Очільник Російської Федерації завів націю в глухий кут, з якого вже ніколи не вибратися

«Шість путінських помилок, які можуть призвести до розвалу Росії»

У матеріалі румунського автора Джорджа-Андрея Крістеску під таким заголовком розглядаються упущення у сьогоднішній діяльності російського президента. Автор з такого приводу посилається на висновки свого американського колеги Олександра Дж. Мотиля, професора політології в університеті Ратґерса (США), перу якого належить чимало опублікованих досліджень, присвячених Україні, Росії та СРСР. Якщо узагальнити їхні висновки, то обидва аналітики передбачають наступне: що довше В. Путін залишається при владному кермі, то більшою стає ймовірність краху його режиму та розпаду його країни. Тобто, очільник Російської Федерації завів націю в глухий кут, з якого вже ніколи не вибратися. Автор пише, що «за іронією долі, Путін і його колеги наполягають на тому, що цей крах є метою Заходу. Але це, зрозуміло, не так. Сполучені Штати, Європа та їхні союзники з решти світу остерігаються можливого розвалу російської держави. Бо їх хвилює найгірший з цього сценарій: ядерна зброя потрапить не в ті руки, громадянська війна, величезна нестабільність і хвилі біженців, які можуть кумулятивно хлинути на сусідні з Росією держави». І доходять до ось такого висновку: саме Путін довів Росію майже до катастрофи; всупереч образу, який він пропагує вдома та за кордоном, диктатор припустився багатьох помилок, штовхаючи Росію до розвалу.

Далі подаються шість основних помилок Путіна у такій «діяльності».

Перша помилка — переоцінені амбіції колишнього офіцера КДБ низького рівня, коли він наважився очолити таку складну країну, як Росія.

Другою його такою помилкою було переконання, що несподіваний стрибок цін на енергоносії в 1999–2000 роках, коли він вступив на посаду, дозволить йому встановити стабільну диктатуру і, можливо, знову зробити Росію величною. Хоча саме він і мав усвідомити, що ці короткотермінові доходи не можуть замінити експертні передбачення.

Третьою його помилкою була побудова авторитарної системи, де він був і правителем, і об’єктом поклоніння. Однак, вважають аналітики, такі високоцентралізовані системи фашистського типу працюють доти, поки їх верховні лідери не допускаються серйозних помилок і спроможні зберігати імідж фізичної сили та мудрості. У той же час такі системи припускаються стратегічних помилок, оскільки їх очільники стають самозакоханими, а підлеглі говорять їм лише те, що вони хочуть чути, позбавляючи їх правдивої інформації.

Четвертою його помилкою була неспроможність зрозуміти суть і реальність української ідентичності. Керуючись переконанням, що Україна є штучною країною і що українського народу не існує, він уявляв, що відновлення контролю над своїм сусідом, «міні-Росією», буде істинною справою.

П’ятою його помилкою було вторгнення на українські території у 2014 році, а потім — розв’язана повномасштабна війна у 2022 році. В обох випадках Путін недооцінив стійкості українців. Він навіть у воєнні 2014–2015 роки не усвідомив, що українці захищатимуть свою державу від нового вторгнення. Замість того, щоб мати це на увазі, Путін вирішив розпочати війну, про яку будь-хто поза межами режиму міг сказати йому, що перемогти у ній неможливо.

Шоста помилка Путіна полягає в тому, що він продовжував війну, не зважаючи на величезні витрати, які вона завдає його країні. Усі прогнози тих, хто передбачав катастрофу у лютому 2022 року, справдилися: війна мобілізувала як українців, так і європейців, а також США та НАТО. Це відчутно вдарило по російській економіці. Також через Путіна загинула величезна кількість росіян. Через це Росія почала нагадувати Північну Корею. І, що найважливіше для Путіна, це налаштувало більшість політичних і економічних еліт проти нього, на чому наголошує професор Олександр Дж. Мотиль, і з чим погоджується його румунський колега.

Коли Путін піде з політичної сцени, вся політична система, що обертається навколо нього, впаде на тлі жорстокої боротьби за владу. І коли система зникне і запанує хаос, мотивація для чеченців, башкир, дагестанців, татар, якутів і багатьох інших республік Російської Федерації рятувати свою шкуру відокремленням виявиться незмірною. Достатньо буде лише комусь з них розпочати, як це зробила радянська Литва в 1989 році.

У міру того, як системно нефункціональна Російська Федерація все більше нагадує Радянський Союз 1991 року, розпад Росії завдяки її натхненнику Путіну стає логічним, пише автор, посилаючись на висновки американського професора.

Підготував Олег Махно