Кремль вдається до внутрішнього терору

Кремль вдається до внутрішнього терору

«libertatea.ro», Румунія

Дописи Теодора Баконскі — відомого румунського вченого і політика — не можуть не викликати інтересу, особливо коли він розмірковує про поточні події, пов’язані з російсько-українською війною. Як публіцист, автор серії книжок і досліджень, він вважається одним із найбільш поважних консервативних мислителів Румунії. Дипломат за фахом, пан Баконскі працював на посадах міністра закордонних справ, посла Румунії у Португалії, Франції, при Святому Престолі (Ватикан), певний час був радником президента. Сьогодні доктор Баконскі викладає в університеті Сорбонни, пише матеріали для газет і журналів, дає інтерв’ю для європейських ЗМІ. В кількох нещодавніх таких матеріалах він виклав своє бачення того, що нині відбувається у Європі, в тому числі стосовно підґрунтя політики Кремля, який не зупиняється ні перед чим у своєму прагненні втриматися на перших ролях світової політичної арени. Нещодавно привернув до себе увагу допис доктора Баконскі про те, як російське керівництво намагається будь що досягнути визначеної для себе мети, зокрема вдаючись до політичних вбивств. Заголовок невеликого матеріалу не двозначний — «Кремль офіціалізує внутрішній терор»

https://www.libertatea.ro/

З перших рядків автор звертає увагу, що по суті, з 1999 року виступ проти Путіна в будь-якій формі гарантує протестуючому заслання, ув’язнення або навіть фізичну ліквідацію. Це відбувається особливо останнім часом, коли вступила у активну фазу російсько-українська війна, у якій, пише автор, ми беремо участь і за сприяння соціальних медіа, що часом нагадує бойові дії на передовій лінії фронту, коли тисячі приватних каналів розширюють інформаційну хмару. Позитивним є те, на погляд автора, що жоден інцидент не залишається «таємним», прикритим від очей світової громадськості. Але є й так званий «мінус» — щоденне передозування новин, правдивість яких важко перевірити. Накопичуючись, повідомлення про трагедію мільйонів мирних жителів, які потрапили під бомбування і були змушені шукати притулку, набувають абстрактного статистичного відтінку, оскільки резервуар «гуманітарних» емоцій жителів Заходу невпинно спустошується. Ми досягли, пояснює автор, психологічної межі насичення і намагаємося жити нашим «нормальним» життям, як громадяни європейської демократії, навіть якщо ми не можемо повністю ігнорувати як абсурдність ситуації, спричиненої нападом Путіна, так і небезпеку ескалації російсько-українського протистояння. Ми постійно звертаємо увагу на події в Росії, як у країні-агресорки. У перші місяці вторгнення західні аналітики робили всі можливі припущення про бажаний, але не обов’язковий кінець путінського режиму, який може призвести до чогось ще гіршого, не обов’язково пов’язаного з війною. Очевидно, що вплив диктатора є усюдисущим на другому фронті пропаганди, але системні розломи — з окультної сфери влади — залишаються добре прихованими державною таємницею, типовою для колишнього СРСР. Відвертий цинізм приходить на зміну лицемірним застереженням тих часів, коли Путін був набагато популярнішим, ніж зараз, коли за війну суспільство розплачується вбитими, пораненими, відносною нестачею товарів першої необхідності, захопленням промислових виробництв і різким міжнародним засудженням Росії, громадянам якої вже ніде не раді. І на цьому фон почастішали політичні вбивства. Не лише замасковані під диверсійні сценарії, як у випадку з дочкою Дугіна (якому певні православні кола теж написали акафіст як «мучениці» російської справи), а й демонстративно зрежисовані у контексті сучасних подій, вважає автор.

Політичні вбивства залишаються нерозкритими.
https://www.svoboda.org/

Не так давно, йдеться далі у дописі, настала черга колишнього керівника групи «Лукойл», який не без сторонньої допомоги випав з вікна лікарні на асфальт, куди його помилково привезли — Равіля Маганова. Ним завершується довга низка жертв путінських відплат. Автор згадує і про незалежну журналістку Анну Політковську, вбиту в Москві в 2006 році, і про розвідника-перебіжчика Олександра Литвиненка, померлого у Великій Британії після того, як йому «подали» чай, збагачений полонієм 210. Також про смерть у Англії Олександра Перепелічного, який протягом двох років співпрацював з владою Швейцарії, надаючи дані про корупцію російських лідерів: розтин показав, що смертельний інфаркт був «стимульований» дозою гельземію. У дописі також згадується, як у 2013 році мільярдер Борис Березовський, колишня довірена особа Єльцина та спонсор підйому Путіна, «погодився» повіситися у своїй лондонській квартирі… За висновком автора, практично починаючи з 1999 року, будь-яке протистояння Путіну гарантує вигнання, ув’язнення (як у випадку з Олексієм Навальним, врятованим німецькими лікарями після жорстокого отруєння) або фізичну ліквідацію. Тут автор згадує ще й Бориса Нємцова, Наталію Естемірову, Станіслава Маркерова, Анастасію Бабурову, Сергія Юценова, юриста Сергія Магнітського, автора знаменитого Глобального акту Магнітського (2016), який ініціює урядові санкції США проти будь-якого іноземного чиновника, винного в порушенні прав людини.

