Журнал «Бінтел» № 4, 2018 рік

Вийшов друком підсумковий випуск журналу «БІНТЕЛ»


За традицією у черговому номері журналу «Бінтел», що вийшов друком напередодні нового, 2019-го року, розміщені статті з геополітичної тематики. Оскільки рік, що минає, був досить насичений різноманітними геополітичним подіями, які стосувалися України, то і автори статей, так чи інакше, не лише констатують, але і пояснюють їх причини, називають ініціаторів (якщо це стосується конкретних осіб), застерігають від передчасних висновків чи невмотивованих зауважень.

Відкриває номер стаття «Особливості розвитку ситуації в світі у 2018 році в контексті національних інтересів України». Її автор В. Гвоздь, у звичному для себе стилі викладаючи хід геополітичних подій протягом останніх місяців, визначає закономірність реакції на них цивілізованого світу, і зокрема на те, що намагається досягти військовою силою наш північно-східний сусід з його «русским миром» і на українському Сході, і в Середземномор’ї, у північній частині Африканського континенту, Сирії та у Європі. Автор з цього приводу зауважує, що новою формою агресивних дій росіян проти України у 2018 році можна вважати перешкоджання її економічній діяльності в Азовському регіоні. І все це вони роблять з метою перебрати під свій контроль транспортні потоки в Азовському регіоні і створити ще один конфліктний осередок на кордоні України, внаслідок якого не лише розпорошуватимуться її економічні ресурси, але й зросте напруженість в українському суспільстві. Своєю окупацією Кримського півострову, пише автор журнального огляду, вона прагне змінити схему розподілу Азовського моря і забрати собі більшу частину азовської акваторії — від Криму і до її Ростовської області та Краснодарського краю. З цією метою РФ наростила в Азовському регіоні свою військову присутність, зосередивши там щонайменше 40 кораблів і катерів, у т. ч. передислокованих з Чорного та Каспійського морів. Фактично росіяни заблокували процес політичного врегулювання конфлікту на Донбасі, висунувши до того ж неприйнятні для України умови проведення зустрічей у нормандському форматі на вищому рівні, за якими вимагає визнати «ДНР» і «ЛНР» без виведення російських військ з їх території. Весь огляд складається з окремих частин і заголовок кожної окреслює свою тему, що висвітлюється. Це і збройна агресія Росії проти України, і особливості дій Російської Федерації та партнерів і союзників нашої держави, і основні події та тенденції у розвитку ситуації довкола неї, і зрештою, формування багатополярної системи світового устрою та роль і місце у ньому України тощо. У огляді автор визначає наших партнерів, вказує на основні аспекти їх діяльності щодо інтересів України. Це такі, як Сполучені Штати Америки, Європейський Союз, НАТО. Також звертає увагу на діяльність РФ на пострадянському просторі, на ту роль, яку зараз намагається там перебрати КНР, на особливості ситуації, що спостерігається в важливих для України регіонах світу. І доходить висновку: у 2018 році головним чинником, що впливав на ситуацію довкола України та загрожував її національній безпеці, була збройна агресія Росії, яка удосконалювала заходи з подальшого військового вторгнення в Україну, в т. ч. проведенням повномасштабної наступальної операції.

Військовий і політичний експерт І. Січень у статті «Глобальна енергетична система і її вплив на геополітичні процеси» зауважує, що енергетика стає одним із ключових чинників впливу на воєнно-політичну обстановку у світі, де конфігурація світової енергетичної системи значною мірою формує стан міжнародних відносин. Крім того, автор попереджає про тенденції, через які в черговий раз зміниться формат світової системи виробництва та споживання енергоносіїв, що обумовить виникнення нової геополітичної ситуації у світі.

Цікавим вбачається тема, яку висвітлює автор статті Т. Кононенко під заголовком «Гібридна ідентичність: синергія невизначеності і обумовлень». Здається, досить лише навести підзаголовки цієї оригінальної роботи, щоб привернути до неї увагу читача. Бо, по-перше, сьогодні не так багато науковців і справжніх політиків, які не лише прагнуть, але й можуть проаналізувати сучасну українську ідентичність, По-друге, не з’ясувавши її значення, навряд чи можна пояснити ті події, що протягом ось уже більш ніж чверть століття відбуваються в Україні. По-третє, без врахування цієї ідентичності навряд чи можна визначати напрям розвитку українського суспільства, яке практично не одну сотню років доводить світові своє право на самостійність, а справжні лідери цього суспільства вкотре покладають за це право свої життя. Ось ці підзаголовки: Історичний аргумент спорідненості української ідентичності з європейським світом та європейськими цінностями; Українська ідентичність за сучасних умов; Типологія сучасної української ідентичності; Засоби контролю агресора за ідентифікацією громадян України; «Ручне керування ідентичністю».

Дослідження з питань української ідентичності, пише автор статті, зараз одні з найбільш актуальних, бо саме вони демонструють, у який спосіб у різних країнах Європейського Союзу можна досягати суспільством поставленої мети. Маніпуляції зі спробами «ручного керування ідентичністю» спостерігалися у країнах Прибалтики, Польщі, Угорщині, Словаччині, etc. Негативна ж синергія таких подій може спричинити катастрофічні наслідки як для європейської, так і світової спільноти.

Певним чином висновки Т. Кононенка підтверджуються у інших публікаціях журналу «Бінтел», таких як «Геополітичне мислення українських державних політичних діячів першої половини ХХ ст.» (автор М. Дністрянський) та «Воєнний стан і права людини» (автор В. Гвоздь).

М. Дністрянський пояснює, що практика політичної діяльності визначалася геополітичною свідомістю політиків, тобто їхніми у поглядами на свій народ та на свою країну в контексті відносин із іншими державами, насамперед сусідніми. І далі наводить конкретні приклади з історії нашої держави, зокрема, погляди на українське державотворення таких відомих наших діячів, як М. Грушевського, М. Драгоманова, М. Скрипника, Л. Ребета, А. Камінського, П. Полтави. До речі, погляди останнього були цікаво викладені ще у далекому 1946 році в праці під назвою «Концепція самостійної України і основна тенденція ідейно-політичного розвитку сучасного світу», де українська проблематика, пише М. Дністрянський, розглядається на широкому тлі міжнародних відносин, і автор на багатьох прикладах показує, «що історія розвивається в напрямі творення самостійних національних держав усіх народів», а «прагнення народу до самостійного державного життя є його органічним природним прагненням».

В руслі останніх важливих для України подій можна сприймати інтерв’ю відомого і поважного релігієзнавця О. Сагана. Під вже звичною рубрикою «В гостях у БІНТЕЛ» він аналізує сучасні події в Україні, зокрема, надання українській православній церкві Томосу. Розмова з О. Саганом відбувалася практично напередодні знаних подій і вийшла за їх межі, бо відповідаючи на поставлені запитання, він не просто їх, ці події, констатував, а ще й пояснював, чому вони такі складні і яких українському суспільству доведеться докладати зусиль для їх подолання. Зрештою, винесений у інтерв’ю заголовок красномовно про це може свідчити: «Багато українців, передусім віруючих, фактично перебувають у полоні московських міфів, що частково чи повністю викривляють історію православ’я в Україні і світі, перекручують і неправдиво подають церковні канони, правила і традиції».

 

Журнал видається українською та англійською мовами, матеріали не дублюються на сайті Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел».

Придбати журнал можна в друкованому або електронному вигляді.

Схожі публікації