Міжнародні партнерства Індії — політика балансування, чи політика гойдалки?

Багато країн «Глобального Півдня» підтримують палестинців, але Індія підтримує Ізраїль. Що рухає діями Нью-Делі?

«IPG — Міжнародна політика та суспільство», Німеччина

Авторитетний аналітичний центр у галузі міжнародної політики і дискусійна платформа з питань міжнародної політики та глобальних трендів, німецький журнал IPG при Фонді Фрідріха Еберта оприлюднив дослідження щодо особливостей у двосторонніх відносинах двох потужних геополітичних гравців сучасного світу — Індії та Ізраїлю. Автор дослідження — колишній керівник Міжнародного центру досліджень конфліктології у Бонні (Bonn International Center for Conflict Studies, BICC) професор Герберт Вульф (Herbert Wulf). Наразі німецький експерт є співробітником BICC та Інституту розвитку і миру (Institut für Entwicklung und Frieden, INEF) в Університеті Ессен/Дуйсбург у Німеччині. Обидві країни, що розглядаються у дослідженні — Індія та Ізраїль, є важливими партнерами України. Зокрема, доцільно враховувати особливості сприйняття їх керівництвом подій навколо війни росії в Україні та агресії ХАМАС проти Ізраїлю. Ставлення обох країн до війни в Україні суттєво відрізняється, зокрема Індія відхилила пропозицію Заходу долучитися до ізоляції путінської росії, тому правильне державне позиціонування та виважена зовнішня політика мають для України особливе значення.

У заяві прем’єр-міністра Нарендри Моді відразу після нападу ХАМАС бракувало конкретики та ясності: «Ми «глибоко шоковані новиною про терористичний напад в Ізраїлі… На знак солідарності ми підтримуємо Ізраїль у цю важку годину». Газета Indian Express робить висновок, що позиція Індії з огляду на напад на Ізраїль — це «безсумнівний відхід від ретельно спланованого балансування, який був характерний для попередніх реакцій Нью-Делі на зіткнення між Ізраїлем і палестинськими бойовиками».

Стримана реакція Нью-Делі на початок агресії росії в Україну в лютому 2022 року пов’язана з тим, зазначає німецький експерт, що Індія роками вважала себе позаблоковою країною. Уряд Індії традиційно укладає угоди, які він називає «множинними альянсами» (multiple alliances), і обирає такі міжнародні партнерства, які відповідають його власним інтересам. Президент потужного індійського аналітичного центру Observer Research Foundation Самір Саран, який також консультує уряд Індії, стверджує, що сьогоднішня геополітика визначається для суб’єктів їх сприйняттям власних інтересів. Індійський аналітик говорить про існування наразі «товариств з обмеженою відповідальністю між державами» (limited liability partnerships among nations). Різна поведінка Індії щодо України та Ізраїлю, які обидві зазнали нападу з порушенням міжнародного права, пояснюється цією політикою балансування, яку деякі спостерігачі також називають політикою гойдалки, зазначає видання.

Прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді на масовому занятті йогою в Нью-Делі.
Джерело: DPA

Індія давно підтримує дружні відносини з росією, які були міцно закріплені в договорі про дружбу між Індією та Радянським Союзом у 1971 році. Згодом Радянський Союз, а пізніше росія стали головним постачальником зброї для Індії. Дотепер збройні сили Індії залежать від співпраці з росією щодо свого арсеналу зброї. Індія також імпортує енергоносії з росії на вигідних умовах, хоча її залежність вже зменшилася, адже Індія активно шукає шляхи диверсифікації.

Індія утрималася від вирішального голосування в Генеральній Асамблеї ООН, яка переважною більшістю голосів засудила агресивну війну росії в Україні. Після цього міністр закордонних справ Індії Субраманьям Джайшанкар чітко дав зрозуміти, що економічні інтереси Індії важливіші за ізоляцію росії. Зовнішня політика та політика безпеки Індії, як і раніше, орієнтовані на те, щоби запобігти захопленню країни жодним із конкуруючих геополітичних таборів, тому вона відхилила заклики Заходу взяти участь у санкціях проти росії.

На відміну від ставлення до України, Індія підтримує дуже тісні політичні та економічні відносини з Ізраїлем. Водночас, зазначає автор дослідження, вони не завжди були такими дружніми. Ізраїльтяни з ентузіазмом вітали, коли в 1947 році Індія здобула незалежність від британської колоніальної влади. Раніше Махатма Ганді висловлювався надзвичайно критично щодо заснування Ізраїлю в 1948 році. Він заявляв, що «Палестина належить арабам у тому ж сенсі, що Англія належить англійцям, а Франція — французам. Неправильно і негуманно нав’язувати арабам євреїв».

Таке дистанційоване ставлення Індії до Ізраїлю не змінювалося протягом тривалого часу. До 2015 року Індія підтримувала всі резолюції ООН, які засуджували політику Ізраїлю щодо Палестини. Індія була першою неарабською країною, яка визнала «Організацію визволення Палестини» єдиним законним представником палестинців. Лише в 2015 році Індія вперше утрималася від голосування в Комітеті ООН з прав людини, коли Ізраїль повинен був постати за воєнні злочини перед Міжнародним кримінальним судом.

