«Черевичкам» на сцені місця не знайшлося. Чому?

Національний театр у Празі не буде виконувати оперу Чайковського через вторгнення Росії

«Aktualne.cz», Чехія

Аби про що йшлося у повідомленнях про сучасну гібридну війну, яку нині всюди веде РФ, зокрема і у європейських країнах, а нещодавню звістку у чеських ЗМІ можна вважати досить показовою у такому контексті: Празький національний театр у наступному сезоні не ставитиме оперу Чайковського 1887 року «Черевички». Чому? Пояснення доволі однозначне. Самі чеські театрали розповіли, що «історичний контекст опери Чайковського, на жаль, виходить на перший план і стає чутливою темою, яку неможливо закрити». Це внутрішнє рішення Національного театру, а план на наступний сезон поки не оприлюднений, повідомляється на новинному сайті www.aktualne.cz.

Так у чому справа і до чого тут гібридна війна? А суть — у сюжеті опери. Події розгортаються на зламі 18–19 століть за правління російської цариці Катерини II. «Десь в українському селі живе коваль, який закохується у дівчину. Вона обіцяє вийти за нього заміж, але якщо принесе їй черевички, які… носить сама імператриця. Український коваль їде до царського двору в Петербург», — розповідає для List.News головний оперний драматург Ондржей Гучин. — Цей сюжет означає, що як тільки простий народ України хоче чогось досягти, то він повинен звернутися до російського царського керівництва». Включно з теперішнім, себто — кремлівського. Тому, на погляд театралів, опера нині сприймається зовсім не «мистецьки», трактування її раптом дістає таке забарвлення, що важко навіть уявити, що хтось з глядачів не перекине історичний «місточок» з IXX у XXI століття, маючи на увазі триваючу російсько-українську війну, де одна з воюючих сторін, російська, що відома своєю наглістю, прагне нав’язувати свої наративи іншій, українській, що прагне без зовнішнього втручання налагоджувати свої внутрішні справи.

Здається, все зрозуміло, вважають чеські митці.

Ось такого сприйняття відомого твору намагаються уникнути у Празі. Якщо ж придивитися до цього факту уважніше, то можна побачити, як у мистецтві віддзеркалюється алогічність нинішніх відомих вчинків чи навіть злочинів росіян. Наприклад, що дозволяють собі казати кремлівські глашатаї про причини розв’язаної ними війни і які звинувачення висувають українському суспільству! Досить лише поглянути, як вони «рятують маріупольців», примусово вручаючи замість українських паспортів паперові квитки для поселення на депресивні російські території… І що вони чинять, реагуючи на ніби «звернення простого народу України до російського (поки що не царського) керівництва»?

Інтер’єр празького національного театру

Чи можна вважати таке рішення празьких митців випадковим, не вартим особливої уваги? І так, і ні. Бо досить лише ознайомитися, наприклад, з інтерв’ю на сайті румунської газети Libertatea російського посла у Бухаресті Валерія Кузьміна, надрукованому цього тижня під заголовком «Українці, які нині ведуть переговори з РФ, нікого не представляють і нічого не контролюють», щоб таки переконатися: «нашибратья» як завжди прагнуть по-своєму зобразити світові українців, з якими вони планували впоратися у розв’язаній війні протягом двох-трьох днів. У інтерв’ю згадується і про «прохання російськомовних про допомогу», і про зневагу «великого и могучего русского языка» тощо. Ну таке собі звернення сучасного «коваля» подарувати «черевички» з подальшим бонусом у вигляді російського паспорта! У не зовсім дипломатичному спілкуванні посла з журналістами йдеться про несприйняття Росією і її керівництвом державності України, і про те, як росіяни намагаються нав’язати своє бачення подій на українських теренах, і про вимоги Кремля до ЄС, який аж ніяк не погоджується сприймати російські трактування сучасної геополітики. Російський посол настільки впертий у своєму баченні подій в Україні, що румунським журналістам доводиться нагадати йому слова Президента В. Зеленського, що «російські обстріли тривають у кількох українських містах, тисячі мирних жителів живуть у нелюдських умовах, Маріуполь вже не один тиждень в облозі, там справжня гуманітарна катастрофа, коли понад 100 тисяч громадян перебувають у неймовірних умовах, без їжі, без води, без ліків». І запитують, чим керується, наприклад, його російський колега в ООН, коли також заявляє, що Росія не напала на Україну, а проводить «обмежені військові операції», і покладає при цьому провину за бійню на українські сили? Невже можна виправдати злочини російських військових цинічною фразою «Ми намагаємося бомбити дуже делікатно, не завдаючи шкоди цивільному населенню»? На що В. Кузьмін відповідає: «…Потрібно зрозуміти, що у Києві лідери — не українці», а інші особи, «улюблені нацисти», яких створили Захід і НАТО. Тобто, якщо зважати на оперу Чайковського, то українці не до тих звернулися «по черевички». Тобто, зробили це без дозволу Кремля, що його дуже роздратувало.

