Російсько-українська війна у сприйнятті Латинської Америки

Російсько-українська війна у сприйнятті Латинської Америки

 

Катерина Вакарчук

Одне з найбільш актуальних питань — чи можна сподіватися сьогодні на міжнародну підтримку України країнами Латинської Америки під час жорстокої російської агресії? Чи завжди на голосуванні у Генеральній Асамблеї ООН вони стають на бік України, коли йдеться про її територіальну цілісність, про припинення на її території бойових дій, про надання їй допомоги у справі постачання озброєння, гуманітарки тощо? Якщо вести мову про таку підтримку Україні, то треба мати на увазі, що після 24 лютого ц. р. країни Латинської Америки по-різному сприйняли і відреаґували на російське вторгнення на українську територію. Тому їх можна поділити на три групи: такі, що підтримали Україну, такі, що стали на бік Росії, та такі, що зберегли нейтральний статус.

Красномовним можна вважати голосування в ООН з питань, що стосуються російсько-українського протистояння. Серед тих, хто, починаючи з 2016 року, з південно-американських країн постійно «утримувався» під час голосування в ООН за українські резолюції, — Аргентина, Бразилія, Мексика, Перу. Зрештою, навіть налагодження дипломатичних відносин із державами регіону часом не позначається позитивно на підсумках голосування щодо «українських» резолюцій в ООН.

Ігнорування анексії Криму

Якщо вести мову про анексію Криму Російською Федерацією у 2014 році, то це стало не тільки болісною втратою для України, але й одночасно серйозним викликом для реґіональної і глобальної безпеки. Ми прагнули заручитися підтримкою усіх країн світу, незалежно від регіону їх розташування, а ось позиції держав Латинської Америки та Карибського басейну у питанні деокупації Кримського півострова завжди були стримані, про що свідчили і підсумки їх голосування щодо «українських» резолюцій на Генеральній Асамблеї ООН.

Серед причин такого ставлення до проблем України можна назвати відсутність у політичних еліт регіону ЛАКБ (Латино-Карибська Америка, або країни Латинської Америки та Карибського басейну) чіткого розуміння як самої суті «кримського питання» та його значення для системи глобальної безпеки, так і небажання якось зашкодити, як вони вважають, дружнім відносинам із РФ. Наприклад, там не прагнуть усвідомлювати, що для України втрата Криму у 2014 році стала серйозним викликом у справі формування власної системи регіональної та загальної, глобальної безпеки. Як і того, що за минулі після того моменту 8 років наша держава доклала чималих зусиль для повернення до свого складу кримського півострова, однак жодне з них не було успішним, оскільки серед причин такої невдачі є і підтримка окремими країнами злочинних дій РФ. А подальшим наслідком стала російсько-українська війна, якій не вдалося запобігти у тому числі через ігнорування порушення Росією міжнародного права і укладених договорів.

Альберто Фернандес

На боці тих країн, що засудили російське вторгнення і висловили Україні підтримку, сьогодні є Аргентина. Президент Аргентини Альберто Фернандес (Alberto Fernandez) 3 лютого 2022 року відвідував Москву, де серед інших питань обговорював подальший розвиток російсько-аргентинського всеохопного стратегічного партнерства у політичній, торговельно-економічній та культурно-гуманітарній сферах, включно з актуальними міжнародними та реґіональними питаннями. Цей «передвоєнний» візит до РФ можна сприймати по-різному, але що стосується України, то сьогодні вона намагається посилити інформаційний супровід таких подій, співпрацюючи з українською діаспорою, яка представлена у тій же Аргентині понад чотирма десятками громадських, культурних, релігійних та молодіжних організацій.

З початком російсько-української війни українці в Аргентині продемонстрували грандіозну солідарність. З першого дня воєнних дій в Україні діаспора збиралася на мітинги і демонстрації. Представники діаспор давали інтерв’ю на телевізійних каналах, на радіо, для газет, активно виступали у соцмережах. Крім того, вони організували допомогу для України у вигляді збору коштів й харчів.

