Зміни у політиці Швейцарії до України неминучі

19.04.2022 р. «Die Zeit», Німеччина

Зважаючи на неспровоковану агресивну війну, розпочату Росією проти України, в аналітиків в галузі безпеки і оборони наразі виникають запитання, чи можливо було їй запобігти, як у принципі протистояти нападу агресора силами громадянського суспільства та загалом нації. Експерти неодноразово звертали увагу на існуючі у світі успішні моделі організації оборони держави та ефективної взаємодії органів державного управління з місцевим населенням. Серед інших прикладів такої успішної взаємодії держави і народу розглядався досвід і нейтральної центральноєвропейської Швейцарії.

Довідково. Швейцарія

Швейцарія — офіційна назва Швейцарська Конфедерація — держава, розташована на стику Західної, Центральної та Південної Європи.

Федеративна республіка, що складається з 26 кантонів, з федеральною владою у Берні.
Площа: 41 285 км ².
Населення: 8,637 мільйона (2020) за інформацією Світового банку
Валюта: Швейцарський франк
Офіційні мови: німецька, французька, ретороманська, італійська.
Державний устрій: конфедерація, пряма демократія.

[свернуть]

Наразі, з огляду на війну, що триває в Україні, в німецьких та швейцарських ЗМІ піднімається питання щодо ставлення нейтральної Швейцарії до війни, до безпекової політики загалом та до відносин з країною-агресором Росією. Окремим питання виносяться перспективи подальших відносин з Україною.

У статті власного кореспондента впливового німецького видання «Die Zeit» Маттіаса Даума (Matthias Daum), оприлюдненій 18 квітня ц.р., розглядаються актуальний стан та доцільні перспективи розвитку відносин Швейцарії з країнами-учасницями війни та іншими країнами Заходу, залученими до її припинення. Автор висловлює думку, що, якщо Швейцарія готова висловлювати солідарність з Україною, альпійська республіка має переглянути модель власного господарювання.

Федеральний президент Швейцарської Конфедерації Ігнаціо Кассіс (Ignazio Cassis) під час виступу перед демонстрантами біля Федерального палацу (парламенту) Швейцарії. Президент України Володимир Зеленський у прямому включенні на мітингу закликав уряд Швейцарії заблокувати банківські рахунки всіх російських олігархів.
Джерело: © Peter Klaunzer/dpa

Видання «Die Zeit» критично зазначає, що коли справа доходить до міркувань про високотехнологічні військові проблеми, навіть найвідданіші політики Швейцарської народної партії (Schweizerische Volkspartei, SVP) забувають про необхідність вести постійну боротьбу за цілісність країни, «тобто дотримуватися повного нейтралітету».

Після нападу Росії на Україну в нейтральній Швейцарії було відмінене табу на висловлювання і дії з політики безпеки, зазначає видання. Президент країни Ігнаціо Кассіс наполягає, що військово-повітряні сили Швейцарії (Luftwaffe) повинні зробити свій внесок у забезпечення безпеки європейського неба.

Його колега від Вільної демократичної партії Швейцарії (Freisinnig-Demokratische Partei, FDP) вважає, що Сухопутні сили Швейцарії повинні мати можливість брати участь у навчаннях НАТО.

Новобранці піхотної школи на 50-кілометровому марші.
Джерело: «Zeit Online», фото © Christian Aeberhard/13

Представники Зеленої ліберальної партії (Grünliberalen) виявляють ініціативу та заявляють навіть про можливість приєднання Швейцарії до Альянсу НАТО.

З огляду на загибель великої кількості людей і руйнування, спричинені російськими ракетами малої дальності та крилатими ракетами в Україні, представники Швейцарської народної партії SVP навіть публічно розмірковують про підписання певної «угоди про співпрацю з НАТО», яка могла б захистити Швейцарію.

Політики в галузі безпеки, зазначає німецьке видання, мовчать щодо того, чи буде такий транскордонний захисний «Залізний купол» (Iron Dome) мати стратегічний військовий сенс і чи буде він технічно здійсненним. У будь-якому випадку, пише «Die Zeit», з початку війни у країні вперше з’явився новий консенсус щодо того, що Швейцарії потрібно переозброїти власні збройні сили або, принаймні модернізувати їх.

Навіть зазвичай пацифістськи орієнтована співголова президії Соціалістичної партії Швейцарії, СП, чітко пише у своїй програмній статті запрошеного автора у Tages-Anzeiger, що «скорочення армії зараз не стоїть на порядку денному».

Не викликає здивування зазначає видання, наскільки широкою є новий тренд щодо національної оборони Швейцарії і як швидко наразі заглушаються або ігноруються голоси пацифістів, у тому числі Соціал-демократичної партії Швейцарії, СП і партії «Зелені». Водночас, зазначає автор дослідження, викликає роздратування те, наскільки вузько, саме з громадянської точки зору, у Швейцарії розуміється безпека країни.

Примітка. Основні політичні партії Швейцарії та їх орієнтованість.

Основні політичні партії Швейцарії та їх орієнтованість.

