Погляд з Німеччини

Геополітичні гіганти — США і Китай, ліберальні європейські країни — Нідерланди і Швеція тощо, підтверджують, що сьогодні, коли прискорюється пошук ефективної вакцини для лікування викликаної коронавірусом хвороби, найкраще, що можна зробити для безпеки людини, це намагатися, щоб вона не підхопила небезпечну хворобу, а не покладалася на успішне лікування.

Але слід зауважити, що на всіх континентах вже розмірковують і над тим, яким стане світ після того, як вдасться подолати пандемію, до якої всі виявилися абсолютно неготовими. Хоча про потенційну загрозу бойових засобів масового ураження, зокрема біологічної зброї, відомо також усім. Та це, як правило, теоретичні знання, що, так би мовити, заколисали світову свідомість. І походження збудника COVID-19 поки що не визначене. Чи це продукт безвідповідальності та людського фактору, що призвів до витоку інфекції з наукових лабораторій, чи він природного походження внаслідок невідомих мутацій, чи зумисна акція недоброзичливців світового масштабу, які вирішили досягати якихось своїх цілей за рахунок тисяч людських смертей… Так, світ рано чи пізно впорається з пандемією. Щоправда, хтозна, якою буде за це плата, чи яким він, цей світ, згодом стане.

Про це розмірковує у своїй статті під заголовком «Вірус у системі» Штефан Корнеліус — власний кореспондент німецького видання Süddeutsche Zeitung, — вказуючи, що криза є потужним тестом на ефективну діяльність держав і їх форму правління, коли існуючий міжнародний порядок ставиться під сумнів. Коронавірус тут у ролі каталізатора процесів, що справедливо як для позитивних, так і для деструктивних вчинків. І згадує відомого аналітика-стратега Генрі Кіссинджера, який звернувся до світової спільноти з важливим застереженням у зв’язку з пандемією.

Г. Кіссинджер, як єврей німецького походження, пам’ятає про свої аналогічні відчуття під час Другої світової війни, коли служив у військах на антигітлерівському фронті і якось під час бойових дій міг потрапити у німецький полон. Острах нагадує сьогоднішній, що охопив свідомість людських мас внаслідок пандемії коронавірусу. Він називає такі масові очікування смерті «неідентифікованою загрозою», яка не залишає у безпеці жодну особу, діє безжально, не обираючи собі жертв, та яка тотально охоплює людські спільноти.

Г. Кіссинджер вважає, що він розуміє усі можливі наслідки для світу від пандемії. Так, коли пандемію COVID-19 буде подолано, державні інституції багатьох країн у свідомості людей знеціняться. І не має значення, вважає політик, чи є це твердження об’єктивно справедливим. Правда полягає в тому, що нічого вже не буде таким, як було дотепер, все буде іншим.

У Süddeutsche Zeitung також зазначається, що наразі жодне судження не має такого попиту, як апокаліптичний прогноз повністю зміненого світоустрою в період після пандемії. Міжнародні аналітичні інституції та фахівці в галузі геополітики, перевершуючи один одного у прогнозах, не можуть цілком осягнути кіссинджерське твердження щодо «неідентифікованої загрози». Тому важко визначити, що з їхніх міркувань наразі відповідатиме дійсності. Але всі так чи інакше погоджуються, що завершується ера глобалізації, мультилатералізму і домінування США, як і наближається розвал Європейського Союзу. Згодом виникатимуть збройні конфлікти різного типу та інтенсивності, стане реальністю китайсько-американська війна, зміцнюватимуться неліберальні і авторитарні структури, на зразок таких, що виникли в Угорщині чи у Польщі, занепадатиме свобода, утвориться глобальна хвиля бідності та руйнування, яка найбільше вразить слабо розвинені держави. І за будь-яких умов подальшого розвитку подій, вказується у статті, над усім світом домінуватиме Китай.

Тому постає питання: чи спроможний світ зробити якісь висновки внаслідок такого колективного шоку? Відповідь: надія на це якщо і є, то дуже слабка.

Навряд чи можна сподіватися, що світ розвиватиметься винятково за позитивними сценаріями. Так, не можна вважати, що швидко закінчаться сучасні війни в Ємені та Лівії, що в глобальних масштабах вплив на навколишнє середовище стане позитивним, що переоберуться на посаді президента Дональд Трамп чи Володимир Путін, що настане прозріння стосовно необхідності пригальмувати глобалізацію та забезпечити перемогу демократії над жорсткими формами правління в державах всього світу.

