Дональд Трамп та Україна

Чи зміниться політика США стосовно України?

Іван Січень

З огляду ризики нового масштабного наступу Росії на Україну, вкрай важливим стало виділення Сполученими Штатами та Європейським Союзом військово-технічної допомоги нашій державі. У ситуації, що склалася, допомога західних союзників залишається одним із найбільш вагомих чинників, що допоможе зупинити наступ російського агресора. Разом з тим успішне вирішення такого питання більш широке за значенням, у тому числі в політичній сфері. Так, західні партнери України демонструють наміри і надалі підтримувати нашу країну у протистоянні з Росією. Це стосується не лише Європи, яка відчуває пряму військову загрозу з боку Москви і сприймає Україну, як передовий бастіон на шляху російської агресії, але й розташованих за океаном Сполучених Штатів Америки.

Не вплине на політику США щодо підтримки України і можлива зміна влади за підсумками президентських виборів, що відбудуться восени 2024 року. Свідченням цього став фактичний перехід Д. Трампа на бік України. Можливо, зміна його поглядів була вимушеною за характером і насправді не дуже щира. Він, скоріш за все, переслідує винятково власні цілі. Тим не менш, сподівання Москви на те, що США відмовляться від України після ймовірного повернення Д. Трампа до влади не здійсняться. Хоча, інакше й бути не може. Непохитність позицій Вашингтону стосовно підтримки України за будь-яких обставин об’єктивна за характером та визначається низкою внутрішніх і зовнішніх чинників. Розглянемо їх більш детально.

Наприкінці квітня 2024 року в інтерв’ю журналу Time Д. Трамп сказав, що у випадку його обрання президентом Сполучених Штатів Америки, він намагатиметься допомогти Україні. Разом з тим Д. Трамп висловився за необхідність збільшити частку європейських країн у такій допомозі. Навіть з такою поправкою заява Д. Трампа свідчить про позитивну зміну у його ставленні до України. Як відомо, якось він обіцяв зупинити війну протягом одного дня, припинивши надавати допомогу нашій державі. І зневажливо називав її «квазідержавою» та «частиною Росії», а також звинувачував українську владу у тотальній корупції та розкраданні отриманих від Заходу коштів.

Що ж викликало подібні трансформації у позиції Д. Трампа? Навряд чи він раптово запалав великою любов’ю до України. Скоріш за все, Д. Трамп переслідує власні цілі, пов’язані з передвиборчою ситуацією в США, з його бізнесом та особливостями зовнішньої політики, яку він сповідував під час свого попереднього президентського терміну та, ймовірно, намагатиметься продовжити у випадку перемоги на виборах.

Сьогодні Д. Трамп виступає в ролі лідера Республіканської партії США. З його подачі Республіканська партія тривалий час блокувала рішення Конгресу про виділення Україні 60 млрд доларів військової допомоги. При цьому позиція Д. Трампа і Республіканської партії пояснювалася необхідністю першочергового розв’язання саме проблем Сполучених Штатів, зокрема, пов’язаних з незаконною міграцією. А коли президент США Дж. Байден та Демократична партія США погодилися із вимогами республіканців, то вони почали створювати нові процедурні перешкоди у процесі ухвалення згаданого рішення.

Такою політикою Д. Трамп, за підтримки своїх однопартійців, намагався покращити свій передвиборчий рейтинг, подаючи себе захисником інтересів громадян США. Для цього було обрано тему боротьби з незаконною міграцією — одну з найбільш чутливих для американців проблем. Своєю чергою, дехто з представників Республіканської партії у Конгресі США, яких могла підкупити Росія, відверто виступали проти України.

Такий підхід, по суті, призвів до розколу в оточенні Д. Трампа та у самій Республіканській партії США. Частина радників Д. Трампа та республіканських конгресменів і сенаторів обрали іншу позицію, підтримавши Україну. На їх переконання, затримка з виділенням допомоги Україні грає на руку Росії, яка залишається головним супротивником США та основним джерелом загрози безпеці Західного світу. Ба більше, політика Д. Трампа почала неспівпадати з настроями американського суспільства, переважна більшість якого співчуває Україні, одночасно засуджуючи Росію. Як наслідок, рейтинг Д. Трампа почав падати, що змусило Д. Трампа та Республіканську партію стати на бік України чи принаймні продемонструвати таку підтримку.

Вагомим чинником впливу на ставлення Д. Трампа до України стали також інтереси військово-промислового комплексу США. Більшість з виділених Україні коштів залишатиметься у Сполучених Штатах та витрачатиметься на придбання озброєнь у американських виробників. Переоснащення збройних сил США (коли застарілі озброєння передаються Україні, а на заміну отримуються нові зразки) сприятиме розвитку як американського ВПК, так і збройних сил США за ті ж самі кошти. По суті, їх інвестують в економіку США, що збільшує кількість робочих місць і дає змогу американським виробникам озброєнь отримувати додаткові прибутки. Можливі і бізнесові зв’язки Д. Трампа чи його оточення з військово-промисловим комплексом США, тому виділення коштів на військово-технічну допомогу Україні повністю співпадає з їхніми інтересами.

