США, НАТО і ЄС не покинуть Україну, як на це сподівається Москва

Іван Січень

В моїй нещодавній статті «Гарячий» червень 2021 року. США, КНР, Росія, ЄС, НАТО і Україна» зроблені висновки з аналізу основних політичних подій у світі на початку літа поточного року щодо якісних змін у системі міжнародних відносин, стосовно якої остаточно закріпився стан нової холодної війни між основними центрами сили. Це стосується передусім факту відновлення Заходом та Росією військових планів взаємного стримування, які існували до розпаду СРСР. Водночас ускладнилися і відносини між Заходом та Китаєм, в тому числі у військовій сфері. При цьому у всіх, кого стосується таке протистояння, жорстка позиція, через що ситуація стає ще більш небезпечною.

Як і раніше в епіцентрі конфронтації між Заходом та Росією залишається Україна, що доповнюється також і втягуванням її у суперечності між США/Європою і Китаєм. Тому всі ці питання для нашої держави залишаються надзвичайно актуальними.

Розвиток ситуації у світі після завершення самітів G7, НАТО і США-ЄС, а також зустрічі Дж. Байдена і В. Путіна повністю підтверджує висновок про вихід протистояння між Заходом та Росією на рівень нової холодної війни. Разом з тим, підсумки згаданих заходів досі викликають досить неоднозначну реакцію, яка в окремих випадках є очевидними елементами інформаційної війни Росії проти України. І навіть більше, прагнучи приховати свій провал на міжнародній арені, коли весь Західний світ ополчився проти неї, Москва намагається перейти у наступ.

Зокрема, низка російських політиків продовжують сподіватися на «перезавантаження» стосунків між США та Росією, що нібито продемонструвала зустріч президентів двох країн в червні ц. р. В цьому зв’язку посилаються на нові домовленості між Дж. Байденом та В. Путіним про контроль над озброєннями, а також про повернення американського і російського послів до Москви та Вашингтону. Крім того, наголошується, що зустріч «високо оцінив» Дж. Байден (саме так свого часу подібні зустрічі оцінював і Д. Трамп).

Точно так же трактується в Росії і позиція президента США Дж. Байдена стосовно російського газогону «Північний потік-2», а також той факт, що керівництво НАТО утрималося від запрошення України на саміт Альянсу в червні ц. р. та від надання їй статусу учасника програми «План дій щодо членства».

Аналогічним чином, як «готовність Заходу піти на поступки Кремлю», сприйнята пропозиція федерального канцлера ФРН А. Меркель та президента Франції Е. Макрона запросити В. Путіна на саміт Європейського Союзу.

Зважаючи на це, Москва вже починає бути впевненою, що Захід погодиться, щоб Україна та інші пострадянські республіки повернулися до сфери російського впливу. Так, за словами В. Путіна у відеозверненні до учасників ІХ Московської конференції з міжнародної безпеки 23 червня ц. р., «Росія ніколи не забуває про відповідальність, яку вона несе за безпеку і процвітання сусідніх країн, з якими її зближують нерозривні історичні, культурні та людські зв’язки».

Відеозвернення В. Путіна до учасників ІХ Московської конференції з міжнародної безпеки

У перекладі з «путінської» на загальнозрозумілу мову це, по суті, означає декларацію Кремлем своїх «прав» на пострадянський простір, включно з можливістю визначати майбутнє країн колишнього СРСР та втручатися у їх внутрішні справи. Тим паче, що під час конференції В. Путін знову звинуватив Захід у проведенні антиросійської політики в регіоні та протидії реалізації Росією її законних інтересів. В той же час він не сказав жодного слова про агресивні дії Москви стосовно України та інших сусідніх країн, що і є справжньою суттю того, що чинить Росія.

Втім, сподівання Москви на «перезавантаження» відносин із Заходом та на його згоду стосовно нового розподілу світу з відновленням виняткової зони впливу Росії залишаються нездійсненними і безпідставними. Про це свідчать практичні останні кроки США, НАТО та ЄС зі стримування режиму В. Путіна.

