Аналіз подій навколо Афганістану дає можливість зробити висновок, що на сьогодні боротьба Європи, Росії та США за вплив на рух «Талібан» у майбутньому Афганістані триває та набирає обертів.

Росія, що втратила статус «наддержави», повільно і неухильно також втрачає позиції і регіональної держави, що ми бачимо по ситуації на Близькому Сході і в Центральній Азії. Сьогодні Москва змушена пристосовуватись до зовнішніх обставин, до процесів «переформатування», або руйнації старого та побудови нового світового порядку. Так, Москва продовжує активно грати роль «миротворця» і в кінці травня ц. р. організувала нову зустріч (третю за рахунком, перша була в листопаді 2018 року, друга в лютому 2019 року) із представниками руху «Талібан» з метою вивести відносини із талібами на якісно новий рівень.

Зустріч за нагоди 100-річчя встановлення російсько-афганських дипломатичних відносин

Зустріч пройшла в Москві під час офіційних заходів, присвячених 100-й річниці встановлення дипломатичних відносин між Москвою та Кабулом. На святкування прибула делегація талібів на чолі із муллою Абдулом Гані Барадаром (1968 р. нар., також відомий як мулла Барадар Ахунд).

Делегація руху «Талібан» у Москві 28 травня ц. р.

Крім талібів до столиці РФ прибула велика делегація відомих афганських старійшин та політиків на чолі із колишнім президентом Афганістану Хамідом Карзаєм. Серед делегацій не було представників діючої офіційної влади Афганістану, оскільки таліби не погоджуються на прямі переговори з ними. Так, впливовий представник вищого керівництва руху талібів Шер Мохаммад Аббас Станікзай продовжує наголошувати, що центральна влада в Кабулі є нелегітимною, а мирні переговори талібам потрібно вести тільки із Вашингтоном. Неочікувана присутність у складі делегації талібів лідера афганських таджиків генерала Атта Мухаммада Нура дозволяє зробити висновок, що рівень переговорів між Москвою та талібами доволі високий.


Мулла Барадар Ахунд	Колишній президент Афганістану Хамід Карзай


Представник талібів Шер Мохаммад Аббас Станікзай	Лідер афганських таджиків Атта Мухаммад Нур

На церемонії відкриття міністр закордонних справ РФ С. Лавров наголосив, що конфлікт в Афганістані не має військового вирішення і закликав до повного виводу іноземних військ із Афганістану.


Міністр закордонних справ РФ С. Лавров на зустрічі із талібами

Доречним буде нагадати, що радикальний рух «Талібан» заборонений в Росії, однак це вже друга зустріч з талібами в 2019 році. Перша така зустріч відбулась в лютому ц. р. під час міжнародної конференції за участю представників талібів, опозиції, уряду Афганістану та афганських діаспор. Для Росії вигідно підтримувати прямий діалог з талібами, оскільки вони доволі активно протидіють на території Афганістану міжнародній терористичній організації «Ісламська держава» (ІД). Так, наприклад, в минулому році таліби заявили про знищення угруповання ІД на півночі Афганістану, крім того, вони ведуть боротьбу із виробництвом та розповсюдженням наркотиків, у т. ч. через країни Центральної Азії в саму Росію.

Офіційний представник політичного офісу руху «Талібан» у Катарі Мохаммад Сохаїл Шахін

Офіційний представник політичного офісу руху «Талібан» у Катарі, колишній заступник посла талібів у Пакистані Мохаммад Сохаїл Шахін вважає, що Москва грає важливу роль у афганському врегулюванні та підтверджує, що територія Афганістану не буде використана проти Росії та сусідніх з нею держав. Він заявив, що мир в Афганістані позитивно вплине на весь регіон, але першою і головною умовою було і лишається виведення американських військ з території Афганістану і тільки після цього таліби будуть вести трьохсторонні переговори з урядом країни.

Довідково:

Вважається, що сьогодні рух «Талібан» вже не є монолітною організацією. Серед вищого керівництва йде боротьба за лідерство. Присутній конфлікт поколінь, коли старі лідери, що пройшли підготовку в пакистанських медресе та школу державного управління за часів знаходження у влади, нині протистоять молоді, менш освіченій, але більш ідейній, яка зробила кар’єру після 2001 року. Так би мовити «старий талібан» намагався побудувати в Афганістані шаріат, забезпечити безпеку і єдність. Молоді таліби вимагають повного виведення всіх іноземних військ не тільки із території країни, але і з «всього мусульманського світу».

Поряд із цим є факти, що стверджують про значне погіршення відносин між афганськими та пакистанськими талібами. Якщо таліби Пакистану стоять за створення «дійсно ісламської держави», афганській «Талібан» веде боротьбу за «експорт джихаду» в інші мусульманські країни. Ісламісти Пакистану виступають за заборону наркотиків, що протирічать ісламу та наносять шкоду самому Пакистану. Афганський «Талібан» в силу таких протиріч змушений звертатись за допомогою до «аль-Каїди», в загонах якої на півночі Афганістану воюють бойовики із колишніх республік Радянського Союзу, переважно з Північного Кавказу та Середньої Азії.

