Європейці занадто повільно дозрівають до розуміння необхідності власними силами здійснювати оборону своїх країн
Berliner Zeitung, Німеччина
Лідери Німеччини та Франції, найбільш розвинених країн Європейського Союзу, розуміють свою відповідальність за майбутнє континенту та цілісність своїх держав на тлі нестримної агресії та зневаги до існуючих реалій у світі з боку ядерної росії, і тому все більше розмірковують над запитанням, чи здатні вони особисто та народи їх держав протистояти москві, у випадку необхідності ведення оборонної війни на власній території.
З геополітичної точки зору дії росії мають смисл лише особисто для її лідера путіна, який вирішив на свій розсуд здійснити ревізію світоустрою та відновити якусь уявну «велич» своєї країни. Натхненний прикладом німецького фюрера Гітлера, московський фюрер путін приписав собі та своїй слухняній і зазомбованій держпропагандою країні право на зміну кордонів суверенних держав і привласнення чужих територій.
Якщо до початку активної фази війни росії проти України у лютому 2022 року перспективи розв’язання нової континентальної війни багатьом в Європі видавалися неможливими, то через два роки безперервних бойових дій, тотальних злочинів російських військ на тимчасово окупованих територіях та бомбардувань мирних українських міст у багатьох на Заході змінилося ставлення до війни. Європейські лідери і пересічні громадяни розпочали обмірковувати перспективи власного майбутнього у контексті вірогідних бойових дій на території європейських держав.
Аналітична спільнота європейських країн вимушена напружено слідкувати за розгортанням подій, оскільки регіональна війна в Україні неминуче перетвориться на європейську та глобальну, якщо путіна не зупинити зараз.
У цьому контексті німецьке столичне видання Berliner Zeitung надрукувало статтю власного кореспондента Нікласа Лібетрау (Niklas Liebetrau), в якій автор розмірковує над проблемами можливого протистояння путінській агресії у країнах Європи, якщо їм доведеться воювати проти росії на своїх суверенних територіях.
Звернення владіміра путіна 29 лютого 2024 року.
Джерело: AP
Як зазначає автор, останніми тижнями численні політичні і військові експерти почали оприлюднювати вірогідні загрозливі сценарії майбутньої війни в Європі, а провідні офіцери німецького Бундесверу розмірковують над можливими цілями путіна у майбутній війні. Для пересічного німецького бюргера повинно постати питання, чи повинен він особисто турбуватися за своє майбутнє і готуватися до надзвичайної ситуації, тобто до війни, питає автор статті.
Стривоженість пересічних громадян стимулюють неоднозначні висловлювання деяких європейських лідерів. Зокрема, зазначає автор статті, нещодавно президент Франції Еммануель Макрон у своїй промові в Парижі заявив, що не можна виключати нічого, щоб перешкодити перемозі росії, включно з відправкою військ НАТО в Україну. Президент росії відповів через три дні, що такі заяви створюють «реальну небезпеку конфлікту із застосуванням ядерної зброї». Країни Заходу, заявив путін, «повинні нарешті зрозуміти, що у нас теж є зброя, що може вражати цілі на їхній території». Така собі ескалація вербального залякування. З’явилося відчуття, що варто лише одному із сильних світу сього зробити щось необдумане, і ситуація одразу загостриться.
Шольц і Макрон перед Бранденбурзькими воротами, які сяють кольорами України.
Джерело: Michael Kappeler/dpa
Федеральний канцлер Німеччини Олаф Шольц, які відомо, нещодавно вчергове підтвердив, що він виступає проти надання Україні ракет середньої дальності Taurus, здатних наносити високоточні удари на глибину до 500 км по цілях у російському тилу.
Така мінлива позиція Шольца щодо надання Україні цієї зброї нагадує про його патологічну залежність від позиції багаторічної канцлерки Німеччини Ангели Меркель, яка не лише випестувала газову залежність Німеччини від путінської росії, але й практично знищила власні збройні сили Німеччини. Можливо, на слабку політичну позицію Шольца впливає острах силової відповіді з боку путіна. Як би там не було, але Німеччина, один з найбільш потужних геополітичних гравців Європи і партнер України з відсічі агресії путінської росії, займає непевну позицію та неготова до рішучого військового протистояння з москвою.