У випадку обрання Д. Трампа президентом США питання підтримки України дозволить йому більш ефективно реалізовувати зовнішню політику, якої він дотримувався за часів попереднього президентства. Зокрема, тоді він вимагав від країн НАТО збільшити свої фінансові внески у європейську оборону принаймні до рівня взятих на себе зобов’язань — 2 відсотків від ВВП. Зазначені вимоги цілком виправдані за характером, однак призвели до ускладнення відносин між США і Європою та послаблення трансатлантичної єдності. На сьогодні більшість країн НАТО нарешті визнала за необхідність збільшити свої оборонні видатки.

Перебуваючи на президентській посаді, Д. Трамп також докладав активних зусиль зі стримування Китаю як геополітичного конкурента США та захисту національних виробників від китайської експансії на американському ринку. Його адміністрація неодноразово підвищувала мита на китайські товари та суворо обмежувала їх імпорт. Крім того, застосовувалась практика запровадження санкцій проти китайських компаній, звинувачених у порушеннях правил ведення бізнесу та промисловому шпигунстві.

Аби що там не казали про Д. Трампа, але він особа розумна і зважатиме на свої попередні прорахунки

Однак до такого курсу Д. Трампа досить неоднозначно ставилися у Сполучених Штатах. Більшість національних виробників підтримувала його заходи з захисту американського ринку. Проти обмежувальних заходів виступали ті з підприємців, які мали спільний бізнес з китайськими партнерами. Тим паче, що у відповідь на дії адміністрації Трампа Пекін почав створювати перешкоди у діяльності американського бізнесу в Китаї. Все це послабило сталі зв’язки між США та КНР, що почало негативно впливати на американську економіку. Ускладнення відносин двох держав у воєнно-політичній сфері призвело до появи нових викликів і загроз безпеці США, що змусило їх збільшити обсяги військових видатків. Все це викликало невдоволення у внутрішньополітичних колах США, насамперед — серед представників Демократичної партії, які підтримували курс попереднього президента США Барака Обами на побудову стратегічного партнерства з Китаєм.

Дональд Трамп не зміг переконати опонентів у правильності своєї політики щодо КНР, що стало однією з причин падіння його рейтингу, внаслідок чого він програв президентські вибори у 2020 році. Аби що там не казали про Д. Трампа, але він особа розумна і, скоріш за все, зважатиме на свої попередні прорахунки. Підтримка України відкриває йому весь спектр можливостей для тиску на Китай. І ніхто вже не зможе дорікнути йому, оскільки до санкційного тиску на КНР вже вдалася чинна адміністрація Байдена. Тобто, на посаді президента Сполучених Штатів Д. Трамп лише продовжить справу попередника.

Схожу ситуацію можна було спостерігати і раніше. Напередодні президентських виборів 2016 року Д. Трамп також «загравав» з Росією та обіцяв покращити двосторонні відносини. Тоді у Москві це сприймалось як готовність Д. Трампа піти на поступки Росії, в тому числі з українського питання. Але, як завжди буває у політиці, обіцянки та реальні вчинки — дві великі різниці. На посаді президента США Д. Трамп продовжив політику тиску на Росію та зберіг всі запроваджені проти неї санкції. Водночас Сполучені Штати продовжили надавати Україні допомогу, яка навіть почала виходити на якісно вищий рівень. Зокрема, саме тоді США почали постачати нашій державі зброю. Крім того, Вашингтон значно збільшив видатки на гарантування трансатлантичної безпеки від загроз з боку Росії, в тому числі — на посилення американської військової присутності в Європі. А заяви Д. Трампа про наміри вивести американські війська з Німеччини стосувалися лише планів їх передислокації до Польщі, яка опинилася на передньому фланзі російської загрози, безпосередньо за Україною.

У випадку переобрання Д. Трампа зовнішня політика США не зазнає суттєвих змін

Тобто, у випадку переобрання Д. Трампа зовнішня політика США не зазнає суттєвих змін, за винятком можливого посилення тиску на Китай. США і надалі допомагатимуть Україні, хоча при цьому і посилять контроль за процесом використання отриманої допомоги. Нещодавно про це йшлося в інтерв’ю члена Палати представників Конгресу США від Республіканської партії Вікторії Спартц. Українка за походженням і патріот України, вона бажає, щоб американська допомога нашій державі використовувалась якомога ефективніше. Ще у квітні 2022 року В. Спартц була першою з американських конгресменів, хто відвідав Україну після початку великої війни. Згодом вона ще кілька разів приїжджала до нашої держави. Вона правильно порушила тему щодо корупції в України, неготовності України до великої війни 2022 року та провалу українського контрнаступу у 2023 році.

На жаль, у США є політики, які підтримують Росію, а окремі сенатори та конгресмени навіть відверто відстоюють російські інтереси. Деякі з них підкуплені Москвою. Є й такі, які переслідують власні політичні цілі. Тому, у будь-якому випадку вони намагатимуться дискредитувати Україну та її владу, а також перешкоджатимуть підтримці нашої держави з боку Сполучених Штатів Америки. Нам не слід сприймати це як катастрофу, але необхідно бути до такого готовим.