Загострення ситуації навколо Тайваню та національні інтереси України

Frankfurter Allgemeine Zeitung, Німеччина

Ставлення Китаю до демократичної острівної держави Тайвань та намагання захопити його з допомогою військової сили вже тривалий час є маркером готовності лідера Китаю Сі Цзіньпіна до ескалації глобальної напруженості у світі, що може призвести до військового протистояння зі США. Дотепер такі плани і наміри Пекіна демонструвалися протягом численних виступів і заяв лідерів КНР та мали тенденцію до загострення у періоди активізації дипломатичних і військових зусиль США, спрямованих на підтримку уряду Тайваню. Оскільки технологічно високорозвинений Тайвань є зоною національних інтересів США, які надали йому запевнення у військовому захисті (у випадку необхідності), Пекін не наважувався на пряме військове захоплення острова, що означало би перехід Китаю до збройного протистояння зі США. Водночас міжнародні аналітики вважають, що власне анексія Тайваню та прийняття рішення щодо вторгнення Китаю у Тайвань прямо залежать від перебігу і результатів війни росії проти України. Успіхи москви на полях війни можуть спровокувати Пекін на агресію проти Тайваню і навпаки, стійкість і успішний спротив ЗС України стримують Китай від вторгнення на острів.

Проте, незалежно від перебігу війни росії проти України, лідер Китаю періодично демонструє свої агресивні наміри щодо острову Тайвань та використовує з цією метою провокаційні дії із застосуванням сил Національно-визвольної армії Китаю. Демонстративні польоти авіації, проходи військових кораблів у Тайванській протоці тощо покликані підтримувати обстановку передвоєнного напруження між країнами та готовності до застосування Китаєм військової сили.

Німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung у своїй редакційній статті зазначає, що Китай посилює тиск на демократично керований Тайвань протягом вже кількох років. Наразі міністерство оборони в столиці країни Тайбеї повідомляє про чергову провокацію з боку Пекіна. А саме, за повідомленням офіційного Тайваню, вісім китайських військових літаків у вівторок 03 липня ц. р. перетнули серединну лінію Тайванської протоки, яка вважається неофіційним кордоном між Китаєм і Тайванем. Міністерство оборони Тайваню повідомило також, що близько 8 години ранку за місцевим часом у вівторок поблизу Тайваню були помічені 24 китайські літаки. Крім того, у протоці були зафіксовані також чотири інші китайські військові кораблі.

Тайвань на географічній мапі регіону

Німецьке видання зазначає також, що протягом останніх трьох років Китай посилив військовий тиск на демократично керований і промислово розвинений Тайвань. Статус Тайваню, який визнають незалежним лише декілька, здебільшого невеликих країн, є однією з головних суперечок між США та Китаєм.

Офіційний Китай вважає Тайвань сепаратистською провінцією. Водночас Тайвань називає себе незалежною Республікою Китай і є самоврядним від 1949 року. У збройному протистоянні того часу під час громадянської війні в Китаї комуністи Мао Цзедуна перемогли націоналістичний Гоміньдан під керівництвом Чан Кайші, який емігрував на острів Тайвань і авторитарно правив там десятиліттями.

Тайвань вважає себе незалежною Республікою Китай.
Фото: Reuters

Тайвань користується всебічною підтримкою США насамперед через статус країни-острова як центру високих технологій та виробництва необхідних у всіх країнах світу чіпів для мікроелектроніки.

Спостерігачі привертають увагу, що демонстрація військової сили з боку Китаю поблизу берегів Тайваню співпала з днем подовження ще на один рік повноважень Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга, який показав себе послідовним прихильником політики США.

Привертає увагу також той факт, що наступного тижня у Вільнюсі відбудеться черговий самі НАТО, одними з головних питань яких буде підтвердження попереднього курсу Альянсу щодо війни росії в Україні, подальша консолідація і нарощування зусиль НАТО у відсічі російській агресії та формулювання нової політики Альянсу стосовно відносин з Україною. Вірогідно, до прямого запрошення України до НАТО ситуація ще не спонукає, проте обговорення процесу і надання спеціальних гарантій Україні з боку НАТО буде стояти на порядку денному саміту. Принаймні, на цьому у своїх зверненнях наполягають Президент України та Головнокомандувач ЗС України.

Протягом наступу ЗС України на сході і півдні нашої країни з метою визволення власних національних територій, тимчасово захоплених російськими загарбниками, виявлені нові засоби ведення спротиву росіянами, спрямованими на гальмування просування українських військ. Зокрема, йдеться про аномально високі нормативи використання протитанкових мін, навмисне руйнування об’єктів гідротехнічної інфраструктури України та застосування з боку рф хімічних боєприпасів.

Ще на початку поточного року ЗМІ зазначали, що на захопленому загарбниками заводі «Кримський титан» у м. Армянськ, що на півночі Криму, зафіксували розміщення техніки та військ радіаційного, хімічного й біологічного захисту зс рф. Нещодавно, у червні ц. р., офіційні українські джерела повідомили про завершення окупантами робіт з мінування частини енергоблоків Запорізької АЕС.

Завод «Кримський титан», захоплений російськими військами.
Фото: січень 2023 року. Джерело: DW

У поєднанні застосування всіх засобів війни з боку росії, включно із мінуванням збагачувального комбінату в м. Армянськ та Запорізької АЕС, спроможних спричинити значні радіоактивні та хімічні забруднення території у випадку навмисного їх підриву, можна вважати, що Китай спостерігає за діями росії з точки зору апробації власних аналогічних сценаріїв у своїй війні проти Тайваню.

Реакція міжнародної спільноти на дії Китаю навколо Тайваню традиційно квола, що може спровокувати Пекін на більш активні дії, особливо, якщо російським окупантам вдасться сповільнити наступ ЗС України. Такий перебіг подій на полях війни в Україні також буде предметом обговорення на саміті НАТО 11–13 липня ц. р. у Вільнюсі.

Президенту України доцільно обов’язково взяти участь у Вільнюському саміті, не виставляючи попередніх умов щодо обов’язкового запрошення до Альянсу. Доцільно використати цю медійну і політичну платформу для доведення позиції України.

Відомо, що більш широка військова, технічна та гуманітарна допомога для України з боку Заходу наразі уважно розглядається, зважаючи на два основні гальмівні чинники, що існують у політичному середовищі правлячих структур. А саме — тотальна корупція на всіх щаблях державної влади та у всіх соціальних прошарках українського суспільства. А також — відсутність бажання і реальних результатів державних установ і контролюючих органів у боротьбі з агентурою кремля та поширеною «п’ятою колоною». Особливо гостро ці дві проблеми стоять напередодні чергових президентських виборів у США 2024 року, оскільки дають аргументи у боротьбі кандидатам від Республіканської партії США на чолі з Трампом, які не підтримують надання допомоги Україні взагалі і готові припинити «конфлікт» в Україні шляхом офіційної передачі російській федерації вже захоплених нею українських земель.

Стратегічно важливим та визначальним для України вважається наступний саміт НАТО, що відбудеться у 2024 році у США та буде присвячений 75-ї річниці існування Альянсу. Саме на цей саміт у Вашингтоні, анонсований президентом США Джо Байденом, покладаються основні сподівання України щодо вступу до НАТО.

Тим часом ЗСУ поступово звільняють тимчасово захоплені території та наближають нашу перемогу. Війна за незалежність і власне існування України, а також поступове дорослішання українського суспільства тривають.

Підготував Сергій Польовик