Міністр охорони здоров’я Німеччини Карл Лаутербах має намір підготувати цивільні лікарні для дій в умовах війни
Останнім часом у новинах обговорювався аудіозапис перемовин високопоставлених військовослужбовців Бундесверу, які розмовляли про те, які цілі можуть вражати німецькі крилаті ракети Taurus на території росії в інтересах України. Наслідком перехоплення необачних телефонних розмов офіцерів ЗС Німеччини стало те, що перспективи надання Україні крилатих ракет Taurus наразі відсуваються на невизначений термін. Путін та його розвідка досягли бажаної мети, вважає автор статті. Можливо, не без допомоги з боку зацікавлених осіб всередині Німеччини.
Показово, що федеральний міністр охорони здоров’я Німеччини Карл Лаутербах планує підготувати цивільні лікарні країни до війни.
|
Довідково:
|
Протягом останніх місяців частина німецького суспільства замислюється над запитаннями, чи переживуть німці загалом і кожний з них особисто майбутню війну в Європі. Що саме повинен робити кожний громадянин, чи буде він тікати від війни, чи буде захищати свою країну. Такі запитання поки що рідко обговорюються у середовищі пересічних німців, їх не прийнято ставити публічно, хоча вони турбують багатьох людей.
Невдовзі після початку війни 24 лютого 2022 року все було інакше, зазначає автор статті. Тоді, здавалося, що всю Європу охопив великий острах війни, панували панічні та нервові розмови з друзями, лилися сльози рідних.
Напруга у німецькому суспільстві тривала довго, зазначає Ніклас Лібетрау. Але тепер, через два роки війни, у німецький столиці Берліні, вона ніби зовсім зникла. За вечерею, у барах, дорогою в кіно чи театр німці розмовляють про буденне життя. Робочі питання, проекти, хобі, які німці хотіли б розпочати. Більшість німців не обговорює глобальні події у світі. Автор ставить запитання, чи є таке ставлення німців до перспектив війни в Європі свідченням їх незацікавленості чи це вже безсловесна згода з неминучим?
Чи будуть німці воювати? Більшість з них каже, що ні
В історичних романах про Німеччину ХХ століття, зокрема у романі Анни Зегерс «Транзит» описується безладна втеча німців під час Другої світової війни, страждання у порту французького Марселя німецьких біженців, їх надія на отримання візи та втечу до вільного світу.
Серед тих, кому тоді вдалося вчасно втекти від нацистської Німеччини та пережити війну і переслідування, були видатні особистості свого часу, — Генріх Манн, Стефан Цвейг, Ханна Арендт. Але які б наразі у німців не виникали емоційні думки про втечу та еміграцію як про велику пригоду, згодом, зазначає автор статті, приходить розуміння того, що це неприйнятно, що у втечі немає нічого романтичного.
Чи будуть німці боротися, якщо війна прийде до Німеччини, ставить запитання автор статті. Згідно з нещодавнім опитуванням, лише 38 відсотків німців готові до цього та будуть воювати за свою країну. Можливо, це одна з тих причин, чому про це так мало говорять у Німеччині. Очевидно, німці все ще перебувають у фазі небажання в це вірити. Однак пересічні німці на кухнях між собою вже обговорюють, «що робити, якби війна дійсно прийшла до них». Автор статті впевнений, що переважна більшість з них втекла б з Німеччини.
* * * * *
Песимістичні настрої у німецькому суспільстві перед реаліями все більш вірогідної війни з росією в Європі тривожать не лише самих німців, але й їх партнерів по ЄС і НАТО. Україна виборює своє право на існування та з тривогою дивиться на повільне зростання свідомості і розуміння змісту актуальних процесів серед політиків та пересічних громадян країн Європи. Вони занадто повільно дозрівають до розуміння необхідності власними силами здійснювати оборону своїх країн, не очікуючи результатів президентських вибрів у США. При цьому реальні сподівання України пов’язані із зусиллями антипутінської коаліції у межах країн Європи, спрямованими на надання ефективної військової допомоги Україні.
Підготував Сергій Польовик