Журналісти цікавляться: який же вихід з такої ситуації, і хто ж тоді має бути, наприклад, у українській переговорній групі для відстоювання інтересів України? Адже ж йдеться про майбуття і України, і за великим рахунком всієї світової геополітики. І чують у відповідь, що «повинні бути люди, які можуть контролювати українську армію… Там військове керівництво зробило Україну антиросійською», а президент «багато чого не розуміє», «до початку військової операції, тобто протягом восьми років, в Україні відбувалося відродження нацизму, яке з Румунії не було добре видно». Ось так, не більше і не менше!

Російський посол переконує румунських журналістів, що у Румунії всі ЗМІ дуже залежать від західної пропаганди, там все базується на західних джерелах, а «Колективний Захід», тобто, НАТО, давно вважає Росію за ніщо або навіть ворогом. Тому в Україні і на Заході створені передумови для ворожого ставлення до Москви, а суспільна думка в Румунії дезорієнтована, багато чого не усвідомлює і не має правильної інформації. А таку інформацію може надавати лише РФ, каже російський посол. Тобто, без тлумачення політичних подій кремлівськими ідеологами європейські країни не можуть зрозуміти, хто має право дарувати «черевички», тобто, що коється навколо і що слід чинити для свого спокою. Бо лише в Кремлі мислять максимально, наполягає посол, а Київ отримує і поширює переважно фейкові новини, що зрощуються не обов’язково в українських лабораторіях.

Читаючи західні ЗМІ, починаєш розуміти, для чого нижня палата російського парламенту кілька днів тому схвалила в останньому читанні законопроєкт, який передбачає до 15 років позбавлення волі за поширення неправдивих повідомлень про діяльність російської влади. У законопроєкті написано, що забороняється «розголошення неправдивої інформації з метою дискредитації виконання російських державних повноважень за кордоном». До таких органів, наприклад, відносяться російське дипломатичне представництво, Національна гвардія РФ, прокуратура або МНС Росії. Це також можна вважати такими собі «черевичками для внутрішнього використання», але вже не стосовно «українського коваля», а для більш широкої суспільної аудиторії. Про це також активно пише європейська преса.

… До речі, керівник чеської Національної опери Хансен пояснює, що у повідомленні про відмову ставити на сцені оперу Чайковіського, йдеться лише про скасування однієї з майбутніх постановок, що «…це аж ніяк не бойкот російської культури та мистецтва», бо у репертуарі театру є твори російських авторів, від Федора Достоєвського до Максима Горького і Сергія Прокоф’єва. Гадаю, якби композитор Чайковський був більш далекоглядний і міг передбачити наше сьогодення, то крім «Черевичок» поклав би на музику «Преступление и наказание». І вже жоден з оперних театрів не вилучив би такого твору зі свого репертуару не лише сьогодні, а й до тієї пори, допоки Кремль принаймні, не отямився і не визнав злочинності своїх вчинків.