Чеська преса – про події в Україні

У нинішньому часі настільки все взаємопов’язане, що будь-яка подія у одному кінці світу обов’язково дає про себе знати у іншому, а особливо якщо це стається внаслідок воєнних дій. Так, від розв’язаної Росією війни в Україні буде залежати продовольче забезпечення багатьох країн, особливо тих, які традиційно щороку закуповували українські злаки чи рослинну олію, не кажучи вже про інші овочі та фрукти.

Ясна річ, зростатимуть і ціни на продукти харчування, пишеться у матеріалі «Танки знищують світові злаки», розміщеному на одному з чеських сайтів respekt.

Петро Крогман. Джерело: «Respekt.cz»

Автор порушив тему сільського господарства, а якщо бути точнішим, розповідає про ситуацію, у якій опинився його чеський земляк-бізнесмен Петро Крогман, який володіє полями і фермами у центральній і західній Україні і забезпечує там роботою 800 місцевих жителів. За рік його господарство тільки пшениці і кукурудзи вирощує і збирає 200 тисяч тон. Стільки ж він планує зібрати і у поточному році, але не впевнений, що російська війна не вплине на польові роботи і, відповідно, на ціни продуктів харчування.

Хліб — це життя. (Пекарня в Каїрі). Фото з оригіналу статті.
Джерело «Respekt.cz», фото Bloomberg через Getty Images

Але чому житель Європи зважився на таку діяльність в Україні? Ось він і пояснює: «В українців сільське господарство в крові. Вони знають, що треба сіяти за всяку ціну, щоб голод, заподіяний їм росіянами чи совєтами між війнами, не повторився».

Ферми чеського підприємця П. Крогмана, про якого розповідається у матеріалі, розташовані на східних, окупованих Росією територіях. «Не вистачає сировини, грошей і технологій, які крадуть росіяни», — коментує він сьогодення. Десятки його співробітників разом з дітьми — загалом близько сотні осіб — повтікали до Чехії, де підприємець допоміг їм з житлом та влаштуватися на нову роботу.

Проте переважна більшість робітників-чоловіків залишаються на полях, не в останню чергу тому, що в Україні… не вистачає зброї. «Українська держава призиває до війська стільки людей, скільки має зброї — а її дуже мало, — пояснює прозу життя Крогман. — Для порівняння, чисельність українського війська становить 250 тисяч осіб, а потенційно озброїти можна десять мільйонів».

Українці знають, що сіяти потрібно за будь-яку ціну.
(Петро Крогман на своєму українському хуторі). Фото з оригіналу статті.
Джерело «Respekt.cz»

Останніми тижнями Петро Крогман шукає військову техніку в Чехії та заохочує до такої справи інших чеських підприємців. Він навіть запропонував віддавати один відсоток своїх статків на допомогу Україні, яка, за його словами, бореться також за їхню, європейців свободу та процвітання.

«Журналісти не лише висвітлюють події, а є й свідками історії»

Цю кореспонденцію доповнює інша така під заголовком «Журналісти не лише висвітлюють події, а є й свідками історії», у якій автор також торкається війни в Україні. Вони, тобто прибулі на війну журналісти, отримують унікальні знання, розуміють контекст і роблять неможливим маніпулювання, пояснює автор — чеський журналіст Ерік Табері.

Дехто вважає такі відрядження на війну надзвичайно ризикованими, мовляв, достатньо передрукувати тексти з іноземних ЗМІ. Інші кажуть, що ця війна — не наша, то навіщо звертати на неї увагу? Також аргументують, що нам все і так відомо, нові статті вже й не потрібні.

Автор відповідає: «Ми пишемо про Україну, тому що це наша робота повідомляти про важливі події, а війна в Європі є однією з таких. Навіть більше, ми не вважаємо війну Росії проти України далеким зовнішнім конфліктом. Це стосується усіх, бо це війна проти нашого світу. Володимир Путін повів армію проти вільного світу, тому ми повинні знати, що відбувається в Україні і як її підтримати. З тієї ж причини демократична Європа, включно з Чехією, допомагає Києву. Це прояв не альтруїзму, а самозахист».

Однак, крім фізичної, є ще й «інформаційна» війна, пояснює читачам автор матеріалу. Росія стверджує, що докази її злочинів інсценуються. Іноді вона показує кадри трупів, які рухаються, іноді каже, що це звичайні манекени. Згодом ретельний аналіз підтвердив, що у кадрах немає руху трупів, а манекенів росіяни скопіювали з кадрів російського фільму кількарічної давнини. Крім того, експерти The New York Times задокументували, аналізуючи супутникові знімки з Бучі, що загиблі вже були на вулицях, коли це місто ще було під окупацією росіян.

Автор пояснює, що завдання журналістів – не просто фіксувати події. Вони також виступають свідками історії. Коли репортери працюють в Україні, вони відвідують різні місця, спілкуються з багатьма людьми, набувають унікальних знань та розуміють контекст подій. Теоретично хтось з таких журналістів міг би «пристосуватися до заходу», але ніхто з них не може маніпулювати всією країною. Тому важливо, щоб тут, на війні, були присутні журналісти з Португалії, Німеччини, Австрії та Чехії. Вони свідки того, що тут відбувається, про що можуть розповісти у своїх країнах. Тоді різним маніпуляторам не просто заперечувати, коли, на відміну від журналістів, їх там не було.

До речі, в Росії на диво дуже легко маніпулюють інформацією про таку велику (воєнну) кампанію. Так, вільних ЗМІ там (в РФ) сьогодні майже немає, але якби люди захотіли, то про все важливе дізналися б. Російський режим зміг привчити людей не цікавитися незалежною інформацією. Без вільних ЗМІ Путіну вдалося втілити знамените гасло роману Джорджа Орвелла «1984»: «Війна — це мир. Свобода — це рабство. Невігластво — це сила».

З книги Джорджа Орвелла «1984».
Джерело: сайт ТОВ «Всеосвіта», https://vseosvita.ua/

Але якщо будемо вважати, що лише у росіян слабкість до такого у крові, то незабаром у нас буде так само, пояснює автор кореспонденції. Тому, вважає він, завжди треба намагатися шукати істину. Ось тому він і його чеські колеги-журналісти активно розповідають про події у Києві, Бучі, Запоріжжі чи Харкові.

https://www.respekt.cz/tydenik/2022/15/tanky-nici-obilnici-sveta

У заголовку матеріалу ілюстрація з сайту «Новые Известия», https://en.newizv.ru/