Ісламській фронт для Росії. Москва втягується до нової війни

Іван Січень

В нашій попередній статті «Американські війська йдуть з Афганістану. Наслідки для Росії та України» аналізувалися можливі наслідки виведення Сполученими Штами Америки своїх військ із Афганістану. В основному передбачалася висока ймовірність того, що: рух «Талібан» перейде до активних військових дій з метою захопити владу в Афганістані; посиляться витоки екстремізму до країн Центральної Азії та Росії; Москва відволікатиметься на протидію ісламістам.

Як демонструють події в Афганістані та довкола нього, сьогодні все це вже відбувається. Незважаючи на віддаленість Афганістану та Центральної Азії від України, події у згаданому регіоні безпосередньо позначаються на її інтересах. З одного боку, вони дійсно відволікають увагу Росії від України, а іншого — використовуються Москвою як черговий привід для налагодження відносин із Заходом на підґрунті боротьби з тероризмом.

Як і слід було очікувати, домовленості між США та рухом «Талібан» щодо виведення американських військ з Афганістану в обмін на встановлення миру в країні, так і не були виконані талібами. Відразу ж після того, як основна частина військового контингенту США залишила Афганістан, таліби розпочали активні військові дії із захоплення влади на афганській території. І буквально за місяць взяли під контроль всю країну. Наразі лідери руху «Талібан» визначаються з формою їх влади в країні.

Таліби контролюють більшу частину території Афганістану

За заявами талібів, вони не мають планів здійснювати військову експансію в країни Центральної Азії. Водночас таліби декларують наміри щодо протидії міжнародній терористичній організації «Ісламська держава» та боротьби з контрабандою наркотиків.

Втім, за оцінками більшості з експертів, такі заяви та декларації талібів не відповідають дійсності і мають на меті лише покращання їх іміджу перед світовою спільнотою. При цьому керівництво руху «Талібан» сподівається на міжнародне визнання після захоплення влади в Афганістані. Зазначені висновки робляться на основі попереднього досвіду перебування талібів при владі, а також сьогоднішньої ситуації в Афганістані.

Так, як вже згадувалося у нашій попередній статті стосовно Афганістану, наприкінці 1990-х років таліби фактично взяли під контроль Гірсько-Бадахшанську область Таджикистану та підтримували тісні зв’язки з ісламістськими організаціями в Узбекистані, Киргизстані і Туркменістані та, навіть, у Росії. На сьогодні збройні формування згаданих організацій, зокрема, «Ісламського руху Узбекистану» діють спільно з талібами в Афганістані.

Крім того, на афганській території знаходяться загони ще близько 20 екстремістських організацій, в тому числі «Аль-Каїди», «Джебхат ан-Нусри» та тієї ж «Ісламської держави», які також є союзниками руху «Талібан». Причому, їх кількість постійно поповнюється за рахунок бойовиків із Сирії та інших країн. У випадку перемоги талібів в Афганістані, країна неминуче стане плацдармом для дій згаданих організацій проти сусідніх країн Центральної Азії, а через них — і Росії. Поряд з цим, Афганістан перетвориться на потужне джерело витоків ісламістської ідеології.

І це ще не все. До країн Центральної Азії вже розпочався масовий рух біженців, які рятуються від талібів. Окрім мирного населення та представників діючої влади Афганістану, із захоплених талібами північних районів країни до Таджикистану, Узбекистану та Туркменістану відходять також і озброєні військові афганської армії, які були відрізані загонами бойовиків від основних сил.

До країн Центральної Азії розпочався масовий рух біженців, які рятуються від талібів

Звичайно, що події в Афганістані викликають суттєве занепокоєння країн Центральної Азії та Росії, які розпочали проведення низки заходів щодо протидії згаданим загрозам. Так, у Таджикистані, Узбекистані та Туркменістані підвищена боєготовність збройних сил та інших силових структур, а також посилена охорона кордонів з Афганістаном.

