Іван Січень
На сторінках нашого сайту вже не раз йшлося про зміни у змісті та тональності публічних заяв Кремля, що Росія може то швидко вийти на рівень провідної економічно розвинутої держави, то про те, що у неї існують суттєві проблеми, які не дають змоги досягти такої мети. Зокрема, цій темі на початку травня ц. р. була присвячена стаття засновника Незалежного аналітичного центру «Борисфен Інтел» В .Гвоздя «Анаконда» в дії. Як Росія програє нову «холодну війну». Подальший розвиток подій в Росії та довкола неї повністю підтверджує зроблені автором висновки.
На початку червня поточного року у Російській Федерації пройшов ХХІV Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ). Його назвали одним з найбільших таких заходів з часів початку пандемії COVID-19. У форумі брали участь президент РФ В. Путін, представники російського парламенту та уряду, а також запрошені з різних країн підприємці та економічні експерти. Як завжди, такому заходу передувала активна інформаційна кампанія, що мала на меті сформувати позитивний імідж Росії та її економіки в очах національних і іноземних інвесторів. Так, стверджувалося, що Росія почала виходити з кризи, пов’язаної з пандемією, та відновлювати свою економіку, яка нібито не постраждала від запроваджених Заходом санкцій. Зауважувалось також про можливість і вигідність реалізації в Росії фінансових та економічних проектів.
Аналогічними були і промови більшості російських учасників форуму. Щоправда, вони оприлюднювали відверто неправдиві судження, як і по-різному озвучували існуючі в країні реальні проблеми. Це ж стосується і виступу самого В. Путіна. За його словами, «Росія впоралася з негативними наслідками пандемії найкраще з усіх інших країн і вже наближається до докризового рівня». Але ж це — неправда, що давно вже доведено незалежними експертами, та, по суті, це визнав і сам В. Путін! Він же ж повідомляв, зокрема, про зростання в РФ рівня безробіття, про падіння реальних доходів населення. У посланні до Федеральних зборів РФ в квітні ц. р. В. Путін не поспішав підтверджувати стратегічні завдання російському уряду стосовно виведення темпів росту ВВП до рівня, що перевищує розвиток світової економіки, а також щодо продовження реалізації масштабних соціальних проектів. Замість цього президент РФ лише знову оприлюднив низку тактичних кроків, які планує російське керівництво, зокрема: пролонгацію терміну дії пільгової іпотеки; звільнення від сплати податку на добавлену вартість підприємств громадського харчування з виручкою понад 2 млрд рублів за рік; підтримку малого та середнього бізнесу у спосіб започаткування програми державної поруки за отримані кредити; створення системи швидких платежів за участі провідних російських банків; скасування значної частини будівельних норм; створення нормативної бази для реалізації кліматичних проектів в РФ тощо. Окремо президент РФ відзначив плани з завершення будівництва газогону «Північний потік-2» та просування на світовий ринок російських вакцин проти COVID-19.
 |
| У звичній для себе манері В. Путін замовчував той факт, що саме агресивна політика Москви і стала причиною дестабілізації міжнародних відносин |
Разом з тим В. Путін фактично визнав, що західні санкції негативно позначаються на російській економіці. Саме так можна сприймати його звернення до США щодо необхідності нормалізації американсько-російських відносин. За його словами, це сприятиме підвищенню загальної стабільності у світі, що піде на користь США та Росії. Але одночасно В. Путін знову звинуватив Вашингтон у проведенні деструктивного курсу стосовно Росії, а також намаганнях зберегти домінуючу роль США у світі. У звичній для себе манері він замовчував той факт, що саме агресивна політика Москви і стала причиною дестабілізації міжнародних відносин…
В тій чи іншій мірі виступ російського президента доповнювали учасники форуму, які звертали увагу як на досягнення, так і на очевидні недоліки у російській економіці. Вони наголошували на важливості таких заходів для розвитку зв’язків між російськими та іноземними підприємцями. На форумі дійсно укладено низку угод щодо реалізації спільних економічних і інвестиційних проектів за участю російських, китайських, катарських, саудівських та інших компаній (про поставку російського газу, розробку природних ресурсів, розвиток транспортної інфраструктури, а також виробництво радіоелектронної техніки та вакцин проти COVID-19 тощо). Але жодна із західних компаній угод з російським бізнесом не уклала.