Відчутним системним напрямом у підтримці України стала участь українців Аргентини в ефірах на державних і місцевих телеканалах та численні виступи в аргентинських медіа, де розповідали аргентинському суспільству правду про російську військову агресію та про злочини російських окупантів в Україні.

У Буенос-Айресі у рамках 46-го Міжнародного книжкового ярмарку відбувся захід «День України». На ньому, зокрема, у відеозверненні присутні заслухали привітання першої заступниці міністра закордонних справ України Еміне Джапарової із закликом до учасників заходу, а саме до національних видавців, письменників, перекладачів, ілюстраторів латиноамериканських країн рішуче засудити силові методи впливу Росії на Україну і припинити будь-які відносини з тими російськими колегами, які намагаються виправдовувати напад збройних сил РФ.

 Загалом у ставленні до України з боку Аргентини поки що переважає нейтральність. І у розмові з президентом В. Зеленським на початку липня аргентинський президент пообіцяв лише допомогти у переговорах з РФ. Інакше кажучи, Аргентині поки що притаманна роль посередника. Цим і пояснюється її неприєднання до великого пакету санкцій, складених на Заході.

Густаво Петро
Іван Дуке

Колумбія. Позицію щодо нас тієї країни, яка вважається стратегічним союзником США в регіоні та основним партнером поза блоком НАТО, ми вважали цілком прогнозованою. Але з нещодавнім приходом (червень 2022 року) до влади нового президента Густава Петра — представника лівих сил, колишнього партизана — у зовнішній політиці Колумбії можуть статися певні зміни. На початку війни Іван Дуке (до недавнього — 33-й президент Колумбії, попередник Густава Петра) критикував РФ, ганив її за агресію проти України, а Колумбія підтримувала всі резолюції ГА ООН, де засуджувалися дії РФ та вимагалося негайне виведення російських військ з української території.

У квітні відбулася телефонна розмова між президентами України та Колумбії — перший контакт між главами держав в історії українсько-колумбійських відносин. Ще під час свого перебування з візитом у ЄС вищезгаданий президент І. Дуке повідомляв, що Колумбія налаштована допомогти європейським країнам збільшенням постачання їм енергоносіїв — вугілля, нафти та газу — і таким чином зменшити їх залежність від енергоносіїв російських. А ось масові воєнні злочини, які російські військові чинять в Україні, І. Дуке назвав геноцидом та безумством.

Гібріель Борич

Під час російсько-української війни також відбулася зміна президентів і у Чилі. Новий очільник країни, кандидат від лівої коаліції Гібріель Борич засудив широкомасштабне вторгнення Росії в Україну. Чилі підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, наголошуючи на необхідності дотримуватися норм та принципів міжнародного права. Також делегація Чилі підтримала всі позитивні для України резолюції Генасамблеї ООН.

Підтримку України можна відзначити не лише з боку керівництва держави — чилійське суспільство також одностайне у такому питанні. Це підтвердили, зокрема, місцеві протестувальники, які у квітні зібралися перед посольством Росії у чилійській столиці і засудили дії російських агресорів.

 Долучився до групи держав, які засудили широкомасштабне вторгнення Росії до України, також Уругвай, представники якого підтримали проукраїнські резолюції в Генасамблеї ООН. У своїй міжнародній політиці Уругвай дотримується принципів невтручання, багатовекторності, поваги до національного суверенітету та верховенства права, тобто поділяє спільні з Україною цінності.

До речі, у червні 2022 року президент В. Зеленський повідомив, що Україна активно відновлюватиме стосунки з країнами Латинської Америки. Тоді ж він анонсував нову міжнародну політику України: «Мав розмову з президентом Еквадору. Привітав його з обранням Еквадору членом Ради Безпеки ООН. Поінформував про ситуацію на полі бою і закликав посилювати тиск на Росію для припинення цієї війни. І ця розмова з президентом Еквадору, і вчорашня розмова з президентом Гватемали стали тільки початком нашої нової політики щодо відновлення відносин з Латинською Америкою».

