Військовий потенціал Альянсу в Європі
Іван Січень
У моїй попередній статті «Захід вступає у війну. Нові кроки з підтримки України» був зроблений висновок про те, що США та НАТО з високою ймовірністю будуть втягнуті у війну Росії проти України у випадку її продовження Москвою. І це не просто припущення, а об’єктивна реальність. Війна такого масштабу, яка відбувається зараз в Україні, не може не зачепити сусідніх країн. Більш того, наразі такий розвиток подій вже відбувається в реальності.
Втім, у США та НАТО є все для того, щоб дати відсіч Росії. Тим паче, що основна частина боєздатних військ Росії вже знекровлена та зав’язла в Україні. А тому Захід може зняти всі обмеження щодо військової підтримки нашої держави. Це – і створення безпольотної зони над Україною, і передача їй важких озброєнь, в тому числі літаків та зенітних ракетних комплексів колишнього радянського виробництва. Крім того, Захід може ввести до України підрозділи Об’єднаних збройних сил США/НАТО. Якими б неможливими здавалися такі перспективи, але ми ще це спостерігатимемо.
Порушення російськими БПЛА повітряних кордонів Польщі та Румунії вивело на перший план питання захисту НАТО від Росії, яке раніше мало здебільшого гіпотетичний характер. Тим більше, що після БПЛА до країн Центрально-Східної Європи, які наразі є членами Північноатлантичного союзу, можуть залетіти ще й російські крилаті ракети.
Тому, ані США, ані Європа не зможуть залишитися осторонь війни Росії проти України, або обійтись лише санкціями проти режиму В. Путіна та російської економіки, чи обмеженими постачаннями зброї нашій державі. Війна неминуче прийде і на поріг самого НАТО.
Втім, це було ясно ще у 2007 році, коли В. Путін відкрито оголосив новий курс Росії на протистояння із НАТО. А після нападу Москви на Україну в 2014 році та відновлення конфронтації між Росією та Заходом можливість військового зіткнення сторін набула цілковитої реальності.
Треба віддати належне: керівництво Північноатлантичного союзу усвідомило таку загрозу ще з часу анексії Москвою Криму та окупації Донбасу. Так, у вересні 2014 року під час Уельського (Великобританія) саміту НАТО було прийнято рішення щодо внесення змін до Стратегії Альянсу, а саме – повернення до принципів протидії можливій агресії зі Східного напрямку (з боку Росії).
Згідно з цим рішенням було розпочато нарощування військової присутності США/НАТО в Європі, відновлення системи перекиду американських військ з континентальної частини Сполучених Штатів Америки на Європейський ТВД, а також проведення військових навчань, характерних для минулої холодної війни. Наведені складові діяльності НАТО уточнювалися в ході наступних самітів Альянсу. А в 2020–2021 роках була розпочата розробка нової Стратегічної концепції НАТО на період до 2030 року, яка чітко визначає Росію як головного противника Північноатлантичного союзу.
У рамках єдиних планів НАТО власні заходи з посилення військового захисту Європи здійснювали також США. Крім того, країнами-членами НАТО докладались зусилля з підвищення бойових потенціалів їх національних збройних сил.
На сьогодні основними результатами реалізації зазначених планів, які дозволили значно зміцнити безпеку Європи від загроз нападу з боку Росії, вже стали:
– вдосконалення Сил швидкого реагування (СШР) НАТО, які призначені для екстреного залучення у кризових ситуаціях з метою їх локалізації, а також стримування противників до підходу і розгортання основних угруповань військ Альянсу. Так, з 2014 року загальна чисельність СШР була збільшена до 40 тис. військовослужбовців, а у їх складі створені Передові сили надшвидкого реагування та Сили високої готовності НАТО.
Наразі відповідна інфраструктура для розгортання Передових сил надшвидкого реагування створена в районах міст Бидгощ в Польщі, Вільнюс в Литві, Рига в Латвії та Таллінн в Естонії.
Основу Сил високої готовності НАТО на східних рубежах Європейського ТВД створюють багатонаціональний (об’єднаний) армійський корпус швидкого розгортання «Північний Схід» зі штабом у м. Щецин в Польщі та багатонаціональна дивізія швидкого розгортання «Південний Схід» зі штабом в Румунії.