Таким чином, рух «Талібан» на сьогодні переродився в ісламську радикальну партію, яка вже не спроможна виступати за «пуштунську єдність». Пуштунське націоналістичне крило виступає за припинення громадянської війни, а афганські «ультраісламісти» намагаються перетворити Афганістан в базу для «експорту ісламської революції» в регіоні та намагаються залучити більшу кількість іноземних найманців для продовження боротьби. Але, незважаючи на втрату влади в Афганістані в 2001 році, на сьогодні таліби є досить великою силою, яка налічує близько 50–60 тис. добре озброєних бійців.

Другим «гравцем» із талібами виступає Німеччина, яка намагається перехопити ініціативу у Москви та США і вести свою гру. «Німеччина має грати більш активну роль у встановлення миру в Афганістану», — заявив спеціальний представник ФРН з питань Афганістану і Пакистану, колишній посол Німеччини в Афганістані Маркус Потцель під час зустрічі з членами афганського уряду в Кабулі.

За останні 8 місяців він кілька разів зустрічався із представниками талібів в Досі (Катар), Кабулі і Ісламабаді (Пакистан), активно використовуючи «човникову дипломатію» та значно випереджаючи в цьому процесі спеціального представника США по Афганістану Залмая Халілзада.


Спецпредставник ФРН М. Потцель та прем’єр-міністр Афганістану А. Абдулла	Зустріч спецпредставника ФРН М. Потцеля із Абдул Расулом Сайяфом

Так, тільки в травні ц. р. М. Потцель провів дві зустрічі із лідером талібів муллою Барадаром Ахундом. Крім того, 15–16 травня в Кабулі М. Потцель провів переговори з президентом Афганістану Мохаммадом Ашрафом Гані, головою виконавчої влади (прем’єр-міністром) Абдуллой Абдуллою, міністром закордонних справ Салахуддіном Раббані, кандидатом у президенти Мохаммадом Ханіфом Атмаром, а також відомим та ще досі впливовим політиком Абдул Расулом Сайяфом — колишнім польовим командиром моджахедів, а нині членом афганського парламенту і лідером партії «Ісламська організація Афганістану «Дава».

Спеціальний представник США по Афганістану Залмай Халілзад

Афганські політичні експерти відмічають, що М. Потцель, на відміну від З. Халілзада, є професіоналом високого рівня, має чудово розвинену інтуїцію та глибокі знання афганської реальності, вільно орієнтується як в афганській, так і в регіональній політиці. За їх твердженнями, місія спецпредставника США З. Халілзада вже завершилася провалом. Його план пошуку формули примирення із талібами явно не спрацював. До речі, відомо, що цей план був розроблений дружиною З. Халілзада — Шеріл Бенард, яка є співробітником корпорації RAND. Повідомляється, що З. Халілзад у першу чергу відстоює інтереси США, ігноруючи інтереси Афганістану та його народу. За твердженням німецького експерту з питань Центральної Азії Гюнтера Кнабе, в Кабулі вважають, що представник Вашингтону діяв «через голову» афганського уряду при переговорах з талібами і без участі офіційної влади Афганістану вирішував долю країни, що значною мірою вплинуло на погіршення відносин між США та Афганістаном. За його словами, причиною цього могло бути бажання З. Халілзада обійняти посаду голови тимчасового (перехідного) уряду Афганістану після президентських виборів у вересні поточного року.

Довідково:

RAND Corporation («Research ANd Development») — американський аналітичний центр заснований у 1948 році, вважається першим аналітичним центром у світі. Починав свою діяльність у 1945 році як аналітичний підрозділ, що виконував дослідження на замовлення ВПС США, фокусуючись виключно на питаннях національної безпеки США. В 1971 році група математиків з RAND на чолі з Ендрю Маршаллом розробила першу, математично обґрунтовану, так звану «національну розвідувальну оцінку», яка містила систематизовані результати обробки розвідувальних та публічних даних. В 1973 році Е. Маршалл був призначений керівником управління загального аналізу Пентагону та очолював цю структуру більше 40 років.

На сьогодні RAND є одним із найавторитетніших дослідницьких центрів світу у всіх сферах державної політики та управління, від оборони та міжнародних відносин до освіти, охорони здоров’я, містобудівного планування та інфраструктури, транспорту, енергетики, охорони навколишнього середовища, права, демографії, зайнятості та інших. RAND проводить дослідження в галузі оборони, тероризму, міжнаціональних стосунків, сучасних інформаційних систем тощо. Новий термін «мережева війна» та її концепція були запропоновані американськими професорами Джоном Арквіллою та Девідом Ронфельдтом, які є співробітниками корпорації.

