Дефіцит пального вже призвів до низки вкрай негативних для РФ результатів
Іван Січень
Одним із наслідків війни режиму Путіна проти України є зниження обсягів експорту російської нафти та нафтопродуктів через повну або часткову відмову від них країн ЄС. Причому Москва так і не змогла повністю компенсувати втрати своїх поставок на європейський енергетичний ринок у спосіб їх переорієнтації на схід.
Здавалося б, це мало призвести до надлишку рідкого пального на внутрішньому ринку РФ та падіння цін на нього. Втім, як завжди буває в Росії, ситуація стала за характером повністю протилежною. Так, з кінця літа 2023 року у Російській Федерації виникла гостра нестача дизельного пального, а ціни на нього різко зросли. Наразі це вже створило для Росії низку серйозних проблем, основними з яких стали підвищення вартості товарів та послуг, а також додаткові складнощі у роботі транспортних компаній та аграріїв. А головне — пального стало бракувати російській армії.
|
…Російські експерти забувають головний чинник, через який виник дефіцит пального, а саме — перерозподіл пального з цивільних на військові цілі… |
Проблема нестачі дизельного пального в Росії викликає значний резонанс у російському суспільстві, оскільки стосується більшості із її населення та, загалом, економіки країни. При цьому виникає цілком слушне запитання: чому згадана проблема з’явилася саме у Російській Федерації, яка є «великою енергетичною державою»? Наразі існує досить широкий спектр оцінок із зазначеної теми різних експертів. Зокрема, причинами такої тенденції визначаються:
- падіння курсу рубля. Незважаючи на заяви Кремля про відмову від розрахунків у доларах США, внутрішні ціни на пальне в Росії все ж прив’язуються до нього;
- збільшення попиту на пальне в період проведення польових робіт та завершення відпусток, коли люди в масовому порядку повертаються додому з місць відпочинку;
- нестача транспорту для перевезення нафтопродуктів від постачальників до споживачів, що не дає змоги швидко задовольнити зростання попиту на дизельне пальне;
- зниження виробництва пального нафтовими компаніями через відмову уряду виплачувати фінансові компенсації за підтримання ними стабільних та відносно невисоких цін на російському енергетичному ринку.
Все це дійсно впливає на ситуацію в сфері забезпечення російських споживачів дизельним пальним. Разом з тим російські експерти, як правило, забувають або не бажають згадувати про ще один чинник, через який виник дефіцит, а саме — перерозподіл пального з цивільних на військові цілі.
Як відомо, війна Росії проти України триває вже понад півтора року за участю тисяч одиниць військової техніки. Більшість із неї працює саме на дизельному пальному, в тому числі бронетанкова та спеціальна техніка, самохідна артилерія, РСЗВ та транспортні засоби ППО, тягачі і вантажівки тощо. Всі вони щоденно потребують такого пального.
Один танк витрачає на 100 км до 500 літрів пального, бронетранспортер — 40–60 літрів, бойова машина піхоти — до 100 літрів, важкий автомобіль і тягач — 30–40 літрів. Наразі в Україні знаходяться близько 2 тис. танків, до 8 тис. БТР і БМП, а також, як мінімум, до 20 тис. важких автомобілів і тягачів російських загарбників.
До початку війни ніхто у керівництві РФ не сподівався, що вона стане такою масштабною і триватиме стільки часу, а тому і не робилися відповідні запаси засобів забезпечення військ, включно з пальним. По суті, були створені лише його оперативні резерви, розраховані на відносно короткий термін споживання. Наразі вони практично вичерпані, внаслідок чого пальне вилучається із цивільного сектору.
Російській армії не вистачає вантажівок, щоб швидко перемогти Україну.
Джерело: Forbes
А стратегічні резерви взагалі відсутні. СРСР мав їх у достатній кількості на випадок війни зі США та НАТО. Однак після розпаду Радянського Союзу такі запаси були ліквідовані нафтовими компаніями як нерентабельні та непотрібні. Пальне розпродано, а інфраструктура його зберігання знищена. Цистерни порізані і здані в металобрухт.
Нафтопереробні заводи працюють на повну потужність, але не можуть компенсувати таку нестачу. Тим більше, що НПЗ систематично атакуються українськими БПЛА, диверсантами та партизанами. Наведемо лише кілька таких прикладів. Зокрема, з початку 2023 року БПЛА кілька разів завдавали ударів по Туапсинському, Ільському та Афіпському НПЗ у Краснодарському краї, а також Новошахтинському НПЗ в Ростовській області. В усіх випадках псувалося обладнання та вникали пожежі. При цьому дійсні масштаби руйнувань керівництво РФ приховує. Насправді вони набагато більші, ніж повідомлялося у ЗМІ.
