Загроза енергетичної кризи внаслідок нестачі газу

Тепер вже автократи диктують умови Заходу

20.07.2022 р. «Die Welt», Німеччина

Характерним трендом останніх днів стало зміщення фокусу уваги провідних політиків і аналітичних центрів міжнародної спільноти з подій навколо війни Росії в Україні на зустріч лідерів недемократичних Туреччини, Ірану та Росії, що відбувається в Тегерані та яку вже назвали «зустріччю тиранів». Проте низка питань, що обговорюються на цьому саміті, зокрема навколо подальшого ставлення до подій в Сирії та в Україні, отримання Росією від Ірану ударних безпілотників для війни проти України тощо не применшує значення для європейців застосування Путіним «газового шантажу» проти країн Європи.

З наближенням опалювального сезону у заявах кремлівського диктатора все чіткіше виявляється намір використати проти ЄС важелі голоду і холоду. Обидва чинники небезпечні для Європи, оскільки голод внаслідок недоотримання українського збіжжя у країнах Африки неминуче спричинить новий потік біженців через Туреччину до Європи, кількість людей, що тікають від голоду оцінюється близько 3 млн чол. Такий потік біженців для європейців у зимовий період означатиме соціальні і фінансові потрясіння та подальшу дестабілізацію ситуації, чого власне і добивається Путін.

Водночас з наближенням періоду інтенсивного використання природного газу найбільш чутливим для звиклих до комфорту європейців вважається загроза енергетичної кризи внаслідок нестачі газу. Така проблема відчуватиметься серед багатьох громадян ЄС, тобто серед потенційних виборців політичних лідерів у країнах Євросоюзу. У випадку неспроможності урядів розв’язувати проблему з постачання природних енергоносіїв, зокрема застосування давно прогнозованого газового шантажу з боку Росії, у благополучних країнах Європи легко можуть спалахнути протестні виступи. Заздалегідь підкуплені Москвою європейські чиновники, політичні лідери, проросійські ЗМІ та так звані «експерти», що формують та інформаційно супроводжують «п’яту колону» Кремля, вже готові до реалізації плану Путіна щодо руйнування Європи.

На цьому тлі примітною є політика керівництва Євросоюзу, яке намагається знайти шляхи виходу із ситуації, що склалася, та шукає нових постачальників природного газу до Європи.

Німецьке видання «Die Welt» 19 липня ц.р. надрукувало статтю власного кореспондента у Брюсселі Тобіаса Кайзера (Tobias Kaiser), в якій висвітлює зустріч Президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen) з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим (Ilham Aliyev), присвячену пошуку шляхів диверсифікації постачання газу до країн ЄС. Насамперед в якості альтернативного постачальника природного газу для ЄС розглядається Азербайджан.

Урсула фон дер Ляєн та Ільхам Алієв.
Джерело: Boris Grdanoski/picture alliance/dpa/AP;
Presidency of Azerbaijan/Handout/picture alliance/AA; Montage: Infografik WELT

Видання зазначає, що для того щоби знайти альтернативу російському газу, Урсула фон дер Ляєн тепер змушена просити допомоги в автократичного правителя Азербайджану Алієва. Президент Росії Владімір Путін поставив країни ЄС у принизливе становище. Водночас, зазначає «Die Welt», Європа не самотня в цій дилемі.

Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у понеділок 18 липня ц. р. вирушила з метою пошуку додаткового газу до Центральної Азії. У столиці Азербайджану Баку на березі Каспійського моря вона та президент Азербайджану Ільхам Алієв уклали договір про стратегічне енергетичне партнерство між цією центральноазіатською країною та ЄС.

У заключному виступі обидва політики означили наріжні камені цієї угоди, а саме, замість попередніх восьми мільярдів кубометрів газу Азербайджан має щороку прокачувати до Європи 20 мільярдів кубометрів. Газ має проходити через Грецію та Албанію до Італії по так званому трубопроводу TAP.

Довідково. Трансадріатичний газопровід (Trans Adriatic Pipeline, TAP)

Трансадріатичний газопровід (Trans Adriatic Pipeline, TAP) — трубопровід для транспортування природного газу з Каспійського й Близькосхідного регіонів у Західну Європу.

Введено в експлуатацію у листопаді 2020.

Маршрут газопроводу довжиною в 520 кілометрів — Греція, Албанія, Адріатичне море (офшорна частина), Італія. Передбачувана потужність газопроводу — 10 млрд м³ на рік, з можливістю збільшення пропускної здатності до 20 млрд.

[свернуть]

Вже в наступному році очікується збільшення обсягів поставок на 50 відсотків до дванадцяти мільярдів кубометрів. Таким чином колишня радянська республіка має допомогти ЄС заповнити дефіцит поставок газу з Росії.

«Південний газовий коридор» (Southern Gas Corridor),
яким газ з Азербайджану в майбутньому має надходити до Європи.

Джерело: Infografik WELT

Перед журналістами на терасі президентського палацу обидві сторони запевнили одна одну у своїй дружбі. Фон дер Ляєн заявила, що «ще до війни в Україні Росія вже не була надійним партнером, тому ми звертаємося до більш надійних, відповідальних постачальників. І я рада, що до них можна віднести і Азербайджан».

