Feci quod potui, або Як війна може змінити сучасний світ

17 квітня 2022 р., «Лівий берег»

Частину першу ви можете прочитати за цим посиланням.

Матеріал публікується за ініціативою віце-президента Незалежного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Олександра Бєлова.

Західна реакція. Чи виявиться вона вчасною?

Тим часом Захід також готується до другого етапу війни. Передусім, найбільш послідовними є США та Велика Британія. Вже на початку квітня впливове видання The Guardian виступило з досить різкими попередженнями західних партнерів. Та мимоволі розкрило таємницю: лише у квітні західні країни почали тихо перетинати накреслену ними ж межу — щодо виключно оборонного характеру зброї, яку вони дають українській армії. 

«Питання в тому, наскільки великим буде перехід Заходу до поставок наступальної зброї. Також надзвичайно важливо гарантувати, щоб поставки критичного військового обладнання продовжувалися й підвищувалися», — позначав проблему колишній голова військової розвідки Великої Британії Філ Озборн.

Видання влучно повторило те, що багато разів казали українські політики й військові, та зокрема, президент Зеленський. Тоді ж стало відомо, що Чехія вже відправила десяток радянських Т-72, а також артилерійські гаубиці й БМП-1. Але допомога вважалася сумнівною — за оцінками компанії Oryx, українська армія станом на початок квітня втратила в боях 94 танки. То ж, розпочалися жваві дискусії, ключовими тезами якої стало не дозволити Путіну до 9 травня досягнути «успіху, про який можна заявити» — передусім, власному суспільству.

Поїзд з чеською бронетехнікою на шляху в Україну.
Джерело: сайт «LB.ua», фото Twitter/OSINTdefender

І, здається, прориву було досягнуто. Спочатку саме Британія запевнила у наявному рішенні передати Україні потужні протикорабельні комплекси (можливо, станом на 13 квітня така зброя вже була у складі ВМСУ, бо деякі експерти припустили, що саме британські системи допомогли українським аналогам розібратися із крейсером «Москва»; однак триматимемо інтригу до певного часу).

І от США 13 квітня оголосили про відправку додаткової партії ПТРК Javelin — на додаток до іншого пакету обладнання на 300 мільйонів, до якого вже входили ракетні системи з лазерним наведенням APKWS та дрони-кілери Switchblade 600, які здатні уражати ціль в радіусі до 80 кілометрів та здатні замінити втрачені турецькі TB2 Bayraktar.

А вже 14 квітня стало відомо, що в рамках пакету допомоги Україні на суму 800 млн дол. Збройні сили України отримають 11 гелікоптерів Мі-8/Мі-17 радянського виробництва, 18 гаубиць калібру 155 мм і 40 тисяч боєприпасів до них, 200 американських бронетранспортерів М113, 500 ракет ПТРК Javelin та 300 баражувальних дронів Switchblade.

У свою чергу, почалися «прориви» й в Європі. Саме після рішення Лондона надати протикорабельні комплекси, 13 квітня у парламенті Норвегії заявили про необхідність передати Україні сучасні системи протиповітряної оборони NASAMS (дальністю ураження 20-40 км) та новітні норвезькі протикорабельні ударні ракети Naval Strike Missile (дальністю ураження цілей до 185 км). Це надсучасна зброя, яку важливо було б встигнути передати Києву саме до початку активної фази «битви за Донбас». Крім того, 13 квітня також стало відомо, що й німецький парламент погодив постачання Україні важкої військової техніки.

Комплекс Coastal Defense System з протикорабельною ракетою Naval Strike Missile.
Джерело: сайт «LB.ua», фот: mil.in.ua

Це лише ключові повідомлення про допомогу, головний зміст яких — встигнути надати її вчасно.

«Гарантії безпеки» для України: між реальністю та ілюзіями 

Чи може відбутися повернення Кремля до ідеї захоплення столиці та інших великих міст України? Авжеж, будь-яка слабинка або гальмування «колективного Заходу» у наданні Україні адекватного «інструментарію» для боротьби з потужними ворогом одразу буде використана для просування вглиб України. Путін добре усвідомлює, що тільки захоплення України здатне відтягнути момент його усунення від влади та й позбавлення фізичного життя. Смерті і втрати влади він боїться до тремтіння, то ж буде тиснути на овече російське стадо до кінця. Але під Києвом вже облаштовуються нові рубежі оборони на випадок можливого наступу російських військ. З урахуванням визнаних помилок у підготовці оборони перед початком масштабного вторгнення у лютому.

Ця війна, незалежно від формальних результатів «торгу за гарантії», має примусити робити висновки. Зокрема, головним з них має стати твердження: ключова гарантія для України не у столицях інших держав, а у власній. Україна має велику кількість сучасних технологій, які на певних напрямках не поступаються західним. Йдеться про нові передові рішення у створенні смертоносної автономної зброї. А саме, в Україні вже на фініші розробки тактичних ударних безпілотників, як гелікоптера, що може оперувати «роєм безпілотників», так і низки баражувальних боєприпасів, тобто дронів-камікадзе. Є потужні проєкти оперативно-тактичних та оперативно-стратегічних, не гірших, за турецькі Bayraktar TB2 та TAI Anka. Вже є й наземні роботизовані комплекси та з них створено перший підрозділ ЗСУ — до речі, з елементами впровадження «штучного інтелекту». Є потужні засоби радіоелектронної боротьби, які, як виявилося, дещо кращі за захоплені трофейні комплекси РЕБ ЗС РФ. Є й проєкти ЗРК, які можуть виявитися не гіршими за американо-норвезький NASAMS, який так просив президент Зеленський.

Джерело: сайт «LB.ua», фото ОПУ

Вже нині можна повторити висновок, що асиметрична сила використання відносно недорогих оборонних технологій в Україні діє. І війна цей процес відчутно пришвидшила. Потрібне розумне переозброєння та посилення оборонного потенціалу! Таке, де будуть максимально використані потужності партнерів, але не ігноруватиметься потенціал власного оборонно-промислового комплексу. Бо тільки українські рішення у галузі безпеки і оборони здатні зробити Україну гарантовано непохитною.

Володимир Горбулін,
Валентин Бадрак, директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння

https://lb.ua/society/2022/04/17/513694_feci_quod_potui_abo_yak_viyna_mozhe.html