Алехандро Джамматтеї

Своє спілкування зі своїм колегою з Гватемали — Алехандром Джамматтеї — В. Зеленський охарактеризував не лише як змістовне, а й надзвичайно важливе.

І вже 25 липня 2022 року Алехандро Джамматтеї вперше за всю історію двосторонніх відносин обох держав прибув до України і зустрівся з Володимиром Зеленським. Це був і перший офіційний візит лідера країни того континенту після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну і взагалі перший за 12 років візит очільника країни з ЛАКБ. Зустрівшись, президенти домовилися об’єднати зусилля на міжнародних майданчиках для подальшої ізоляції Росії і поставили підписи під міжурядовою Угодою про взаємне скасування візових вимог і започаткування торговельно-економічного діалогу для виконання без посередників конкретних проєктів.

 Президент Республіки Гватемала побував у звільнених від російських нападників українських населених містечках Бородянка, Буча та Ірпінь Київської області, і після побаченого там пообіцяв відстоювати інтереси України в Латинській Америці та в ООН, а також брати участь у міжнародному військовому трибуналі стосовно Росії. До речі, Гватемала є також серед тих країн Південної Америки, що приєдналися до запроваджених щодо Росії санкцій.

Країни, які зберігають нейтралітет щодо агресії Росії

 Країною, яка, по суті, задає тон у зовнішній політиці всього регіону, вважається Бразилія. Саме на її відчутну підтримку ми завжди сподівалися.

Жаїр Болсонару

…Світова спільнота неоднозначно реагувала на візит 16 лютого до РФ президента Бразилії Жаїра Болсонару і на його спілкування з російським президентом. По суті, таку зустріч можна було розцінити як підтримку Кремля та схвалення російського вторгнення в Україну. Адже в той час ситуація на російсько-українському кордоні вже була напруженою та тримала світ у стані підвищеної готовності. На зустрічі Ж. Болсонару говорив про солідарність Бразилії з Росією, про те, що у них обидвох є багато можливостей для співпраці, зокрема, у сільському господарстві, використанні природних корисних копалин.    Знаходячись поруч з російським президентом, Ж. Болсонару зауважив, що «проповідує мир і поважає тих, хто так вчиняє». А також що у нього склалося враження «ідеального шлюбу», і назвав В. Путіна другом, оскільки вони поділяють такі цінності, як «Бог і сім’я». Щоправда, після нападу Росії на Україну, коли фото страждань і смерті мирних жителів шокували світ, Бразилія опинилася у списку тих 140 країн, що засудили Росію на Генеральній Асамблеї ООН. Посол Бразилії Роналду Коста Фільо пояснив таке рішення, що «перейдено червону лінію».

У своїй щотижневій прямій трансляції в соціальних мережах 24 лютого Ж. Болсонару, не називаючи імені свого віце-президента, нагадав, хто відповідає за конституцію, кажучи, що Бразилія виступає за мир. За його словами, позиція країни залишається нейтральною. Попри те, що російську агресію Бразилія засудила, чіткої позиції оголошено не було. Таке висловлювання Ж. Болсонару було оприлюднено у зв’язку з тим, що перед тим віце-президент Гамільтон Моурау, генерал резерву, оприлюднив свою позицію, зокрема сказав, що «Бразилія не є нейтральною країною», яка поважає суверенітет України і підтримує «сильну позицію» Заходу проти Росії після її вторгнення. Отож Ж. Болсонару вирішив від Гамільтона Моурау, як кажуть, відхреститися, за що президента почали критикувати навіть консерватори.

