вартість акцій Д. Трампа впали на 900 млн доларів після того, як К. Гарріс почала 21 липня свою передвиборчу кампанію.
Що зробив і чого не встиг зробити Байден для України
Хоча президент Джо Байден перебуватиме при владі ще до інавгурації нового президента США 20 січня 2025 року, але вже сьогодні можна підбити попередні підсумки про допомогу Україні з боку його адміністрації протягом двох з половиною років повномасштабної російсько-української війни. За словами колишнього українського прем’єр-міністра А. Яценюка, «серед світових лідерів всіх часів важко знайти постать, яка б зробила більше для України, ніж президент Джозеф Байден». В період з 2009 по 2017 рр. віцепрезидент Джо Байден відвідав Україну 6 разів, зокрема у 2014 році — тричі. У статусі президента США він приїжджав в Україну 20 лютого 2023 року. В роки повномасштабної російсько-української війни президенти В. Зеленський і Джо Байден зустрічалися по кілька разів на рік в рамках візитів президента України до США і під час різних міжнародних комунікативних заходів. З перших годин російського нападу Джо Байден твердо став на захист України. За два з половиною роки війни його адміністрація надала Україні певну кількість ПЗРК FIM-92 Stinger, ПТРК FGM-148 Javelin, РСЗВ HIMARS, оперативно-тактичних ракетних комплексів ATACMS, БТР HMMWV, БМП M2 Bradley та інших видів озброєнь. Незважаючи на впертість конгресменів-республіканців, Джо Байден все ж домігся надати Україні великий пакет допомоги обсягом понад 60 млрд доларів. З квітня 2024 року він вже підписав дев’ять пакетів безпекової допомоги для України. Байден також активно підтримує підписання безпекових угод з Україною, які включені сумарно в «Український договір» (Ukrainian Compact). Президент України Володимир Зеленський подякував йому за непохитну підтримку нашої держави у боротьбі за свободу в найдраматичніший момент в її історії та висловив сподівання, що двопартійна підтримка України збережеться і в майбутньому.
Водночас президент Байден не зробив того, про що його неодноразово просило українське керівництво, і це дуже прикро для всіх українців. В багатьох ЗМІ і на всіх рівнях вже давно йдеться про те, що США надавали і надають нам озброєння і боєприпаси в незначній кількості і надто повільно, що не дає змоги ЗСУ здійснювати контрнаступи на всіх ділянках українсько-російського фронту завдовжки 3750 км. Ось кілька прикладів. На складах Пентагону знаходиться понад 6600 бойових танків M1 Abrams, але за два з половиною роки згаданої війни США передали нам 31 танк! Також США не передали Україні жодного винищувача F-16, лише дозволивши Данії, Норвегії, Бельгії та Нідерландам передати Україні 79 таких літаків. До речі, замість таких F-16 всі згадані країни протягом ближчих двох-трьох років мають отримати від США винищувачі п’ятого покоління F-35. За даними видання The War Zone, американська корпорація Lockheed Martin станом на січень 2024 року завершила будівництво тисячного винищувача F-35. На даний час літаки F-16 мають 25 армій. Найбільша їх кількість — у країні-виробника США, близько 1 тис. діючих літаків. На другому місці Туреччина — 243 літаки, на третьому маленький Ізраїль — 224 літаки, на четвертому Єгипет — понад 200 F-16. Україні, яка вже два з половиною роки воює з другою армією світу, на третьому році війни наші партнери спромоглися передати 10 літаків F-16. До кінця року їх кількість обіцяють збільшити до 20. За даними видання The Wall Street Journal, ці винищувачі будуть оснащені американською зброєю в достатній кількості. Хотілося б сподіватися, що вона буде новою і досить далекобійною. Також станом на серпень 2024 року Сполучені Штати Америки передали Україні лише одну батарею ЗРК Patriot, хоча у них їх налічується щонайменше 60. Втім, все це лише публічні напівофіційні дані, ніхто не може знати на 100 %, яке озброєння і в якій кількості США постачають Україні.