До складу корпусу «Північний Схід» входять багатонаціональні дивізії швидкого розгортання «Північний Схід» зі штабом у м. Ельблонг в Польщі та «Північ» зі штабом у м. Адажі в Латвії. Перша з них включає по одній механізованій бригаді збройних сил Польщі та Литви, а також дві багатонаціональні бойові групи посиленої передової присутності НАТО (ББГППП; батальйонні тактичні групи, посилені бойовими вертолітними підрозділами). Друга – механізовані бригади Латвії, Естонії та Данії, а також ББГППП НАТО, розміщені на литовській та польській територіях.
Своєю чергою, багатонаціональна дивізія «Південний Схід» включає механізовані бригади ЗС Румунії, Болгарії, Угорщини та Словаччини. За окремими даними, дивізію планується переформувати у відповідний корпус. До нього увійдуть як мінімум дві багатонаціональні дивізії, а саме – румунсько-болгарська та угорсько-словацька.
Крім того, корпуси швидкого розгортання НАТО знаходяться в Німеччині, Франції, Туреччині, Італії та Іспанії. Кожне зі згаданих об’єднань (включно із корпусом «Північний Схід» в Польщі) приблизно дорівнює загальновійськовій/танковій армії ЗС Росії, а за якістю озброєнь та рівню підготовки особового складу – значно перевищують їх;
– розгортання на Європейському ТВД штабів та командних структур, об’єднань, з’єднань і частин ЗС США, які дислокувались там в період минулої холодної війни. Так, з того часу у м. Вісбаден в Німеччині залишається Командування Сухопутних військ США в Європі та Африці.
Командуванню підпорядковується штаб 5-го корпусу ЗС США, який був розгорнутий в 2020 році у м. Познань в Польщі (раніше корпус дислокувався у ФРН і був розформований у 2013 році). У підпорядкуванні штабу 5-го АК знаходиться штаб 1-ї піхотної дивізії ЗС США з місцем дислокації у м. Познань в Польщі (до жовтня 2019 року мав статус передового дивізійного командного елементу та розмішувався у Німеччині).
На штаб дивізії покладені функції оперативного управління всіма з’єднаннями, частинами та підрозділами Сухопутних військ США в Європі, які включають: 2-й бронекавалерійський (розвідувальний) полк у м. Фільзек, ФРН; механізовану/бронетанкову та бойову вертолітну бригади, які знаходяться в Європі на ротаційній основі (штаби у Німеччині, а бойові підрозділи – у Польщі та країнах Балтії); спільний Центр бойової підготовки сил спеціальних операцій (полігон Дравсько-Поморське в Польщі); ескадрилью розвідувально-ударних безпілотних літальних апаратів MQ-9 Reaper (польська авіабаза Ласк); низку інших американських підрозділів.
До складу 5-го АК можуть увійти як мінімум ще дві дивізії ЗС США. Їх техніка, озброєння та боєприпаси вже знаходяться на складах у Бельгії, Нідерландах, Німеччині та Польщі, а особовий склад готовий до перекиду з континентальної частини США в будь-який момент часу.
Крім того, в 2021 році було відновлено 56-е артилерійське командування ЗС США зі штабом в районі м. Вісбаден, ФРН. До складу командування входить 41-а артилерійська бригада, яка дислокується у німецькому м. Графенвер.
Водночас в Європі на постійній та ротаційній основі знаходиться бойова та допоміжна авіація ВПС США. Вона включає значну кількість з’єднань та частин і має розвинуту інфраструктуру, тому зазначимо лише їх основні складові.
