Ангела Меркель. Що вона залишила для нас?

25.03.2022 р. «Die Zeit», Німеччина

Видання Німеччини «Die Zeit» надрукувало 24 березня ц. р. статтю власного кореспондента Тіни Хільдебранд (Tina Hildebrandt), в якій справедливо піднімаються питання прихованого змісту та причин партнерської багаторічної співпраці Меркель з президентом країни-агресора Владіміром Путіним. Вірогідно, час для висновків і засудження злочинів лідера Росії ще попереду, але вже сьогодні актуальним вважається відповідь на питання, яким саме чином йому вдалося заколисати громадську думку, експертне середовище та політичне керівництво не лише Німеччини, але й всієї Європи у відносинах з путінської Росією. Проповідництво Меркель стосовно того, що співробітництво Німеччини з Росією має виключно економічне підґрунтя, з огляду на політичну позицію Берліна, не витримує жодної критики та виявляється звичайною брехнею багаторічного лідера найбільш економічно розвиненої країни ЄС та члена НАТО.

На жаль, тенденція надмірного німецького прагматизму у ставленні Німеччини до відносин з Росією збереглася й після відходу Меркель від політичної діяльності. Очевидно, закладені нею підвалини відносин з лідером Кремля мають значення для політичного керівництва та впливають на зовнішньополітичний курс Німеччини й донині.

«Die Zeit» зазначає, що напад Путіна на Україну примушує по-новому подивитися на діяльність на посаді колишнього Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель. А її соратники від тих часів ставлять наразі болючі запитання.

Меркель і Путін у 2006 році у бібліотеці університету міста Томськ, Росія.
Джерело: © Markus Schreiber/​dpa

У ці дні, зазначає видання, хотілося б знати, що думає Ангела Меркель, чим вона зараз займається?

Останнє, що Німеччина почула від Ангели Меркель, була заява: «Загарбницька війна Росії знаменує глибокий поворотний момент в історії Європи після закінчення холодної війни. Немає жодного виправдання для цього кричущого порушення міжнародного права, я найрішучішим чином засуджую його». Вони повністю підтримує заходи, що вживає Федеральний уряд Німеччини. Це було заявлено 24 лютого ц. р., у день вторгнення Росії в Україну.

В офісі Меркель не надають додаткової інформації та пояснюють, що поки що фрау канцлер нема чого додати до її вичерпної заяви. Меркель не говорить, але люди говорять про неї. Багато німців думали, що вони будуть сумувати за нею, коли вона пішла з посади. І дивувався, як швидко Меркель відійшла у минуле, ще навіть до 24 лютого. Відтоді виникли нові запитання: яким чином ми потрапили в цю ситуацію? Як ми могли стати настільки залежними від Путіна, якого ніхто не знав так довго і так добре, як Ангела Меркель? Що залишила нам Меркель, куди вона нас втягнула? Виявляється, останні 16 років перебування Меркель на посаді канцлера Німеччини не були такими позитивними, як ми думали. Те, що зараз відбувається, багато чого затьмарює, а також затьмарює спадщину Меркель.

Як кризовий канцлер Ангела Меркель провела Німеччину через неспокійні часи.
У фотогалереї кадри з відео «Вона, мабуть, зробила більше, ніж планувала».
Джерело: «Zeit Magazin». © Фото: Michael Kappeler/​AFP/​Getty Images / https://www.zeit.de/zeit-magazin/

Наразі немає можливості особисто поставити запитання до пані Меркель, але можна переговорити з деякими особами, які тоді були дуже наближеними до неї. Зокрема, з тими, хто зараз запитує себе, як так відбулося, що вони прогледіли так багато, коли вона була на чолі уряду Німеччини.

Примітна тенденція, — чим ближчими були люди до неї у ті часи, тим менше вони хочуть, щоби на них посилалися зараз. Мовчання Меркель вони пояснюють тим, що вона ніколи не хотіла бути людиною, яка з розумним видом розмовляє зі своїми наступниками про їхню повсякденну діяльність. Але після початку війни в Україні 24 лютого ц. р. вже не було інших тем для розмов. Той день змінив все, він також має змінити уявлення країни про свій уряд, про себе. Тому що ця катастрофа об’єднує все, що характеризувало перебування Меркель на посаді канцлера, Бундесвер, участь Німеччини в ядерній програмі НАТО, європейський суверенітет, енергетичну безпеку та навіть найбільш аполітичну з усіх криз — пандемію.