І зараз вже потрібно, переконує Баконскі, не стільки вести мову про число відомих чи невідомих жертв, як усвідомити терористичну природу пострадянської російської держави, що нині вдерлася до України. Ілюзії щезають, огидну правду про путінський режим можна побачити з супутника, а бажання ізолювати Кремль стає одностайним, вказує автор, продовжуючи, що дуже важливо, щоб демократичні держави ЄС і НАТО і надалі стежили за внутрішньою ситуацією в Росії аби допомогти врятуватися тим, які вже внесені до чорного списку ФСБ. Бо навіть якщо комусь з них і вдалося отримати притулок на заході, то це ще не значить, що їх не намагатимуться дістати путінські кілери. Їхній вільний голос — на зразок голосу колишнього чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова — є важливим свідченням для всіх, включно для нині полонених співвітчизників росіян.

Зрештою, як тут не згадати про ще один допис політика-вченого Т. Баконскі під заголовком «Ідеї мають наслідки», що з’явився на сторінках румунської преси з приводу нещодавньої загибелі дочки росіянина Дугіна. Факт цей, так чи інакше, також стосується внутрішньої політики Росії, що оповита драмами і нескінченними стражданнями, і як вважає Баконскі, розкриває глибокі тріщини путінського режиму. Ми не дізнаємося про причини загибелі цієї росіянки найближчим часом, пише автор, тому що в путінській Росії не може бути об’єктивного та незалежного розслідування. Тому доводиться задовольнятися різними робочими гіпотезами. Та справа не лише у тому, що у Підмосков’ї стався такий теракт. Тут не менше уваги до самого батька загиблої. Адже він, як ідеолог Путіна, ототожнювався з євразійською доктриною, згідно з якою «Росія є тією силою, яка законно керує — або повинна керувати — всією північною півкулею; росіяни — справжні люди, обрані для збереження традиційних, домодерних цінностей; лише вони можуть зупинити глобальний капіталізм, цей демонічний американський винахід».

Ідеї ​​мають наслідки. Драма Олександра Дугіна розкриває глибокі тріщини путінського режиму.
Джерело: https://www.libertatea.ro/

Щодо такої доктрини євразійства, то політик-вчений Т. Баконскі вважає її постмодерністською сумішшю нацизму, більшовизму, панславізму та православ’я, у якій немає нічого оригінального, навіть у тій завзятості, з якою її проповідують. Але цікаво, що режим Путіна, відкрито чи мовчки, таки прийняв цю ідеологію до дії. Від «заморожених» конфліктів до масового вторгнення в Україну пострадянська політика Росії лише використовує екстремістські ідеї, сформульовані Дугіним, який тим часом створив міжнародну мережу послідовників на всіх континентах.

Якщо намагатися якось знайти в Росії «кінці» таких злочинних дій, як от підрив у легковому автомобілі людини, то, на погляд автора, слід припустити, що ФСБ, яка утримує монополію на державний тероризм у Російській Федерації, може бути вже розділена. Її антипутінська команда таким кривавим видаленням «мозку» (тобто, усуненням Дугіна) могла у такий спосіб надіслати побічний сигнал. Адже знищити ідеї Путіна означає позбавити тирана його ідеологічної влади та стримати ентузіазм його затятих послідовників. Але цілком може бути, що прихильники попутінської жорсткої лінії запропонували зробити Дугіна мучеником, аби виправдати ескалацію конфлікту в Україні. Перетворений на героя «справи» (яку він більше не міг підживлювати, оскільки євразійські ідеї вже є на ринку і більше не можуть розвиватися), мертвий Дугін може виявитися ціннішим за живого Дугіна, пояснює Баконскі одну з версій теракту. А далі відкидає гіпотезу, за якою ніби Україна організувала підрив, одночасно нагадуючи, що їй потрібна військова перемога, звільнення своєї території, щоб забезпечити суверенітет, мати змогу проводити економічну реконструкцію та прокладати шлях до інтеграції в ЄС (і, можливо, в НАТО).

Аби як не намагалася нав’язувати російська пропаганда варіант про «український слід», він абсурдний, бо врешті-решт Україна нічого не виграє таким вбивством.

Якщо є прагнення наблизитися до істини, достатньо буде перевернути з ніг на голову той «офіційний» висновок, до якого прийде кремлівська влада, вважає румунський вчений-політик: «З перших коментарів у російській пресі підтверджується моя гіпотеза про те, що теракт був організований жорстким ядром путінського кола. Представники цієї групи зараз кричать, що «перейдено червону лінію» і що Україну дійсно треба стерти з лиця землі… Вбивства, замовлені Путіним щодо його опонентів — бунтівних олігархів, дисидентів чи представників громадянського суспільства — були звичайними. Але зараз «опозиція» перевершила всі норми і логіку помсти можна розслідувати без сумнівів. Наче все, що відбувається на очах світу з 24 лютого, ще не порушило, у величезних масштабах, усі можливі правила! Є ще один можливий розвиток подій. Олександр Дугін приголомшений, бо знає, що був мішенню, і тим, що не зміг врятувати власну дочку від загибелі».

Наприкінці румунський автор робить однозначний висновок, що стосується за великим рахунком не лише окремого політика чи урядовця. Допис закінчується наступним реченням: «За такого трагічного випадку, як того, у якому він (Дугін — авт.) опинився, філософ міг би нарешті усвідомити, що ідеї мають наслідки і що кожен, хто проповідує насильство, рано чи пізно стає його жертвою».

https://www.libertatea.ro/opinii/kremlinul-oficializeaza-teroarea-interna-la-moscova-asasinatul-politic-devine-la-fel-de-banal-ca-buletinul-meteo-4263274

https://www.libertatea.ro/opinii/ideile-au-consecinte-de-ce-drama-lui-alexandr-dughin-dezvaluie-fisurile-adanci-ale-regimului-putin-4250356

Схожі публікації