У Таджикистані, який опинився у найбільш важкому положенні, мобілізовано 20 тис. резервістів. За рахунок них сформовані додаткові військові підрозділи, які направляються у прикордонні райони країни.

З огляду на нестачу цих сил для забезпечення безпеки Таджикистану від загроз з боку Афганістану та протидії можливій активізації внутрішніх ісламістських угруповань, в липні поточного року офіційний Душанбе звернувся за допомогою до Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), а фактично — Росії. Як і слід було очікувати, Москва негайно погодилася надати «допомогу», що пов’язано з її особливими інтересами в Таджикистані. Зокрема, такі інтереси Росії включають:

• використання таджицької території як «передового форпосту» на основному напрямку витоків ісламського екстремізму з Афганістану, в тому числі до Росії;
• збереження Таджикистану в сфері впливу Росії як її головного союзника в Центральній Азії. Дане питання набуває особливої актуальності для Російської Федерації в умовах стрімкого посилення китайської присутності в регіоні;
• демонстрацію дієвості ОДКБ як альтернативи НАТО. В реальності військову допомогу Таджикистану надає лише Росія, однак, це здійснюється під виглядом сил Організації Договору про колективну безпеку;
• убезпечення використання стратегічно важливого об’єкту ЗС Росії «Окно» в Таджикистані, який дозволяє виявляти та відстежувати космічні об’єкти штучного походження на висоті до 50 тис. км, а також класифікувати їх, визначати призначення та напрямок руху.

З урахуванням наведених обставин, Росія утримує в Таджикистані найбільш потужне зі своїх угруповань військ на території інших країн (за виключенням окупованого Криму). Основу такого угруповання складає 201-а військова база ЗС РФ.

Саме на неї і спирається Росія при реалізації своїх інтересів в Таджикистані та, загалом, в Центральній Азії, що знову ж таки здійснюється під «прикриттям» сил ОДКБ. Зокрема, ще наприкінці квітня поточного року у Душанбе було проведено засідання міністрів оборони країн-членів ОДКБ, яке мала на меті обговорення ситуації в Афганістані та визначення шляхів реагування на витоки тероризму з цієї країни. У липні поточного року оперативна група на чолі з начальником Об’єднаного штабу ОДКБ російським генералом А. Сидоровим відвідала Таджикистан, де проінспектувала найбільш важкі ділянки таджицько-афганського кордону. За результатами інспекції був розроблений план зниження напруженості на кордоні, а також спільних дій щодо надання допомоги Таджикистану силами ОДКБ.

Засідання міністрів оборони країн-членів ОДКБ у Душанбе

А в серпні поточного року у Таджикистані та Узбекистані відбулося спільне навчання за участю підрозділів російської, таджицької та узбецької армій. Показово, що Узбекистан не є членом ОДКБ, однак взяв участь у навчанні, оскільки зіткнувся з такими же загрозами з боку Афганістану, як і Таджикистан.

Загалом до навчання залучалося 2,5 тис. солдат та офіцерів, а також 500 одиниць військової техніки (попередньо планувалося залучити 1,5 тис. військовослужбовців, однак через події в Афганістані кількість учасників була збільшена). Від Росії на навчання були направлені підрозділи 201-ї військової бази, а також 15-ї мотострілецької миротворчої бригади (м. Самара) та спецназу із складу Центрального військового округу ЗС РФ.

У ході навчання відпрацьовувалися питання протидії зовнішнім загрозам країнам Центральної Азії. Головними зі згаданих завдань стали:

• на першому етапі — підготовка спільної операції об’єднаного угруповання військ зі знищення терористичних бандформувань;
• на другому етапі — проведення спільних дій по знищенню загонів терористів, які вторгнулися на територію країни;
• на третьому етапі — знищення терористичних угруповань при перетині ними державного кордону.

Основні епізоди навчання відпрацьовувалися поблизу кордону з Афганістаном на полігонах «Харб-Майдон» в Таджикистані та «Термез» в Узбекистані. Одним із таких епізодів стало нанесення ракетно-бомбового удару по умовному скупченню живої сили та техніки противника на таджицько-афганському кордоні із залученням штурмовиків Су-25 та ударних вертольотів Мі-24.

