Спецслужби не поспішають реагувати на зростаючі масштаби таємних операцій Кремля за кордоном

Сем Джонс та Джон Пол Ретбоун

Financial Times, 27 березня 2022 р.

Сценарій, що більше підходить для шпигунського фарсу Остіна Пауерса, аніж до інтриг часів холодної війни Джона ле Карре.

«Я сказав Москві, що ти гарний хлопець», – сказав підполковник Сергій Соломасов, агент, який працює на російську військову розвідку ГРУ, довіреній особі в Словаччині Бохусу Гарбару. «Москва вирішила, що ти будеш мисливцем». Але Соломасов (за документами заступник військового аташе Росії у Братиславі) помилився. Гарбару так і не довелося пополювати. Натомість полювали за ним: словацькі агенти зняли зустріч із його куратором. 14 березня Соломасов став одним із трьох російських агентів, висланих зі Словаччини «за дії, що суперечать Віденській конвенції про дипломатичні зносини». Хоча Гарбар – блогер-викривач – був другорядною мішенню, на відміну від інших завербованих росіянами: до кола Соломасова входили словацький полковник і високопоставлений співробітник контррозвідки.

Відстеження шпигунів Кремля на Заході стало ще одним нагальним завданням, оскільки вторгнення Росії в Україну радикально змінило систему європейської безпеки. Багато країн все ще намагаються запобігти таємній діяльності Москви на своїй території.

«Те, що ми знаємо про це [шпигунство РФ], майже напевно – верхівка айсберга», – сказав Кейр Джайлс, старший науковий співробітник програми у справах Росії у Chatham House. «Протягом багатьох років існує мовчазна змова, коли західні держави не хочуть говорити про дії Росії або навіть відстежувати їх».

Вісім діючих співробітників європейської розвідки та дипломати, опитані Financial Times, заявили, що секретні операції Росії в Європі поширюються такими темпами, з якими важко справитися контррозвідці. Деякі країни, як і раніше, покладаються на збір розвідданих США та Великобританії через існуючі обмеження на внутрішнє стеження та нестачу ресурсів.

Кількість висланих агентів цього місяця вказує на масштаб проблеми. Крім словацької «дефенестрації», про висилку загалом 20 ймовірних російських агентів заявили ще три держави Балтії та Болгарія. Польща оголосила 45 російських дипломатів persona non grata, звинувативши всіх у використанні дипломатичного прикриття для ведення розвідувальної діяльності.

Посол Росії у Польщі Сергій Андрєєв 23 березня після того, як Варшава вислала 45 дипломатів

За словами одного високопосадовця Уайтхоллу, деякі країни, такі як Великобританія, упевнені, що вони значно скоротили російський потенціал, а кількість шпигунів у Британії обчислюється низькими однозначними цифрами. Але, за оцінкою одного із чиновників європейської розвідки, десятки російських агентів, як і раніше, активні в Німеччині, Франції та Бельгії. Австрія є «справжнім авіаносцем» таємної російської діяльності, сказав інший. За словами одного європейського дипломата з Відня, австрійське розвідувальне управління (BFV) вважається настільки скомпрометованим, що на якийсь час його виключили з більшості європейських структур з обміну розвідданими. Міноборони країни «фактично є підрозділом ГРУ», додав дипломат.

Представник федеральної канцелярії Австрії сказав, що вони не можуть коментувати анонімні звинувачення, але наголосив, що нинішній уряд проводить масштабну реформу своїх силових структур.

«Ми бачимо, як європейські уряди починають публічно реагувати на те, що відбувається», – сказав Джайлс. «Демократичні держави не можуть захистити себе від загроз, про які не знає більшість їх населення».

Нещодавні випадки, що стали надбанням громадськості, демонструють масштаб та розмах інтересів та успіхів Росії:

• У 2017 р. Росія мала агента, який працював близьким радником тодішнього міністра оборони Франції, а нині міністра закордонних справ, Жан-Ів Ле Дріана, сказав в інтерв’ю минулого року колишній голова розвідувальної служби Франції Бернар Бажоле.
• У липні 2020 р. влада Данії розкрила російські спроби викрасти енергетичні технології. У серпні того ж року французького підполковника, який працював на морське командування НАТО в Неаполі, заарештували за передачу секретних натовських матеріалів ГРУ (російській розвідувальній службі). У грудні влада Нідерландів вислала з країни двох російських агентів під прикриттям за спробу вкрасти інформаційні та нанотехнології у місцевих компаній.
• У березні 2021 р. Болгарія заарештувала шістьох своїх громадян, у тому числі співробітників міністерства оборони та колишнього голову воєнної розвідки Івана Ілієва, за передачу секретів ГРУ за 3 тис. дол. США кожному. Ілієв та інші обвинувачені взяті під варту в очікуванні суду. Пізніше того ж місяця італійські спецслужби спіймали капітана ВМФ Вальтера Біо за продажу низки військових секретів ГРУ за 5 тис. дол. США. Суд над Біо розпочався минулого тижня. Він поки що не визнав своєї провини.
• У червні 2021 р. влада Німеччини заарештувала російського вченого Ільнура Н. за крадіжку авіаційних секретів та ракетних технологій з дослідницьких центрів в Аугсбурзі. Суд над ним продовжується. У вересні заарештували співробітника охорони німецького парламенту, який продав ГРУ докладні креслення будівлі та її внутрішніх систем.

Співробітники посольства Росії у празькому аеропорту у квітні 2021 року – через два дні після того, як Чехія оголосила про висилку 18 російських дипломатів підозрюваних у причетності до вибуху у 2014 році

В Росії працює близько 400 тис. осіб у трьох основних розвідувальних службах. «Головне управління» міністерства оборони, ГУ – воно досі широко відоме за своєю радянською абревіатурою як ГРУ – має широке коло інтересів у справах НАТО та у військових технологіях, а також у підривній та диверсійній діяльності.

ФСБ зосереджена на внутрішній розвідці, але її «п’ята служба» займається збором розвідданих із ближнього зарубіжжя Росії, у тому числі в Україні. СЗР, спадкоємиця першого головного управління КДБ, займається виключно збиранням розвідданих за межами Росії.

Західні чиновники кажуть, що в Європі зазвичай працюють три типи російських агентів: декларовані агенти, які часто займають такі посади, як аташе з питань оборони, що працюють на ГРУ; неоголошені агенти, які можуть бути замасковані СЗР як члени торговельної делегації; та нелегали, які є «сплячими» агентами, що працюють під глибоким прикриттям.

«Таких дуже мало. На кожні 100 осіб, які поступають до управління «С» (що займається нелегалами) СЗР, лише двоє можуть закінчити навчання», – сказав один із чиновників.

Відстежити таємну діяльність Росії – величезна проблема, навіть якщо відомі цілі. «Щоб спробувати зірвати більшу частину цієї діяльності потрібна добре скоординована операція зовнішньої та внутрішньої розвідки», – сказав Густав Грессель, російський експерт з Європейської ради з міжнародних відносин у Берліні. «Багато служб безпеки в Європі просто не здатні це зробити».

Але висилка чи ліквідація російських мереж – це лише один із доступних інструментів. За словами іншого чиновника, складнішим завданням є переконати агентів перейти на інший бік або навмисно дезінформувати їх.

«Напад часто є найкращим захистом, особливо коли все жахливо, як зараз», – сказав один із представників європейської служби безпеки. «Можливо це накращий час для вербування».