Крок до інтенсифікації та синхронізації
Центр східних досліджень (OSW), Польща
Підбиваючи підсумки минулого року, західні аналітики зважають, перш за все, на воєнні дії у різних куточках світу, але найбільша увага надається російсько-українській війні, активна фаза якої точиться вже майже два роки у, так би мовити, передмісті Західної Європи. Аби війна не стала для Європи несподіванкою, точніше, щоб вона не застала зненацька, на європейських просторах відбувалися і відбуваються військові навчання за участю частин та підрозділів країн-членів НАТО та їх партнерів. І слід зауважити, що за результатами таких навчань, коли бралися до уваги воєнні дії в Україні, військове керівництво Альянсу вже вносить поправки у процеси воєнної підготовки військових фахівців, у тактику дій військових формувань, стратегію виконання майбутніх воєнних операцій, не кажучи вже про розробку нового озброєння. У такому контексті можна вважати корисним дослідження польського автора Яцека Тароцінського з зазначеної тематики, що розміщене на сайті авторитетного польського Центру східних досліджень ім. Марека Карпа (Ośrodek Studiów Wschodnich im. Marka Karpia, OSW). Матеріал об’ємний і за змістом досить пізнавальний, що однозначно буде корисним і для читацького загалу, і особливо для тих, хто фахово може оцінити рівень такої аналітичної роботи.
На початку автор зауважує, що минулий рік можна вважати проривним не лише за масштабами та інтенсивністю міжнародних військових навчань країн північно-східного флангу НАТО, а й за їхньою координацією між собою. Автор вважає це кульмінацією процесу, який спостерігається в Альянсі після 2014 року, коли країни-члени дійшли висновку, що навчання мають відображати сценарії колективної оборони. Деякі найбільші маневри окремих країн на північно-східному фланзі НАТО стали все більше взаємопов’язаними. Помітно зросла участь у них західних союзників. Рішення 2016 року про створення багатонаціональних бойових груп НАТО в Польщі, Литві, Латвії та Естонії сприяло проведенню низки нових навчань Альянсу. Такі сили почали постійно брати участь у навчаннях разом із бронетанковими бригадними бойовими групами ЗС США, що розміщені на ротаційній основі на східному фланзі НАТО. Своєю чергою, Сполучені Штати почали проводити в регіоні власні великі військові навчання. Згодом проведення і гармонізація військових навчань сповільнилися, у 2020–2021 роках — внаслідок пандемії COVID-19, а у 2022 році — через вторгнення Росії в Україну, що призвело до необхідності відправки додаткових військ для гарантування безпеки східного флангу НАТО. Але вже у 2023 році активізувалися спільні навчальні маневри Швеції, Польщі та США. Ухвалення регіональних оборонних планів НАТО у 2023 році якісно змінить програму та характер навчань, які відображатимуть планування союзників для північно-східного флангу.
Маневри НАТО і США на східному фланзі до 2023 року
Автор констатує, що до 2014 року навчання Альянсу стосувалися передусім оперативного реагування на кризи, і лише після анексії Криму вони поступово трансформувалися в сценарії колективної оборони. Окремі можливості та компоненти (сухопутні, морські, повітряні, спецназ) Сил реагування НАТО (NATO Response Force, NRF) почали опрацьовувати на кількох менших військових навчаннях. Найважливішим для східного флангу вважалося навчання Noble Jump. Таким заходом, який проводиться що два роки з 2015 року, перевіряється рівень підготовки для перекидання на східний фланг сухопутного компоненту Сил швидкого реагування НАТО (Very High Readiness Joint Task Force, VJTF; приблизно 4–5 тис. військовослужбовців). Однак перше велике навчання всіх Сил реагування НАТО (NRF) за сценарієм колективної оборони відбулося лише восени 2018 року в Норвегії під кодовою назвою Trident Juncture 2018, і в ньому брали участь приблизно 50 тис. військовослужбовців. Після розгортання багатонаціональних бойових груп НАТО в Польщі та країнах Балтії в січні 2017 року розпочалося проведення цілої низки менших навчань Альянсу, якими перевірялася спроможність бойових груп Альянсу виконувати різноманітні операції.
 |
| З 2014 року військові навчання на східному фланзі НАТО зазнали повної трансформації: від оперативного реагування на кризи до сценаріїв колективної оборони |
У 2010 році розпочинаються регулярні навчання частин і бойових підрозділів сухопутних військ ЗС США на східному фланзі НАТО. Тоді ж були започатковані маневри Saber Strike, які щорічно проводяться у країнах Балтії. Вони пройшли повну трансформацію — від зосередження на підготовці військовослужбовців цих країн до операції Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані (International Security Assistance Force, ISAF) до виконання сценаріїв колективної оборони східного флангу. У 2014–2018 роках маневри Saber Strike стали найбільшими американськими військовими навчаннями в Балто-Скандинавському регіоні: у 2010 році в них брали участь близько 2 тис. військовослужбовців з 14 країн, у 2014 році — 4,7 тис. з 10 країн, у 2018 році — майже 18 тис. військовослужбовців з 19 країн. У 2019 році навчання Saber Strike не проводилося через зміну формули зі щорічної на дворічну, а в 2020–2021 роках — через пандемію COVID-19. У 2022 році воно розпочалося через чотири дні після того, як Росія здійснила повномасштабне вторгнення в Україну, із залученням 13 тис. військовослужбовців з 13 країн.
У 2020 році в Європі відбулися перші навчання Defender-Europe — чи не найбільші американські маневри на Старому континенті за останні 25 років. На них планувалося опрацювати процес перекидання з США до Європи цілої бронетанкової дивізії — приблизно 20 тис. військовослужбовців. Однак через спалах пандемії COVID-19 кількість учасників обмежили 6 тисячами (одна бронетанкова бригадна бойова група і дивізійне управління). Інші, менш масштабні навчання також були скасовані з тієї ж причини.