Учасники спільного навчання підрозділів російської, таджицької та узбецької армій

Водночас провідні держави світу та країни, які межують з Афганістаном, докладають зусиль щодо вирішення «афганської проблеми» політико-дипломатичними методами. Так, незважаючи на підтримку авіацією США бойових дій урядових сил Афганістану, американські представники продовжують переговори з лідерами руху «Талібан» щодо виконання ними умов мирної угоди (була укладена в лютому 2020 року і передбачала виведення американських військ з Афганістану в обмін на відмову талібів від захоплення влади в країні).

За повідомленнями низки ЗМІ (в тому числі афганських), приховані переговори з талібами ведуть також Росія та Туркменістан. Ще до повалення влади талібів в 2001 році Туркменістан був фактично єдиною країною, яка підтримувала стосунки з ними. Зокрема, сторони мали домовленість щодо взаємного ненападу та здійснювали прикордонну торгівлю.

Крім того, в липні поточного року ситуація в Афганістані та довкола нього обговорювалася у Раді Безпеки ООН. Систематичні переговори щодо Афганістану проводяться також у форматі США, Росія, Китай та Пакистан.

Однак, всі ці заходи поки що практично не впливають на розвиток подій в Афганістані.

Варто також нагадати про використання Росією «афганського питання» у своїх воєнно-політичних цілях. Зокрема, загострення ситуації в Афганістані дозволяє Росії посилювати свої позиції та військову присутність в країнах Центральної Азії під приводом їх захисту від ісламських екстремістів. Поряд з цим, у рамках міжнародних переговорів стосовно Афганістану Росія намагається налагодити відносини із Заходом (насамперед, США) та зміцнити стосунки з Китаєм і іншими країнами на підґрунті спільної боротьби з міжнародним тероризмом.

Досить очевидно, що кінцевою метою таких дій Москви є зміна ставлення до неї з боку Заходу, в тому числі відміна санкцій, а також згода на повернення всього пострадянського простору (як і України) до сфери російського впливу.

Втім, окрім певної реалізації Росією своїх інтересів в Центральній Азії, події в Афганістані лише створюють нові проблеми для неї. Так, загроза витоків ісламського екстремізму із Афганістану змушує Москву витрачати додаткові кошти на розширення масштабів військових приготувань в Центральній Азії та на Центральноазійському напрямку, збільшення обсягів військової допомоги російським союзникам в регіоні, а також посилення військ Центрального військового округу.

Так, у поточному році навчання військ Центрального військового округу ЗС РФ мають значно більш активний характер, ніж у минулих роках та, по суті, нагадують СКШН типу «Центр». При цьому окремі підрозділи російських військ систематично перекидаються до Таджикистану, Киргизстану та Казахстану для проведення навчань з їх збройними силами. Саме цим ймовірно пояснюється той факт, що при розгортанні угруповань ЗС РФ на Північно-Західному та Південно-Західному напрямках (в тому числі довкола України) весною поточного року війська Центрального військового округу практичного не залучалися для їх посилення та створення другого ешелону, як це було раніше.

До речі, у минулому році основний етап СКШН «Кавказ-2020» проводився не поблизу України (за виключенням Криму), як цього слід було очікувати, а в Астраханській області, яка знаходиться на основному шляху проникнення ісламських екстремістів до Поволжя та Північного Кавказу.

Все це розпорошує сили Росії та ускладнює її можливості щодо протистояння зі США/НАТО та Україною. Втім, це жодним чином не дозволяє нам розслаблятися. Після посилення російської військової активності довкола України весною поточного року 9 серпня ц. р. Москва розпочала чергову серію масштабних військових навчань в Астраханській та Ростовській областях, у Ставропольському краї, Дагестані, Північний Осетії та в Чечні, які триватимуть до 15 вересня. Цікаво, що окрім України, вони спрямовані також і проти ісламістів, що є ще одним свідченням розпорошення зусиль Москви.