Так, 25 червня ц. р. заступник державного секретаря США з політичних питань В. Нуланд підтвердила готовність Вашингтону давати швидку відповідь на будь-які спроби Москви загострити ситуацію довкола України, чи залякати її. Окрема заява щодо підтримки США незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України була зроблена також американським посольством у Києві.

Відвертим політичним сигналом Дж. Байдена стало призначення колишнього заступника помічника глави Пентагону по Росії, Україні та Євразії М. Карпентера на посаду представника США при ОБСЄ. Звичайно, попередня тимчасова повірена у справах США при ОБСЄ К. Остерман також досить жорстко ставилася до Росії, однак, в основному обмежувалася політичними деклараціями із засудженням її агресивної політики. А ось М. Карпентер чітко заявляє про єдину можливість гарантувати безпеку США та НАТО лише ядерним стримуванням Росії, наполягаючи також на необхідності захищати партнерів Сполучених Штатів Америки. Згідно з його позицією, у будь-якому випадку США мають настільки підвищити ціну для Росії у відповідь на її агресивні дії, щоб вона стала для неї неприйнятною.

Майкл Карпентер, номінант на посаду представника США в Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

Сьогодні такою ціною для Росії вже є політико-економічні санкції Заходу, які підкріплюються кроками США і НАТО з нарощування їх військової присутності в Європі та демонстрації військової сили (насамперед в Балтійському та Чорноморському регіонах). Зокрема, в червні поточного року США та ЄС продовжили ще на один рік санкції проти Росії за анексію Криму. Очікується також продовження санкцій за спровокований Москвою конфлікт на Донбасі.

Крім того, незважаючи на слова Дж. Байдена про доцільність припинити протидію російському проекту «Північний потік-2», керівництво США і надалі налаштоване проти будівництва газогону і запроваджує нові санкції стосовно тих компаній, які беруть участь у його спорудженні. Серед іншого, дане питання порушив державний секретар США Е. Блінкен на спільній прес-конференції з міністром закордонних справ ФРН Г. Маасом 23 червня ц. р. у Берліні.

За словами глави зовнішньополітичного відомства США, «Північний потік-2» є суто геополітичним проектом, завдяки якому Москва прагне отримати додаткові важелі тиску на Європу та Україну. Тому США робитимуть все, щоб запобігти цьому, а також наполягатимуть на створенні механізму гарантування енергетичної безпеки України у тому випадку, якщо газогін все ж працюватиме.

Державний секретар США Е. Блінкен на спільній прес-конференції з міністром закордонних справ ФРН Г. Маасом

Поряд з цим США розробляють додаткові санкції проти Росії у зв’язку з отруєнням та ув’язненням лідера антипутінської опозиції О. Навального. Коментуючи такі плани, радник президента США з питань національної безпеки Дж. Салліван пообіцяв, що Вашингтон жорстко реагуватиме на всі прояви утисків прав людини в Росії та ворожі дії Москви проти США і їх союзників (включно з кібернетичними атаками та втручанням у вибори).

Такі ж позиції щодо Росії у керівництва ЄС та провідних європейських країн. Наприклад, 25 червня ц. р., підбиваючи підсумки саміту ЄС, президент Єврокомісії У. фон дер Ляєн закликала колег бути готовими до подальшого погіршення відносин з Росією та вести діалог з нею винятково з позиції сили. Зі свого боку, федеральний канцлер ФРН А. Меркель виступила з ініціативою створити механізм спільного реагування країн-членів ЄС на гібридні атаки з боку Росії. До речі, В. Путін так і не отримав запрошення на саміт Європейського Союзу. Те ж можна сказати і про Парламентську асамблею Ради Європи, яку дехто чомусь вважає «проросійською». Наприкінці червня поточного року ПАРЕ ухвалила жорстку резолюцію, де засуджуються дії Росії в анексованому Криму, а саме — політичні та релігійно мотивовані репресії проти місцевого населення.