Однак є речі, про які ми маємо достеменну інформацію. Наприклад, до цього часу адміністрація Байдена не дозволяє ЗСУ завдавати ударів американськими ракетами і літаками F-16 по військових об’єктах, розташованих в глибині території Росії. Це обурює українців. Як відомо, 9 травня 2022 року Байден підписав закон про ленд-ліз на постачання озброєнь для ЗСУ, при цьому зазначивши, що «ці кроки є витратними, але ховатися від агресії ще дорожче». Цей закон підтримав Конгрес, але, як відомо, він чомусь і не реалізований, його все ж десь приховали. Напевне, у Джо Байдена і його адміністрації бракувало наполегливості, сил і бажання для його втілення. Під час саміту НАТО у Вільнюсі в липні 2023-го року, а також під час саміту НАТО у Вашингтоні в липні 2024-го року Джо Байден був надто стриманим щодо перспектив вступу України в Північноатлантичний альянс, ба більше, у Вашингтоні він навіть висловився проти «НАТОвізації» України (??), що також не може тішити українців.
У квітні 2024 року Конгрес США ухвалив закон про надання військової допомоги Україні, який зобов’язує Держдепартамент та Міноборони США не пізніше як через 45 днів представити Конгресу стратегію щодо дій США з підтримки України у протидії агресії РФ. Наразі ще невідомо, розробила адміністрація Байдена таку стратегію, чи ні. У травні 2024 року стало відомо, що наукові співробітники американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Бенджамін Дженсен та Елізабет Хоффман підготували доповідь щодо потреби вироблення саме довгострокової стратегії підтримки України та чітко визначеної кінцевої мети. Хотілося б сподіватися, що відповідні структури адміністрації Байдена і віцепрезидентка Гарріс ознайомилися з цією доповіддю.
Можливо, хтось може звинуватити автора цього допису в «упередженому ставленні» до адміністрації Байдена, щодо її допомоги Україні. Але на підтримку моєї позиції хотів би процитувати директора Центру Євразії Атлантичної Ради, колишнього посла США в Україні Джона Гербста, який вважає, що президент США Джо Байден «багато чого не зробив для України». За словами Дж. Гербста, «…Байден нечітко заявив про те, яку позицію обере США в цій війні, він не сказав, що мета — перемога України чи поразка Росії, і він не пояснив американському народові, що допомога Україні — це дуже корисно для США, що це не просто філантропія». Про це Дж. Гербст сказав 12 липня 2023 року під час онлайн-дискусії в рамках Київського безпекового форуму, присвяченому підсумкам саміту НАТО у Вільнюсі. Вельмишановний пан президент Джо Байден перебуватиме на посту президента США ще майже пів року. Сподіваємося, що він нарешті впорається зі своїми острахами стосовно Росії і встигне зробити для українців те, про що його давно просять. Адже, як кажуть, краще пізно, аніж ніколи…
Хто вона — Камала Гарріс?
Якщо до влади у США знову повернеться Дональд Трамп, то українцям вже добре відома його позиція, особливо зважаючи на його президентство в період з 2017–2020 рр., а також на передвиборчі баталії 2024-го року. Цілком природно, що в українців сьогодні більший інтерес викликає особистість віцепрезидентки Камали Гарріс, яка вже стала де-факто кандидатом в президенти США від Демократичної партії. Немає сенсу тут надто детально розповідати про її життєвий шлях, втім згадаємо коротко лише про деякі факти професійної і політичної діяльності, які сформували її як політика і які певною мірою визначатимуть її вчинки на посту президента США (якщо вона буде обрана).
Камала Гарріс народилася у 1964 році у високоосвіченій мігрантській родині в Окленді, штат Каліфорнія. Її мати Шьямала Гопалан — уродженка Індії, дослідниця в галузі медицини, а батько — професор економіки Дональд Джей Гарріс, виходець із Ямайки. К. Гарріс також має молодшу сестру Майю, яка працює юристом та телеведучою і у липні 1998 року вийшла заміж за адвоката Тоні Веста. Шлюб батьків Камали розпався, коли їй було 7 років. Через п’ять років мати Камали знайшла роботу в Канаді і сім’я переїхала в Монреаль, де Камала закінчила середню школу і добре вивчила французьку мову. Потім вона вивчала політологію та економіку у Гарвардському університеті у Вашингтоні. У 1986 році Камала переїхала до штату Каліфорнія, щоб вивчати право. Через три роки здобула ступінь доктора права і в червні 1990 року була прийнята до Каліфорнійської колегії адвокатів. К. Гарріс неухильно просувалась кар’єрними сходами і в результаті дослужилася до посади генерального прокурора Каліфорнії. У 2011 році вона стала першою темношкірою жінкою, яка обійняла цю посаду. Очевидно, через кар’єрні перегони К. Гарріс вийшла заміж досить пізно у серпні 2014 року за єврея Дугласа Емхоффа, її партнера в лос-анджелеській юридичній фірмі Venable LLP. К. Гарріс не має рідних дітей, але у її чоловіка двоє дітей від першого шлюбу.
