Українці бажають насамперед Перемоги і вже потім — миру

Оксана Мітрофанова

кандидат політичних наук

 

Оксана Мітрофанова, український політолог, яка перебуває зараз у Франції, розтлумачує на сторінках місцевих ЗМІ, зокрема, у своєму дописі в Liberation, що попри жорстокість війни, відносини між ЗСУ і громадянським суспільством ніколи ще не були такими довірливими і одностайними стосовно членства в Європейському Союзі.

Чимало західних цивільних та військових аналітиків вважали, що Україна протримається (після нападу росіян — ред.) лише 3–4 дні, максимум — два тижні. Тобто, ситуація начебто була цілком безвихідна, а Україна — приречена. Однак українське суспільство протягом кількох годин перетворилося на злагоджений організм, здатний протидіяти агресору. Якщо організм бореться з чужорідною інфекцією, як ми знаємо, за допомогою лейкоцитів, то у випадку з Україною саме її Збройні Сили стали «лейкоцитами», спроможними захистити українців та їхню Державу. Така підтримка армії стала настільки природною частиною життя українців, що їм навіть не спадає на думку аналізувати цей аспект.

До слова, французький аспірант Жюльєн Плюшар, який у лютому 2022 року, на початку російського вторгнення, знаходився у Києві, розповідає, що у перші години війни спостерігав, як українське суспільство починає усвідомлювати, що доля нації тісно пов’язана з військом. Українське населення тоді повністю ототожнювалося зі своїми збройними силами. Успішні, що стали популярними, історії про «Привид Києва» та тринадцятьох солдатів з острова Зміїного в подальшому підтвердили налаштованість українців зі зброєю в руках протистояти російському вторгненню. Чимало пересічних цивільних українців записалися до лав територіальної оборони і стали на захист своїх рідних міст та сіл. Багато хто з них згодом перейшли до регулярної армії.

Аби якою була важкість цієї війни, сила народної підтримки українських вояків не зменшувалася. Збройні Сили України залишаються у свідомості українських громадян гарантом виживання українського народу. Відносини між армією та нацією як ніколи були міцними. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, оприлюдненим 13 січня 2023 року, рівень довіри українців до Збройних Сил сягнув 96 відсотків (у порівнянні з 72 відсотками рік тому). А вже другу позицію в рейтингу довіри впевнено посіли президент України Володимир Зеленський та українські волонтери з показником 84 %.

Після постійних обстрілів російською армією українських громадян, після тортур містян, які застосували російські солдати в Бучі, Ірпіні та інших містах України, відраза українців до Росії стала цілком логічною. Опитування Київського міжнародного інституту соціології від 7–13 вересня 2022 року засвідчило, що переважна більшість — 80 % опитаних — не пускали б росіян в Україну навіть у якості туристів.

Прихильність українців до вступу в ЄС не є чимсь новим. За даними дослідження групи «Рейтинг», оприлюднених 3 жовтня 2022 року, 86 % опитаних підтримали б вступ України до Євросоюзу у разі проведення референдуму (проти — 3 %, не проголосували б — 7 %). Підтримка вступу до ЄС одностайна серед представників усіх макрорегіонів і вікових груп, кажуть соціологи. Але фіксується й рекордна підтримка українцями вступу до НАТО, яка зараз є найвищою за всю історію спостережень: на референдумі цю ініціативу підтримали б 83 % (проти — 4 %, не проголосували б — 9 %).

Важливим елементом українського опору є стійкість населення. Так, у Києві щодня лунає сирена повітряної тривоги, нерідко і в нічний час. Уся країна підпадає під регулярні бомбардування, обстріли ракетами та дронами-камікадзе. Квартали охоплює темінь внаслідок відключення освітлення, і тоді розпочинається дуже специфічне гуркотіння генераторів, якими повсякденно рятують свій побут українці. Лікарням, аптекам, магазинам, об’єктам критичної інфраструктури потрібне електричне живлення, тому що не можна відкладати проведення термінових операцій, а ліки та харчі без холодильників можуть зіпсуватися. Технічні спеціалісти, які лагодять пошкоджену бомбардуваннями мережу, працюють вдень і вночі, постійно ризикуючи своїм життям. І вже до сотні з них загинуло.

Джерело: Vladimir Kazanevsky/Liberation

Війна роз’єднала багато українських родин. Чимало жінок і дітей, стаючи біженцями, опинилися у різних країнах. Організація Об’єднаних Націй повідомляє, що станом на 31 січня 2023 року у європейських країнах прихисток дістали 4 мільйони 823 тисячі громадян України. У той же час ще близько 3 мільйонів українців перебуває на території РФ. Наразі зовсім невідомо, як складеться доля цих біженців, чи зможуть вони колись повернутися додому (зруйновані оселі та втрачена робота є додатковими обтяжливими чинниками).

У дуже складній ситуації населення, яке опинилося на окупованих територіях. Генштаб України повідомив 8 лютого 2023 року, що в населених пунктах Херсонської області російські окупаційні війська вдаються до щоденних обшуків, безчинствують та грабують місцевих жителів, викрадаючи побутову техніку, телефони та цінні речі. До того ж, фільтраційними заходами погрожують містянам, які до березня не отримають російських паспортів (що не можна вважати законними — авт.), та українським державним службовцям, які відмовляються співпрацювати з російською окупаційною адміністрацією.

Але попри усі страхіття війни та невизначене майбутнє, у Новому році українці бажали собі Перемоги, а вже потім — миру. Тоді як більшість моїх друзів-іноземців та колег побажали мені миру. Така різниця у побажаннях підкреслює рішучість українського суспільства досягти перемоги, єдиної для нас умови справжнього міцного миру.

Джерело: Liberation

 

Схожі публікації