Є експертна думка, що саме військові діячі, які входять до складу уряду, порадили Ж. Болсонару підтримати В. Путіна. У повідомленні газети Folha de S. Paulo якось можна було прочитати, що уряд і аграрний сектор країни вирішили включити «жести до Росії» у заяви, «які відображають аргументи уряду Путіна». Однак економісти схильні вважати, що така політика «нейтралітету» може негативно позначитися на Бразилії. Посол Бразилії в ООН якось висловився, що Рада Безпеки ООН повинна «швидко відреагувати на застосування сили проти територіальної цілісності держави-члена». Дотримуючись цієї логіки, Бразилія також проголосувала за резолюцію Генеральної Асамблеї ООН від 2 березня щодо російської агресії проти України. Проте заклики до нейтралітету у Бразилії доволі гучні. А в уряді побоюються, що санкції Заходу проти Москви зашкодять економіці Бразилії, зокрема її аграрному сектору, відчутно залежного від імпорту російських добрив. Так, одне з основних джерел доходу країни — вирощування сої — може також вельми постраждати.

Лула да Сілва

У світлі майбутніх президентських виборів у жовтні, у яких, як очікується, братиме участь колишній президент Лула да Сілва, подальше економічне покращення особливо важливе для Ж. Болсонару. І він, і Лула да Сілва погоджуються з необхідністю дотримання нейтралітету, і обидва уникають прямого осуду дій В. Путіна.

Не можна не звернути увагу на те, що сьогодні в Бразилії проживає близько 600 тисяч громадян українського походження. Українське товариство Бразилії оприлюднило заяву, зазначивши, що «очікують на позицію представників бразильської влади». Президент українсько-бразильського центрального представництва Віторіо Соротюк нагадав, що Ж. Болсонару не відповів на запрошення президента В. Зеленського відвідати Україну в рамках своєї поїздки до Східної Європи. Також було відмовлено президентові України у його виступі перед парламентом Бразилії. «Ми не ставатимемо на чийсь бік, ми і надалі зберігатимемо нейтралітет і допомагатимемо всім, чим зможемо», — пообіцяв якось Ж. Болсонару на прес-конференції в Сан-Паулу, нагадуючи при цьому, що виступає проти будь-яких санкцій, які можуть мати негативні наслідки для Бразилії.

Набагато краще про російсько-українську війну поінформована Українсько-Бразильська Центральна Репрезентація, що є членом Світового конґресу українців. Ще 3 березня ц.р. її представники для координації надання гуманітарної допомоги Україні створили Комітет Brasil-Ucrania. Ініціативу також підтримали понад два десятки релігійних та громадських організацій. А уряд штату Парана за підтримки фонду Араукарія та Головного управління науки, техніки та вищої освіти (SETI) Бразилії налаштований прийняти та інтегрувати у себе українських науковців, вимушених покинути Україну через повномасштабне військове вторгнення Росії. У штаті Парана активно прихищають українських біженців не в останню чергу тому, що там проживають переважно українські іммігранти, вони спілкуються українською мовою та шанують національні традиції. Співробітництво українських і бразильських науковців у партнерстві з урядом цього штату у перспективі стане помітним заходом у відбудові та зміцненні української економіки.

У той же час президент Ж. Болсонару якось зауважив, що не проти долучитися до організації спільного візиту лідерів «деяких важливих країн» до Москви, включно з турецькими, аби допомогти припинити війну в Україні. Про це, до речі, висловився і міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу після свого турне по країнах Латинської Америки: «І Бразилія, і Венесуела заявили, що війні потрібно покласти край». Звичайно, він при цьому пам’ятав про хороші відносини тієї ж Венесуели з РФ. А ось Адміністрація президента США Джо Байдена наполягає на приєднанні цих країн до антиросійських санкцій, щоб прискорити ізоляцію Росії та змусити її згорнути бойові дії в Україні. Про це йшлося на двосторонній зустрічі Дж. Байдена з президентом Бразилії Ж. Болсонару в кулуарах саміту Південної та Північної Америки у Лос-Анджелесі.

