Про найважливіші елементи польського raison d’état
Польща хоче створити найсильнішу армію в Європі. Нині нас від неї відокремлюють… кілька сотень мільярдів злотих і близько 200 тисяч бажаючих служити у війську, так розпочинає свою кореспонденцію польський автор В. Калета, розмірковуючи далі над методами посилення польської армії, придбанням для неї сучасної техніки та над тим, хто має право професійно цим займатися.
На початку автор зазначає, що нарешті «емоції вщухли після військового параду 15 серпня, під час якого наша армія, як і належить, виступила на славу. На параді озброєна Польща мала вигляд майже наддержави. Проте навіть найамбітнішими заявами не можна створити міцної армії». А що поза парадом відбувається? Закуповуються нові літаки, танки, гелікоптери, гаубиці, системи протиракетної та реактивної артилерії. Проте наше військо, констатує автор кореспонденції, у розташуваннях казарм все одно не має такого вигляду, як на парадах. Кількість нової військової техніки поки що «показова», хоча багато з наявних систем є абсолютно новими.
Після довгих років застою з початком війни в Україні поляки почали активно озброюватися. Польща, одна з небагатьох країн регіону, взялася виконати динамічний стрибок у справі з модернізації армії та величезних закупівель. Польські політики обіцяють, що їх країна матиме найбільшу сухопутну армію в Європі. Подібні коментарі можна знайти у різних кутах усього світу. «Польща може мати найміцнішу армію в НАТО поряд зі Сполученими Штатами», — висловився з такого приводу Джим Таунсенд, колишній чиновник Пентагону з питань Європи та НАТО, а нині експерт мозкового центру Center for New American Security, вихваляючи, цілком природно, польські закупівлі американської зброї, на які будуть витрачені сотні мільярдів.
«Польща може мати найсильнішу армію в НАТО поряд зі Сполученими Штатами», — колишній чиновник Пентагону з питань Європи та НАТО Джим Таунсенд.
Фото: Center for New American Security
Це не означає, пише польський аналітик, що його американський колега неправий. Бо насправді у Польщі таки може бути така армія, але не завтра, а в майбутньому. Наразі для цього необхідно виділити… кілька сотень мільярдів злотих (дехто каже, що, можливо, навіть більше) і мати близько 200 тисяч добровольців на військовій службі.
Віддавши Україні чимало старої техніки, Польща почала закуповувати сучасне озброєння у Сполучених Штатах Америки. Аналітики переконані, що така закупівля просто необхідна. «Не лише для того, щоб у рік виборів на параді можна було показати нову техніку та переконати у зростанні міці армії під керівництвом PiS», — таке резюме дописувача статті. І далі він нагадує, чим довелося полякам поділитися з українськими союзниками: значною частиною власного озброєння, в т. ч. Україні передані 300 танків, кілька десятків САУ Krab та інших бойових машин і транспортерів, зокрема колісні Rosomak, літаки МіГ-29 тощо. Внаслідок чого обороноздатність Польщі скоротилися майже вдвічі. Але автор зауважує, що у нинішній ситуації, коли за східним кордоном Польщі триває війна, такий інтервенційний шопінг необхідний. Тільки у такий спосіб можна дочекатися появи найбільшої армії в регіоні.
Перші F-35 (4 навчальні літаки мають з’явитися у 2024 році) повинні бути поставлені до Польщі у 2026 році. Закінчення поставок заплановане на 2030 рік, але затримки з їх виробництвом, пише автор, ставлять цю дату під сумнів:
«На першому етапі програми Wisła ми придбали 16 систем Patriot, які вже отримали. Вони запрацюють до кінця цього року. Лише цього року, 25 серпня, ми підписали контракт на ще 6 батарей таких систем. Поставки всіх 116 старих версій танків Abrams мають бути завершені у 2024 році, а 250 в новітній версії A1M2 SEPv3 — у 2026 році. Коли всі 96 замовлених вертольотів Apache Guardian, закупівлю яких щойно погодив держдепартамент США, будуть виготовлені і надійдуть до Польщі — невідомо. Те саме стосується наступних 18 систем HIMARS та 468 пускових модулів на вантажівках Jelcz, на закупівлю яких вже отримана згода від американців…
Закупівлею Apache Польща підтверджує, що може мати одну з найсильніших армій в НАТО.
Джерело: Wnp.pl; фото: Wojsko-polskie.pl
…Що ж до вчасного виконання замовлень на нові техніку і озброєння, то поляки можуть розраховувати на найшвидшу доставку з Південної Кореї. У цьому плані справи помітно кращі: 212 південнокорейських пускових установок K239 Chunmoo, замовлених у виконавчому контракті, перша з яких (застрягла в Роттердамі і не потрапила на парад) щойно прибула до Польщі, передбачається отримати до 2027 року. Потім залізницею прибудуть майже 80 пускових установок.
Поставку танків K2 Black Panther планується завершити у 2025 році, а виробництво версії PL танків K2 розпочнеться на рік пізніше. Протягом двох років мають бути поставлені корейські гаубиці K9 Thunder, яких Польща закупила 212 штук.
І наостанок приклад із власного виробництва. Бойова машина піхоти Borsuk, якої, згідно з рамковою угодою, має бути виготовлено 1000 одиниць, ще проходить військові випробування».
У Польщі все більше південнокорейських танків K2.
