Справжній час «ч» для України

Про круглий стіл «Міжнародна безпека: виклики та можливості для України» в Дипломатичній академії України і участь у ньому президента Центру «Борисфен Інтел»

 

 

Настали часи, коли людство вже не зможе заплющувати очі на проблеми, що виникають у його житті. І серед таких найперших — епідемія COVID-19. Хоча з причинами такої біди не все ясно, але ось щодо наслідків… Особливо стосовно геополітичної ситуації у світі, що пов’язана з перерозподілом балансу сил між провідними центрами сили. Про що і йшлося на круглому столі «Міжнародна безпека: виклики та можливості для України», організатором якого минулого тижня виступив широковідомий заклад, створений при українському Міністерстві закордонних справ, — Дипломатична академія України ім. Г. Удовенка. Круглий стіл проходив вже у звичній сьогодні формі, коли його учасники на відстані долучаються Інтернетом до розмови, за якою має можливість слідкувати широкий загал. Участь у заході брали визнані фахівці-міжнародники, серед яких — Марсель Рьотінг, директор представництва Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні і Білорусі, Сергій Корсунський, директор згаданої академії, який призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Японії, представники науково-дослідних центрів і навчальних закладів України тощо.

З доповіддю виступив запрошений до роботи круглого столу доктор військових наук Віктор Гвоздь — президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел». Тема його доповіді — «Виклики та загрози Україні в умовах змін геополітичної ситуації у світі». В. Гвоздь у стислій формі розповів про чергові зміни у геополітичній ситуації у світі і їх причини, про перерозподіл балансу сил між провідними центрами сили і двополярну модель міжнародних відносин, яку сьогодні очолюють США та Китай, про намагання цих країн зберегти свій контроль над ситуацією і уникнути негативних процесів у своїх економіках.

На момент роботи круглого столу, за повідомленням В. Гвоздя, кількість захворілих на COVID-19 в Китаї, звідки і пішла епідемія, склала близько 90 тис. осіб (0,006 % від населення країни). При цьому падіння ВВП КНР оцінюється на рівні 6 %. А ось демократична та багато в чому бюрократична система державного ладу США не дала можливості застосувати, як у КНР, жорсткі карантинні заходи. За кількістю хворих США вийшли на перше місце у світі — майже 2,4 млн (0,5 % від населення країни). Щоправда, США змогли уникнути значних економічних втрат і виділити достатньо ресурсів для боротьби з коронавірусом завдяки своїй високо розвиненій економіці. Падіння ВВП США через пандемію становить близько 5 %. Схожа ситуація, вважає В. Гвоздь, спостерігається в Європейському Союзі, де загальна кількість хворих на COVID-19 становила близько 1,4 млн осіб (0,2 % від населення). Щодо сукупного ВВП єврозони, то він знизився на 7,7 %.

Хоча це і досить відчутне зниження, але ЄС зможе з ним впоратися, що не можна сказати про Російську Федерацію, падіння ВВП якої внаслідок пандемії і зниження цін на нафту склало 12 %. У чому тут річ? Відповідь на таке питання проста і доволі відома: неефективність російської політико-економічної системи, в основі якої — архаїчні радянські принципи. Навіть нинішня епідемія не змусила Москву переглянути свою політику (яку ще називають неоімперською), яка залишається за своєю суттю агресивною, популістською і безвідповідальною на всіх своїх рівнях. І в той час, коли провідні держави роблять свої внески у спільні заходи з протидії поширенню у світі COVID-19 та для вирішення проблем, пов’язаних з наслідками епідемії, демонструючи своє справжнє значення у світі, Росія залишилася осторонь від таких загальносвітових процесів. Хоча дуже прагне повернутися у загальновідому «Велику сімку».

У своєму виступі В. Гвоздь порушив таку проблему, як зміна балансу сил у світі, що є головною особливістю сучасної геополітичної ситуації, і звернув увагу учасників круглого столу на комплекс заходів у політичній, економічній, військовій, інформаційній та іншій сферах, у т. ч. «гібридного» характеру, які застосовують головні центри сили — США і КНР — у сучасному світі. Внаслідок цього, вважає доповідач, нова «холодна війна» у світі все більше зміщується із площини Захід — Росія у площину США — Китай. І навів чимало показників, які дозволяють йому зробити такий висновок. Це і відновлення практичної реалізації ідеї інтеграції американського та європейського ринків, що здійснюється на противагу економічній експансії Китаю в Європі, і перехід від ізоляціоністської політики, яка була характерна для початкового етапу президентства Д. Трампа, до традиційного євроатлантичного та транстихоокеанського курсу, і навіть обіцянки розірвати дипломатичні відносини з КНР через те, що вона «проводить антиамериканську політику».

