Можливо, останній шанс запобігти протистоянню на Близькому Сході

Die Welt, Німеччина

Увага світової спільноти та експертів у галузі політики безпеки і оборони привернута до війни росії в Україні. Перебіг і результати війни матимуть визначальне значення для подальшого існування і розвитку країн на континенті та в світі, призведуть до переформатування зон впливів та геополітичних інтересів провідних світових гравців. У цьому контексті останній демарш колишнього прислужника путіна пригожина та організований ним військовий заколот з походом на москву впливають на перебіг війни лише частково. Вони мають тактичний вплив внаслідок раптового згортання протесту лідера «вагнерівців» та невизначеності його подальшої долі.

Заколот пригожина, захоплення ним Ростова-на Дону та Воронежа, суттєве просування вглиб території росії та погрози захопити ядерні об’єкти рф на шляху до штурму російської столиці засвідчили повну відсутність у росії спроможності захистити свої території і державні цінності на власній території та протистояти організованій військовій силі. Причини і наслідки бунту «вагнерівців» поки що залишаються невстановленими, як і його раптове припинення. Західні експерти вважають, що одним з вірогідних варіантів подальшого розвитку подій за участі ПВК «Вагнер» може бути ведення бойових дій цього терористичного угруповання під керівництвом пригожина проти України з території Білорусі та поновлення спроб захоплення Києва. Хоча підтвердження таких намірів поки що немає.

Дії заколотників зруйнували імідж керівника росії, позбавили режим путіна монополії на застосування насильства в державі та поставили під сумнів легітимність усього режиму. Відповідно до оцінок західних експертів, заколот пригожина вважається успішно проведеною певними політичними силами у кремлі репетицією нового виступу проти режиму путіна з метою захоплення державної влади в росії. Тригером такої нової спроби зміни державної влади в росії можуть стати успішні дії ЗС України та, зокрема, звільнення Криму.

За умов, що склалися на полях війни для путіна, найбільшою загрозою наразі виглядає черговий злочин проти людства, який можуть здійснити його приспішники на території України шляхом підриву інженерних споруд найбільшої в Європі Запорізької АЕС. Атомна електростанція вже понад рік окупована та перебуває під контролем російських військ, які завершили її мінування та можуть вдатися до підриву від безвиході, внаслідок військових поразок на полях війни й успішного розвитку наступу ЗС України. Катастрофа внаслідок такого терористичного акту може перевершити за наслідками аварію на Чорнобильській АЕС 1986 року, а екологічні та матеріальні збитки — нещодавній підрив греблі Каховської ГЕС, здійснений окупантами-московитами.

Розгортання подій в Україні може мати глобальні наслідки для безпеки проживання людей у світі та стимулює прийняття рішень міжнародною спільнотою щодо реагування на можливі терористичні дії москви.

До того ж у світі давно жевріє та має тенденцію до розгортання ще один конфлікт у державі з режимом, що має ознаки терориста. Стратегічні наміри та державна політика існуючого керівництва Ісламської Республіки Іран, реального партнера російської федерації (держави-терориста та потенційно небезпечної держави-власника ядерної зброї, давно стали проблемою для міжнародної спільноти. Іран допомагає зброєю російському агресору у війні проти України шляхом надання значної кількості ударних безпілотних літальних апаратів типу Shahed, комплектуючих для виготовлення таких БПЛА на території росії, демонструє готовність надавати їй оперативно-тактичні балістичні ракети Fateh-110 і Zolfaghar. Згадані ракети здатні уражати цілі на відстанях до 300 і 700 км відповідно. Тривалий час відбувається протистояння режиму у Тегерані та міжнародних структур на чолі зі США та МАГАТЕ, які намагаються здійснити перевірки на ядерних об’єктах Ірану та не допустити до збагачення урану на АЕС Ірану до рівня збройового.

Німецьке видання Die Welt надрукувало аналітичний матеріал власного кореспондента на Близькому Сході Крістіни Кенше (Christine Kensche), присвячений проблематиці ядерної програми Ірану та можливим загрозам від заволодіння Тегераном власною ядерною зброєю.

Центрифуги на ядерному заводі в Натанзі в Ірані.
Джерело: picture alliance / abaca

Вашингтон і Тегеран, відзначає німецьке видання, знову проводять переговори щодо ядерної угоди, намагаючись офіційно це не визнавати. Мета переговорів: погодити менші обсяги санкцій проти Ірану в обмін на менші кількості збагачення урану Тегераном. На практиці це може означати, що Іран в останній момент зупиниться перед тим, як стати ядерною державою.

Вашингтон волів би замовчувати проведення цих переговорів, зазначає Die Welt, але з’являється все більше повідомлень від американських та ізраїльських джерел, які доводять, що США знову ведуть переговори з Іраном про його ядерну програму.

Навіть якщо такі переговори проводяться переважно опосередковано та з низьким рівнем представництва, ця дипломатична ініціатива змушує звернути на себе увагу, вважає автор дослідження. Такі зусилля відбуваються в той час, коли влада Тегерану особливо жорстоко переслідує протестуючих в Ірані і постачає зброю росії, яка вторглась в Україну.

Як стало нещодавно відомо, зазначає видання, за останні місяці американські дипломати та офіційні особи Ірану кілька разів відвідували Оман. Минулого тижня високопосадовець ЄС Енріке Мора також прилетів до Катару для участі у переговорах щодо ядерної програми Ірану.

Зазначається, що обидві країни Перської затоки часто є посередниками у вирішенні конфліктів в арабському світі. Нещодавно Оман сприяв запуску угоди між непримиримими ворогами — Іраном і Саудівською Аравією. Тож тепер очікується, що наразі султанат Оман зможе сприяти деескалації між Вашингтоном і Тегераном, що, можливо, є останнім шансом запобігти військовому протистоянню між США, Ізраїлем та Іраном.

