Війна Росії проти України. Що буде далі?

Що саме чекає на нас у недалекому майбутньому і як ці події та процеси можуть вплинути на Україну та світ?

 

Іван Січень

З розвитком ситуації довкола України на початку 2023 року виникає цілком слушне запитання: що буде як у найближчій, так і подальшій перспективі? Це стосується насамперед перебігу та наслідків розв’язаної Росією війни, що мають істотне значення перш за все для України.

У своїх кількох попередніх статтях вже якось порушував таку тему. Але вважаю, що наразі слушно до неї повернутися, щоб розглянути її більш детально. Тим паче, що від того, що відбувається зараз на фронті, вже навесні-влітку поточного року може визначитися, якщо можна так казати, доля усієї війни. А відтак спрогнозуємо, що саме чекає на нас у недалекому майбутньому і як ці події та процеси можуть вплинути на Україну та світ.

 

Отже, як вже зазначалося, у 2023 році головним чинником з визначення розвитку ситуації довкола України і надалі залишатиметься розв’язана Російською Федерацією повномасштабна війна, що ще й відчутно впливатиме на обстановку в усьому світі.

…Путін не припинятиме війни, чого б це не коштувало Росії…

Так, аж ніяк не можна сподіватися, що В. Путін припинить війну та погодиться на конструктивні перемовини з Україною. По-перше, він зовсім втратив зв’язок з реальністю, бо все ще сподівається перемогти Україну, залякати її партнерів з Заходу та вплинути на їх позиції, демонструючи військову силу та тиснучи в енергетичній сфері. По-друге, путінська неоімперська політика викликала незворотні зміни у свідомості російського суспільства: воно підтримує війну проти України. При цьому Росія вже заплатила за війну надто високу ціну у вигляді втрат серед російських військовослужбовців та бойової техніки, а також економічних збитків внаслідок запроваджених Заходом санкцій. В той же час, як завжди буває в Росії, на війні, не криючись, наживаються окремі олігархи — власники оборонних підприємств, а також інші особи, які займаються військовим постачанням. А добровільне припинення війни означатиме провал головної ідеї життя В. Путіна. Це завдасть нищівного удару по його авторитету, а також викличе негативну реакцію досить потужних політико-економічних груп в Росії та більшості пересічних росіян. І це вже не згадуючи про різні націонал-шовіністичні організації в країні, які і так вже жорстко критикують режим Путіна за відсутність вагомих успіхів у війні проти України. Все це обов’язково призведе до того, що В. Путін втратить все ще досить високий рівень своєї підтримки у російському суспільстві, через що утвориться пряма загроза його владі. Тому В. Путін не припинятиме війни, чого б це не коштувало Росії. Незмінними залишатимуться і його стратегічні цілі щодо знищення України як незалежної держави.

Як і раніше, реалізацією таких планів на першому етапі передбачатиметься вихід Росії на кордони Донецької та Луганської областей, а також утримання та розширення захоплених територій півдня України як сухопутного коридору до Криму. Крім того, зберігатиметься загроза нового нападу Росії з північного та північно-східного напрямків аби таким чином скувати Сили оборони України, створити буферну зону на російсько-українському і білорусько-українському кордонах та ізолювати нашу державу від її західних партнерів.

…Російські збройні сили продовжать виконувати наступальні операції за кількома напрямками вглиб української території…

У тому випадку, якщо Росія досягне згаданих цілей і зможе зберегти у достатній кількості свої військові ресурси, то вона з високою ймовірністю перейде до другого етапу, а саме — до процесу окупації всієї території України та позбавлення її державності і суверенітету. Для цього російські збройні сили продовжать виконувати наступальні операції за кількома напрямками вглиб української території. В рамках такої операції їх зусилля будуть зосереджені насамперед на захопленні міст Київ, Харків, Суми, Чернігів, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв та Одеса. Після того — центральних та західних регіонів України. Потім Москва перейде до вже відпрацьованих методів дій з інтеграції до складу РФ окупованих територій України та асиміляції їх населення.

Зараз Росія продовжує виконувати завдання першого етапу таких планів, а також готується розширяти масштаб бойових дій аби створити умови для переходу до другого етапу.