У 2017 році К. Гарріс стала другою темношкірою жінкою-сенатором в історії США, заручившись підтримкою Джо Байдена та Барака Обами. У 2019 році вона висунула себе кандидатом у президенти від Демократичної партії, при цьому одним із її суперників тоді був Джо Байден, який 11 серпня 2020 року запропонував їй обійняти посаду віцепрезидентки. В 2021 році Джо Байден доручив К. Гарріс вирішити проблему незаконної імміграції з Латинської Америки, однак їй це не вдалося, за що її люто критикували республіканці на чолі з Д. Трампом. У 2022 році вона розпочала кампанію «Боротьба за репродуктивні свободи» (Fight for Reproductive Freedoms) і веде її досі.
Дональд Трамп vs Камала Гарріс
Станом на 28 липня 2024 року 3359 делегатів від Демократичної партії заявили, що вони готові проголосувати за К. Гарріс. Не визначилися на той час зі своєю позицією лише 39 делегатів.. Потенційні кандидати відмовилися бути конкурентами К. Гарріс. За даними видання The Hill, 6 серпня було оголошено, що за підсумками онлайн-голосування, яке тривало майже тиждень, К. Гарріс підтримало 99 % делегатів партійного з’їзду Демократичної партії. Де-юре К. Гарріс стане кандидатом в президенти на національному з’їзді Демократичної партії у Чикаго 19–22 серпня. На з’їзді також схвалюватиметься передвиборча програма партії. Хоча К. Гарріс запізно вступила в передвиборні перегони, проте її рейтинг досить швидко зростає. Згідно з першим опитуванням, проведеним Morning Consult 22 липня, за Д. Трампа були готові проголосувати 47 %, а за Гарріс — 45 %. Дані опитування, проведені Reuters/Ipsos 23 липня, вже показали, що Гарріс підтримували 44 % респондентів, а Трампа — 42 %. Згідно з опитуванням Bloomberg від 30 липня, Гарріс підтримали 48 % виборців проти 47 % у Трампа у семи американських штатах, що «сумніваються». Отже, за даними на сьогодні майже половина американських виборців готові голосувати не стільки за К. Гарріс, скільки проти Д. Трампа.
Публічно Д. Трамп не сприймає К. Гарріс як серйозну суперницю, наголошуючи, що «Гарріс — це Байден у спідниці». За словами Трампа, вона несе відповідальність за «бездіяльність Байдена». Трамп навіть заявив, що «у разі перемоги на виборах Гарріс розпочнеться Третя світова війна» (??). «Гарріс — це слабкість і хаос», — стверджує Трамп. Втім, навіть протрампівський і проросійський телеканал Fox News заявив, що «Гарріс — сильний кандидат і її не можна недооцінювати». На думку багатьох аналітиків, боротьба між Трампом і Гарріс буде боротьбою двох рівних суперників і інтрига триватиме до останнього. Д. Трамп закликав К. Гарріс провести дебати на каналі Fox News 4 вересня. Проте в її штабі відмовили Трампу в цій пропозиції та заявили, що він намагається уникнути запланованих раніше дебатів на ABC News 10 вересня. На думку голови Інституту американістики та аналітика «Інтерньюз-Україна» Владислава Фарапонова, дебати між Трампом і Гарріс взагалі можуть не відбутися, оскільки вони не є обов’язковими, а мають значення лише як політична традиція.