 У липні президент України В. Зеленський спілкувався зі своїм бразильським колегою Ж. Болсонару по телефону. Йшлося у тому числі про поновлення експорту українського зерна та, зокрема, про ситуацію на фронті. Бразильський президент визнав за належне повідомити, що розв’язання такої проблеми може нагадувати закінчення війни між Аргентиною і Великою Британією у 1982 році (мається на увазі війна за Фолкленди, тому Болсонару порівняв її з російсько-українською війною, але дехто з експертів схильний вважати таку аналогію не зовсім вдалою, адже він чітко не вказав, яку роль довелося виконувати кожній зі сторін).

Щодо позиції В. Зеленського, то він осудив нейтралітет Бразилії щодо цієї загарбницької війни Росії, нагадавши, що свого часу через нейтральність деяких країн фашизм «з’їв» Європу. Тож у питанні агресії РФ щодо України «не можна намагатися бути десь посередині». І в ефірі бразильського телеканалу Globo президент України В. Зеленський, відповідаючи на запитання у своєму першому інтерв’ю латиноамериканським ЗМІ, повідомив про розмову зі своїм бразильським колегою, про відносини між двома державами, наголошуючи при цьому, що лідерам латиноамериканських країн не личить обирати нейтралітет під час такої війни.

Інформацію про стосунки двох країн можна доповнити зустріччю міністра аграрної політики та продовольства України Миколи Сольського з послом Бразилії в Україні Нортоном де Андраде Мелло Рапеста 14 липня поточного року у межах його робочого візиту до Львова. Пан посол висловив урядові України свою підтримку, підтвердив, що уряд Бразилії поділяє, зокрема, позицію України щодо зернового питання і налаштований надавати нашій державі необхідну допомогу у цій сфері. Як повідомляє прес-служба нашого Мінагрополітики, посол нагадав, що Україна та Бразилія мають тісні зв’язки протягом понад 130 років, тому його країна зацікавлена у подальшому зміцненні співпраці задля сприяння економічному розвитку України. А міністр М. Сольський запропонував створити Раду виробників й експортерів зерна та скликати конференції з питань розвитку та обміну досвідом і технологіями у галузі аграрної промисловості.

 До речі, ця зустріч ініціювала обговорення США, Канадою, Австралією, Бразилією формату спільних заходів для формування єдиної позиції з питань експорту олійних та зернових культур, а також порушила тему обміну досвідом у таких сферах, як плодоовочівництво, тваринництво тощо. Посол Бразилії висловив готовність сприяти такій співпраці на всіх рівнях, що зміцнюватиме тісний історичний зв’язок двох держав.

Андрес Мануэль Лопес Обрадор

Мексика. До російського вторгнення в Україну уряд Мексики і її президент Андрес Мануэль Лопес Обрадор планували і надалі зміцнювати зв’язки з Росією. Кремль, очевидно, відповідав на це взаємністю. Так, під час візиту до Москви у квітні 2021 року міністр закордонних справ Мексики Марсело Ебрард оголосив, що обидві країни «виходять на етап дуже тісних відносин». А мексиканський уряд, зокрема, був дуже вдячний російській дипломатії за надання Росією понад 20 млн доз вакцини «Спутник V».

З початком російсько-української війни Мексика почала старанно змінювати свою позицію щодо протистояння Росії проти України. Президент Андрес Мануель Лопес Обрадор висловився за підтримку постраждалих під час бойових дій українців, заявивши при цьому, що Мексика не може погодитися з вторгненням Росії в Україну, і закликав покінчити з конфліктом у мирний спосіб. У Мексиці розкритикували напад росіян, хоча й були деякі розбіжності у поглядах вищих урядовців та зовнішньополітичної бюрократії. Президент Лопес Обрадо́р уникав прямого осуду президента В. Путіна, дотримуючись традиційного мексиканського зовнішньополітичного принципу невтручання у справи інших держав (так звана доктрина Естради). Але надалі Мексика обрала чітку критичну позицію в Раді Безпеки ООН, де вона зараз у ролі непостійного члена. На засіданні Ради Безпеки вона засудила «вторгнення, жертвою якого стала Україна».

