Путін прагне помститись Україні за підрив Кримського мосту

Іван Січень

Однією з найбільш резонансних подій у війні Росії проти України став підрив Кримського мосту в липні 2023 року, внаслідок чого був зруйнований один із прольотів його автомобільної частини. Подія швидко дістала розголос і активно коментується у політичному та інформаційному просторах. Разом з тим коментарі досить різні за характером та здебільшого стосуються лише окремих наслідків такого підриву. Тому хотілося б розглянути це питання комплексно, щоб дійти відповідних висновків. Тим паче, що Росія вже почала практично реалізовувати свою погрозу жорстко помститися Україні за «теракт» стосовно згаданого інфраструктурного об’єкту. Саме такою помстою і є активізація дій ЗС РФ щодо нанесення ударів по Україні із застосуванням різних ракет та БПЛА.

Обставини та наслідки підриву Кримського мосту також коментували і коментують політики та експерти. Тому не варто повторювати їх, відразу ж зосередимося на висновках. Зважаючи на аналіз ситуації та перспективу її розвитку, основними з них є:

По-перше, згідно з міжнародними нормами та звичаями війни, Україна має повне право завдавати удари по Кримському мосту, в тому числі з метою його руйнування чи навіть повного знищення. Так, міст був побудований незаконно і використовується Росією для переміщення своїх військ, матеріально-технічного забезпечення в рамках російсько-української війни. Саме по ньому в лютому 2022 року російські загарбники вдерлися до нашої держави і захопили її південну частину. Зараз міст залишається одним із шляхів логістики з’єднань російської армії, які перебувають на окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей.

При цьому Україна жодним чином не відповідає за жертви серед мирного населення, яке потрапляє під удари по мосту. За згаданої вище причини, проїзд по ньому знову ж таки є незаконним, особливо для громадян, які прямують до Кримського півострова з Росії в обхід прикордонних та митних постів України. Крім того, мирні громадяни мають розуміти, що знаходитися на мості та у самому Криму небезпечно. Бо вся ця територія фактично знаходиться в зоні бойових дій, і тому не слід там перебувати навіть тимчасово;

По-друге, підрив Кримського мосту сприяє контрнаступу українських військ. Так, стало досить непросто перекидати російські війська на півострів і далі на окуповані території півдня України, а також забезпечувати їх логістику. Дана проблема загострюється в зв’язку з припиненням руху по Чонгарському мосту через затоку Сиваш у північно-східній частині Криму, який був зіпсований ракетним ударом ЗС України минулого місяця.

Наразі зараз Москва вирішує свої вищезгадані проблеми, організовуючи реверсне використання вцілілої автомобільної полоси Кримського мосту. Саме там рухаються вантажні машин, якими перевозяться з Росії до Криму найбільш важливі вантажі цивільного та військового призначення. За визначеним графіком ця ділянка дороги використовується у звичайному режимі, що дає змогу частині з автомобілів повертатися до Росії.

Решта прямують до Російської Федерації через Перекопський перешийок та окуповані території півдня України. За таким же маршрутом рухається і основна частина транспортного потоку між Кримом та Росією. Однак він довший, аніж шлях через Кримський міст, і відчутно небезпечніший, оскільки знаходиться в зоні дій ЗС України і українських партизан. А після виходу українських військ на рубіж, що дасть змогу ствольній і реактивній артилерії впевнено «працювати» по автотрасі Армянськ (північ Криму) — Мелітополь — Бердянськ, така схема руху буде повністю заблокована;

По-третє, руйнування мосту через Керченську протоку свідчить про неспроможність Російської Федерації гарантувати його надійний захист. Своєю чергою, даний факт наочно демонструє неефективність усього комплексу засобів Росії з захисту Криму та його критично важливої інфраструктури від атак повітряних, морських та диверсійних сил. На формування такого комплексу виділялись чималі кошти, а сам Кримський півострів був фактично перетворений на одну з найбільших у світі військових баз. І серед її пріоритетних завдань — запобігання нападам на міст через Керченську протоку;

По-четверте, як в першому, так і в другому випадках, міст був пошкоджений вибуховими хвилями від відносно невеликих зарядів без фугасних ударів. Тим не менше, мостові конструкції не встояли, що демонструє його ненадійність та низьку стійкість щодо чинників зовнішнього руйнівного впливу.