Однак між Ізраїлем та Індією завжди існували певні точки дотику, зазначає німецький експерт. Сіонізм був популярний не лише серед індійських націоналістів-індуїстів. Перший прем’єр-міністр Індії Джавахарлал Неру також дуже цінував сіоністську концепцію державного будівництва. Однак Неру відмовився від дипломатичного визнання Ізраїлю, оскільки побоювався, що арабські уряди поставлять під сумнів позаблоковий статус Індії.

Понад чотири десятиліття Індія відкидала визнання Ізраїлю. Лише від 1992 року Ізраїль та Індія мають дипломатичні відносини. Довгі коливання індійського уряду були також пов’язані з тим, що Індія залежала від поставок нафти з Близького Сходу. Між тим, дві країни підтримують інтенсивні відносини в торгівлі, яка має високі щорічні темпи зростання, у сільському господарстві та в галузі культури.

Ізраїль став важливим, а періодично стає навіть другим за значимістю постачальником зброї для Індії. Близько 40 відсотків усього ізраїльського експорту зброї йде до Індії. Ізраїльські компанії здійснили модернізацію застарілих радянських літаків МіГ-21 та інших винищувачів, що перебувають на озброєнні збройних сил Індії. Ізраїль роками постачає в Індію електроніку та ракети для модернізації практично всіх категорій озброєнь. Відповідно до укладеної між державами угоди, передбачається спільне виробництво зенітних ракет. За оцінками Стокгольмського інституту дослідження проблем миру (SIPRI), обсяг ізраїльського експорту зброї до Індії за останні п’ять років склав 1,8 млрд доларів. Щоб забезпечити достатній рівень обороноздатності у протистоянні агресивній політиці Китаю, Індія замовила в Ізраїлі нові типи озброєнь. Міністр оборони Індії Раджнат Сінгх та його ізраїльський колега Бенні Ганц в червні 2022 року домовилися про зміцнення двосторонніх відносин та обговорили подальшу участь ізраїльських компаній в індійській оборонній промисловості.

Проголошена після 11 вересня 2001 року у США міжнародна «війна проти тероризму» призвела до активізації індійсько-ізраїльських відносин. Обидві країни вже мали гіркий досвід терористичних атак. Зокрема, Ізраїль — через невирішене питання Палестини, Індія — раніше через «тамільських тигрів» у Шрі-Ланці і донині — через Кашмір, щодо якого Індія та Пакистан ведуть гостру суперечку. У 2008 році Індія пережила свою трагедію «11 вересня», коли внаслідок теракту, тільки за офіційними даними, загинули 166 осіб, у тому числі ізраїльтяни. Метою нападу були туристичні та єврейські об’єкти в Мумбаї.

Ізраїльська концепція захисту батьківщини згодом знайшла велику популярність і підтримку в Індії. Збройним силам і поліції було рекомендовано скористатися «ізраїльським досвідом». Через тиск громадськості індійський уряд відтоді прийняв більш жорсткий підхід із застосуванням військової сили до підозрюваних у тероризмі. Індійська делегація відвідала Ізраїль, в результаті чого в Мумбаї був створений підрозділ спеціального призначення, підготовку в якому здійснювали ізраїльтяни. За технічної допомоги Ізраїлю Індія створила центральну електронну систему моніторингу, здатну здійснювати комплексний моніторинг приватних комунікацій. Також використовувалося відоме шпигунське програмне забезпечення Pegasus ізраїльської компанії NSO Groups.

Ізраїльсько-індійські відносини розвивалися на основі зусиль боротьби з тероризмом і залишалися непорушними після візиту Моді до Ізраїлю в 2017 році та візиту у відповідь Нетаньяху в 2018 році. Як 25-та, так і 30-та річниця взаємного дипломатичного визнання стали приводом для подальшого розширення відносин між країнами. Слід очікувати, що Індія продовжуватиме проводити таку політику до тих пір, поки це буде відповідати її національним інтересам.

Прем’єр-міністр Нарендра Моді та прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху в Тель-Авіві, Ізраїль, 5 липня 2017 року.
Джерело: National Informatics Centre | Government of India

Наразі Індія поки що не вбачає в Україні паритетного партнера по переговорам і двосторонньому співробітництву. Така ситуація частково сформована відсутністю геополітичної суб’єктності України у попередні роки та багаторічною залежністю Індії від російської федерації, успадкованою нею від СРСР. Україна могла би мати з Індією більше двосторонніх взаємовигідних контактів у різних галузях, зокрема у космічних дослідженнях, високих технологіях, програмуванні, розробках у галузі штучного інтелекту, створенні новітніх систем озброєння, наукових та дослідно-конструкторських роботах в галузі промисловості і військової техніки.

Міжнародна ізоляція та подальша неминуча руйнація російської федерації сприятимуть збільшенню шансів України на встановлення більш широких контактів з державою-гігантом — Індією. Водночас розширення співробітництва з Індією України та країн ЄС відповідає інтересам США, які намагаються втримати контроль над активізацією зусиль Китаю у створенні нового поясу власного впливу в регіоні країн «Глобального Півдня». Наразі дипломатичні зусилля України у розвитку відносин з Індією видаються недостатніми.

Відносини України з Ізраїлем доцільно розглядати в якості домінанти партнерських зусиль двох демократичних країн, що зазнали несправедливої агресії та мають схожі безпекові і оборонні виклики. Перспективи активізації співробітництва з Ізраїлем є для України значними. Необхідно визначити пріоритети національної державної політики, звільнивши її від корупції, кон’юнктурних впливів та популізму.

Підготував Сергій Польовик