Щоб спробувати загальмувати зростання популярності віцепрезидентки К. Гарріс, Д. Трамп вирішив запустити рекламну кампанію на початку серпня в шести штатах, що «вагаються», — у Пенсільванії, Аризоні, Мічигані, Джорджії, Вісконсині, Неваді та Північній Кароліні. Повідомляється, що вартість цієї рекламної кампанії становитиме 10 млн доларів. Мета — спробувати зобразити К. Гарріс як лібералку, яка не має зв’язку з пересічними американцями, особливо в так званому «іржавому поясі», колишньому індустріальному центрі країни, який занепав через переміщення великих заводів і фабрик до Мексики, Китаю та Східної Європи.
За останні 33 роки в Україні змінилося 6 президентів і ми звикли до того, що на кожних президентських виборах кожен кандидат в президенти презентує свою програму розвитку держави. Як не дивно, в США, «п’ємонті демократії», в процесі нинішніх президентських перегонів цього практичного не відбувається. Натомість кандидати в президенти акцентують увагу виборців на недоліках своїх конкурентів, часто вдаючись до відвертих образ. Особливо це притаманно Д. Трампу. У низці постів у соціальній мережі Truth Social, Д. Трамп заявив, що у К. Гарріс «низький IQ», що в неї бракує «розумових здібностей» для дебатів із ним, а також назвав її «тупою». 31 липня на зібранні Національної асоціації чорношкірих журналістів у Чикаго Д. Трамп звинуватив К. Гарріс у тому, що вона «лише нещодавно почала вдавати із себе чорношкіру, аби завоювати прихильність афроамериканців, хоча раніше ідентифікувала себе як індійку». К. Гарріс реагує на ці образи доволі стримано, позиціонуючи себе як прокурора, який засуджує злочинця. 31 липня під час свого першого передвиборчого виступу на багатотисячному мітингу у Мілуокі, штат Вісконсін, вона заявила, що «займалася злочинцями всіх видів», яким, на її погляд, є Д. Трамп.
Ще 3 серпня 2023 року Д. Трамп заявив, що йому сумарно загрожує 561 рік ув’язнення в рамках висунутих проти нього 91 кримінального обвинувачення. Д. Трамп став першим президентом США, якому в Конгресі двічі оголошували імпічмент — вперше 18 грудня 2019 року і вдруге 13 січня 2021 року, за тиждень до закінчення його президентських повноважень. Дивно, але судова система США не забороняє Д. Трампу балотуватися на пост президента навіть якщо його засудять і він буде ув’язнений, оскільки Конституція США містить лише три вимоги до кандидатів у президенти: вони повинні бути американськими громадянами від народження, віком не менше 35 років і проживати в країні не менше 14 років. Чи не на часі внесення ще однієї поправки до Конституції США про неприпустимість участі у президентських виборах осіб, справи яких розглядаються в судах? Думаю, Каміла Гарріс зверне на це увагу, якщо буде обрана президентом США.
Чого нам чекати від Камали Гарріс?
Як і президент США Джо Байден, віцепрезидентка Камала Гарріс послідовно виступає за надання Україні військової і фінансової допомоги у її захисті від російської агресії. Під час російсько-української повномасштабної війни К. Гарріс зробила чимало офіційних заяв на підтримку України. В цей період К. Гарріс 6 разів зустрічалася з президентом В. Зеленським. Вперше вона мала таку зустріч 17 лютого 2022 року на Мюнхенській безпековій конференції, за тиждень до вторгнення російських орд в Україну. Тоді вона попередила В. Зеленського, що напад Росії невідворотний. Тому В. Зеленський закликав США запровадити превентивні санкції проти Росії, сподіваючись, що це змусить Путіна переглянути своє рішення про вторгнення. Президент України також попросив США використати проти РФ превентивні санкції і надіслати в Україну зброю, зокрема зенітні системи ЗРК, винищувачі, бронетехніку та важку артилерію. К. Гарріс на це відповіла, що США не можуть запровадити санкції до скоєння злочину — до нападу на Україну. В цьому К. Гарріс дотримувалася позиції президента Джо Байдена, за якою загроза санкцій нібито є більшим стримуючим фактором для Росії, ніж їх запровадження. Але, як бачимо, санкції США і ЄС проти Росії і досі залишаються, м’яко кажучи, не надто ефективними.