Найвпливовішими партіями є:

Вільна демократична партія, (Freie Demokratische Partei, FDP) що сформувалася на початку XIX ст., виступає за зміцнення федеративних відносин у державі, особистої й економічної свободи;
Християнсько-демократична партія (Christlichdemokratische Volkspartei der Schweiz, CVP), утворена на початку XX ст., обстоює ідеї соціально орієнтованої ринкової економіки, об’єднує в основному католиків;
Швейцарська народна партія (Schweizerische Volkspartei — SVP) права консервативна партія, висловлює інтереси середніх верств селянства і ремісників;
Соціал-демократична партія Швейцарії (Sozialdemokratische Partei der Schweiz), виникла наприкінці XIX ст. як марксистська партія, що висловлює інтереси робітничого класу, згодом відмовилася від властивого марксизму радикалізму і є нині лівореформаторською партією.

Серед інших політичних партій помітну роль також відіграють:

Ліберально-демократичний союз (Liberaldemokratische Union der Schweiz), — має вплив у окремих кантонах (а саме, в кантонах Во, Женева, Невшатель і Базель) і виступає за захист особистої свободи, приватної власності і федералізму.
Від 1935 р. існує Ліга незалежних, що виступає на захист прав споживача, проти державного сектора в економіці й односторонньої політики союзів підприємців.
Після Другої світової війни на підставі боротьби проти припливу іноземної робочої сили з’явилася низка політичних угруповань, зокрема, партія Швейцарські демократи.
Екстремістський характер має колишня Революційна марксистська ліга, що наразі називається Соціалістичною робочою партією і не має представництва у Швейцарському парламенті.
Дві екологічні партії — Зелена партія Швейцарії і Вільний список, що мають разом у Федеральних зборах 6% місць.

[свернуть]

Звичайно, зазначає видання, що крім лівореформаторської Соціал-демократичної партії Швейцарії SVP, жодна політична сила не ставить під сумнів той факт, що Швейцарія підтримує санкції ЄС проти Росії.

А Федерального міністра закордонних справ Швейцарії від Вільної демократичної партії ВДП Ігнаціо Кассіса критикували всередині його власної партії за те, що він не знайшов чітких слів для визначення, зокрема не назвав різанину в Бучі, здійснену військовими Росії, воєнними злочинами.

Навіть його ліберальна колега у Федеральному уряді Швейцарії (Бундесраті) Карін Келлер-Саттер (Karin Keller-Sutter) публічно дорікнула йому за це.

Але коли справа доходить до питання про те, яку відповідальність несе Швейцарія за піднесення Путіна та його кліки, і що вона могла б зробити, щоб приборкати Росію та її імперську тягу до великої влади, значна частина політиків Швейцарії діє за звичним сценарієм. Вони намагаються уникнути відповідей на незручні запитання та виправдовують свою політику якнайшвидшого залучення в країну якомога більшого обсягу грошей з найнижчими податками.

Зокрема, лунають виправдання від президента Вільної демократичної партії ВДП Тьєррі Буркарта (Thierry Burkart), що взагалі «мова йшла не про те, щоб розстелити червону доріжку для багатих росіян, а про створення в Швейцарії прийнятних рамкових умов для того, щоб наша країна була процвітаючою».

Водночас зазначає автор, лунають звинувачення на адресу традиційних політичних заяв про нейтральність і неучасть у конфлікті Швейцарії, які насправді свідчать про короткозорість деяких політиків. Зокрема, заявлялося, що «якщо Швейцарія сама запровадить санкції, ми мало чого цим досягнемо». Іншими словами, політика визначається принципом «ми робимо щось лише в тому випадку, якщо інші теж щось роблять». Або у тому випадку, якщо ми змушені щось робити.

Зокрема таким чинником примусу до дій Швейцарії є США, чий новий посол у Берні у статті для недільного видання «NZZ am Sonntag» відкрито погрожував швейцарським банкам застосувати судову систему США, якщо вони не знайдуть активи осіб, які потрапили під санкції. Посол застеріг, що «ми не сприймаємо це легковажно». Напередодні президент Герхард Пфістер (Gerhard Pfister) заявив у передачі Швейцарського радіо Samstagsrundschau, що Федеральна рада та органи державного управління Швейцарії досі не зрозуміли, що сталося: «Це справді війна».

Розгорнути - Читати далі

Згорнути

Видання відзначає, що небажання брати участь у засудженні дій Росії в Україні має пояснення давньої дружби з нею членів державного управління Швейцарії як на федеральному, так і на місцевому, кантональному рівнях. Наводяться приклади саботажу поліцейських дій щодо встановлення походження коштів та здійснення арештів інших активів російських мільярдерів та осіб, які потрапили під санкції.

Політичні погляди на продовження конструктивних відносин з Росією у нейтральній Швейцарії починають змінюватися. Країна на рівні політичного керівництва відчуває, що неможливо залишатися абсолютно нейтральною, коли мова йде про злочини проти людяності та прояви геноциду в Україні. Токсичність грошей Росії незабаром може стати неприйнятною навіть для традиційно нейтральної та добре підготовленої і фінансово зацікавленої Росією Швейцарії.