Однак багато в чому нова геополітична структура є перешкодою для європейської взаємодії в Азії. Європейський Союз здійснює свій міжнародний вплив насамперед як глобальна торговельна та економічна сила. За останні десять років ЄС активізував свої торговельні відносини з багатьма іншими країнами регіону та уклав нові угоди про вільну торгівлю. З іншого боку, ідея Індо-Тихоокеанського регіону робить наголос не на економічному співробітництві, а на важливості співпраці в галузі безпеки, особливо в морському сегменті і, таким чином, посилює позиції США та інших країн, зокрема Австралії та Японії, які позиціонують себе як морські держави.

Концепція Індо-Тихоокеанського регіону також суперечить розумінню функціонування ЄС як інклюзивної багатосторонньої інституції. Протягом останніх двадцяти років сприяння ефективній багатосторонності (мультилатералізму) сформувало основу для її зовнішньополітичної діяльності. Відповідно до своєї поточної стратегії щодо Індо-Тихоокеанського регіону, ЄС хотів би зберегти відносини з АСЕАН, своїм головним партнером в регіоні, який уособлює азіатський мультилатералізм. Проте багатосторонність, яку пропагує європейська сторона, зустріла критику з боку регіонально амбітних країн, таких як Австралія, оскільки такий підхід не розв’язує їхні стратегічні проблеми.

Американські солдати на військових навчаннях в Японії.
Альянс з Токіо відіграє центральну роль для Вашингтона в новій індо-тихоокеанській стратегії.
Джерело: «Neue Zürcher Zeitung»

Ексклюзивна антикитайська інтерпретація Індо-Тихоокеанського регіону відлякувала Європу від поспішного схвалення та активного прийняття цієї концепції. Поворотним моментом став засадничий документ щодо Індо-Тихоокеанського регіону, прийнятий АСЕАН у 2019 році, в якому йдеться про відкриту та інтегративну архітектуру регіону. Це стало альтернативою домінантному конфронтаційному підходу. Індо-Тихоокеанська стратегія ЄС передбачає безпосереднє включення до неї всіх партнерів у регіоні.

Європа залишалася значною мірою виключеною з розв’язання регіональних питань протягом останніх десятиліть. Однією з переваг так званої «міністоронньої» співпраці є нова відкритість форматів співпраці. Вони пропонують нерегіональним суб’єктам нові контактні точки для взаємодії в Азії щодо партнерства та предметних областей. Зокрема, ЄС хоче активізувати свої зусилля з питання боротьби з незаконним виловом риби в Індійському океані. З огляду на участь у Quad, ЄС продемонстрував також відкритість до співпраці в таких сферах, як зміна клімату та технології.

«Разом за «вільний і відкритий Індо-Тихоокеанський регіон»:
чотири урядові лідери Quad Security Dialogue вперше зустрілися особисто в Білому домі.
Джерело: «Neue Zürcher Zeitung», Evan Vucci / AP

Однією із сильних сторін нових індо-тихоокеанських стратегій є визнання мінливого безпекового ландшафту в Азії. Вони визнають зростаючу стратегічну важливість Індії та наростальний взаємозв’язок між великими регіонами Індійського та Тихого океанів. Ця реальність також враховує зміст та проекти китайської стратегічної ініціативи «Один пояс, один шлях».

ЄС намагається активізувати власні зусилля для зміцнення своїх зв’язків з регіоном у такій сфері, як фінансування інфраструктури. Вільна торгівля також залишиться важливим інструментом, особливо з огляду на пов’язані з цим внутрішньополітичні обмеження з боку США. Провідними військово-морськими силами Європи є Франція та Велика Британія, обидві вони посилюють свою військову присутність у регіоні та вже розгорнули там військові кораблі.

Разом із партнерами США намагаються забезпечити власне домінування в регіоні. Австралія, Індія та Японія поділяють оцінки США щодо загрози, яку становить економічна та військова експансія Китаю, та підтримують потужну присутність США у регіоні у своїх власних інтересах.

У той самий час, вони захищаються від ризику можливого зменшення американського впливу в регіоні шляхом активізації співробітництва між собою та відшукують для себе нову, більш сильну регіональну лідерську роль. З іншого боку, менші та середні азіатські держави опиняються в затиснутому стані між американським тиском, який вимагає підтримати концепцію Індо-Тихоокеанського регіону, і сильною опозицією Китаю. Вони побоюються, що індо-тихоокеанська концепція матиме поляризаційний ефект.

Для європейських держав важливо зберігати незалежну позицію, щоб їх сприймали як перевірених і надійних партнерів. Балансування між європейською участю зі складними суперечливими власними цілями та наявними ресурсами є складним завданням, з огляду на чинні безпосередні виклики та загрози. У зв’язку з дедалі більш заплутаною регіональною архітектурою в Азії, знайти консенсус стає все важче. Відсутність інтеграційної сили та відкриті питання легітимності та лідерства завдають шкоди концепції Індо-Тихоокеанського регіону. Однак, враховуючи зростаючі амбіції Китаю, слід очікувати, що важливість цієї концепції буде продовжувати зростати.