Президент В. Зеленський також зустрічався з К. Гарріс на двох наступних Мюнхенських конференціях у 2023 і 2024 роках. На Мюнхенській конференції з безпеки у 2023 році К. Гарріс акцентувала увагу на військових злочинах, які російські війська вчинили в Україні, зазначаючи, що США офіційно визнали дії Росії в Україні злочинами проти людяності, та запевнюючи, що винні у цих злочинах будуть притягнуті до відповідальності. Під час Мюнхенської конференції 2024 року вона заявила, що в стратегічних інтересах США — продовжувати підтримувати Київ з метою досягнення тривалого і справедливого миру, щоб Україна могла вийти з війни як «нація, яка є вільною, демократичною та незалежною». В. Зеленський зустрічався з К. Гарріс під час своїх візитів до США 21 грудня 2022 року, а також 13 грудня 2023 року в рамках триденного робочого візиту до США. Шоста зустріч В. Зеленського і К. Гарріс відбулася 15 червня в рамках саміту миру в Швейцарії. Там К. Гарріс повідомила про виділення Україні 1,5 млрд доларів на енергетику та гуманітарну допомогу. Під час зустрічі з В. Зеленським, вона наголосила, що війна Росії проти України «залишається цілковитим провалом для Путіна».
Таким чином у спілкуванні К. Гарріс з президентом В. Зеленським є певний позитивний бекграунд, який може служити основою для подальшого розвитку українсько-американських відносин на шляху їх трансформації із партнерських в союзницькі у разі обрання К. Гарріс президентом США.
Кандидати на пост віцепрезидентів
Зазвичай віцепрезиденти обираються з метою досягти ідеологічної або географічної рівноваги у передвиборчій кампанії кандидата в президенти. Передбачається, що віцепрезидент має бути не лише однопартійцем президента, а й його близьким партнером, однодумцем, радником і представником на різних заходах. Віцепрезидент має бути сильним в тій сфері, в якій сам президент не надто обізнаний, наприклад, у сфері міжнародних відносин, економіці чи юриспруденції. За своїм статусом віцепрезидент також є членом кабінету міністрів, Сенату та Ради національної безпеки США. Крім того, віцепрезидент має бути готовим і здатним замінити президента у разі втрати ним дієздатності. У США президента та віцепрезидента обирають одночасно за системою непрямих виборів, коли американські громадяни голосують не безпосередньо за кандидатів у президенти, а лише за кандидатів у члени колегії виборщиків, яка вже шляхом прямого голосування обирає президента та віцепрезидента.
Республіканська партія на Національному з’їзді 15 липня затвердила запропонованого Д. Трампом сенатора Джеймса Девіда Венса (Джей Ді Венс) кандидатом на посаду віцепрезидента США. Ді Венс служив у Корпусі морської піхоти, закінчив Університет штату Огайо, є випускником Єльської юридичної школи та президентом Єльської асоціації ветеранів права. Він також написав автобіографічну книгу «Елегія горян» та зробив успішну бізнес-кар’єру в галузі технологій і фінансів. В українців цей індивід не викликає великого ентузіазму, оскільки він неодноразово виступав проти надання допомоги Україні — військової, політичної і фінансової.
Ще у листопаді 2022 року, під час виборів до Сенату, Венс заявляв, що йому «байдуже, що відбувається в Україні». За його словами, «ідея про те, що Україна зможе відкинути Росію назад до кордону 1991 року, абсурдна». На його погляд, США не мають достатньої економічної і військової потужності, щоб надавати Україні допомогу, необхідну для перемоги над Росією. Венс заявляв, що потреби України в озброєннях та боєприпасах настільки великі, що ані США, ані їх союзники не здатні їх забезпечити. І пропонує президентові США такий собі договорняк — говорити напряму з Путіним про завершення війни в Україні. Напередодні візиту президента В. Зеленського до Вашингтону у грудні 2022 року Венс заявив, що «Україні, можливо, доведеться поступитися деякими територіями Росії, щоб покласти край війні». Отже, якщо Трамп обрав Венса своїм заступником з його антиукраїнськими сентенціями, то це говорить про те, чого ми можемо очікувати від самого «миротворця» Трампа, який неодноразово заявляв, що зупинить російсько-українську війну протягом однієї доби. Байден назвав Венса «клоном Трампа в різних питаннях». Ще 19 лютого 2022 року генерал армії США у відставці Беррі МакКеффрі зазначив: «Джей Ді Венс — ганебна людина, непридатна для державної посади. Його коментарі — коментарі маріонетки російської агресії». До речі, колишній віцепрезидент Майк Пенс, який працював в адміністрації Трампа у 2017–2021 рр., у березні 2024 року офіційно підтвердив, що його позиція щодо Трампа різко змінилася і що між ними існують глибокі розбіжності з цілої низки питань внутрішньої і зовнішньої політики США.
