Реалізація Російською Федерацією гібридних методів війни проти України та напрями протидії їй
Марія Чеховська
Доктор економічних наук, доцент, Національна академія СБ України
Матеріал публікується за ініціативою віце-президента Незалежного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» Олександра Бєлова.
Національний інститут стратегічних досліджень
Офіс зв’язку НАТО в Україні
Центр інформації та документації НАТО в Україні
Служба безпеки України
(Тези виступу на міжнародній науково-практичній конференції «Асиметрична війна Росії проти України», Київ, 26 листопада 2014 року)
Російський Інтернет-простір протягом поточного року активно поширював відомості, що не лише термін «гібридна війна», але й сама сутність зазначеного процесу є винаходом Пентагону. На жаль, широкому загалу громадян Російської Федерації як завжди не кажуть всієї правди, а саме те, що «батьком» гібридних методів війни у сучасному їх розумінні є полковник Генерального штабу часів Російської імперії Євген Месснер, який у 60-ті роки ХХ століття розробив концепцію так званої «всесвітньої заколотвійни». 
Є. Месснер вважав, що з часом прийде епоха некласичних воєн, елементами якої будуть повстанство, партизанство, глобальний тероризм та ідеологічні диверсії. Так, поєднання вказаних елементів із «плутаниною ідеологій, безідейної злоби, принципового протесту і принципового буяння» він назвав «заколотвійною» і зазначав: «Воювання повстанцями, диверсантами, терористами, саботажниками, пропагандистами прийме в майбутньому величезні розміри… Насильство (залякування і терор) та партизанство — головна зброя цієї війни» [6, с. 248].
Через п’ятдесят років після знакових робіт Є. Месснера «Заколот — ім’я третьої світової» та «Всесвітня заколотвійна» генерал-майор у відставці Франк ван Каппен[1], колишній радник з безпеки в ООН і НАТО, зазначив, що «гібридна війна — це мішанина класичного ведення війни з використанням нерегулярних збройних формувань. Держава, яка веде гібридну війну, укладає обрудку з недержавними виконавцями — бойовиками, групами місцевого населення, організаціями, зв’язок з якими формально повністю заперечується. Ці виконавці можуть робити такі речі, які сама держава робити не може, тому що будь-яка держава зобов’язана дотримуватися Женевської та Гаазької конференцій про закони сухопутної війни, домовленості з іншими країнами. Всю брудну роботу можна перекласти на плечі недержавних формувань» [3].
Схожої думки додержується Девід Кілкаллен[2], автор книги «Випадкова гірелья»[3], який стверджує, що «гібридна війна — це краще визначення сучасних конфліктів, але підкреслює, що вона містити комбінацію партизанської та громадянської воєн, а також заколоту і тероризму» [4].
Відповідно до зазначеного, українські науковці, зробивши узагальнення ознак гібридної війни, дійшли висновку, що остання характеризується:
- залученням до протиборства незаконно створених збройних формувань, найманців, представників кримінальних кіл, диверсійно-розвідувальних сил;
- втягуванням цивільного населення у конфлікт як добровільних чи найнятих за гроші «живих щитів»;
- загрозою застосування збройних сил, які розгортаються вздовж державного кордону, у разі застосування однією зі сторін військової сили проти власного «мирного населення»;
- блокуванням спроб міжнародної спільноти врегулювати конфлікт відповідно до норм міжнародного права;
- потужним інформаційно-психологічним впливом, спрямованим на дестабілізацію обстановки всередині держави, зниження підтримки населенням діючої влади, створення негативного іміджу влади держави що конфліктує на міжнародній арені;
- максимально можливим посиленням протистоянням з державою що конфліктує в економічній, дипломатичній, інформаційній та іншій сферах [2].
Цікаво, але Є. Месснер, думки якого ми згадували на початку доповіді, окрім напрямів реалізації запропонованої ним заколотвійни, наголошував й на заходах протидії їй. Так, необхідним є визнання факту війни та надання ворогу швидкої та рішучої відсічі; створення міждержавного об’єднання для боротьби із противником, у тому числі створення спільної професійної армії; проведення активних психологічних операцій для залучення на свою сторону як власних громадян, так і громадян країни-агресора, що є найбільш дієвим шляхом боротьби, на думку Є. Месснера [5].
Акцентуючи на широкому застосуванні «людського чинника», загальним шляхом у протидії елементам гібридної війни та для мінімізації зовнішнього впливу на суспільну думку є:
- формування громадянського суспільства, патріотичне налаштування громадян країни;
- налагодження партнерських зв’язків між урядом, місцевою владою, приватними структурами та громадянами на основі прозорості, звітування та відповідальності;
- залучення засобів агітації та пропаганди як серед місцевого населення, особливо на тимчасово окупованих територіях, так і в сусідніх країнах.
Підсумовуючи наголосимо, що перемога, як не дивно, це зазначали у своїх дослідженнях російські вчені ще наприкінці 90-х років, можлива лише «народними масами та методами психологічної війни», адже все залежить від «сили або слабкості духу у народу» [1].
Література
- Мясников В. Мятеж — имя 3-й мировой войны. Изучая наследие Е. Месснера / В. Мясников [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.centrasia.ru/newsA.php
- Планування сил для виконання бойових завдань у «гібридній війні» / В.М. Телелим, Д.П. Музиченко, Ю.В. Пунда // Наука і оборона. 2014. № 3. С. 30–35.
- Путін веде в Україні гібридну війну — генерал Каппен [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.radiosvoboda.org/content/article/25363591.html
- Российская государственная программа вооружения на 2016-2025 годы: экспертная оценка [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.intresint.spb.ru/rossijskaya-gosudarstvennaya-programma-vooruzheniya-na-2016-2025-godi-ekspertnaya-otsenka.html. — Заголовок з екрану.
- Рязанов О. Евгений Месснер: Теория «третьей мировой…» / О. Рязанов [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.bratishka.ru/arhiv?2007_1_13.php
- Требін М.П. Україна перед воєнними викликами сучасності / М. П. Требін // Вісник Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». 2014. № 4 (23). С. 246–251
[1] Франк ван Каппен — Бригадний генерал, командувач голландських збройних сил у Карибському басейні, за сумісництвом командувач голландсько-американської оперативної групи 4.4., військовий радник Генерального секретаря ООН
[2] Девід Кілкаллен — один із найвпливовіших світових експертів з боротьби з повстанцями та сучасної війни
[3] Повна назва «The Accidental Guerrilla: Fighting Small Wars in the Midst of a Big One» (дослівно: «Випадковий партизан: Ведення малих війн серед великої»)
