Є вагома причина, чому Байден втрачає молодих виборців: Ізраїль і Палестина

Яструбина підтримка Ізраїлю президентом США відвернула молодих виборців, прогресивних людей, арабських і мусульманських американців

The Guardian, Велика Британія

Мойра Донеган — американський оглядач The Guardian описала те, що зараз спостерігається у США з приводу майбутніх виборів президента США. Йдеться про рейтинги деяких відомих майбутніх учасників президентських виборчих перегонів, в тому числі про конкурента чинного президента Джо Байдена. Ясна річ, увага привертається до можливих планів Дональда Тампа і того, що йому може завадити, якщо мати на увазі суди і підстави для відкриття проти нього нових судових позовів.

Президентські змагання 2024 року ще не є вирішеним питанням, застерігає авторка статті, нагадуючи зайвий раз, що «опонент Джо Байдена, Дональд Трамп, є фанатиком, брехуном і шахраєм, з десятками правдоподібних звинувачень у сексуальному насильстві, катастрофічним досвідом садистського расизму як у своїй політиці, так і у своїй риториці, відвертим визнанням власних авторитарних амбіцій, і з 92-ми звинуваченнями у злочинах, які ще очікують розгляду».

Республіканська партія США, яку очолює колишній президент, стала підпорядкованою невеликій, але надзвичайно потужній групі виборців із надзвичайно непопулярними соціальними поглядами, зокрема щодо абортів — поглядами, які привели республіканців до поразок на практично всіх основних виборах з літа 2022 року. Виборці ненавидять їх і відкидають їхнє бачення США. Мало хто з політиків коли-небудь був таким непопулярним, як Трамп, і мало яких політичних платформ, здається, так помітно відштовхнули й розлютили виборців, як Республіканська партія.

І все ж Джо Байден може йому програти.

Якби вибори пройшли сьогодні, то, швидше за все, він би програв. Опубліковане на початку цього місяця опитування The New York Times\Siena College засвідчило, що чинний президент США програє Трампу в п’яти ключових штатах. Представники Байдена значною мірою применшують такі цифри, зауважуючи, що до виборів ще далеко.

Тепер нове опитування від NBC також демонструє, що Байден знаходиться у скрутному становищі: його рейтинг схвалення впав до найнижчого рівня у 40 %. Опитування показало, що він особливо погано справляється з демократами та молодими виборцями, значна частина яких незадоволена тим, як він вирішує питання, яке демонструє зростаючий розкол у Демократичній партії: напад Ізраїлю на палестинців у Газі після атаки ХАМАС 7 жовтня.

Майже з перших моментів ізраїльської війни адміністрація Байдена рішуче підтримувала свого союзника на Близькому Сході та не допускала публічного неспівпадіння між своїми офіційними заявами та заявами прем’єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху. Гуманітарна та військова допомога Ізраїлю продовжує надходити без будь-яких умов, незважаючи на те, що від ізраїльських бомбардувань загинуло понад 14 тис. палестинців у Газі, у тому числі понад 5 тис. дітей, і понад мільйон людей стали біженцями.

Яструбина підтримка війни Ізраїлю була інтенсивною, риторика Білого дому часто виглядала байдужою або відверто ворожою щодо занепокоєння про загибель палестинських мирних жителів. 10 жовтня прессекретар Байдена Карін Жан-П’єр назвала заклики до припинення вогню «неправильними», «огидними» та «ганебними». «Тут немає двох сторін», — сказала Жан-П’єр, даючи зрозуміти, що Білий дім не буде перейматися життями палестинців.

В особливо тривожний момент сам Байден поставив під сумнів офіційну інформацію від міністерства охорони здоров’я Гази про кількість загиблих, заявивши 27 жовтня, що він «не впевнений у кількості, яку оприлюднюють палестинці», — хоча цифри цього міністерства раніше вважалися достатньо надійними агенціями ООН та іншими міжнародними правозахисними організаціями. Здається, це стало наслідком того, що палестинці цинічно завищували кількість своїх загиблих, а справжня кількість була меншою і, так би мовити, більш прийнятною.

Відтоді, як він озвучив цей коментар, втрати палестинців у Газі, вважається, зросли майже вдвічі. Авторка статті цікавиться: «важко зрозуміти, чи вірить у це Байден?»