RAND має близько 2 тис. працівників з 50-ти країн світу, які є фахівцями в найрізноманітніших галузях: економіка, психологія, медицина, освіта, інженерія, математика, комп’ютерні технології, міжнародні відносини тощо. Корпорація має офіси в Санта-Моніці і Сан-Франциско (Каліфорнія), Арлінгтоні (Вірджинія), Пітсбурзі (Пенсільванія), Бостоні (Массачусетс), Новому Орлеані (Луїзіана), а також представництва в Австралії, Бельгії та Великій Британії (в Кембриджі).

Так, наприклад, під тиском Вашингтону в Афганістані двічі переносились дати проведення виборів, що дало можливість опозиційним силам звинувачувати президента Афганістану А. Гані «у незаконному продовжені повноважень глави держави» до нових виборів, що призначені на 28 вересня ц. р.

Крім всього іншого, талібам імпонує позиція М. Потцеля відносно Ірану. Якщо для Вашингтону Іран був і є ворогом, то позиція Німеччини більш лояльна, конструктивна і «конституційна».

Виходячи із активності М. Потцеля, можна вважати, що він активно готує третю Боннську міжнародну конференцію по Афганістану (перші дві були проведені в 2001 і 2011 роках), на якій може бути досягнута домовленість із талібами і країнами регіону щодо завершення афганського конфлікту. За попередніми даними, така зустріч запланована на 6–7 липня ц. р.

Проте, Німеччина не єдина країна, яка докладає зусиль для встановлення миру в Афганістані та проведення політики примирення. Всі сторони конфлікту розуміють, що без США такі питання вирішені не будуть. Представники талібів кажуть, що Сполучені Штати мають вивести свої війська, але потім матимуть можливість повернутись у якості «друзів», що прийшли з економічною та фінансовою допомогою.

Виступ держсекретаря США Майка Помпео
після переговорів в Кабулі

25 червня ц. р. в Кабулі державний секретар США Майк Помпео після переговорів із вищим керівництвом Афганістану заявив, що мирна домовленість між офіційною владою і талібами буде досягнута до 1 вересня 2019 року. При цьому він наголосив, що процес узгодження із талібами умов та термінів іноземної військової присутності триває.

26–27 червня ц. р. в Брюсселі пройшла зустріч міністрів оборони НАТО, в ході якої було обговорено поточну ситуацію в Афганістані та збереження присутності альянсу на території країни. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг виказав певне занепокоєння ситуацією в Афганістані та надію на успішне завершення переговорів США з талібами, вирішення афганського конфлікту та відновлення миру та стабільності. Діючий міністр оборони Афганістану Асадулла Халід, який брав участь у зустрічі, наголосив, що конфлікт не може бути врегульований силовими методами, а афганський народ шляхом діалогу спроможний подолати існуючі розбіжності.

Як стало відомо, 29 червня ц. р. у м. Доха (Катар) представники США розпочали черговий (вже сьомий) раунд переговорів з талібами, без участі офіційного Кабулу. Фактично мова йде про офіційне визнання руху «Талібан» при дотриманні ним ряду умов. Головна з них — будь-які дії талібів мають обмежуватись існуючими кордонами Афганістану (таку умову висувають США і при вирішенні іранського питання — КВІР має діяти виключно в межах державного кордону ІРІ).

Друга умова — реалізація плану мирного врегулювання між офіційною владою в Кабулі і рухом «Талібан». По суті, це означає, що Вашингтон готовий «здати» Афганістан талібам в обмін на запевнення, що проти США вони діяти не будуть. Вашингтон розуміє, що рано чи пізно, але таліби візьмуть владу в країні у свої руки і тому ця домовленість є більш ніж актуальною.

Таким чином, безумовно, що офіційний Кабул, США та Німеччина будуть намагатись сприяти розколу талібів з метою примушення їх до миру та підписання угоди. Рух досить близько підійшов до того, щоби фактично отримати статус «визвольного руху» та стати суб’єктом міжнародного процесу та офіційних переговорів.

Ще у XX столітті, коли повстало питання, як відноситись до «національно-визвольного руху», політиками була придумана універсальна формула — «політичне крило». Тобто, всі вони терористи, але є «помірковані», з якими можна домовлятись, а є «непримиренні», з якими потрібно продовжувати воювати.

Масовість цього політичного явища змусила ООН та інші міжнародні організації створити нову формулу: «національно-визвольний рух це первинна форма національної держави». Тепер залишилось тільки визнати одну із груп руху «Талібан» у якості «первинної форми національної держави» та легітимізувати її. І це, як вважається, повністю вкладається у стратегію президента США Д. Трампа щодо мирного врегулювання у «зонах конфліктів».