Міністр закордонних справ Оману Саїд Бадр Альбусаїді підтвердив, що Вашингтон і Тегеран обговорюють деталі угоди. В інтерв’ю новинному порталу Al-Monitor Альбусаіді заявив: «Я можу сказати, що вони близькі до успіху». Згідно з різними повідомленнями в ЗМІ, Тегеран зобов’язався не збагачувати уран понад рівень 60-відсотків.

Угода, яка заморожує статус-кво

Для створення ядерної бомби потрібний уран-239 з близько 90 відсотків чистоти. Проте порівняно легко перейти від 60 до 90 відсотків. У початковій ядерній угоді 2015 року Тегеран зобов’язався не збагачувати уран до рівня понад 3,67 відсотка. Цього достатньо для цивільних цілей, які Тегеран визначає для своєї ядерної програми.

США також вимагають від Ірану звільнити трьох американських ув’язнених і припинити напади його союзників на американських військових в Сирії та Іраку. Крім того, Тегеран повинен краще співпрацювати з інспекторами Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ), діяльність якої він неодноразово блокував. Тегеран також повинен припинити продавати ракети Росії.

Верховному лідеру Ірану аятолі Алі Хаменеї пояснюють принцип роботи ядерної установки на моделі.
Джерело: REUTERS

В обмін на виконання Іраном цих умов США зобов’язуються зняти санкції з іранських активів на мільярди доларів, заморожених на іноземних рахунках у Південній Кореї та Іраку, за умови, що вони будуть використовуватися лише в гуманітарних цілях.

Вашингтон також готовий у подальшому не посилювати санкції та послабити контроль за впровадженням аналогічних міжнародних санкцій щодо морських перевезень Тегерану. Іран експортує близько 1,5 мільйона барелів нафти на день, переважно до Китаю. США також повинні утриматися від нових каральних резолюцій проти Тегерана в міжнародних організаціях.

Нинішні вимоги США до Тегерана далеко не відповідають початковій ядерній угоді по Ірану. Експерт з питань Ірану в Тель-Авіві Раз Ціммт заявляє, що фактично, це не справжня угода, а скоріше визнання обома сторонами того, що переговори про нову редакцію ядерної угоди завмерли.

Західні та іранські дипломати близько року вели переговори у Відні щодо нової всеосяжної ядерної угоди. Тегеран двічі відхиляв угоду з новими вимогами. У серпні минулого року переговори зайшли в глухий кут. Раз Ціммт заявляє, що «наразі найкращим варіантом є досягнення угоди, яка заморозить поточний статус».

Місця дислокації ядерних установок в Ірані.
Джерело: Infografik WELT

Конкретно це означало би, що Іран зупиниться у своїх розробках безпосередньо перед тим, як стати ядерною державою. Початкова ядерна угода мала на меті зберегти ядерну програму Ірану на такому рівні, від якого йому потрібен був би один рік, щоби накопичити достатньо матеріалу для створення ядерної бомби. Але після того, як президент США Дональд Трамп у 2018 році скасував ядерну угоду з Тегераном, яка передбачала обмеження іранської ядерної програми в обмін на зняття економічних санкцій, Іран знову безконтрольно збагачує уран.

За поточними оцінками, шиїтський режим, якби він вирішив це зробити, міг би виготовити достатньо ядерного матеріалу для створення бомби протягом кількох тижнів. Ще від кількох місяців до двох років знадобилося би, щоби створити потужну ракету-носій.

Навіть Ізраїль міг би прийняти «міні-угоду»

Вашингтон заперечує, зазначає німецьке видання, що підготовка угоди з Тегераном перебуває на завершальному етапі. Проте, ймовірно, це лише питання процедурних тонкощів про те, як саме називається угода, адже вона має бути затверджена Конгресом США.

У США також є впливові критики, які, зважаючи на порушення Тегераном прав людини та його співпрацю з росією, продовжують покладатися на стратегію «максимального тиску», яку розпочав Трамп. Всупереч очікуванням того часу, ця стратегія не поставила режим Тегерану на коліна і не призвела до кращого результату.

Таким чином, робить висновок Die Welt, наразі, мабуть, варто очікувати досягнення мінімального компромісу між сторонами. Вашингтон чітко дає зрозуміти, що вважає перехід Іраном порогу до ядерного статусу червоною лінією, але не бажає загострювати ситуацію. Ізраїль продовжує погрожувати, що ні за яких обставинне допустить створення іранської ядерної бомби.

У Тель-Авіві побоюються, що Іран може використати вивільнені кошти для спонсорування тероризму у світі. Але прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху, який у свій час переконав Трампа вийти з нібито занадто м’якої ядерної угоди, намагається заспокоїти свій народ. Він вважає, що із «міні-угодою» можна мати справу. Ізраїльська армія, очевидно, ще не готова до військової операції.

* * * * *

Іран є партнером російської федерації та створює джерело ядерної небезпеки у регіоні, який є предметом геополітичної зацікавленості росії на Близькому Сході. Скрізь, де у події втручається росія та її диктатор путін, виникають біда, смерть і горе. Поки що йому вдавалося відкупатися за свої злочини значними коштами на утримання приватних військових компаній, насамперед ПВК «Вагнер», та шляхом підкупу політичних лідерів. Ситуація у війні в Україні та особисте приниження лідера кремля внаслідок військового заколоту пригожина ставить під сумнів спроможність москви у подальшому утримувати ситуацію під контролем. Термін диктаторського режиму путіна збігає. Слідом за ним будуть знищені й терористичні режими у країнах світу, що поки що перебувають у сфері впливів кремля.

Підготував Сергій Польовик