 |
| Незалежні експерти передбачають невисокі темпи розвитку російської економіки, на рівні не більше, ніж 1–1,5 % за рік |
Петербурзький міжнародний економічний форум викликав чергову хвилю різного роду як публікацій у ЗМІ, так і експертних оцінок стосовно стану і перспектив розвитку російської економіки. Причому, вони також мали суттєві розбіжності в залежності від позицій та поглядів тих, чи інших експертів. Так, за оцінками представників урядових структур РФ, наданими під час форуму та в їх подальших виступах у засобах масової інформації, російська економіка може відновитися до рівня ІV кварталу 2019 року вже в червні–липні 2021 року. А за підсумками поточного року ВВП РФ може зрости на 2,9–3,5 %. Та ось незалежні експерти передбачають невисокі темпи розвитку російської економіки, на рівні не більше, ніж 1–1,5 % за рік. І це лише у найкращому випадку.
В той же час як проурядові, так і незалежні експерти зійшлися на спільній думці щодо критичної залежності розвитку російської економіки від урядових, приватних та іноземних інвестицій. Це стосується передусім нафтогазового комплексу РФ, який залишається основою її економіки. Зокрема, за прогнозами керівництва російської державної компанії «Роснефть», нафтогазова галузь країни гостро потребує збільшення обсягів капіталовкладень в освоєння нових родовищ нафти і газу та вже наразилася на значні проблеми через нестачу коштів.
 |
| У 2020 році чистий відтік коштів із Росії у порівнянні з попереднім роком збільшився вдвічі, до понад 50 млрд доларів |
В цьому плані позитивним чинником називаються наміри державної корпорації розвитку «ВЭБ.РФ» виділити до 2022 року 3 трлн рублів на підтримку російської економіки, що на 70 % більше, ніж у минулому році. Разом з тим визнається, що через негативний інвестиційний клімат капітали і надалі «втікатимуть» з російської економіки. Так, у 2020 році чистий відтік коштів із Росії у порівнянні з попереднім роком збільшився вдвічі, до понад 50 млрд дол. США. А в першому кварталі поточного року цей показник становив близько 20 млрд дол. США. В першу чергу, причину такої тенденції експерти пов’язують з західними санкціями, незадовільним станом російської економіки, корупцією та недосконалістю інвестиційного законодавства, а також фактами переслідувань бізнесменів та примусового переділу їхнього бізнесу.
Серед критичних проблем російської економіки відзначається також прискорення темпів інфляції в Росії, яке стає стійким за характером. Згідно з офіційними даними, у 2020 році її середній рівень становив 5,6 %, а у 2021 році може збільшитись до 6 %. Втім, ціни на окремі групи товарів, зокрема, продовольство, зросли на понад 20 %. Наслідком цього стало падіння реальних доходів населення, що змусило російський уряд вперше з 1990-х років застосовувати методи державного регулювання цін на основні види продовольчих товарів. При цьому проурядові та незалежні експерти по-різному пояснюють причини підвищення цін в Російській Федерації. Одні, в основному, вказують на зовнішні чинники, в тому числі на зростання світових цін на продовольство та зниження попиту на нафту і інші сировинні ресурси, що призвело до падіння курсу російського рубля. Інші причину інфляції вбачають у прорахунках діяльності російського уряду.
