Нові пріоритети Москви у війні проти України

Чи зможе Росія досягти своїх цілей?

 

 

Іван Січень

В грудні 2022 року президент Російської Федерації В. Путін виступив з низкою програмних заяв щодо цілей розв’язаної війни проти України на поточному етапі та у перспективі. За його словами, наразі основною із таких цілей є закріплення за Росією Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей України. При цьому він визнав, що війна проти України буде затяжною та потребуватиме від Росії, щоб вона напружила всі свої сили. Водночас в контексті загострення відносин між Росією та США/НАТО через Україну він говорив про зростання загрози ядерної війни. Ба більше, В. Путін не виключив можливості внесення змін до воєнної доктрини Росії, які б допускали можливість превентивного застосування ядерної зброї.

В цілому такі заяви свідчать про виникнення якісно нової ситуації під час бойових дій на фронті в Україні та, загалом, у війні, як на тактичному, так і на стратегічному рівнях. Звичайно, Кремль не відмовився від своїх глобальних планів щодо України. Однак, як мінімум, він змушений переглядати їх, зважаючи на особливості поточної обстановки. Розглянемо таке питання більш детально.

 

…Затягування війни проти України призводить до все більших негативних наслідків як для всієї Росії, так і безпосередньо для режиму Путіна…

Затягування війни проти України за відсутності реальних перспектив досягнення російською армією помітних успіхів на фронті призводить до все більших негативних наслідків як для всієї Росії, так і безпосередньо для режиму Путіна. Тому у його оточенні посилюються позиції політико-економічних (олігархічних) груп, які виступають за тимчасове обмеження цілей «спеціальної операції» в Україні у спосіб взяття під повний контроль вже захоплених територій та зосередження зусиль на їх інтеграції до Російської Федерації.

Досить очевидно, що у сучасних реаліях прихильники такої ідеї мають перевагу над своїми опонентами, які проти введення паузи у війні та вимагають продовжувати повномасштабні бойові дії до остаточної перемоги над Україною і ліквідації її як незалежної держави. Саме це і засвідчила заява В. Путіна щодо планів закріплення за Росією лише чотирьох областей України.

Втім, декларація таких намірів не означає, що Москва відмовляється знищувати Україну та остаточно вирішувати «українську проблему». Кремль лише прагне виторгувати для себе деякий час, щоб відновити й перегрупувати своїх збройні сили, щоб потім продовжувати повномасштабну війну проти України. З тією ж метою почастішали заклики Москви про відновлення переговорів з Україною, щоправда, як і раніше, на своїх умовах.

Однак провали Росії на фронті доводять, що варто зосереджуватися на більш актуальних питаннях, зокрема, як саме Москва буде «приєднувати» до себе Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області України. Хоча все і так зрозуміло. Спочатку їй необхідно хоча б захопити їх у повному обсязі, що вона і намагається зробити.

…Наступ ЗС РФ з оперативними цілями окупації всієї території Донецької області перетворився на окремі тактичні сутички…

Але, як показує розвиток подій, збройні сили Росії не можуть домогтися відчутних успіхів навіть там, де вони ще продовжують активний наступ, — на Бахмутському та Авдіївському напрямках. Як свідчать наші військові, бої там все більше стають зустрічними за характером. Це коли по обидва боки ведуться як наступальні, так і оборонні дії. Тобто, наступ ЗС РФ з оперативними цілями окупації всієї території Донецької області перетворився на окремі тактичні сутички.

А у Луганській області українські підрозділи взагалі не припиняють контрнаступальних операцій і вже знаходяться на підступах до міст Кремінна та Сватово. Як відомо, їх звільнення дасть змогу українським військам радикально поміняти ситуацію в цьому регіоні на свою користь, про що йдеться у більшості аналітичних оцінок. До того ж у Росії немає жодних шансів захопити м. Запоріжжя та повторно окупувати м. Херсон. Увійти до Запоріжжя чи хоча б наблизитись до нього супротивник не зміг навіть у березні 2022 року — у найважчі часи для України, коли місто здебільшого захищали підрозділи Національної гвардії та територіальної оборони. А Херсон Росія окупувала лише тому, що його оборона взагалі не була організована належним чином. Наразі обидва ці міста надійно захищені та здатні протистояти будь-якому ворожому наступу.

Вкрай складною ситуація для загарбників залишається і на окупованих територіях Запорізької області та лівобережної частини Херсонської області. З одного боку, передові позиції та тилові об’єкти збройних сил РФ постійно під обстрілом української далекобійної та іншої артилерії. А з іншого — там діють партизани та Сили спеціальних операцій (ССО) України, які вже «підпалили землю» під ногами супротивника.

