Чого має боятися найближче оточення Путіна після провалу війни в Україні

Чого має боятися найближче оточення Путіна після провалу війни в Україні

31.03.2022 р. «Focus», Німеччина

Перебіг війни Росії в Україні, неочікувано потужний опір ЗС України, надзвичайна і невиправдана жорсткість російських окупантів, що відрізала всі можливі шляхи для маневру і відступу Путіна, викликають зацікавленість експертів. Що спонукає діями керівника Кремля, яку інформацію він готовий і бажає сприймати, яким чином та на підставі якої інформації у нього формуються ключові політичні рішення та яка роль найближчого оточення Путіна. Якою буде доля його ключових прибічників у випадку краху воєнної кампанії в Україні та коли постане неминуча необхідність відповідати за вчинені злочини.

Владімір Путін. Джерело: imago/ITAR-TASS

Видання Німеччини «Focus» 31 березня ц.р. розмістило статтю політичного експерта Герхарда Манготта (Gerhard Mangott), присвячену актуальному аналізу політичного і психологічного портрета президента Росії Путіна та його найближчого оточення.

Президент Росії Володимир Путін оточив себе лише кількома довіреними особами, зазначає видання. Але він не обов’язково отримує об’єктивну інформацію від свого найближчого оточення. І також зрозуміло, що якщо війна в Україні розгорнеться не на користь Росії, деякі особистості з найближчого кола Путіна опиняться під загрозою.

Навколо Володимира Путіна стало самотньо. Лише деякі довірені особи ще мають регулярний доступ до нього. По-перше, це його давній друг Юрій Ковальчук, медіамагнат, який є основним акціонером «Банку Росія». За першою освітою віє фізиком. У 1996 році заснував дачний кооператив «Озеро», до якого також приєднався Путін.

Його вважають «банкіром Путіна», який розпоряджається його активами і від 2014 року перебуває у списку санкцій Міністерства фінансів США. Ковальчук поділяє погляди Путіна на Україну, на нібито «історичну єдність» росіян та українців і, безперечно, підтримує рішення щодо російського вторгнення в Україну. Путіна і Ковальчука об’єднує віра в «історичну Росію», до якої має належати Україна.

Нашіптувачі  Путіна не стають автоматично  його чесними радниками

Інші, хто має регулярний доступ до Путіна, належать до органів безпеки та спеціальних служб. Одним з них є Микола Патрушев, однокурсник Путіна в його першому навчальному закладі КДБ у 1975 році. Від 2008 року він є секретарем Ради безпеки Росії. Його вважають навіть більш націоналістично налаштованим, ніж Путін, і не лише стосовно України.

Оточення Путіна: як виглядає і хто відповідає за війну з Україною.
Джерело «Ліга.Новини», https://news.liga.net/

Минулої осені Патрушев визначив українців як «нелюдей». До цього найближчого оточення також входить директор російської внутрішньої спецслужби ФСБ Олександр Бортніков, який обіймає цю посаду від 2008 року. До цього найближчого кола влади також можна зарахувати міністра оборони Сергія Шойгу, який обіймає посаду з 2012 року.

Це – так звані «шептуни» Путіна, які проте, не є його об’єктивними порадниками. Є багато свідчень того, що Путін ніколи не дізнається від них повної правди. В автократичному режимі Росії є лише одиниці спроможних донести до президента погані новини або навіть суперечити йому. Таким чином, ймовірно, Путін отримує наразі прикрашену інформацію щодо перебігу війни в Україні.

Якщо Росія програє війну, найближче оточення Путіна опиниться під загрозою

Не викликає сумніву також те, що об’єктивні доповіді Путіну виявили б також і недоліки цього внутрішнього кола влади. Як наслідок, останніми роками навколо Путіна виник «інформаційний вакуум», тому деякі експерти почали сумніватися у раціональності президентських рішень.

Путінські війська відходять від Києва – але це, безсумнівно, не мирний сигнал.
Джерело; «Focus.de», фото Vadim Ghirda/AP/dpa, https://www.focus.de/

Виникає запитання, зазначає експерт, чи загрожуватиме щось цим людям, якщо війна розгорнеться не на користь Росії, якщо цілі війни не будуть досягнуті. Для декого такі перспективи напевно існують. Перш за все, для міністра оборони Шойгу, який, ймовірно, буде звільнений.

Звісно, ​​це стосується і начальника Генерального штабу Геннадія Герасимова, хоча він не належить до внутрішнього кола влади. Він є керівником вищого органу виконавчої влади, але не тим, хто приймає принципові політичні рішення. Можливою, але малоймовірною жертвою міг би стати Бортніков. Майже напевно поразка у війні не торкнеться Патрушева.

Падіння Путіна зіштовхне його коло в прірву

У керівному складі ФСБ і Нацгвардії вже відбулися звільнення, арешти та домашні арешти «винних» у дотепер невдалому перебігу війни. Ми побачимо більше таких арештів, зазначає експерт, якщо війна триватиме ще довго і не піде так, як її уявляв собі Путін і як обіцяли йому його нашіптувачі.

Але Путін також має лише обмежені можливості для впливу на керівників власних розвідувальних органів. Хоча їх керівному апарату потрібна підтримка Путіна для забезпечення перебування на власних керівних посадах і можливості проведення вигідних оборудок, Путін також потребує їх репресивного апарату, щоб забезпечити своє правління.

Тепер, коли внаслідок перебігу війни вичерпані об’єктивні резерви для економічного зростання та патріотичної мобілізації, Путін все більше повинен покладатися на репресивний контроль суспільства, щоб забезпечити своє правління.

Для цього є незамінними спецслужби та Нацгвардія. Таким чином, складові внутрішнього кола влади підтримують одне одного. Якби Путіна повалили, це коло, ймовірно, забрало би із собою все це найближче оточення.

Про експерта: Герхард Манготт

Герхард Манготт (Gerhard Mangott) – австрійський експерт в галузі політології та з питань Росії. Професор політології, спеціалізується на міжнародних відносинах та безпеці на пострадянському просторі. Викладає в Інституті політичних наук в Інсбруку та є викладачем Дипломатичної академії у Відні.

[свернуть]

https://www.focus.de/politik/ausland/ukraine-krise/gastbeitrag-von-gerhard-mangott-was-putins-innerem-zirkel-droht-sollte-russland-den-krieg-verlieren_id_76558947.html

У заголовку матеріалу ілюстрація з сайту «ИА Реалист», колаж: offshoreview.eu,  https://realtribune.ru/

Схожі публікації