Як і в деяких інших країнах Латинської Америки, увагу Мексика також зосереджує на потенційних економічних наслідках війни. Її залежність від США в постачанні природного газу і перспектива зростання цін змушує уряд розглядати інші варіанти виробництва електроенергії. Намагаючись якось не долучатись до запровадження проти РФ санкцій, Мексика підтримала голосування в Організації Об’єднаних Націй із закликом до Росії вивести свої війська з України. Але вона утрималася під час голосування Генеральної Асамблеї ООН щодо виключення Росії з правозахисного органу ООН.

На початку серпня поточного року президент Андрес Мануель Лопес Обрадор виступив із вимогою припинити у світі на п’ять років усі військові конфлікти та торговельні війни. І нагадав, що останнім часом на планеті виникла велика кількість криз. Це і пандемія коронавірусу, і вторгнення РФ до України, і політично-військова напруженість навколо Тайваню, і глобальна економічна криза тощо. Для того, щоб впоратися з накопиченими останнім часом проблемами, він і пропонує таке п’ятирічне глобальне перемир’я. За точку відліку початку перемир’я президент Мексики пропонує взяти момент, коли припиняться саме бойові дії в Україні.

Країни — прихильники Росії

Ніколас Мадуро Морос

Війну Росії проти України на Південноамериканському континенті підтримали такі країни, як Венесуела, Куба і Нікарагуа. Відразу після російського нападу на Україну венесуельський президент Ніколас Мадуро Морос висловив свою «цілковиту підтримку президенту Володимиру Путіну в його зусиллях із захисту миру». Але Каракас не став розвивати таку риторику, оскільки це могло б зашкодити можливому зближенню з Вашингтоном.

Важливо, що в середині травня поточного року США оголосили про деяке послаблення санкцій щодо Венесуели. Офіційний Вашингтон видав європейським нафтовим компаніям — італійській Eni та іспанській Repsol — ліцензії на постачання венесуельської нафти до Європи за рахунок погашення боргу. На тлі таких змін уряд Венесуели сприйняв це дуже позитивно. І зараз Каркас постав перед вибором: або підтримати дії РФ, або все ж дослухатися до США, щоб у підсумку нарешті зняти з Венесуели тягар раніше запроваджених санкцій.

Своєю чергою Куба підтримала агресію РФ стосовно України. Тому Міністерству закордонних справ України довелося відповідно реаґувати рішучим протестом у зв’язку із такою заявою кубинського керівництва. Про це повідомила перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова: «Міністерство закордонних справ України дипломатичною нотою висловлює рішучий протест у зв’язку із заявами уряду Куби на підтримку агресії РФ проти України та закликає Кубу звернутися до Росії щодо негайного припинення цієї агресії».

Щодо таких прихильних до Москви країн, як згадані Куба та Нікарагуа, то їм разом з тією ж Венесуелою випало відігравати здебільшого роль геополітичної масовки. Вони не вважаються ваговитими торговельно-економічними партнерами для Кремля, також вони не спроможні істотно допомогти йому у військовому питанні, і їх значення та вплив на політичній арені надзвичайно скромні. І якщо про їх керівні режими згадується, то лише тоді, коли Кремлю необхідно створити «картинку» міжнародного сприяння своїм діям чи під час голосування в Генасамблеї ООН, а то й для підтримки звинувачень з офіційних трибун на адресу НАТО «в розпалюванні війни».

Ще один союзник РФ у регіоні — Болівія. МЗС Болівії заявило з приводу російсько-українського протистояння, що «шкодує, що відсутність діалогу та порозуміння призвели до подальшої ескалації конфлікту». Та її представники під час голосування в ГА ООН щодо резолюції з приводу засудження агресивних дій РФ вирішили утриматись. Втім, це був нехарактерний крок для Сукре, столиці країни, що послідовно голосує «проти» проукраїнських ініціатив. Як це трапилося, наприклад, у 2014 році з резолюцією, у якій закликали не визнавати незаконно проведений росіянами референдум на території Кримського півострова. Тоді Болівія де-факто визнала анексію Росією Криму правомірною.