Зокрема, вони включають: у ФРН – штаб ВПС США в Європі та Африці, штаб 3-ї повітряної армії ВПС США та 86-е транспортне крило (постійно знаходяться літаки С-130, С-20Н, С-21А та С-40В) на авіабазі Рамштайн, 52-ге винищувальне крило (постійно – літаки F-16C/D; періодично – штурмовики А-10 і багатофункціональні винищувачі F-22 та F-35А) на авіабазі Шпангдалем; у Великобританії – 86-е винищувальне крило (постійно – винищувачі F-15Е та F-16C/D; періодично – F-22 та F-35А) на авіабазі Лейкенхіт, 100-е крило літаків-заправників (постійно – літаки КС-135R/Т) та 55-е розвідувальне крило (постійно – літаки ОС-135, RС-135U та RС-135V/W) на авіабазі Мілденхолл, групи літаків стратегічної авіації (періодично B-52H, B-2A і B-1B) на авіабазі Ферфорд; в Італії – 31-е винищувальне крило (постійно – літаки F-16C/D); в Польщі – загін 52-го винищувального крила (на ротаційній основі – літаки F-16; періодично – А-10, F-22 і F-35А) на авіабазі Ласк; а також групи транспортної та тактичної авіації (періодично – С-130 та А-10) на авіабазі Повідз.
Тактична авіація США має можливість використання авіабаз також і в більшості інших країн-членів НАТО (в тому числі в Центрально-Східній Європі та Балтії) а стратегічна – в Норвегії та Туреччині. Поряд з цим групи винищувальної авіації НАТО знаходяться на постійній або періодичній основі в Литві, Латвії, Естонії, Румунії та Болгарії із завданнями забезпечення їх повітряної безпеки.
Слід також зазначити, що в Польщі вже розгорнуто три дивізіони американської системи ППО/ПРО Patriot. Аналогічний ЗРК розгорнуто Німеччиною в Словаччині. А в 2021 році із регіону Близького Сходу до Румунії та країн Балтії була переведена 25-а група ВПС США, яка має на озброєнні ударні БПЛА MQ-9 Reaper.
І, нарешті, в Румунії вже розгорнуто, а в Польщі завершується розгортання стратегічних протиракетних систем США/НАТО;
– відновлення системи оперативного перекиду американських військ з континентальної частини США до Європи. У 2018 році у складі НАТО були створені дві нові структури, в тому числі – Командування об’єднаних збройних сил у м. Норфолк для забезпечення безпеки морських шляхів між Північною Америкою та Європою, а також Об’єднане командування забезпечення та підтримки у м. Ульм в Німеччині із завданнями координації та захисту переміщень військ НАТО всередині Європи. Відновлений також 2-й флот ВМС США з функціями захисту морських комунікацій через Північну та Центральну Атлантику.
Окрема увага США приділяється забезпеченню дій американських військ в Польщі, яка безпосередньо межує з Білоруссю та Калінінградською областю Росії. Зокрема, у польському м. Повідз розміщена група логістичної підтримки ЗС США в Польщі, Литві, Латвії, Естонії, Румунії та Болгарії. Для прийому американських військ обладнаний польський міжнародний аеропорт Вроцлав. А у м. Бидгощ сформований передовий координаційний центр, який відповідає за розгортання Сил швидкого реагування НАТО;
– зміцнення національних збройних сил членів НАТО. Насамперед це стосується Польщі та країн Балтії, які відчувають найбільшу загрозу з боку Москви. Так, у період 2014–2021 років загальна чисельність збройних сил згаданих країн зросла майже в 1,5 раза.
Зокрема, в Польщі розгорнута четверта за рахунком – 18-а механізована дивізія, яка є найбільш потужним з’єднанням польських збройних сил та знаходиться у східній частині країни поблизу кордону з Білоруссю. Крім того, у Польщі створено 17 бригад територіальної оборони загальною чисельністю 53 тис. осіб. В Литві сформовані два нових з’єднання – мотопіхотна та легка піхотна бригади, а в Естонії – піхотна бригада.
Триває активне переоснащення країн-членів НАТО на нові зразки озброєння та військової техніки, в тому числі американські винищувачі F-35А, високоточні ударні системи, сучасну бронетанкову техніку, вдосконалені цифрові засоби управління, зв’язку та розвідки тощо.
Отже, у випадку прямого військового зіткнення сторін НАТО є чим відбитися від Росії та завдати їй рішучої поразки. І це вже очевидно розуміє керівництво Альянсу та окремих країн-членів організації.
В цьому плані хотілося б повернутися до початку статті, а саме – питанню перспектив введення США/НАТО своїх військ до України. Це не так вже і неможливо. Так, віцепрем’єр-міністр Польщі Я. Качинський вже закликав НАТО направити до України озброєну миротворчу та гуманітарну місії.