США все ж намагаються бути послідовними у своїх діях і демонструвати, що їх слова не розходяться з ділом. Так, попри власні проблеми з епідемією, вони виділяють на боротьбу з її наслідками близько мільярда доларів, з яких 100 млн дол. — Італії як найбільш постраждалій країні ЄС. Значні суми виділені країнам Центральної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону, Африки та колишнього СРСР. Зокрема, 9,1 млн дол. США передано Україні (як основному партнеру Сполучених Штатів на пострадянському просторі); по 1,7 млн дол. США — Грузії, Азербайджану та Вірменії (як країнам Кавказького регіону, що має особливе значення для США); 1,3 млн дол. США — Білорусі (як країні, що починає змінювати свою політику в бік покращання відносин із Заходом).

Також у своєму виступі В. Гвоздь порушив тему геополітичних проблем світу в контексті епідемії, причин її виникнення, позитивних і негативних наслідків, вразливості світу щодо викликів і загроз, зокрема, техногенних катастроф. Окремо звернув увагу на те, як окремі країни чи політико-економічні угрупування намагаються скористатися наслідками епідемії COVID-19 задля свого збагачення чи зміцнення своїх політичних позицій. В контексті цього В. Гвоздь вказав на роль і місце нашої держави у такому новому світі, а також на ті аспекти, що характерні для неї і які відрізняють її від інших країн Центрально-Східної Європи та Західного регіону колишнього СРСР. Це, перш за все, ще значний потенціал у демографічній, економічній та військовій і військово-технічній сферах. По суті, сукупний потенціал України залишається найбільшим серед країн Центрально-Східної Європи, за винятком хіба що Польщі, яка потягом останніх років змогла помітно зміцнити свою економіку, набрати політичної ваги у світовому масштабі. За своїм географічним положенням Україна фактично є «буферною зоною» між Росією та південно-східним флангом НАТО і ЄС, а також є сполучною ланкою між РФ та країнами Південно-Східної та частково Центральної Європи. Крім того, вона контролює північне Причорномор’я та частину південно-західного узбережжя Чорного моря… Тому саме від геополітичного вибору України між Заходом та Сходом, або спроможності Росії повернути Україну до сфери свого впливу і залежатимуть їх позиції у згаданому регіоні, і чи не стане українська територія поле бою у тому випадку, коли спалахне збройний конфлікт між вищезгаданими країнами.

Описуючи проблеми України як держави, В. Гвоздь зауважив, що серед відомих загроз для неї є й такі, які називаються внутрішніми, але не менш важливими за інші. А, може, і саме від них залежатиме її майбутнє. Це — те, про що вже тривалий час обговорюється у суспільстві, на чому будується політика сил, що прагнуть керувати країною. Інакше кажучи, це — гальмування процесу внутрішніх реформ, відсутність реального прогресу у боротьбі з корупцією, зниження рівня професійності представників української влади, активізація проросійських сил в країні, а також низька ефективність інформаційної та ідеологічної систем держави. Для того, щоб усунути ці «бар’єри» на шляху зміцнення державності України, слід рухатися курсом європейської та євроатлантичної інтеграції, дотримуватися активної наступальної політики з відстоювання своїх інтересів так, як це роблять Польща, Угорщина та Румунія; послідовно зміцнювати оборонний потенціалу як на національному рівні, так і у взаємодії зі США та НАТО; не поступатися на користь Росії і не «загравати» з нею, наполегливо проводити наступальну політику з відновлення своєї територіальної цілісності; перетворити нашу державу з об’єкта конкуренції між Заходом і КНР на майданчик співробітництва між ними. Зокрема, у вигляді «транспортного мосту» між Європою та Азійсько-Тихоокеанським регіоном.

Загалом, круглий стіл можна вважати вдалим заходом, де відбулася конкретна розмова про долю нашої держави. Це були не загальні гасла, які вже давно не цікаві суспільству, як і ті, хто ці гасла повторює рік од року, подаючи себе «українською елітою». Тут висвітлювалось саме те, що потрібне українському суспільству для відстоювання державності України саме в той час, коли вона разом зі світовою цивілізацією намагається подолати надзвичайно серйозні виклики.

 

Схожі публікації