Деякі результати аналітичних досліджень, зазначається у статті, вже зараз свідчать, що такі глобальні інституції, як ООН, як її спеціалізовані організації на зразок Всесвітньої організації з охорони здоров’я (ВООЗ) зазнали у битві з кризою від COVID-19 поразки. Рада Безпеки ООН, зокрема у березні ц. р. під головуванням КНР, не подала жодної конкретної пропозиції на тему як подолати пандемію коронавірусу. На адресу ВООЗ, зокрема й через власну провину, пролунали жорсткі звинувачення в рамках світової політики. Бо та занадто відверто та довірливо сприйняла інформацію з Китаю про пандемію.

І великі багатонаціональні об’єднання, G7 і G20, були пасивними. США, які зараз головують у G7, відмовили членам групи у проведенні чергового саміту. І це все, на що вони спромоглися, відзначає автор статті.

Бо немає жодних спроб налагодити управління потоками гуманітарної допомоги, координувати зусилля для відновлення розваленого бізнесу, не кажучи вже про катастрофічний вплив на світову економіку зростання заборгованості. Не обговорюються проблеми, через які збільшується кількість безробітних, не налагоджується процес досліджень в галузі вірусології.

Пандемія коронавірусу сприяє політичному ізоляціонізму

Як підтверджує світова практика, вказує автор статті, глобальна політика є можливою та ефективною лише тоді, коли цього вимагають потужні держави. Але що вже казати про ці потужні держави, якщо навіть міжнародні інституції відмовляються проводити спільну політику. Саме у цьому, зазначає німецьке видання, є наступне посилання від пандемії коронавірусу: США все активніше покидають світову арену, і навіть Д. Трамп жодним чином не намагається опікуватися їх претензіями на провідну роль у світі.

Пандемія коронавірусу також сприяє політичному ізоляціонізму. Щоправда, Китай демонструє свої амбітні претензії на роль світової сили, але при цьому не може домогтися необхідного рівня довіри. Його закритість на рівні державної політики, приховування інформації на початковому етапі розвитку епідемії, лише на перший погляд нешкідлива, але насправді — глибоко структурована політика з постачання гуманітарної допомоги. Вкупі з пропагандою, що межує на грані фальсифікації історії, — все вищезгадане розпалює недовіру світу до Китаю, переконує автор статті у Süddeutsche Zeitung.

Країни-члени Європейського Союзу тривалий час взагалі відмовчувалися про кризу у Європі та у світі аж допоки не усвідомили, що глобалізація взагалі не зникне, і внутрішній ринок також повинен існувати. Питання лише у тому, яку ціну за це доведеться заплатити. Специфіка неефективного ведення справ з відповідними економічними наслідками роками формуватиме характер діяльності ЄС. Це ж стосується, на переконання Г. Кіссинджера, і США, де за президентства Д. Трампа не може існувати ефективного і далекоглядного уряду. Бо «довіра до держави не є відновлювальним ресурсом у США».

Поняття «держава» стало для багатьох вичерпаним, даремно збереженим поняттям, прихованим уособленням ворога. Президент США у своєму нестримному нарцисизмі не розуміє реальності подій у кризі і вживає не завжди адекватних заходів. Приклад Америки після кризи стане ще менш привабливим для інших країн, зазначається у виданні.

Хаос, некваліфікований менеджмент, суперництво — характерні риси невдалої і немічної держави за часів кризи

У США і Великобританії спостерігається, як інституційний хаос, політичне некомпетентне управління чи радикальна політика жорсткої економії можуть загрожувати системі державної безпеки. У Великобританії уряд спочатку не міг обрати конкретних способів боротьби з коронавірусом, а потім вдався до жорсткого дотримання своєї стратегії. Однак внаслідок зміни політичного курсу втрачені цінний час. Відчайдушно слабкий стан Національної служби охорони здоров’я у Великобританії ще більше підриває довіру людей до уряду, зазначає автор у своїй статті.

Ще гірша ситуація спостерігається у Сполучених Штатах, де суперництво між владними інститутами і їх некомпетентність у поєднанні з відсутністю у Білого дому контролю над ситуацією позначаються на стані справ з пандемією в усьому світі.