На початку серпня 2024 року К. Гарріс спілкувалася у своїй резиденції у Вашингтоні з трьома головними кандидатами на пост віцепрезидента. Серед них — губернатор Міннесоти Тім Волц, сенатор від Арізони Марк Келлі і губернатор Пенсільванії Джош Шапіро. Під час перевірки кожен з них мав відповісти на 200 питань. 6-го серпня К. Гарріс обрала кандидата у віцепрезиденти 60-річного губернатора штату Міннесота Тіма Волца, який 24 роки — з 1981 по 2005 рр. — служив у Національній гвардії; з 2006 по 2018 рр. він був членом Палати представників Конгресу США, а з 2019-го є губернатором Міннесоти (найпівнічнішого штату США, «землі 10 тисяч озер»), причому, переобраним вдруге. Серед його досягнень у штаті — забезпечення безкоштовного харчування учням шкіл всього штату. Міннесота входить до п’ятірки найкращих штатів для ведення бізнесу та посідає третє місце в США за рівнем задоволеності населення життям.
Коли Джо Байден відмовився від участі у виборах, Т. Волц відразу підтримав К. Гарріс. Протягом останніх тижнів Т. Волц неодноразово критикував Д. Трампа і його кандидата на посаду віцепрезидента Ді Венса, називаючи їх «дивними чуваками». Протягом двох з половиною років повномасштабної війни Т. Волц активно підтримує Україну. Він ініціював співпрацю між державним, приватним та академічним секторами Міннесоти та Чернігівської області, зокрема в аграрній сфері. За словами Т. Волца, штат Міннесота став «гордим домом для багатьох українських біженців». Т. Волц віртуально поспілкувався з президентом України В. Зеленським у квітні 2023 року. 12 липня 2024 року, після саміту НАТО у Вашингтоні, В. Зеленський мав коротку розмову з Т. Волцем в рамках зустрічі з Національною асоціацією губернаторів США, яка приймала президента України в штаті Юта.
Кремль побоюється перемоги Камали Гарріс
Несподівана відмова Джо Байдена від участі в президентських виборах викликала потрясіння не тільки в політичному житті США, а й була несподіваною для багатьох представників російського політикуму і можновладців, які передбачали, що Д. Трамп безпроблемно повернеться у Білий дім і тоді можна буде разом з ним «порешать» всі проблеми, які спіткали Росію через її агресію проти України. Зокрема, створити «вікно можливостей» для укладення «мирної угоди» з Україною на умовах Росії. За словами Тетяни Станової, керівниці російської політичної консалтингової компанії R. Politik, що базується у Франції, «якщо Камала Гарріс переможе на виборах, то це буде величезне розчарування для Кремля і всі вікна для нього зачиняться». За її словами, «Гарріс представляє тих політиків, яких в Москві називають ліберальними диктаторами, з якими дуже важко про щось домовлятися». Як вважає російський опозиціонер Ростислав Мурзагулов, «у Москві бояться, що до влади в США прийде молодий та енергійний демократ, який захоче змінити хід історії та перемогти зло».
 |
 |
Путіну давно знайомі непередбачуваний Трамп і обережний Байден, і з ними обидвома він підтримував непублічний діалог навіть протягом останніх трьох років. В Кремлі мають надію, що Трамп зможе примусити Київ піти на територіальні поступки в процесі «мирних переговорів» про капітуляцію України. Щодо Байдена, то кремлівська камарилья сприймає його як передбачуваного, стриманого і обережного лідера, який всіляко уникає можливого безпосереднього військового конфлікту з Росією з її величезним ядерним арсеналом. В Кремлі сподіваються, що Гарріс продовжить політику Байдена щодо Росії і не перетинатиме «червоних ліній», проте водночас і остерігаються, що вона і її віцепрезидент Волц перейдуть до більш жорстких відносин з Москвою і, зважаючи на їх неодноразові проукраїнські висловлювання, надаватимуть більшу підтримку Україні. І це визнав Пєсков, прес-секретар Путіна, який нагадав, що «заяви Гарріс на адресу Москви переповнені недружньою риторикою».