Так, проведення часткової мобілізації в Росії, зняття зі зберігання та відновлення військової техніки (хоча і старих зразків), а також виконання кроків з мілітаризації своєї економіки допомогли Москві отримати додаткові ресурси для компенсації втрат своїх військ на фронті, а також для накопичення резервів. Частину з них вже розгорнуто поблизу кордонів України (в тому числі — на території Білорусі) в якості другого ешелону збройних сил Росії, що прагнуть хазяйнувати на українській території.

Крім того, Москва в черговий раз змінила командування «спеціальної військової операції» в Україні з метою підвищення її ефективності, а також повного підпорядкування єдиному військовому командуванню різноманітних приватних та місцевих військових структур. Насамперед, це стосується загонів ПВК «Вагнера» та «чеченського спецназу». Завдяки цьому планується також позбавити політичного впливу їх лідерів — Є. Пригожина та Р. Кадирова з їхніми претензіями на підвищення своєї ролі в системі російської влади. Наразі виконання вищезгаданих завдань покладено на начальника Генерального штабу ЗС РФ В. Герасимова, який в січні поточного року призначений новим командувачем СВО.

…Росія створила умови для суттєвого розширення масштабів війни проти України…

Завдяки таким заходам Москва створила умови для суттєвого розширення масштабів війни проти України, в тому числі — для наступу на всіх (чи більшості) ключових ділянках лінії фронту. По суті, пожвавлення наступальних дій Росії вже спостерігається на практиці.

Так, командування ЗС РФ вже не намагається захопити українські позиції окремими штурмовими групами чисельністю у кілька десятків осіб, а застосовує повноцінні військові частини, як робила це раніше. Крім того, відновлює наступальні дії на півдні України із району окупованих територій Запорізької області.

Згідно з деякими оцінками, Росія може розпочати новий етап військових дій вже в лютому після того, як завершиться підготовка резервістів та утворяться відповідні угруповання військ. При цьому кількість залучених сил та засобів може перевищувати ту, що діяла проти України на початку війни в лютому-березні минулого року.

…Вирішальним періодом війни стануть весна-літо 2023 року…

Виходячи із зазначеного, робиться висновок, що вирішальним періодом війни стануть весна-літо поточного року. Саме від результатів бойових дій у цей період часу буде залежати: чи зможе Росія досягти цілей першого етапу війни в Україні і перейти до реалізації етапу наступного, чи війна знову стане відносно позиційною за характером, або Сили оборони України перейдуть у контрнаступ. Він може бути виконаний на декількох основних напрямках. Вони відомі всім, тому жодних таємниць тут не має. Насамперед — це звільнення північної частини Луганської області, що серед іншого дасть змогу гарантувати безпеку сходу Харківщини. Другий напрямок атаки ЗСУ може бути на заході Донецької області, що створить передумови для її остаточного звільнення.

Наступним кроком обов’язково стане деокупація півдня України, як сухопутного коридору від Ростовської області Росії до окупованого Криму. А потім ми звільнимо і решту наших територій.

США вже пообіцяли для цього необхідну зброю, що набагато краща, хоча і може бути застарілою (принаймні, на перший погляд). І жодна додаткова мобілізація, чи нова тактика В. Герасимова, яка передбачає накопичення російських десантних військ поблизу кордонів України, Москві вже не допоможе. Повітряно-десантні війська Росії було фактично знищено ще в березні минулого року під Києвом та, загалом, на півночі нашої держави.

…У Росії ще достатньо сил, аби створювати нам суттєві проблеми…

Втім, заспокоюватися не варто. У Росії ще достатньо сил, аби створювати нам суттєві проблеми. Насамперед — на сході та півдні України. Слід очікувати також і нових ракетних ударів по критичних об’єктах енергетичної та іншої інфраструктури нашої країни.

Отже, будемо сподіватися на краще, однак і надалі зміцнюватимемо оборону України. І ще: вже у нинішньому році можуть бути ухвалені остаточні принципові рішення щодо надання Україні повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО.

Жодні кроки Москви цьому перешкодити не зможуть.

 

Схожі публікації