Президент Єврокомісії Урусула фон дер Ляєн підбиває підсумки саміту ЄС

На цьому фоні США і НАТО вживають подальші, включно з військовими заходи з протидії агресивному курсу Москви. Вони добре відомі, тому зупинимось лише на окремих, найбільш резонансних подіях, які мали місце на початку поточного літа.

Так, в червні ц. р. США почали розгортати протиракетний комплекс Aegis Ashore на півночі Польщі. Комплекс включає ракети SM-3 наземного базування, радіолокаційну станцію SPY-1D та систему управління вогнем FCS і дає змогу виявляти та перехоплювати балістичні ракети Росії, які можуть бути запущені в напрямку США та Європи. Зараз аналогічний об’єкт вже діє в Румунії.

Водночас міністерство оборони США вирішило передислокувати на російський напрямок вісім батарей ЗРК Patriot, які раніше розташовувалися в Йорданії, Іраку, Кувейті та Саудівській Аравії. Із Саудівської Аравії до Європи передислоковується також комплекс тактичної ПРО/ППО THAAD.

В червні ц. р. США почали розгортати протиракетний комплекс Aegis Ashore на півночі Польщі

Слід також згадати рішення Дж. Байдена відновити систематичні патрулювання бойових кораблів ВМС США, обладнаних системами керованої ракетної зброї Aegis, в акваторії Чорного моря (на початку червня ц. р. Дж. Байден призупинив такі патрулювання, що пов’язувалося з його ініціативою зустрітися з В. Путіним). Зокрема, ще 11 червня ц. р. до Чорного моря увійшов есмінець USS Laboon (DDG-58) зі складу 6-го флоту ВМС США. Есмінець може нести до 56 крилатих ракет Tomahawk з дальністю дії 1,6 тис. км, що переважає ракетний потенціал всього Чорноморського флоту Росії. 26 червня ц. р. для його заміни у Чорне море зайшов аналогічний ракетний корабель USS Ross (DDG-71).

А 14 червня ц. р. в акваторію Чорного моря увійшли британський есмінець HMS Defender (D36) та нідерландський фрегат протиповітряної оборони HNLMS Evertsen (F805) зі складу корабельної ударної групи на чолі з авіаносцем HMS Queen Elizabeth (R08) ВМС Великобританії. 18 червня ц. р. есмінець HMS Defender зайшов до порту Одеса, де відбулися спільні тренування за участю сил спеціальних операцій України, Великобританії та США.

Британський есмінець HMS Defender, американський есмінець USS Laboon і голландський фрегат HNLMS Evertsen у Чорному морі, 17 червня 2021 року

Такі заходи США та НАТО в Чорному морі є одним із елементів стратегічних навчань DEFENDER-Europe 21 («Захисник Європи-2021»), під час яких опрацьовуються питання протидії можливій агресії з боку Росії. Як відомо, у поточному році їх основна частина відбувається в Середземноморському та Чорноморському регіонах. Керівництво США і НАТО їх чітко подає як демонстрацію своєї готовності до захисту союзників та партнерів від російської загрози.

Це ж стосується і України, яка стратегічно важлива для трансатлантичної спільноти як передовий «форпост» у стримуванні експансії Москви. І навіть більше, поглиблення співробітництва з Україною дає змогу США та НАТО забезпечити свою передову військову присутність у безпосередній близькості до південно-західного кордону Росії. Саме це і є головними причинами непорушності позицій США, НАТО і ЄС у справі підтримки України та надання їй допомоги у політичній, економічній і військовій сферах. Форми такої допомоги вже неодноразово висвітлювалися у ЗМІ і не потребують окремої розмови. Тому знову ж таки зупинимося лише на поточних діях наших західних партнерів зі сприяння зміцненню безпеки України. Тим паче, що після остаточного відновлення холодної війни між Росією та Заходом такі дії виходять на якісно новий рівень.

Зокрема, 21 червня ц. р. на борту британського есмінця HMS Defender підписано Меморандум про реалізацію проєктів морського партнерства між консорціумом промисловості Сполученого Королівства та Військово-морськими силами України. У рамках документа Великобританія підтвердила плани побудови для України восьми ракетних катерів, а також взяла на себе зобов’язання передати їй два протимінні катери-тральщики. У минулому році Лондон вже виділив Києву понад один мільярд євро на розвиток та створення військово-морських баз в Очакові та Бердянську.