Джерело: Wnp.pl; фото: Міністерство національної оборони Польщі
Щодо інших проблем у армії, то автор про них також згадує. Сьогодні Військо Польське переживає серйозну реконструкцію, але наслідки модернізації все ще надто повільні. Військові спеціалісти, серед іншого, згадують про нестачу особистого спорядження бійців — сучасних радіостанцій чи військових бронежилетів. Бракує теплих курток, одностроїв, а у солдатів запасу ще є сталеві шоломи 1950-х років… Якщо поточні плани модернізації, закупівлі обладнання та терміни поставок будуть успішними, то до 2035 року Військо Польське стане найпотужнішою армією в Європі.
Звичайно, зауважує автор, є чому тішитися, адже побудова сильної та сучасної армії є основою національної безпеки. І це розуміють всі політичні партії Польщі. Різниця лише в тому, як такі плани реалізуються. Техніка прибуде, а що з обслугою? На превеликий жаль, атмосфера в армії не сприяє ефективному управлінню нею. Найбільшою проблемою для урядових амбіцій щодо озброєння є гроші та добровольці для військової служби. Це найбільші рифи, об які можуть розбитися амбітні плани уряду щодо озброєння.
І далі йдуть цілком тверезі міркування. Так, розбудова найбільшої армії НАТО в Європі потребуватиме величезних коштів, які навіть сьогодні важко знайти, на її озброєння та техніку. І ще більших сум — на утримання техніки та утримання і оснащення удвічі більшої армії. Для цього знадобиться до кількох сотень мільярдів злотих, а бюджет вже тріщить по швах. І якщо ці закупівлі будуть завершені, хто буде експлуатувати нове технічно сучасне обладнання? Чи буде аж 200 тисяч добровольців, які вирішили носити форму, коли у Польщі спостерігається демографічний спад?
Автор зауважує, що лише для обслуговування 96 гелікоптерів Apache знадобиться щонайменше 300 пілотів. Військовий університет у Дембліні випускає близько тридцяти таких щороку. А ще ж будуть інші гелікоптери та літаки. Також комусь доведеться командувати, стріляти і керувати тисячами танків, кількома сотнями пускових установок HIMARS і корейськими Chunmoo.
І далі автор цілком слушно нагадує, що стан збройних сил визначається не тільки сучасним озброєнням, якого зазвичай не вистачає будь-якій армії. Хоча Україна показала, що західна зброя, якій 10–20 років і більше, сучасніша за російську. Наприклад, старша модель танку A1M1 Abrams, яку незабаром отримають поляки, все одно краща за російський Т-72.
Танки Abrams на польському полігоні в Дравсько-Поморському.
Джерело: Wnp.pl; фото: Kevin Brown
Не менш важливу роль відіграє система управління, і, мабуть, вона не найкраща, оскільки президент Польщі вирішив її змінити. Атмосфера в армії також не сприяє ефективному управлінню нею. Йдеться про напружені стосунки між двома найвпливовішими генералами Війська Польського та главою міністерства національної оборони у зв’язку з падінням російської ракети під Бидгощем. Одного з них глава міністерства звинуватив у недбалості.
Щодо НАТО, то там досі чинний старий принцип — один за всіх, усі за одного, зауважує аналітик: «За словами наших співрозмовників, генералів — поза службою, голова міністерства національної оборони надто втручається в командування армією або іноді, як сказав генерал Вальдемар Скшипчак, колишній командувач Сухопутними військами, прислухається до радників, які про армію взагалі не мають поняття».
Факт є факт, і таке спостерігається не лише у Польщі.
У Польщі ніхто не ставить під сумнів необхідність посилення своїх збройних сил. Ніхто не сумнівається і в тому, що озброєння триває не для того, щоб комусь погрожувати чи переслідувати агресивні цілі, як наполегливо доводить кремлівська пропаганда: «Важливо все, що зміцнює оборонний потенціал, дозволяє нам краще захищати країну, а відтак і наших союзників. Стаття 3 Північноатлантичного договору зазначає, що кожна сторона підтримуватиме та розвиватиме індивідуальну та колективну здатність протистояти збройному нападу».
І наприкінці автор згадує про колишнього начальника генштабу Війська Польського генерала Мєчислава Ценюха, який закликав укріплювати армію з розумом, а не «різати» економіку. Зокрема, що використання солдатів і питань оборони держави для політичної агітації також не на користь армії.
Колишній начальник генштабу Війська Польського генерал Мєчислав Ценюх закликав укріплювати армію з розумом, а не «різати» економіку.
Фото: PAP/Leszek Szymański
Що ж до питання політики і використання її методів, то автор вважає, що це проникає в кожну тему крізь двері та вікна, але найгірше, що може статися, це увічнити повідомлення про те, що ми можемо створити настільки сильну армію, що вона зможе дати відсіч будь-якому агресору — самотужки: «Але найголовнішою і найсильнішою нашою зброєю, гарантом нашої безпеки залишається членство у найбільшому оборонному альянсі світу НАТО та воїни країн-союзників, яких на Віслі понад 10 тисяч… Нас захищає стаття 5 Північноатлантичного договору, якого вони дотримуються. У ній йдеться, що напад на одного з членів організації буде розцінюватися як напад на всіх союзників. Це найважливіший елемент польського raison d’état».
Підготував Олег Махно