Щойно стало відомо, що Гарріс набула статусу кандидата на президентських виборах від Демократичної партії, прокремлівські пропагандисти почали нападати на Гарріс, поливати її брудом, називаючи «божевільною», «мавпою з гранатою», «ліберальною терористкою». На мою думку, якщо в Москві і Кремлі до Гарріс ставляться з такою ненавистю, то це означає лише те, що вона на правильному шляху, який співпадає зі шляхом України до її Свободи і Незалежності, що сьогодні виборюють тисячі кращих синів і дочок нашої Держави на фронтах Національно-визвольної війни проти Рашистану.
* * *
Безперечно, на державному рівні Україна має бути нейтральною відносно кандидатів на пост 47-го президента США. Але це не стосується українських аналітиків, які мають право публічно визначати сильні і слабкі сторони таких кандидатів, а головне — їх ставлення до України. При цьому аналітики і всі українці мають поважати вибір американського народу, кого б він не обрав на пост президента США. Але сьогодні я маю сказати, що, на мій суб’єктивний погляд, для України важливо, щоб 47-м президентом США стала саме пані Камала Гарріс, яка чітко виявила свою проукраїнську позицію, однозначно підтриману її кандидатом у віцепрезиденти паном Тімом Волцем.
Пересічний американський виборець, незаангажований партійно, особливо у так званих swing states («штатах, які коливаються»), хоче бачити на чолі США розумну, передбачувану у своїх діях і енергійну особу, нове і відносно молоде обличчя. І саме такою, на мій погляд, є пані Гарріс. Тому вона має більше шансів бути обраною президентом США в порівнянні з достатньо відомим Трампом. Сподіваюся, що після того, як Гарріс остаточно вийде із тіні Байдена, її політика на міжнародній арені і, зокрема, відносно України буде більш ефективною і більш сприятливою для нашої Перемоги, ніж це було раніше. Сподіваюся, що Гарріс буде підтримувати «мирні переговори» з РФ на основі міжнародного права, а не на основі ультиматумів Кремля. Втім, зважаючи на майже рівні позиції кандидатів у президенти США, передбачити сьогодні підсумки президентських виборів дуже непросто. Тому хотілося б, щоб президент В. Зеленський до листопада цього року зустрівся у Вашингтоні або у Києві з обома претендентами на пост президента США — Камалою Гарріс і Дональдом Трампом.
Як відомо, в США президенти мають досить обмеженні повноваження, особливо що стосується використання бюджету країни і ухвалення законів. Влада президента урівноважується Конгресом, а також судовою системою. 5 листопада 2024 року одночасно з президентськими виборами має бути переобрано 50 % сенаторів у Сенаті, і 100 % конгресменів в Палаті представників Конгресу. Для України важливо і надалі мати двопартійну підтримку Конгресу, незалежно від того, яка партія матиме більшість в Сенаті і в Палаті представників.
Помітну роль відіграють настрої американського населення щодо підтримки України, до яких мають прислухатися адміністрація і конгресмени, і політикум США. На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну близько 70 % американців беззаперечно підтримували надання допомоги українцям. Однак у жовтні 2023 року ця кількість зменшилася до 63 % і станом на липень 2024 року не перевищувала 40–50 %. Значною мірою це спричинено діяльністю потужного проросійського лобі в США. Щодня десятки проросійських матеріалів з’являються у провідних американських ЗМІ, просуваючи ідею того, що Україна не здатна перемогти Росію і тому має погодитись на переговори на російських умовах, тобто капітулювати перед Москвою.
На жаль, проукраїнське лобі в США помітно слабкіше за проросійське лобі. Американці практично не мають доступу до небагатьох англомовних українських ЗМІ. Наші політики, експерти і народні депутати не так часто бувають у США. В цій країні не так часто проводяться міжнародні конференції на тему сутності російсько-української конфронтації, що триває вже багато століть. На превеликий жаль, переважна більшість американських політиків все ще сприймають російсько-українську війну в якості одного з локальних конфліктів, в той час коли від наслідків цієї війни залежить подальший глобальний розвиток не лише Європи, а й всього людства.