Взаємодія України з країнами Латинської Америки

Про теперішню ситуацію в Україні латиноамериканці дізнаються переважно з передач пропагандистського каналу Russia Today. Наприклад, у тій же Аргентині його сюжети транслюються загальнонаціональним телебаченням. Інформація обмежена, однобічна, зазвичай перекручена росіянами на свій пропагандистський лад, що не може не позначитися на свідомості пересічного глядача. Недостатню поінформованість населення країн Латинської Америки про справжні події в Україні можна також пояснити тим, що з самого початку російської агресії латиноамериканським ЗМІ відчутно бракувало неупереджених аналітичних матеріалів. Згідно з опитуваннями, оприлюдненими наприкінці березня 2014 року у мексиканському виданні Excelsior, лише 28 % респондентів знали про існування того ж Криму. Але вже разом з інформацією про поточні воєнні дії відсоток тих, хто чув про російську анексію півострова, зріс до 46 %.

З метою розширити інформування латиноамериканської громадськості про справжню ситуацію, що склалася в Україні, донести до суспільства істинні наміри РФ не тільки щодо України, відомим керівникам українських дипломатичних представництв у регіоні Ю. Дюдіну (Аргентина), Р. Троненку (Бразилія), Р. Спіріну (Мексика) упродовж 2014–2020 років довелося давати десятки і сотні інтерв’ю та публікувати статті у регіональних ЗМІ, проводити численні зустрічі зі студентською аудиторією та громадськістю. Хоча треба визнати, що це малопомітно вплинуло на офіційні позиції держав ЛАКБ. Але і тут є свої, так би мовити, об’єктивні причини. Наприклад, деякі регіональні політичні еліти, яким притаманні досить відчутні антиамериканські настрої, конфлікт навколо України сприймають як чергову «геополітичну гру» Сполучених Штатів Америки. Тому тій же російській дипломатії залишається лише всебічно підсилювати свою пропагандистську роботу на латиноамериканському напрямі і час від часу «вдосконалювати» таку діяльність, започатковану ще її попередниками з радянської дипломатії.

Сьогодні Україна вже зробила низку корисних кроків для підсилення інформаційного супроводу та відстоювання свого міжнародного іміджу в регіоні. До їх переліку можна віднести створення у 2014 році Міністерства інформаційної політики; у 2015 році — Управління публічної дипломатії; у 2016 році — затвердження Концепції популяризації України у світі; у 2017 році — створення «Українського інституту»; у 2018-му — запровадження UKRAINE NOW.

 Доречною вважається постанова Ради національної безпеки і оборони України від 30 липня 2021 року «Про Стратегію зовнішньополітичної діяльності України». У ґрунтовному документі йдеться про планомірний розвиток співпраці з багатьма країнами світу, передусім про глобальне і стратегічне партнерство, зокрема з КНР, Японією, країнами Латинської Америки та Карибського басейну тощо.

Залишається лише побажати, щоб визначені напрями такої діяльності з країнами Південної Америки були незмінними і обопільно корисними.

Підсумовуючи, зазначу, що Україні доведеться докласти надзвичайних зусиль у справі формування і досягнення своєї мети в реґіоні ЛАКБ. Для цього слід розробити чітку та зрозумілу політику, яка враховуватиме як визначення інформаційних загроз, так і способи їх нейтралізації. Одним із дієвих інструментів є співпраця інформаційних агенцій України та держав ЛАКБ. До речі, першу таку угоду про співпрацю та обмін новинами підписано між Укрінформом та мексиканською агенцією НОТІМЕКС у 2016 році.

Повний текст статті буде розміщений у черговому номері
журналу геополітичної аналітики «БІНТЕЛ»

 

Схожі публікації