Протягом останніх півтора роки перебування Меркель на посаді, за її власним визнанням, для неї найбільш обтяжливим було те, що вона під час пандемії не могла вільно подорожувати. Тобто, не мала змоги зустрітися з лідером Китаю Сі Цзіньпіном та з Путіним. Меркель сподівалася, що Путін на Мюнхенській конференції з безпеки, на яку він не приїхав, зміг би переконатися, що і Захід, і Путін недооцінили один одного.

Проте, заднім числом всі стають розумнішими. Такий висновок можна почути зараз від тих, хто намагається більш чітко уявити картину останніх років в Європі.

З точки зору вченого-історика, серйозне судження про події можна зробити лише через 30 років після них. Чи була Меркель хорошим канцлером? Професор історії в Університеті Бундесверу у Мюнхені Хедвіг Ріхтер (Hedwig Richter) завжди відповідала на це запитання ствердно. Проте зараз вона вважає, що день 24 лютого також змінить імідж Ангели Меркель.

Війна залишила її в пастці політичної нічийної землі. Вона не може з’явитися знову у позитивному світлі і не може вже говорити ні про що інше, крім теми, що зараз хвилює всіх. Але про себе саму вона не може говорити, тим більше як про надпартійну особистість.

Чому «Північний потік-2» був затверджений в рік анексії Криму

Ангела Меркель не керувала ні одноосібно та ніколи не діяла проти населення. Категоричність і безапеляційність її політики робить незручним для кожного баланс її діяльності. Соціал-демократична партія Німеччини СДП не закликала до незалежності від російського газу, партія «Зелені» не вимагали бойової готовності від Бундесверу, ЗМІ кожного дня публікували статті про те, що незалежність від газу була б корисною не тільки для клімату, але й для обороноздатності держави.

Керуючий директор Фонду Генсхаген (Genshagen Foundation) Мартін Купман (Martin Koopman) вважає, що Меркель виступала за стабільність, яка була присвячена обміном думок в рамках так званого Веймарського трикутника, — Польщі, Франції та Німеччини. Лише дуже рідко їхні рішення були результатом справжньої стратегічної політики. Методами роботи Меркель завжди були заклики «не втрачати лінію розмови, тримати Європу разом, тримати все разом. Ціну доводиться сплачувати зараз: той, хто лише закликає, може довго тримати багато речей разом, але мало може здійснювати впливів та завдавати напрямок руху.

 Вона довгий час брала до уваги інтереси Путіна

Сама Меркель якось сказала на початку своєї довгої кар’єри: ​​«Політичний успіх — це коли більше чогось вдається, ніж не вдається».

Меркель не мала ілюзій щодо Володимира Путіна. Навпаки: навіть коли значна частина німецької громадськості все ще вважала Путіна майбутнім партнером, Меркель вважала його невиправним агентом спецслужб і лиходієм. Однак вона вважала його негідником, на якого можна покластися.

Довгий час вона уважно ставилася до його інтересів, можливо, ще й тому, що хотіла уважно ставитися до близької їй Росії. Коли в 2008 році Україна та Грузія висловили намір приєднатися до НАТО, цьому завадило вето Німеччини. У 2014 році Путін вперше відверто збрехав Меркель. Тоді, за словами присутніх, Путін прямо запевняв, що не планує анексувати Крим. Меркель запитала про невідомих людей у ​​зеленій формі, які ходять по місцевості. Путін відповів, що це були невдоволені українці. Тоді Меркель визнала, що вона розчарована у Путіні. Проте й це дивним чином залишилося без наслідків. Через два роки після вторгнення в Крим Меркель говорила так, як два роки перед тим, коли говорила про Путіна. Лиходій, звичайно, але з яким вимушено треба мати справу. Вона погодилася, коли їй нагадали, що Путін їй збрехав.