…На сьогодні втрати Росії на півдні України вже переважають можливості їх поповнення…

Згідно з деякими оцінками (в тому числі низки російських військових блогерів), на сьогодні втрати Росії на півдні України вже переважають можливості їх поповнення. Тим паче в умовах систематичних ударів української артилерії по ключових об’єктах транспортної інфраструктури регіону та нападів на них ССО і партизанів. Це відчутно ускладнює як можливості для маневру російських військ, так і для їх логістики. І ще: американські та британські експертні інституції, які займаються вивченням війни Росії проти України, зазначають факти підготовки та навіть початку наступальних дій українських військ з підконтрольної частини Запорізької області у південно-західному напрямку вздовж лівого берега р. Дніпро. Операція планується чи вже проводиться з метою звільнити лівобережну частину Херсонської області (в тому числі унеможливити обстріли м. Херсон та правобережжя Херсонщини) і вийти до Кримських перешийків. У випадку досягнення успіху подальший наступ може бути розгорнутий в бік міст Мелітополь та Бердянськ Запорізької області.

 

…Кремль намагається перехопити ініціативу у війні та відновити масштабні наступальні операції на основних ділянках фронту…

Загалом такий розвиток подій передбачає реальну перспективу втрати Росією більшої частини своїх надбань у війні, починаючи з 24 лютого 2022 року, що є неприпустимим для режиму Путіна з політичної точки зору. Особливо після формальної анексії Москвою окупованих територій України, які були оголошені «новими суб’єктами» Російської Федерації.

За таких обставин Кремль намагається перехопити ініціативу у війні. Він прагне відновити масштабні наступальні операції на основних ділянках фронту, як це було в лютому-березні 2022 року. Ось що насправді означає оголошена загальна мобілізація: поповнення необхідними ресурсами з’єднань і частин, які зазнали втрат, а також нарощування бойового потенціалу російської армії. Водночас російська влада прискорила заходи з переведення економіки країни на військові рейки.

На сьогодні кроки російського керівництва з реалізації таких планів вже дали певні результати. Так, до збройних сил та інших силових структур РФ було призвано 318 тис. осіб. Як мінімум, половина із них пройшла перепідготовку у навчальних центрах протягом півтора-двох місяців. Налагоджується випуск ракетних та інших озброєнь, а також ремонт і модернізація військової техніки, яка знімається з консервації. Швейні підприємства переходять на випуск військових одностроїв (в тому числі утеплених), маскувальних халатів та сіток, спальних мішків, наметів тощо.

Збільшуються обсяги військових видатків РФ. У 2023 році планується виділити 9 трлн рублів або 143 млрд доларів США, що складає 32 % витратної частини державного бюджету РФ. Такі показники є найбільшими за всю історію сучасної Росії.

Переважна частина мобілізованих осіб вже відправлена на фронт та включена до складу бойових частин ЗС РФ. Це дало змогу російському військовому командуванню посилити наступи на Бахмутському та Авдіївському напрямках, а також перейти до контратак в районах міст Кремінна та Сватово.

Нарощується угруповання російських військ на окупованих територіях півдня України, які також посилюють активність в рамках локальних наступальних дій з метою покращати своє тактичне положення та скувати українські війська.

За окремими даними, поблизу України формуються резерви ЗС РФ, призначені для посилення першого ешелону російських військ на українській території. В тому числі аби вони підготувалися до нового повномасштабного наступу, який може розпочатися в січні-лютому 2023 року.

 

…Проведення часткової мобілізації поки що не дало змоги Москві досягти будь-яких відчутних для неї зрушень у війні проти України…

В той же час проведення часткової мобілізації поки що не дало змоги Москві досягти будь-яких відчутних для неї зрушень у війні проти України. Вона лише отримала нові проблеми, пов’язані із затягуванням війни та насильницьким призовом до армії значної кількості громадян без належного забезпечення такого процесу.

Поки що не аналізуватимемо негативні наслідки для Росії внаслідок запроваджених західних санкцій, хоча вони завдають їй найбільших збитків стратегічного характеру. Скажемо тільки те, що вона вже втратила близько 70 % свої частки на світовому нафтовому ринку, а з ним — і понад половину нафтогазових доходів. А вони становлять основу фінансової бази російської війни проти України. Наразі обсяги такої бази суттєво зменшені. Та це лише пів біди для Російської Федерації. Жоден масштабний наступ неможливий без достатньої кількості та відповідної якості озброєнь і боєприпасів, принаймні, вони повинні бути не меншими та не гіршими, аніж у супротивника. До літа 2022 року Росія мала відчутну перевагу над Україною за всіма згаданими показниками. Зараз такої переваги немає, а поновити її Росія фактично нездатна, що вже не раз констатувалося у різного роду аналітичних оцінках українських та західних експертів.