Обидві держави демонструють також, що централістськи організовані системи є ефективними у кризових ситуаціях лише за умови перебування на чолі уряду керівника з достатнім особистим владним потенціалом. Таким системам потрібне розпорядження щодо дій згори. З іншого боку, ефективна аналітична діяльність федеральних структур гарантує кращі результати, навіть якщо процес прийняття рішень зверху виявляється хаотичним.

Перебування на керівних посадах автократичних чи популістських фігур ще більше загострює кризу у державах, переконує публікація у Süddeutsche Zeitung. До таких дестабілізуючих загальну ситуацію фігур видання зараховує, зокрема, Д. Трампа (США), Сі Цзіньпіна (Китай) та В. Путіна (Росія).

Як зазначається у виданні, криза, викликана коронавірусною пандемією, ще більше посилить відцентрові тренди світової політики. Автократичні країни стануть ще більш автократичними, анархічні — більш анархічними, країни зі слабким державним управлінням ще глибше зануряться у хаос. Процес, коли США починають відходити від виконання провідної ролі у світі, прискориться. Те, що залишиться від світового устрою, може швидко зруйнуватися, після пандемії на історичному обрії замаячить геополітична криза. За будь-яких умов, пишеться у виданні, небагато країн у світі вжили запобіжних заходів для уникнення критичного розвитку подій. Національні економіки зараз у занепаді, альянси країн втрачають міць.

Залишаються лише невеликі сподівання

Директор незалежного аналітичного центру «Інститут Лоуї» Майкл Фуллілов виклав власні погляди на подальший розвиток подій у світі, що подають слабку надію на майбутнє. Він вважає, що можливо, кращі моделі дій в антикризовому державному управлінні зможуть у майбутньому діяти спільно і стати прикладом ефективної політики та дієвості структур за складних часів. Для такої спільноти ефективних менеджерів, зазначає видання, вже є назва: «Коаліція компетентних». Отже, слабка надія залишається.

Таким чином, у німецькому виданні подається доволі критичний погляд на сьогоденні реалії, що виникають через пандемію коронавірусної інфекції. А дії найбільш розвинених технологічно таких держав світу, як США, Китай, Росія, країн ЄС тощо, автор статті не вважає ефективними та професійними, що і намагається довести читачам.

Безсумнівне лише те, що світ змінюється, як змінюються його цінності, зокрема, геополітичні. Глобальні трансформації недалекого майбутнього будуть стосуватися всіх без винятку країн чи форм їх державного устрою.

Найбільше постраждають країни зі слабкою економікою та загальним рівнем розвитку. Внаслідок нестачі засобів для існування і прагнення забезпечити фізичне виживання громадян можуть виникати локальні війни, що поширюватимуться на сусідні регіони.

Девальвація існуючих цінностей обов’язково спостерігатиметься й в найбагатших сьогодні країнах, які, щоправда, ще не усвідомили перспектив свого подальшого співіснування у новому світі.

Країни із середніми статками та країни-об’єкти геополітики, зокрема й Україна, змушені швидко зробити стратегічний вибір подальшого руху, обираючи між альтернативними варіантами, тобто, між поганим і ще гіршим.

Після пандемії багатьом державам доведеться міняти своє керівництво, уряди, парламенти і обирати інший вектор руху. Вірогідно, що змінюватиметься конфігурація економічних союзів, воєнних блоків та міждержавних об’єднань. Неефективні інституції, на зразок ООН, ОБСЄ, ЄС, припинять своє існування або будуть перезасновуватися.

Правий радикалізм, що народжується в країнах ЄС у Східній Європі, поширюватиметься до певного критичного моменту. Точкою неповернення існуючих сьогодні взаємовідносин у геополітичних реаліях між США, Росією та Китаєм, а також країнами з їх орбіт впливу і залежностей, стане розпад Росії та фізична (публічна, з огляду на кількість його двійників) смерть В. Путіна.

Не зважаючи на економічні, військові, політичні та наукові успіхи країн на зразок Китаю чи Росії, справжні перспективи розвитку і процвітання матимуть держави з гнучкими системами управління, що зможуть перейти від принципів центристського владного управління до вільного управління громад на місцях, забезпечених знаннями, ідеєю та успішним досвідом попередників.

Чи вдасться цього досягти швидко, якими силами, під чиїм проводом і якими жертвами — питання залишаються відкритими.