Дуже відчутними також стали удари Збройних сил України по сховищах пального на окупованих територіях нашої держави та в самій Росії, в тому числі у Луганській та Донецькій областях, Криму і Севастополі, а також в Бєлгородській, Брянській та Орловській областях РФ. Серед них найбільш відчутним був підрив нафтобази Чорноморського флоту РФ 29 квітня ц. р. у Козачій бухті Севастополя, де зберігалось 40 тис. тонн пального. Стовп диму від пожежі було видно аж у Туреччині. Залізнична цистерна — це 60 тонн. У стандартному вантажному ешелоні зосереджується від 50 до 70 цистерн. Тобто, в одному лише Севастополі було знищено, як мінімум, сто ешелонів з пальним. Величезні втрати пального треба поповнювати. І тому воно знову ж таки вилучається з цивільного сектору.
Дим підіймається після атаки безпілотника в Севастополі, Крим.
Джерело: Al Jazeera/Reuters
Раніше згадувалося про нестачу транспортних можливостей для доставки пального від виробників до споживачів. Як так це сталося, якщо раніше їх було вдосталь? Знову ж таки, через війну Росії проти України. Для забезпечення російських військ залучаються як водії, так і використовуються додаткові автомобільні та залізничні цистерни. Вони також втрачаються. Тому що не тільки вилучаються із економіки країни, але й з часом не повертаються. Скільки їх втратила Росія — сказати важко. Але лише навесні 2022 року сотні з них були знищені на півночі України. Відео того, як це відбувалося, в той час демонструвалися у ЗМІ в онлайн режимі.
Зараз оркам не стало легше. Особливо після того, як Сили оборони України взялися за Кримський міст, систематично його пошкоджуючи. На жаль, потяги по ньому ще можуть рухатися. Однак вже досить повільно і з великими обмеженнями. Всі ми бачили, як у жовтні 2022 року цистерни з паливом палали на тому мості. Втім, після того, як Сили оборони України знищили понад двадцять кораблів та катерів Чорноморського флоту, пальне йому мабуть вже й не потрібне…
Вибух на Кримському мосту завдає шкоди російським лініям постачання.
Джерело: Associated Press
Нестача пального виникає також внаслідок масових крадіжок. Ті запаси, які знаходились у ЗС РФ, значною мірою розкрадені ще до війни. Нині, прикриваючись війною, російські військові тиловики розкрадають та розпродають його у ще більших обсягах. В основному його викуповують різні транспорті компанії та аграрії. Воно приваблює їх своєю доступністю, якщо порівнювати з цивільними заправками, де його бракує, а також нижчими за ринкові цінами. Частину пального споживачі тут же використовують, решту — відкладають на майбутнє. Але ж пальне, так чи інакше, але все одно вилучається з ринку.
Військові списують вкрадене пальне на бойові втрати та вимагають нових поставок. І звичайно, що отримують, бо війна у Росії, так би мовити, в пріоритеті. Ціною там ніколи не переймалися, особливо коли це відбувається за рахунок пересічних громадян. Ціна у пального, як товару, все ж таки є, і вона покривається за рахунок цивільного ринку, бо інші джерела просто відсутні.
У такій ситуації директори НПЗ та нафтобаз, а також командири і начальники військових підрозділів, де зберігається пальне, «кровно зацікавлені» в тому, щоб їх об’єкти обстрілювали. Це дає їм змогу прикривати зловживання, списувати нестачу, а також отримувати незаконні кошти. Тому у багатьох випадках вони самі і імітують диверсії на НПЗ та нафтобазах, тобто, роблять це власноруч. І ніхто не зважає на шкоду, яка завдається саме російським військовикам.
Пожежники МНС РФ працюють на місці пожежі на Новошахтинському НПЗ в Ростовській області.
Джерело: Al Jazeera/МНС РФ/AP Photo
Росія якось намагається впоратися з такими проблемами. Експорт дизельного пального остаточно зупинили. А ще зовсім недавно він був однією з основних статей валютних доходів російського бюджету. Це може здаватися дивним, але зараз Росія пальне вже імпортує. Дизельне пальне постачається із Білорусі, де ще залишаються тимчасово непошкоджені НПЗ. Нафта туди доправляється із Російської Федерації і повертається назад у вигляді дизпалива.
Так чи інакше, однак дефіцит дизельного пального вже призвів до низки вкрай негативних наслідків для Російської Федерації. Насамперед це стосується нестачі пального на всій території Росії, а також підвищення цін на всі товари та послуги. Значні складнощі виникли у роботі транспортних компаній. Вони не можуть нормально працювати, а перевезення призупиняються по всій країні. Виникали складнощі із доставкою військових припасів до Криму та до інших окупованих територій України. І це є одним із найбільш вагомих наслідків дій Сил оборони України.
