У «Бінтелі» — про рік, що минув, і про наші нагальні проблеми

У випуску четвертого, підсумкового у 2022 році номера «Бінтела» розміщені матеріали з найактуальнішої для України тематики. Авторами їх є як наші постійні дописувачі, так і іноземні аналітики, які уважно слідкують за розв’язаною росіянами війною в Україні. Порівнюючи їхні висновки з висновками наших фахівців, читач має можливість краще усвідомлювати події на українських теренах — російсько-українську війну, фронтове протистояння сторін, їх «тилову» ситуацію, а також одночасно порівняти попередні умовиводи, які робилися і задовго до бойових дій, і вже напередодні.

Під рубрикою «Геополітика і національна безпека» подаються два матеріали наших постійних авторів. Перший —  «Війна Росії проти України. Проміжні підсумки і перспективи»  за авторством Івана Січня, другий —  «Військові навчання США і НАТО — як відповідь та стримування Росії»  за підписом Юрія Михайленка.

Зрозуміло, що обидва матеріали, так би мовити, орієнтують нас у військовому протистоянні російському нападникові. А ще — звертають увагу на реакцію наших іноземних прихильників, про яку хоч і повідомляється щоденно нашими ЗМІ, але час від часу така тема має доповнюватися. Наприклад, автори матеріалу  «Загадка кривавого беZумства. Ідеологія «Великого переходу»  Володимир Шевченко і Андрій Саварець вже порушували таку тему у попередніх номерах журналу, а зараз вирішили зробити це ще раз, оскільки актуальність її надзвичайна, як і певна оригінальність викладеного змісту. Вже у самому заголовку наявність латинської літери Z підказує читачеві, про що тут йдеться, і додатково уточняється словосполученням «Великий перехід», що стосується нашого російського, м’яко кажучи, «невгамовного сусіда».

Не менш цікава (бо актуальна) стаття кандидата географічних наук Володимира Грицевича, яку він підготував на наше прохання, під заголовком  «Демографія України після 2014 року та суміжні проблеми». 

Зрозуміло, що не лише війна впливає на нашу демографію. Адже певні демографічні показники вже давно, так би мовити, характеризують українське суспільство, оскільки воно перебудовується під впливом багатьох багаторічних суспільних негараздів. До таких нині відноситься і трагедія багаторічної російсько-української війни, через яку у мільйонів українців змінюється не лише місцеперебування, а й, за великим рахунком, їхні долі. Якими будуть наслідки таких процесів? Чи вдасться українській нації зберегти свою ідентичність? І як це зробити під впливом геополітичних подій? Деякі відповіді на такі запитання читач знайде у запропонованій Володимиром Грицевичем статті.

Ще одна, не менш важлива для нашого суспільства тема висвітлюється у статті відомого вченого Олександра Сагана  «Гібридний характер статусу й діяльності Української православної церкви Московського патріархату».  Кілька років тому у своєму інтерв’ю для «Бінтела» автор розповідав про підґрунтя церковного протистояння в Україні, передбачав його складність чи навіть проблеми, що нині охопили церковні справи, і закликав до цього бути готовими. І ось зараз у статті розкриваються причини негативу, називаються їх «автори» і, як і колись, застерігається стосовно того, що може відбуватися у суспільстві, коли його не контролювати і не убезпечувати від впливу різних «доброзичливців».

На початку вже згадувалося, що наші постійні автори у своїх матеріалах 4-го номера «Бінтела» підбивають підсумки минулого року, у якому почалася активна фаза воєнного протистояння України з РФ.

Про це ж йдеться і у статті румунського автора Джорджа-Вадима Таюджі  «Погляд на війну Путіна в Україні».  Вперше він звертався до цієї теми наприкінці минулого року на сторінках журналу Міжнародного інституту близькосхідних і балканських досліджень. Нині, працюючи у Бухарестському університеті, не полишає аналітичної діяльності, присвячуючи чимало часу вивченню причин російського воєнного нападу на Україну, прогнозуючи подальші події і з одночасним намаганням не просто їх передбачити, але й застерегти декого від закликів довіряти Росії. Зрозуміло, що має для цього певні підстави, адже стажувався в офісі президента Парламентської асамблеї ОБСЄ, координував роботу відділу міжнародних відносин Європейської школи Овідіу Сінкаї в мережі інститутів політичних досліджень Ради Європи. А ще він відомий, як автор або співавтор спеціалізованих робіт і статей у сфері міжнародних відносин, політичних ідеологій, безпеки, зовнішньої політики, етнічних конфліктів і партизанської війни.

Окрема розмова — про аналітичну статтю групи українських вчених  «Коли перебої з постачанням електрики не страшні»,  де викладається їхнє бачення того, як можна запобігти енергетичним кризам в Україні. Щодо авторів допису, то це, окрім О. Васильєва, його колеги-вчені Є. Бродніковський, О. Осташ, І. Полішко, В. Подгурська, А. Носик, М. Гадзира, Д. Бродніковський. Під рубрикою «Енергетична безпека» вони розповідають про роботи у такому напрямі, що відомий давно, але напрацювання не використовують чи не з суб’єктивних причин. А ось коли у розв’язаній росіянами війні завдаються удари по критичних структурах і населення вимушене довгий час перебувати без електроенергії, коли українці, які потерпають, змушені звертатися до Заходу по допомогу, коли наші АЕС перестають працювати через знаходження там російських військових, чиї пояснення нагадують слова божевільних, коли РФ перекриває подачу газу гозогонами, сподіваючись зламати опір наших громадян, тоді мимоволі починається пошук виходу з такої ситуації, яку слід було передбачити щонайменше десятиліття тому і чого не робилося з багатьох причин. Передусім лише тому, що це не давало б декому прибутку.

Автори пояснюють, що є в основі винаходів, за допомогою яких можна не лише відчутно скоротити використання природних копалин, а навіть від них відмовитися. І тоді щезне потреба звертатися до домінуючих на паливному ринку олігархів, економічне виробництво дістане новий поштовх, та і саме існування людства набуде іншого, позитивного відтінку.

До речі, у своїй статті автори не могли не розповісти, як нова технологія може використовуватися (і вже використовується!) у воєнному забезпеченні. Так, у статті є підзаголовок «Паливно-комірчані енергетичні системи у війську». Саме у цій частині статті читачі можуть ознайомитися з новими видами техніки, що активно використовується військовослужбовцями передових армій, а також побачити фотографії такої техніки і відповідного озброєння. Наприклад, безшумні паливно-комірчані мотоцикли; роботизований PackBot UGV AM з паливно-комірчаною системою, що спроможний за 12 годин подолати 64 км; безпілотний літачок Stalker XE, який живиться від батареї керамічних комірок; переносний генератор потужністю 20 Вт у рюкзаку (переносна система, яка посіла 2-ге місце у конкурсі міністерства оборони США у 2008 році на найлегше джерело електричного струму).

Словом, автори знаються на потребах в тому числі і нашого війська. А такі потреби пізнаються у найважчих місцях фронту.

За традицією, всі матеріали журналу перекладені англійською.

Олег Махно