Місцеві вибори у Франції стали катастрофою для президентської партії

Оксана Мітрофанова, Жюльєн Плюшар

Місцеві вибори у Франції були особливими. На початку 2020 року політики та журналісти вважали, що ця подія буде своєрідним виборчим випробуванням для партії президента Емманюеля Макрона «Вперед, Республіко!», і що ця партія зможе контролювати як столицю Париж, так і деякі регіональні мегаполіси, такі як Ліон. Втім, на обидва тури виборів у Франції позначилася епідемія коронавірусу. Налякані виборці не поспішали голосувати, рівень неявки 15 березня досяг 54 %, а 28 червня — 58 %.

Битва за Париж

І хоча передбачалося, що на паризьких місцевих виборах 2020 року переможе кандидат від партії «Вперед, Республіко!», але сам результат став справжньою поразкою президентського табору.

Згадаймо, у 2017 році, як на президентських і на парламентських виборах, так і на європейських виборах 2019 року, табір Е. Макрона набрав у столиці найбільше голосів. У середині минулого, 2019 року, здавалося дуже ймовірним, що кандидат від партії президента виграє столичні вибори 2020 року, що вважалося б символічною перемогою для прихильників Е. Макрона. Але насправді виборчій кампанії партії «Вперед, Республіко!» довелося долати довгий шлях.

Бенджамін Гріво і Седрік Віллані

Щойно Бенджаміна Гріво висунули кандидатом від цієї партії на виборах, як раптом з’явилася ще одна кандидатура — його однопартієць відомий математик Седрік Віллані. Під час своєї кампанії Б. Гріво не зміг запропонувати цікаву і оригінальну програму: він відзначився лише пропозицією створити центральний парк у північній частині Парижа, що сприймалося як нереальна ідея. Через цю невдалу кампанію Б. Гріво втратив статус фаворита. Вже у лютому 2020 року розігралася так звана трагікомедія, яка спричинила як політичне падіння Б. Гріво, так і кінець сподівань макронівського табору «взяти Париж». Мається на увазі розміщене в Інтернеті відео сексуального характеру про Б. Гріво. Росіянин Петро Павленський визнав себе відповідальним за його поширення. Як наслідок, Б. Гріво змушений був відкликати свою кандидатуру. А бути в ролі кандидата від партії «Вперед, Республіко!» у Парижі запропонували міністру охорони здоров’я Агнес Бузін.

Після першого туру виборів у березні 2020 року Анн Ідальго, мер Парижа, представник соціалістів, вийшла на перше місце з 29 % голосів. Кандидат від партії «Республіканці» Рашіда Даті отримала 23 % голосів, вищезгадана Агнес Бузін — 17 %. У другому турі виборів, що відбувся у червні 2020 року, Анн Ідальго, за підтримки кандидата «зелених» Давіда Бельярда, зуміла набрати 49 % голосів, Рашіді Даті дісталося 34 % голосів, Агнес Бузін — 13 %. Отже, Анн Ідальго переобрали мером Парижа після того, як їй вдалося заручитися підтримкою як соціалістів, так і «зелених». До речі, вона може стати кандидатом від лівих сил на президентських виборах у 2022 році.

Кандидати на виборах мера Парижа 2020 року Рашіда Даті, Анн Ідальго (переможець) і Агнес Бузін

Перемога «зелених» і соціалістів у багатьох містах

У другому турі місцевих виборів кандидати від партії «зелених» перемогли у багатьох містах: у Страсбурзі мером обрали Жанну Барсегян, Грегорі Дусета — у Ліоні, П’єра Хурміча — у Бордо. Ці три «зелені» перемоги мають символічне значення. Адже хоча Страсбург був єдиним містом, яке могло дістатися кандидатові від партії «Вперед, Республіко!», та першим пройшов кандидат «зелених».

Кандидати від «зелених», які перемогли на виборах у Бордо, Страсбурзі та Ліоні — П’єр Хурміч, Жанна Барсегян і Грегорі Дусет

Перемоги «зелених» у Ліоні та Бордо ознаменували невдачу стратегії місцевих кандидатів стосовно союзу між партією республіканців та «Вперед, Республіко!». Ця перемога «зелених» може пов’язуватися як з прагненням значної частини населення покращити якість побуту у великих містах, так і з бажанням замінити традиційні політичні еліти. Можна також відзначити, що кандидат «зелених» Давід Бельярд, який набрав лише 10 % голосів у 1-му турі місцевих виборів у Парижі, підтримав кандидатуру кандидата-соціаліста Анн Ідальго, яку після другого туру місцевих виборів обрали мером Парижа, і що саме кандидат соціалістів Мартін Обрі виграла місцеві вибори в Ліллі з 40 % голосів проти кандидата «зелених» Стефана Балі з 39 % голосів. Показово, що за винятком Ніцци та Тулузи, де були обрані мери від партії республіканців Крістіан Естросі та Жан Люк Муден, саме кандидати від лівого спектру, соціалісти чи «зелені», перемогли у всіх великих містах Франції.

Місцеві вибори викликали зміни у двох великих містах: у Бордо перемога кандидата «зелених» П’єра Хурміча поклала край керівництву правих мерів, які керували там з 1947 року; у Марселі перемога соціаліста Мішель Рубіроли перервала управління містом правими, яке вони здійснювали з 1995 року.

Президент Франції Е. Макрон на зустрічі із членами Громадянської конвенції з питань екології

Місцеві вибори, кампанії яких були скорочені через пандемію коронавірусу, стали катастрофою для президентської партії, яка не змогла підкорити жодного великого міста, а також великою перемогою соціалістів і «зелених». Після цих виборів відбулися презентація результатів конвенції громадян з питань екології, відповідна реакція президента Е. Макрона на ці пропозиції, а також сталися зміни в уряді та заміна прем’єр-міністра країни, виконані Е. Макроном з метою підготовки до президентських перегонів 2022 року. Ясна річ, що це його реакція на програні місцеві вибори 2020 року.

Про авторів:

Оксана Мітрофанова, кандидат політичних наук,
старший науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАНУ

Жюльєн Плюшар, докторант Університету Сержі-Париж, Франція