Оскільки кількість загиблих збільшується, а будівлі в Газі руйнуються, адміністрація Байдена, здається, намагається утримуватися від цієї безумовної проізраїльської, провоєнної позиції. Люди, названі «посадовцями адміністрації», неофіційно висловлювали «розчарування» та «стурбованість» рішучістю ізраїльтян розвивати вторгнення до Гази без будь-якого довгострокового плану для регіону. Відповідаючи на запитання, чи намагаються ізраїльтяни реально мінімізувати жертви серед цивільного населення, речник Ради національної безпеки США Джон Кірбі сказав наступне: «Ми бачили деякі ознаки того, що в певних ситуаціях докладаються зусилля, щоб спробувати мінімізувати жертви, але я не хочу цього перебільшувати».

Алон Пінкас з ізраїльського видання Haaretz пояснив ці висловлювання як сигнал про зростаючу неприязнь до ізраїльської операції серед силовиків у США. Але у підсумку, ось чому дорівнює дистанціювання адміністрацією Байдена, коли йдеться про операцію Ізраїлю в Газі: неофіційні заяви про довгострокову стратегію та єдина відповідь на запитання, чи чинить Ізраїль так, ніби він дбає про збереження невинних палестинських життів, — зашифрованому та сильно евфемістичному «Ні».

Це офіційна позиція.

Але з’являється все більше ознак того, що Демократична партія готується, так би мовити, до бунту з такого питання. Розгніваними є не лише молоді виборці. Арабські та мусульманські американські виборці висловлюють своє обурення позицією Байдена, тим самим ставлячи під загрозу його перспективи переобрання по всій країні, але особливо у вирішальному полі битви — штаті Мічиган, де проживає велика група виборців з поміж американців-мусульман.

З’являється все більше ознак того, що Демократична партія США готується до бунту з питання Ізраїлю та Палестини.
Фото: Andrew Harnik/AP

Навіть у самій партійній бюрократії є певні ознаки проблем. Державний департамент опублікував незвичну кількість внутрішніх меморандумів про скарги щодо політики США з цього питання. Чимала кількість співробітників Конгресу від Демократичної партії приєдналися до протесту у Вашингтоні, округ Колумбія, закликаючи до припинення вогню у Газі.

Палата представників Конгресу США проголосувала за осудження представниці Мічигану Рашиди Тлайб, єдиної американки палестинського походження в Конгресі, за її заклики до звільнення Палестини, зокрема за використання нею фрази «від річки до моря», яку Тлайб пояснила як заклик до миру, свободи, гідності і рівності для всіх у регіоні. Але її недруги також стверджували, що це антисемітський заклик до знищення євреїв. (Такою була природа більшої частини дискусій навколо конфлікту в залах влади США: суперечки навколо риторики часто відвертали увагу від суттєвих питань політики).

Але це не завадило зростаючій кількості її колег-демократів у Конгресі приєднатися до її закликів до припинення вогню. Можливо, Білий дім називає їх «непослідовними», але табір прихильників припинення вогню в Конгресі США все більше схожий на майбутнє Демократичної партії: вона буде молодша, лівіша та у її більшості колір шкіри не білий.

Висловлювання щодо віку Байдена та актуальності цього питання перебільшені. Але небагато порушених питань зробили більше для висвітлення проблеми геронтократії в Демократичній партії та зростаючого розриву між поколіннями в політиці США, ніж ця внутрішня суперечка щодо Ізраїлю та Палестини, вважає авторка статті. У певному сенсі розрив між Байденом і його лояльними прихильниками, з одного боку, і лівими прихильниками припинення обстрілів і демократичною базою виборців — з іншого, може бути питанням історичних посилів.

На погляд авторки статті, Байден належить до покоління, яке досягло повноліття набагато ближче до часів Голокосту; у цьому сенсі він, мабуть, гостріше, ніж молоді люди, усвідомлює вразливість євреїв — і, звичайно, більше переконаний, що націоналістичний проєкт сіонізму може цю вразливість пом’якшити. Тим часом молодші функціонери, чиновники Державного департаменту, члени Конгресу та виборці думають не про Другу світову війну, а про війну з терором. Про 11 вересня, а також катастрофічні, жорстокі та, зрештою, марні війни помсти, які США вели після них.

Кожна сторона виходить з того, що, на їхню думку, є саме визначальними уроками кожної епохи — 20-го століття для Байдена та 21-го століття для табору припинення вогню. Підсумки прийдешніх виборів цілком можуть залежати від того, чи зможуть вчасно ці сторони порозумітися одна з одною.

Підготував Олег Махно