Спільне для всіх заходів Інституту зовнішньополітичних досліджень є те, що у їх роботі — у круглих столах чи конференціях — не буває випадкових осіб. Інакше кажучи, директор Інституту Григорій Перепелиця виважено ставиться до запрошення колег, і вони завжди, як мовиться, у темі, що позначається і на сприйняті їхніх виступів, і на висновках стосовно того, що пропонується організаторами для обговорення тощо. Не став винятком нещодавній «круглий стіл» Інституту на тему «Українська оборонна промисловість та її спроможності в забезпеченні потреб фронту», проведений за традицією у залі Генеральної дирекції з обслуговування іноземних дипломатичних представництв. Зрештою, зі змістом заходу кожен бажаючий має змогу ознайомитися в Інтернеті, особливо з поглядами фахівців, яким надавалося слово. А зараз кілька слів саме про тематику, оскільки вона надзвичайно актуальна у наш непростий воєнний час.
Так чи інакше, а бойова спроможність ЗСУ безпосередньо залежить від наявності зброї і техніки. Виробництво їх протягом десятків років не було по-справжньому налагоджене, та і сама можливість воєнного протистояння з таким сусідом не сприймалася серйозно. Як сьогодні надолужити втрачене? Хто має змогу посприяти нам у такому ділі? І чи є у нас можливість самотужки виготовляти ефективну зброю і військову техніку? Відповідь не може бути простою, як непросто нині все, що бракує нашим військам на фронті, вимагати чи випрошувати у західних країн, переконуючи іноземні уряди у значенні нашої оборонної місії.
Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньополітичних досліджень
Але зараз зупинюся лише на одному з багатьох порушених учасниками «круглого столу» питанні, дати відповідь на яке непросто, якщо взагалі це можна якось зробити. Стосується воно налагодження виробництва сучасної військової техніки і зброї. Точніше, у який спосіб має бути організований такий процес. З першого погляду, колись Україні дісталися у спадок чималі потужності, на яких вироблялося озброєння для радянської армії. Але якщо йдеться про нинішню війну на сході України, то бачимо, що військам необхідні більш ефективні засоби ведення бойових дій. А їх, таких засобів, у нас не те що не виготовляли, а навіть не планували цього робити, бо не передбачали їх застосування. Наприклад, різного виду дронів, електронних засобів наведення на ціль чи розвідки.
Та і це ще не все. На «круглому столі» порушувалося питання безпосереднього виготовлення засобів ведення бою, зокрема, налагодження ефективного функціонування державних підприємств. У своєму виступі про це детально розповідав заступник міністра з питань стратегічних галузей промисловості України (2020–2021 рр.) Віталій Немілостівий, звертаючи при цьому увагу присутніх на наше законодавство і проблеми, що постійно виникають чи можуть виникати у тому разі, коли є потреба виконувати замовлення для війська. Мається на увазі, наприклад, сировина для виробництва і комплектування, потенціал конкретних виробничих потужностей, досвідчені фахівці, які можуть належно виконати виробничі завдання тощо. Торкнувся він і ролі державного апарату, якому нині бракує професійності через те, що оновлюється він спонтанно чи навіть з невеликою відповідальністю.
 |
 |
Не можна також не брати до уваги співпрацю з міжнародними партнерами. Її ефективність відчутно залежить від нашого розуміння і дотримання законів, що є у кожній цікавій для нас країні. Без цього неможливе спільне виробництво, аби як ми не бажали пояснювати його необхідність.
І ось у такому питанні Віталія Немілостівого підтримав ще один присутній на заході фахівець — Ярослав Калінін, який розповідав про приватні підприємства, де налагоджується виробництво військової продукції. Безперечно, певний досвід у наших таких підприємців вже є, як і розуміння ними важливості своєї діяльності. Щоправда, не можна стверджувати, що така приватна власність надає достатньо можливостей у справі з виготовлення зброї і військової техніки. Як з’ясовується, тут чимало «нюансів», а буде їх ще більше, бо одна справа — зібрати той самий дрон, зовсім інша — виготовити, наприклад, далекобійну ракету, танк, літак тощо. Ну і, зрозуміло, мати на це відповідні фінанси. Без них бізнесові справи безпорадні.
Але з приводу виступу Ярослава Калініна треба нагадати: не слід вважати, що запроваджувані у нас ринкові відносини, які пропагуються привселюдно, все відрегулюють, дадуть змогу збудувати новітні виробничі потужності і таким чином озброїти військо для відбиття ворожого нападу. Адже під ринковими відносинами мається на увазі той самий бізнес, зміст якого у кінцевому рахунку передбачає тільки гроші, що стоятимуть завжди на вістрі думок бізнесмена. І вже тільки після них згадуватиметься патріотизм, відповідальність перед суспільством і державою. В іншому разі росіяни не змогли б, в обхід запроваджених санкцій, завозити на свої виробничі потужності потрібні їм мікросхеми для складання тих самих ракет чи шахедів. Це, здається, почала усвідомлювати Європа, зокрема, більшість країн, що перебувають у складі Євросоюзу. Про це і говорив у своєму виступі директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак.
Одним словом, навіть після нашої перемоги Україні доведеться вирішувати велику кількість проблем, без чого її розвиток неможливий.
Підготував Олег Махно
Круглий стіл «Українська оборонна промисловість та її спроможності в забезпеченні потреб фронту»