Виталий Портников: Меркель стала заложницей лоббистов «Северного потока-2».
Джерело: «espreso.tv» / https://ru.espreso.tv/

Багато що можна пояснити тодішніми обставинами та обмеженнями, але не все. Чому «Північний потік-2», трубопровід, який транспортуватиме російський газ через Україну до Німеччини, був погоджений того ж року, коли Путін вторгся до Криму? Меркель заявила, що «я нейтральна», коли такі радники, зокрема глава її зовнішньополітичного департаменту Крістоф Хойсген (Christoph Heusgen) заперечували та зазначали, що нафтопровід є небезпечною справою. Вона нейтральна, але не можливо вирізати окремо свого партнера по коаліції.

Тодішній голова СДП і Федеральний міністр економіки Німеччини Габріель (Gabriel) чинив неймовірний тиск, запевняють усі, з ким зараз розмовляють про ті часи. СДП розраховувала на зміни через зближення, економіка хотіла дешевого газу. Обидва зустрілися в особі віце-канцлера Габріеля. Так виникла політика. Після роботи в канцелярії Хойсген був постійним представником Німеччини в ООН. До сьогодні він неохоче публічно критикує Меркель, але в приватній розмові з третіми особами одного разу визнав: «Я тоді програв». Партнер по коаліції, економіка — як дрібно це звучить сьогодні.

Потім настав 2015 рік, і Німеччина була зайнята проблемою біженців. Але замість того, щоб бачити це як прямий результат підтримки Росією Асада в Сирії, Німеччина, четверта за величиною економіка світу, зосередилася під керівництвом Меркель на тому, що вона вміє найкраще: платити та вести переговори. ООН отримала гроші, Україна отримала гроші. Проблему Путіна передали на розгляд парламентських комітетів.

У так званому Мінському процесі робилися спроби применшити провину Путіна. У 2015 році великим дипломатичним успіхом Меркель вважалося те, що вона відмила Обаму від поставок зброї Україні. Путін більше не бачив її протягом наступних п’яти років. Після однієї з останніх зустрічей з ним Меркель заявила на спільній прес-конференції в Кремлі в 2020 році, що «Північний потік-2» є «легітимним і має бути реалізованим».

Через півроку Навального отруїли в Charité. Меркель публічно засудила, таємно відвідала Навального в лікарні і заявила, що «Північний потік-2» поки що «непорушним». Суд визнав, що грузинський агент, який був убитий у берлінському парку Тіргартен двома роками раніше, помер за наказом російського уряду.

  «Із сьогоднішніми знаннями треба було б діяти інакше»

Старі внутрішньополітичні опоненти Меркель уже давно подолані. СДП стала дрібною та малозначущою. З іншого боку, Ангела Меркель досягла піку своєї популярності. Хіба вона не могла використати цю популярність, щоб збільшити свої політичні можливості?

Чому вона не змогла краще передбачити завершення кар’єри

Існує думка, що «з точки зору того часу, з урахуванням реалій того часу, це була гарна політика». З огляду на сьогодення, усе, що робиться сьогодні, потрібно було зробити ще тоді, а саме кардинально змінити енергетичну політику. Зупинити будівництво «Північного потоку-2». Те, що сьогодні здається таким логічним, тоді звучало б зовсім божевільним.

Експерт ставить запитання, чому розумна, непідкупна Меркель краще не змогла краще передбачити завершення власної кар’єри, хоча вона завжди продумала все з кінця? Тепер здається, ніби вона зважала на завершення перебування в політиці лише з тактичної точки зору, з логіки відповідної переговорної ситуації. Можливо, вона на завершальному етапі занадто багато працювала над власним завершенням кар’єри.

Можливо, на посаді Федерального канцлера Німеччини Олаф Шольц повинен діяти так, як він не допускав цього, перебуваючи на посаді віце-канцлера за часів Меркель. Меркель на посаді канцлера діяла не так конкретно та швидко, як її наступник. Проте, політичні партії-учасниці так званої «світлофорної» коаліції у Бундестазі не підтримали б її тоді так, як зараз підтримують канцлера Шольца.

https://www.zeit.de/2022/13/angela-merkel-wladimir-putin-russland/komplettansicht

У заголовку матеріалу фото «Ангела Меркель. Кінець епохи».
Джерело: «Zeit Magazin» / https://www.zeit.de/zeit-magazin/