Втім, як же могло бути інакше, якщо будівництво Кримського мосту з самого початку стало джерелом розкрадання державних коштів російськими олігархами, наближеними до В. Путіна, та пов’язаними з ними підрядниками. Саме тому початковий кошторис спорудження моста збільшився майже втричі, а якість будівельних робіт була визнана неналежною ще в процесі його зведення. Зокрема, фотознімки тріщин в опорах мосту з відповідними коментарями оприлюднювалися у багатьох ЗМІ. І це був лише один із безумовних прикладів того, яким насправді є міст через Керченську протоку. Загалом же він віддзеркалює всю створену В. Путіним в Росії систему сьогоднішньої влади, що за характером тотально корумпована;

По-п’яте, черговий підрив мосту через Керченську протоку викликав паніку серед туристів, які відпочивали в Криму, що демонструє їх масова звідти втеча. А більшість із тих потенційних відпочивальників, які мали намір приїхати туди, навіть маючи на руках придбані путівки, відмовились від поїздки. Як наслідок, туристичний сезон на Кримському півострові, який і так не міг похизуватись значним припливом курортників, був остаточно зірваний.

Не відновиться він і у найближчій перспективі, принаймні, до того часу, поки Крим залишатиметься під російською окупацією. Причому річ тут не лише в тому, що півострів та шляхи до нього фактично опинились в зоні бойових дій, але і у ненадійності російських туристичних операторів. Згідно з законодавством Росії, вони зобов’язані повертати кошти за продані путівки у випадку виникнення війн, збройних конфліктів і інших надзвичайних ситуацій в районах відпочинку та відмови людей їхати туди. Те ж стосується і компенсацій за ненадані послуги, коли люди змушені переривати свій відпочинок через вищезгадані обставини. В той же час у багатьох випадках туристичні агенції зволікають з поверненням коштів або взагалі відмовляють у цьому росіянам, посилаючись на різні обставини як об’єктивні, так і надумані за характером. І хто після всього цього наважиться на поїздку до Криму, щоб ризикувати своїм здоров’ям, життям та фінансами?.. А відтак, туристичний бізнес в Криму, який є основою його економіки, практично буде знищений. І без звичних доходів залишаться як бюджет Кримського півострова, так і місцеві жителі, що призведе до занепаду економіки регіону;

По-шосте, ситуація із Кримським мостом створила додаткові фінансові проблеми для Росії. Лише тільки його ремонт потребує виділення із державного бюджету 1,3 млрд рублів. Як завжди, насправді ця сума буде відчутно більшою. Додаткові фінансові видатки потягнуть за собою ускладнення транспортно-логістичного забезпечення Криму. А для компенсації неотриманих доходів від туризму збільшаться дотації з федерального бюджету Росії, які направляються регіонам.

Всі наведені обставини стають додатковими чинниками, що підривають авторитет В. Путіна, що і так вже впав до мінімального рівня через загострення проблем Росії, пов’язаних з війною проти України. Звичайно, це змушує його реагувати, що він і робить у звичній для себе манері у спосіб політико-економічного шантажу України і світу та нанесення ракетних ударів по території нашої держави, що поза зоною бойових дій.

Наразі черговими такими проявами дій став вихід Росії із зернової угоди, що супроводжується масованими ракетними обстрілами Миколаєва, Одеси та одеських портів. Росія не зупиняється навіть перед тим, що від таких її дій знищуються запаси зерна в українських портах та їх інфраструктура, створюється пряма небезпека голоду в країнах Близького Сходу та Африки, яких вона вважає своїми партнерами.

Таким чином В. Путін хоче показати світу та російському населенню жорсткість свого курсу. Він прагне за підрив Кримського мосту помститись Україні, завдати їй максимальних збитків та змусити припинити контрнаступ. А також домогтися, щоб західні країни послабили антиросійські санкції та припинили підтримувати нашу державу (під загрозою виникнення масових потоків біженців із регіонів, охоплених голодом).

І ще один момент. Задля досягнення своєї мети В. Путін готовий пожертвувати населенням країн згаданих вище регіонів, не кажучи вже про українців чи навіть росіян. Саме їх він і використовує в якості «живого щита» в рамках протидії контрнаступу українських військ. Як же ще можна розцінити ледь не примусову відправку на «відпочинок» до Криму працівників бюджетної сфери та дітей із різних регіонів Росії. При цьому вони змушені їхати туди через окуповані території України у безпосередній близькості від лінії фронту.

Разом з тим жодні дії Москви не змусять Україну та її західних партнерів змінити свої позиції чи піти на поступки. Україна наступатиме і вже має певні здобутки, в тому числі внаслідок пошкодження Кримського мосту, що ускладнило, повторюю, логістику російських військ на півдні нашої держави. А політична, фінансово-економічна та військово-технічна допомога Україні з боку Заходу тільки збільшується.