Досить неоднозначна ситуація склалася також і довкола питання зростання рівня безробіття в Росії. За офіційною інформацією, на сьогоднішні кількість безробітних сягає 4 млн осіб. А незалежні експерти називають іншу цифру — 10 млн осіб. Хоча всі сходяться на тому, що причиною скорочення робочих місць стало закриття підприємств внаслідок карантинних заходів, а також зниження зовнішнього та внутрішнього попиту на російські товари і послуги.
Водночас привертається увага до такої тенденції, як скорочення числа працездатного населення в Росії, що вже спричинило нестачу робітників у низці галузей російської економіки — від будівництва, громадського харчування до логістики. Наприклад, за даними Росстату, у першому кварталі поточного року чисельність населення Росії скоротилася на понад 190 тис. осіб. Для порівняння: за аналогічний період минулого року згаданий показник становив 78 тис. осіб. При цьому міграційний приріст компенсував природне зменшення населення лише на 22 %. Загалом, за станом на початок 2021 року чисельність працездатного населення в РФ оцінюється на рівні 82 млн осіб, тоді як десять років тому вона складала 88 млн. Незалежні експерти це пояснюють демографічною кризою в Росії: населення старіє, економічні проблеми загострюються, свій відбиток накладає пандемія, та й програма російського уряду щодо охорони здоров’я та підтримки материнства і дітей зазнала провалу.
 |
| Втрати, які Росія зазнала внаслідок анексії Криму та окупації Донбасу, вже сягають 500 млрд. доларів |
На фоні таких оцінок більшість експертів передбачають подальше посилення західних санкцій проти Росії. Причому допускається можливість реалізації найгіршого варіанту за подобою «іранського сценарію». Зокрема, санкції, які вже були запроваджені щодо Росії, можуть бути доповнені відключенням від міжнародної платіжної системи SWIFT, застосуванням повної заборони на операції з російськими зовнішніми боргами у західних банках, а також оголошенням ембарго на експорт Російською Федерацією нафти.
За таких перспектив Москва вживає запобіжних кроків з відстоювання своїх інтересів. Так, розробляється власна система швидких платежів, оголошується про намір відмовитися від долара у складі Фонду національного добробуту, щоб замінити його юанем, зовнішні борги переводяться у азійські банки, а експорт нафти переорієнтовується на Китай та інших партнерів.
Але чи це компенсує втрати, які Росія зазнала внаслідок анексії Криму та окупації Донбасу? Ясна річ, що ні… За окремими даними, вони вже сягають 500 млрд. дол. США.
Незважаючи на всі зі згаданих проблем, переважна більшість російських політиків та експертів, в тому числі зі складу «несистемної» опозиції В. Путіну, не погоджуються з необхідністю змінити політику Росії стосовно України. Не кажучи вже про повернення їй Криму та звільнення Донбасу. Певним чином йдеться лише про можливість компромісу із Заходом, однак винятково на основі російських інтересів.
 |
| Ускладнення економічної ситуації в Росії постає потужним стримуючим чинником для її агресивної політики |
Зважаючи на наведені обставини, можна дійти таких висновків:
- економіка Російської Федерації залишається у складному стані, що є наслідком західних санкцій, несприятливих для неї зовнішніх умов, а також неефективності російської економічної системи;
- ускладнення економічної ситуації в Росії постає потужним стримуючим чинником для її агресивної політики. Разом з тим влада в Кремлі все ще може вдатися до агресивних дій як проти Заходу, так і проти України;
- негативний вплив західних санкцій, а тим паче — загроза їх подальшого посилення змушують режим В. Путіна шукати якусь можливість, що допоможе відновити стосунки зі США та Європою. Разом з тим Кремль не бажає шукати компромісу у стратегічних питаннях, у тому числі щодо України;
- все це перешкоджає мирному врегулюванню ситуації довкола України не тільки в найближчій, але і середньостроковій перспективі. Своєю чергою, це вимагає від України, щоб вона не намагалася домовлятися з Росією, а мобілізувала всі свої сили для досягнення успіху у протистоянні з нею.