…Росія може сподіватися на перемогу над Україною винятково за рахунок свого демографічного потенціалу…

Основним з експертних висновків є такий, що Росія може сподіватися на перемогу над Україною винятково за рахунок свого демографічного потенціалу, а саме — маси людей, яких, попри втрати, кидатимуть в бій. Однак тут вже буде потрібна не часткова, а загальна мобілізація, через що виникатимуть ще більш значні проблеми для Російської Федерації. Так, навіть призов у Росії незначної кількості резервістів чисельністю близько 320 тис. осіб повністю перенапружив всю державну мобілізаційну систему. Як відомо, вона не змогла забезпечити мобілізованих осіб ні одностроями, ні належною амуніцією, ні навіть продуктами харчування. Призвані здебільшого закуповували їх за власний кошт, в основному, отриманий в якості одноразового заохочення після призову на військову службу.

Пізніше до розв’язання перелічених проблем долучились органи місцевої влади російських областей. Вони безуспішно намагаються надавати адресну допомогу вихідцям з їх регіонів (що мають видавати, але не видають у війську).

В державному, військовому та місцевих бюджетах Росії також бракує коштів на грошове утримання військовослужбовцям, компенсації за поранення і смерть солдат та офіцерів, а також реалізацію пільг для них і членів їхніх сімей. А з мобілізованих зазвичай роблять «гарматне м’ясо» для проведення розвідки боєм та проривів українських позицій перед введенням в бій кадрових підрозділів російської армії (яким ще пощастило вціліти з початку війни в лютому 2022 року).

Кого тепер може здивувати те, що зараз відбувається у ЗС РФ, починаючи з бунтів мобілізованих солдат у тилу і закінчуючи їхньою втечею з передової зі зброєю в руках? З цим в Росії намагаються якось боротись, запроваджуючи жорсткі покарання для дезертирів, зокрема, смертну кару без суду і слідства.

Нестача особового складу у російській армії також компенсується за рахунок бойовиків приватних військових компаній на зразок ПВК «Вагнер». Наразі вони комплектують свої ряди добровільно-примусовим набором із в’язниць та виправних колоній різного роду злочинців. З ними взагалі проблем немає. Вони безправні, їхню кількість ніхто не контролює, тому і посилають на смерть без жодних вагань чи докорів сумління. Хоча останнім часом в’язні намагаються давати відсіч тим, хто жене їх на забій. Причому у найбільш радикальних формах — із застосуванням виданої їм зброї.

…Кожен мобілізований — це «плюс» один солдат в російській армії та «мінус» один працівник у російській економіці…

Однак і це Росія якось би пережила. Але кожен мобілізований — це «плюс» один солдат в російській армії та «мінус» один працівник у російській економіці. Триста з лишнім тисяч таких «мінусів» вже призвели до нестачі робочої сили в Росії, що стосується навіть тих підприємств, які виготовляють військову продукцію. А відтак промисловість та сільське господарство РФ зазнають додаткових збитків, що ще більше ускладнює економічну ситуацію в країні.

Як бачимо, навіть часткова мобілізація у Російській Федерації призводить до вкрай важких наслідків. А що вже казати про загальну мобілізацію, яка може бути оголошена на початку наступного року, якщо часткова — безрезультатна! Ні Росія, ні її економіка просто не витримають цієї мобілізації. Тим паче, що загальна мобілізація — це не просто додатковий призов в армію сотень тисяч людей, але й тотальна мілітаризація економіки.

 

…Москва розуміє таку перспективу, а тому буде змушена вигадувати нові жести «доброї волі»…

Очевидно, що Москва розуміє таку перспективу, а тому буде змушена вигадувати нові жести «доброї волі» на зразок виведення її військ з окупованих південних територій України. Як наслідок, війна може повернутися туди, звідки і розпочалась, а саме — на Донбас. А те, що буде далі, покаже час.

До речі, В. Путін вперше за багато років відмовився від проведення підсумкової пресконференції та від виступу перед Федеральними зборами РФ в грудні 2022 року. А це рівносильне тому, що він визнав поразку Росії у війні з Україною і тепер побоюється показатися на людях аби уникнути незручних для себе запитань.

Ще більш показовою за характером стала відповідь прессекретаря президента РФ Д. Пєскова на запитання чи планує Росія приєднувати до себе Чернігівську та Одеську області України? За словами Д. Пєскова, «на теперішній час головним завданням Москви є захист жителів Донбасу». Про окуповані території півдня України від взагалі не згадав…

…Росія починає «здуватися», хоча все ще намагається нав’язувати свою волю Україні та Заходу…

Ось і все. Росія, як бачимо, починає «здуватися», хоча все ще намагається нав’язувати свою волю Україні та Заходу. В тому числі за допомогою терористичних ударів по критичних об’єктах енергетичної інфраструктури та мирних населених пунктах України, а також ядерного шантажу російських супротивників.

Втім, їй це вже не допоможе. Наша спільна перемога над Росією є лише питанням часу.

 

Схожі публікації