У 2021 році навчання Defender-Europe проводилося на півдні континенту, але знову ж таки через пандемію в ньому брали участь лише 2,9 тис. американських військовослужбовців, які моделювали проведення великої оборонної операції в Чорноморському та Балканському регіонах. Навчання Defender-Europe 21 координували з великими маневрами НАТО Steadfast Defender 21, основною метою яких було забезпечення безпеки перекидання американських сил до Румунії за допомогою VJTF. В них брали участь близько 9 тис. військовослужбовців з 20 країн. Steadfast Defender 21 також дали можливість вперше випробувати ефективність двох нових командувань НАТО — Командування об’єднаних сил в Атлантиці (Joint Force Command for the Atlantic) в Норфолку (США) та Об’єднаного командування підтримки та забезпечення (Joint Support and Enabling Command) в Ульмі (Німеччина), що були утворені згідно з рішенням, ухваленим під час саміту НАТО в Брюсселі у 2018 році. Наступного року ці маневри повернулися до Центральної та Східної Європи. У Польщі, Литві, Латвії та Словаччині 3,4 тис. американських військовослужбовців опрацьовували надання допомоги атакованим союзникам.
Країни північно-східного флангу: посилення національних навчань
Порушуючи тему підсилення бойової спроможності військ країн північно-східного флангу НАТО, автор констатує, що для них проривом став 2016 рік, коли в регіоні були розгорнуті чотири багатонаціональні бойові групи НАТО. Завдяки цьому збільшилася участь союзних сил у існуючих навчаннях і виникла потреба створити цілу низку нових.
Автор зазначає, що збройні сили країн Балтії відносно невеликі, що відчутно обмежує масштаб регулярних навчань, які там проводяться. Для опрацювання завдань на рівні бригади (3–4 тис. військовослужбовців) необхідно призивати резервістів, а також подбати про присутність на навчаннях військ союзників. Потенціал місцевих військово-морських і військово-повітряних сил обмежений, тому найбільші військові маневри в Естонії (SIIL), Латвії (Namejs) і Литві (Iron Wolf) стосувалися переважно сухопутної компоненти. На найменших з таких — навчаннях Iron Wolf — опрацьовували питання функціонування однієї бригади, яку підтримують підрозділи союзників, у тому числі багатонаціональна бойова група НАТО. Кількість учасників латвійських і естонських національних навчань, посилених підрозділами союзників, коливається від 8 до 10 тис. військовослужбовців.
 |
| Створення у 2016 році чотирьох багатонаціональних бойових груп НАТО призвело до активізації участі союзних сил у існуючих навчаннях і стимулювало започаткування нових |
Фінляндія хоч і має порівняно більші збройні сили, ніж країни Балтії, але не проводить самостійно великі маневри з залученням декількох бригад. Щороку інша військова частина чи з’єднання залучається до такого великого навчання. Як правило, вони проходять в різних куточках країни і під різними назвами. Після 2016 року найважливішими військовими маневрами за участю іноземних партнерів стали навчання Arrow, що проводяться раз на два роки. Вони передбачають опрацювання взаємодії фінської бригади із ротами/взводами з Великої Британії та інших країн-учасниць Об’єднаних експедиційних сил (Joint Expeditionary Force, JEF), а також з США, із загальною кількістю учасників від 2 до 3,5 тис. осіб. У 2022 році у навчанні Arrow вперше брала участь британська танкова рота.
З 1993 по 2016 рік Швеція не проводила навчань за сценарієм оборони країни. До них шведи повернулися лише у 2017 році — у маневрах Aurora 17 брали участь понад 19 тис. військовослужбовців з 10 країн, у тому числі з США. Під час навчання у Швеції вперше опрацювали питання прийому військ із країн НАТО, забезпечення їх переміщення із заходу на схід і південь країни, їх військову підтримку. Через спалах пандемії COVID-19 наступне навчання під такою кодовою назвою відбулося аж у 2023 році, а не, як планувалося, у 2020-му (згідно з трирічним циклом).
З 2006 року на півночі Норвегії кожні два роки проходять найбільші у країні навчання Cold Response. В них беруть участь найважливіші союзники Норвегії по НАТО та регіональні партнери. Спочатку сценарієм навчання передбачалося опрацювання кризових операцій в арктичних умовах, але з 2016 року йдеться про операції високої інтенсивності, тобто проти супротивника зі спроможностями, подібними до країн Альянсу. З 2012 року майже 16 тис. військовослужбовців регулярно брали участь у навчаннях Cold Response — з перервою через пандемію COVID-19 у 2020 році. У 2022 році передбачалася рекордна кількість учасників — 35 тис. військовослужбовців з 27 країн, але цю кількість зменшили на 5 тисяч військовослужбовців, яким були визначені інші завдання через повномасштабне вторгнення Росії в Україну.
Найбільші у Польщі навчання Anakonda проводяться з 2006 року один раз на два роки. За цей час вони перетворилися з національних навчань польських збройних сил на маневри союзників по Альянсу, що мають регіональну спрямованість. У 2014 році з 12,5 тис. учасників лише 750 військовослужбовців представляли країни НАТО. Рекорд було встановлено у 2016 році, коли до навчання залучили 31 тис. учасників, у тому числі 18 тис. військовослужбовців з 22 країн-союзників по НАТО і партнерів. У 2018 році навчання Anakonda за участю 17,5 тис. військовослужбовців вперше проводилось також і за межами Польщі — у країнах Балтії. Через пандемію COVID-19 навчання 2020 року відбувалося в обмеженому форматі.
Підготував Олег Махно
Друга частина дослідження