Болісні компроміси

Президентка Єврокомісії у своїй промові приділила мало уваги темам щодо фальсифікації засуджених ОБСЄ виборів, звітам про систематичне придушення вільних цін і долям ув’язнених опонентів уряду Азербайджану. Фон дер Ляєн витратила на ці теми лише 13 секунд своєї більш ніж шестихвилинної промови. Президент Алієв гостинно стояв поряд із доброзичливою посмішкою.

Поїздка фон дер Ляєн до Баку, під час якої її супроводжувала відповідальний комісар ЄС з енергетики Кадрі Сімсон (Kadri Simson), ще раз засвідчила, наскільки Європа стала залежною від Росії в енергетичному плані та на які болючі компроміси зараз змушені йти політики.

Ільхам Алієв та Урсула фон дер Ляєн.
Джерело: AFP

Провідний політик Євросоюзу Урсула фон дер Ляєн не єдина, хто потрапив у незручну політичну ситуацію. Адже раніше, коли Федеральний міністр економіки Німеччини Роберт Хабек (Robert Habeck) здійснив візит до однієї з найбагатших країн світу Катару, щоб закупити додатковий скраплений природний газ (СПГ) у цій країні Перської затоки, це також викликало обурення. Представник коаліційної партії Німеччини «Зелені» змушений був просити викопне паливо в автократичного правителя. Таким чином президент Росії Владімір Путін поставив країни ЄС у принизливе становище.

Ситуація вимушеного спілкування з лідерами авторитарних режимів останнім часом не є чимось незвичним в країнах демократичного світу. Зокрема президент США Джо Байден також вимушено погодився з новими геополітичними реаліями, коли оголосив у червні, що поїде до Саудівської Аравії, щоб зустрітися з наслідним принцом Мохаммедом ібн Салманом (Mohammed bin Salman). Під час власної виборчої кампанії Байден заявив, що покарає королівство за страту опозиційного журналіста Джамаля Хашоггі (Jamal Khashoggi) та зробить Саудівську Аравію «вигнанцем» на міжнародній арені. Зараз президент США намагається налагодити пошкоджені відносини з автократичним режимом у Саудівській Аравії, оскільки Байдену потрібні союзники проти Росії та дешевий газ для його виборців, до того ж по можливості до виборів у Конгрес США восени.

У ситуації, що склалася та з огляду на надмірну залежність від російського газу і заплутану ситуацію з постачанням, для західних політиків навряд чи існують альтернативи можливостям автократів та їхній викопній сировині, зазначає видання. Наразі існує небагато країн із великими запасами нафти й газу та які водночас є бездоганними демократіями, такими, як Норвегія.

Ділові відносини з автократами

Навіть «Зелені» в Європарламенті погоджуються з таким станом речей, коли мова йде про відносини з автократами. Координатор зовнішньої політики фракції «Зелених» у Європейському парламенті Рейнхард Бютікофер (Reinhard Bütikofer) заявляє, що «для того щоб подолати фатальну газову залежність від Росії, ЄС на цей час не може бути надто прискіпливим щодо обрання альтернатив».

Райнхард Бютікофер: «Меркель, Альтмаєр та інші в Берліні діють так,
ніби гасло змін через торгівлю все ще діє».

Джерело: picture alliance/dpa/dpa-Zentral

Політик також вважає, що «Азербайджан також можна розглядати як постачальника». Примітно, заявив Рейнхард Бютікофер, що своїм візитом фон дер Ляєн навела приклад іншим спільних дій в ЄС, замість того, щоб кожна окрема країна-член Євросоюзу опікувалася своїми проблемами.

Експерт з енергетики фракції ХДС/ХСС у Європарламенті Маркус Піпер (Markus Pieper) також не бачить альтернатив таким угодам, заявивши, що «кожен кубічний метр газу, який ми не купуємо у Путіна, є кращою альтернативою для Європи та допомагає нам диверсифікувати постачання газу». Він додав також, що «якщо врахувати, що більше ніж 80 відсотків світових запасів природного газу перебувають не в Росії, я оптимістично налаштований, що ЄС може дуже швидко зробити себе незалежним від Росії за допомогою нових контрактів на постачання».

Політик вважає також, що, така угода корисна і для збереження навколишнього середовища. Вітається будь-яке постачання газу, яке допоможе закрити вугільні електростанції та пізніше перевести газові електростанції на водень. Фактично, угода між ЄС і Азербайджаном передбачає, що ця центральноазіатська республіка в майбутньому також буде постачати зелений водень, який має вироблятися з використанням відновлюваних джерел енергії, зокрема від вітрових електростанцій у морі.

Зважаючи на загрозу енергетичного колапсу, Європейський Союз вимушено звертається до лідерів країн з недемократичними урядами у пошуку додаткових обсягів природного газу. Війна Путіна з цивілізованим світом триває.

https://www.welt.de/politik/ausland/plus239985601/Gasabhaengigkeit-Jetzt-diktieren-die-Autokraten-dem-Westen-die-Bedingungen.html

Схожі публікації