Підписання меморандуму про партнерство Сполученого Королівства та Військово-морських сил України

Разом із зобов’язанням США щодо передачі Україні 16 патрульних катерів Mark VI зі зброєю та супутнім обладнанням, це сприятиме відродженню ВМС нашої держави. Причому, як у Чорноморському, так і в Азовському регіонах. До того ж, ще два патрульні катери для Морської охорони Державної прикордонної служби України має надати Франція.

Однак, найбільш показові за характером — спільні військові навчання Sea Breeze 2021 («Морський бриз-2021») за участю України, США, НАТО та інших партнерів нашої держави, які відбуваються у період з 28 червня по 10 липня ц. р. На сьогодні вони найбільші за масштабом з часу їх започаткування у 1997 році. Загалом, у них беруть участь понад 5 тис. військовослужбовців із 32-х країн. Крім того, до навчань залучаються 32 кораблі (в тому числі зі складу 6-го флоту ВМС США), до 40 літаків і вертольотів, а також близько 100 одиниць бронетанкової та артилерійської техніки. Навчання відбуваються на низці полігонів у Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, в районах Очакова, Дністровського лиману, Кінбурнської коси, островів Зміїний і Первомайський та у дельті ріки Дунай.

Навчання Sea Breeze 2021 найбільші за масштабом з часу їх започаткування у 1997 році

Все це фактично не дає змоги Росії реалізувати геополітичні плани, спрямовані на встановлення свого домінування в Чорноморському регіоні, як це вже вона зробила в Азовському морі. А відтак Москва щось намагається зробити у відповідь, як правило включно з військовим і ядерним шантажуванням США і Європи, а з ними — і України.

У нас та інших ЗМІ вже не раз повідомлялося, як це робила Росія навесні поточного року: у спосіб провокування військової напруженості довкола України. В червні ц. р. подібні провокації Москва доповнила прямими погрозами застосувати ядерну зброю проти західних супротивників. Зокрема, це озвучував начальник Генерального штабу ЗС РФ В. Герасимов на вищезгаданій Московській конференції з міжнародної безпеки. Як він висловився, Москва залишає за собою право застосувати ядерну зброю першою.

Виступ начальника Генерального штабу ЗС РФ В. Герасимова на ІХ Московській конференції з міжнародної безпеки

А після цього Москва, по суті, вже розпочала відкриті бойові дії проти ВМС США/НАТО в Чорному морі. Так, 22 червня ц. р. під час планового переходу есмінця HMS Defender ВМС Великобританії по міжнародному відкритому маршруту з України до Грузії, Росія на нього напала в районі мису Фіолент в Криму. О 12:06 та 12:08 російський прикордонний корабель відкрив попереджувальну стрільбу. А о 12:19 літак Су-24М скинув чотири осколково-фугасні бомби на шляху руху британського корабля. Однак, аби як намагалася Росія залякати своїх супротивників, це зробити їй не вдалося. За заявою прем’єр-міністра Великобританії Б. Джонсона, жодні військові провокації Москви не зупинять його країну. Як і у всіх інших випадках, Великобританію повністю підтримали США.

Провокація проти британського есмінця HMS Defender біля узбережжя окупованого Росією Криму

Що це означає для України? Ми вже не раз давали відповідь на поставлене питання. Шкода, що досі не всі усвідомлюють цього і «ведуться» на російську дезінформацію.

США, НАТО і ЄС не покинуть Україну, як на це сподівається Москва. Україна поки що не є членом НАТО і навіть не отримала статус учасника програми «План дій щодо членства». Але вона вже фактично інтегрована у військові структури та плани Північноатлантичного союзу.

А військова присутність США/НАТО на українській території у вигляді військових навчань, тренувальних місій та використання наших портів їх бойовими кораблями, по суті, поширює на Україну дію п’ятої статті Північноатлантичного договору щодо колективної оборони.