Анексія по-російськи. Чого це коштувало Москві

Іван Січень

 

Пропоную розглянути ситуацію, пов’язану зі спробою Кремля анексувати чергові українські території. Я свідомо кажу про спробу анексії, а не реальне здійснення цього акту. Проголошувати Москва може все, що завгодно. Як і намагатися святкувати на Червоній площі «приєднання до Росії нових земель». Начебто своєї землі їй не вистачає: від Санкт-Петербурга до Владивостока. Ви хоч там забезпечте нормальне життя для своїх людей, і не лізьте до нас зі своїм «руським миром». Попри будь-які російські «референдуми» чи «анексії», ми цей «руський мир» вже виганяємо з нашої землі. А Росія сама загнала себе у безповоротний «глухий кут».

 

Ми вже колись писали про те, що у нас тут в Україні все просто. Вхід рубль, а вихід — десять. Через розв’язану широкомасштабну війну проти України Російська імперія під керівництвом Путіна починає невідворотно розпадатися. Кремль ще намагається якось запобігти цьому, в тому числі шляхом гучних прокламацій про «приєднання до Росії нових земель». А саме — тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України.

З цього приводу у Москві на Червоній площі було влаштоване «свято» за участю самого Путіна (або когось із його двійників). Але радості на «святі» бракувало, бо пересічним людям в більшості своїй байдуже до нових «територіальних надбань» Росії, за які вони до того ж чомусь мають віддавати свої життя.

Путін вийшов на Червону площу в чорній куртці відомого італійського бренду. Коштує 435 тис. рублів. А насильно мобілізовані російські чоловіки змушені за власний кошт купувати собі військову форму та спорядження. До речі, за нього вони мають віддавати десь 100 тис. рублів, які їм видають у вигляді так званих підйомних. Тобто за власне спорядження мобілізовані мають віддавати гроші, обіцяні їм за майбутню участь у бойових діях.

Ще трохи, і російські військові змушені будуть купувати за свій кошт зброю і боєприпаси. Різні «волонтерські» організації вже закликають росіян «скинутись всім миром» на зброю для армії. Щось подібне відбувалося ще в 1611 році, коли Мінін і Пожарський збирали народне ополчення для захисту Москви від польських та українських військ. Але навіть в ті часи ніхто не хотів жертвувати своє життя чи гроші за незрозумілі ідеї. Тому, як кажуть історичні джерела, для закупівлі зброї Мінін і Пожарський продавали кріпаків цілими селами до Кримського ханства.

Що цікаво, святкуючи «приєднання нових територій» Росія одночасно змушена купувати зброю у таких країн-ізгоїв, як Північна Корея та Іран. Сьогодні за допомогою іранських дронів Росія намагається хоч якось змінити ситуацію на фронті на свою користь. Тому обстрілює ними Миколаїв та Одесу, бо нічого іншого зробити вже не здатна. Як не здатна й утримати контроль над тими українськими територіями, які Москва намагається проголосити своїми. Ми впевнено відвойовуємо їх, а Росія нам нічим не зможе завадити.

Так, саме в день проголошення Москвою анексії наших територій, ми почали їх звільняти. Звільнили від росіян місто Лиман у Донецькій області та ще й п’ять сіл поблизу нього. І ми йдемо далі, просуваємось на Запоріжжі та Херсонщині. Там також українські війська змінюють динаміку бою на свою користь. 2 жовтня в результаті контрнаступу українських військ на півночі Херсонської області було звільнено селище Золота Балка. Тим самим був здійснений ще один крок до звільнення всій території Херсонщини від окупантів.

Крім того, в день оголошення Росією «приєднання нових територій» українські війська завдали ударів по російських військових базах в Криму. Все чим Росія змогла відповісти, це запустити ще декілька ракет по наших містах і селах. Через їх недостатню кількість вона змушена для обстрілів наземних цілей застосовувати зенітні ракетні комплекси С-300. Але ми їх успішно знищуємо зенітною артилерією чи безпілотними літальними апаратами.

Згідно зі звичайною міжнародною практикою Україна порушила питання спроби анексії Росією українських територій у Раді Безпеки ООН. Рішення із засудженням цього акту було прийнято переважною більшістю голосів. Хоча Росія, яка чомусь досі має право вето в РБ ООН, заблокувала його.

Недієвість вищого безпекового органу ООН змушує Україну шукати інші шляхи забезпечення власної безпеки. 30 вересня ц. р. Україна подала заявку на вступ до Північноатлантичного союзу у прискореному порядку.

Керівництво НАТО та ряд країн-членів Альянсу вже підтримали таке прагнення України. За словами генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, «кожна демократія в Європі має право подати заявку на членство в Альянсі». На сьогодні заявку України на вступ у НАТО офіційно підтримали вже 10 країн-членів Альянсу.

«Надихаюча мужність України може лише зміцнити Північноатлантичний союз», вважають міністри закордонних справ країн Балтії. На черзі інші західні країни, насамперед — європейські, для яких Україна дійсно виступає «передовим форпостом» у стримуванні загроз з боку Росії.

 

Схожі публікації